Постанова від 11.02.2020 по справі 907/422/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2020 р. Справа №907/422/19

Місто Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бонк Т.Б.

суддів Матущак О.І.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання М.Харів

за участю представників:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради, м.Мукачево, від 09.12.19

рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.11.2019 (повний текст рішення складено -22.11.2019, головуючий суддя: Ремецькі О.Ф.)

у справі № 907/422/19

за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Укртелеком'' , м.Київ в особі Закарпатської філії ПАТ ,,Укртелеком'' , м.Ужгород

до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради, м.Мукачево

про стягнення суми 235 432,24 грн. за надані телекомунікаційні послуги.

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

до Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства ,,Укртелеком'' , м.Київ в особі Закарпатської філії ПАТ ,,Укртелеком'' до відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради про стягнення суми 235 432,24 грн. за надані телекомунікаційні послуги.

Позивач звернувшись з позовом, посилається на порушення відповідачем вимог, ст. ст. 509 , 525 , 526 Цивільного кодексу України , ст.193 Господарського кодексу України , ст. 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" , та ст. ст. 48 , та 102 Бюджетного кодексу України .

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.11.2019 (суддя - головуючий суддя: Ремецькі О.Ф., повний текст складено - 22.11.19 ) у справі №907/422/19 - позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи документально підтверджено факт понесення позивачем витрат з надання пільг в період з 01.01.2018 по 31.12.18 на послуги зв`язку споживачам, визначеним Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» від 22.10.1993 року, «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року, «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус» від 24.03.2008 року, «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року на загальну суму 235 432,24 грн., а обов`язком держави в особі її органів є відшкодування таких пільг. Вказав, що приписи ЗУ Про телекомунікації не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі. Також суд відхилив доводи відповідача щодо необхідності укладення договору про розрахунки з постачальником послуг, наданим пільговим категоріям населення, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства. Проаналізувавши обставини справи, положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга відповідача, в якій скаржник просить рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що Мукачівською міською радою протягом 2018 не приймалось рішення про затвердження Програми про відшкодування витрат з місцевого бюджету на відшкодування пільги за надання телекомунікаційних послуг. Договір між ПАТ "Укртелеком" в особі Закарпатської філії ПАТ ,,Укртелеком'' та Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради про відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян на 2018 рік не укладався. Отже, на думку апелянта, відсутні самі зобовязання відповідача щодо сплати коштів.

Позивачем не надано документів про встановлення розмірів та тарифів телекомунікацій на відповідний рік.

Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради, як розпорядник бюджетних коштів, керуючись БК України , приймає бюджетні зобов`язання та здійснює платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, витрачання бюджетних коштів на цілі, що не відповідають бюджетним асигнуванням, є нецільовим використанням бюджетних коштів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення з тих підстав, що:

у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг звязку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу через який діє держава- цивільний обовязок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги;

форма ,,2-пільга'' у вигляді файлу в DBF-форматі затверджена наказом Мінпраці від 04.10.07 №535 ,,Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг '' є достатнім доказом обсягу послуг, які надані окремим категоріям громадян.

11.02.20 представником відповідача- Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради подано клопотання у якому останній просить розлядати дану справу без участі повноважного представника. Також зазначив, що апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі, просить її задоволити, рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.11.2019 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Окрім того, заявник просить змінити найменування відповідача з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради на Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.02.2020.

Розглянувши вищенаведене клопотання в частині зміни назви відповідача, судова колегія дійшла висновку змінити найменування відповідача з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради на Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради.

У судове засідання 11.02.2020 не з`явився представник позивача, хоча учасник справи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи розумні строки розгляду справи за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, стадію апеляційного провадження, те, що явка представників сторін не визнавалася судом обов`язковою у даній справі, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника позивача на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам та запереченням сторін, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач - ПАТ Укртелеком відокремленим підрозділом якого є Закарпатська філія ПАТ Укртелеком є оператором з надання телекомунікаційних послуг споживачам. В своїй діяльності ПАТ Укртелеком керується нормами чинного законодавства, зокрема, Законом України Про телекомунікації та Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України 11.04.2012 № 295 .

Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради, м. Мукачево є головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення.

У період з 01.01.2018 включно по 31.12.2018 позивач надавав послуги зв`язку (телекомунікаційні послуги) споживачам, які проживають на території м.Мукачево та які згідно із нормами чинного законодавства належать до пільгових категорій громадян, на суму 235 432,24 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг.

Факт належного виконання обов`язків з боку ПАТ Укртелеком , тобто, надання послуг пільговим категоріям громадян в повному обсязі з 1 січня 2018 по 31 грудня 2018 року підтверджено тим, що на виконання вимог п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29.01.03 № 117 , підприємство щомісячно надсилало на електронну адресу розпорядника Розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (форма 2-пільга ).

В матеріалах справи містяться дублікати роздруківок текстового файлу форми 2-пільга , який також щомісячно потягом 2018 року направлявся до управління праці та соціального захисту населення виконкому Мукачівської міськради. Примірники форми 2-пільга у вигляді файлу в DBF-форматі, форма якого затверджена наказом Мінпраці від 04.10.07 №535 Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг 2 -пільга , знаходяться у позивача, у вигляді файлу DBF-формату та письмовому вигляді - у відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем щомісячно на адресу відповідача надсилались засобами поштового зв`язку два примірники актів звіряння розрахунків, які згідно з п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, повинні складатися відповідачем.

Однак, оскільки відповідач не складав акти звіряння, вони складались і надсилались до уповноваженого органу позивачем. Відповідачем надіслані акти не підписувались та позивачу не повертались.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач посилається на порушення відповідачем вимог, ст. ст. 509 , 525 , 526 Цивільного кодексу України , ст.193 Господарського кодексу України , ст. 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" , та ст. ст. 48 , та 102 Бюджетного кодексу України .

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

ПАТ Укртелеком надає телекомунікаційні послуги категоріям споживачів на пільгових умовах відповідно до пункту 19 частини першої статті 12 , пункту 10 частини першої статті 13 , пункту 18 частини першої статті 14 , пункту 20 частини першої статті 15 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ; пункту 18 статті 6-1 , пункту 10 статті 6-2 , пункту 17 статті 6-3 , пункту 19 статті 6-4 Закону України Про жертви нацистських переслідувань ; пункту 11 статті 20 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , пункту 6 частини першої статті 6 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист , пункту 4 частини третьої статті 13 Закону України Про охорону дитинства .

Відповідно до пункту 3 статті 63 Закону України Про телекомунікації та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295 (далі - Правила), споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Закон України Про телекомунікації та Правила не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Вказані вище положення законодавства закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян; визначеному законодавчо обов`язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв`язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, відповідає обов`язок держави в особі її органів відшкодувати вартість наданих послуг суб`єкту господарювання, який їх надає.

Згідно з ст. 2 Бюджетного кодексу України , видатки бюджету - це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Положеннями ст. 30 цього ж кодексу визначено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов`язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу .

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 87 цього ж кодексу до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги.

У відповідності до підпункту "б" пункту 4 статті 89 цього ж кодексу, до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансферів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, державні програми соціального захисту.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України ).

Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 .

Пунктом 1 Порядку (у редакції від 20.03.2015) встановлено, що цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами чи групи внаслідок психічного розладу; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв`язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування) за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктами 2, 3 Порядку (у редакції від 20.03.2015) передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Згідно з п. 5 Порядку (у редакції від 20.03.2015) головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв`язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20 .

Згідно п. 6 Порядку 6 (у редакції від 20.03.2015) фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі: до 25 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв`язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20 .

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 № 426 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 , зокрема відповідними змінами виключено з переліку, передбаченого п. 1, п. 5, п. 6 Порядку, пільги з послуг зв`язку.

Відповідно до п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України (з 01.01.2017) до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на: пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Згідно п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2013 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; ведуть облік отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей шляхом формування на кожну особу персональної облікової картки згідно з формою "1 - допомога", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Пунктом 11 Положення визначено, що уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою „ 5-пільга та реєстр розрахунків згідно з формою „ 7-пільга; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою „ 3-пільга; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою „ 3-пільга; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами „ 4-пільга та „ 6-пільга.

Згідно з частиною шостою статті 48 БК України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

За змістом підпункту б пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 БК України до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв`язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи наведені вище положення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради є розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, а відтак, на відповідача покладено обов`язок щодо здійснення розрахунків з позивачем за телекомунікаційні послуги (зв`язку), надані особам, які мають право на відповідні пільги.

Також позивач належним чином виконав свій обов`язок, передбачений п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29 січня 2003 року, стосовно щомісячного направлення відповідачу розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у період з січня по грудень 2018 року (форма №2 - пільга).

Згідно з п.п. 10, 11 вказаного вище Положення підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга» . Уповноважений орган щомісяця: звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Слід зазначити, що відповідач в порушення п. 11 вищевказаного Положення, доказів в підтвердження проведення звірки інформації, що міститься в Реєстрі осіб, які мають право на пільги, з інформацією, яка надійшла від позивача чи доказів в підтвердження виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику - суду не подав, а пунктом 11 Положення обов`язок проведення щомісячної звірки інформації щодо наданих позивачем послуг покладено саме на відповідача.

При цьому чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами першою та другою статті 509 , частинами третьою та четвертою статті 11 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу ; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Позивач є суб`єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України ).

Відповідно до статті 526 ЦК України , статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

З огляду на вказані норми законодавства, судова колегія зазначає, що у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв`язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України ); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України ).

Отже, суд першої інстанції підставно зазначив, що відповідач зобов`язаний здійснити розрахунки з позивачем щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період з 01.01.18 року по 31.12.18, а відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки в 2017 році не є підставами для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі N 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах N 925/246/17, N 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі N 12-46гс18. Зважаючи на викладене, судова колегія не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України та Верховного Суду.

Окрім того, частиною другою статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Судова колегія також наголошує, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (далі -ЄСПЛ), а саме, у справі Кечко проти України (заява № 63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

В рішеннях ЄСПЛ від 18 жовтня 2005 року у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України та від 30 листопада 2004 року у справі Бакалов проти України також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

За таких обставин решту аргументів апелянта, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.11.2019 у справі №907/422/19 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, в той час як у відзиві наведені обґрунтовані доводи стосовно відсутності порушень матеріального та процесуального права судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України ). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 129 , 236 , 269 , 275 , 276 , 282 ГПК України , Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1 .Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради, м.Мукачево, від 09.12.19 - залишити без задоволення.

2 .Рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.11.2019 у справі №907/422/19 - залишити без змін.

3 .Судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4 .Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст.286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.02.2020 р.

Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк

Судді Г.Г.Якімець

О.І. Матущак