Постанова

від 18.02.2020 по справі 920/353/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2020 р. Справа№ 920/353/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Ліщенко Т.М. довіреність № 1 від 03.02.2020 року;

від відповідача: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРЕЙДРЕСУРСИ"

на рішення Господарського суду Сумської області від 19.11.2019 року (дата складення повного тексту 21.11.2019 року)

у справі № 920/353/19 (суддя: Яковенко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРЕЙДРЕСУРСИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН"

про стягнення 440 000,00 грн заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТРЕЙДРЕСУРСИ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь заборгованість за договором поставки № 05/153-2018 від 25.05.2018 в сумі 440 000,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 6 600,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 05/153-2018 від 25.05.2018 року, зокрема не здійснив постачання оплаченого товару та не зареєстрував податкові накладні.

Разом із позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРТРЕЙДРЕСУРСИ" було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН", що знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ "СБЕРБАНК", МФО 320627, адреса Головного офісу банку: 01601, Україна, м. Київ, вул. Володимирська, 46, яка була задоволена ухвалою Господарського суду Сумської області від 07.05.2019 року у справі 920/353/19.

11.10.2019 року до суду першої інстанції надійшла заява № 61 від 09.10.2019 року позивача про зміну підстав позову.

Ухвалою від 22.10.2019 року у справі № 920/353/19 судом постановлено відмовити у прийнятті заяви позивача про зміну підстав позову.

Господарський суд Сумської області у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРЕЙДРЕСУРСИ" - відмовив повністю та скасував заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Господарського суду Сумської області від 07.05.2019 року у справі 920/353/19, своїм рішенням від 19.11.2019 року (повний текст рішення складено - 21.11.2019 року).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТРЕЙДРЕСУРСИ" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Сумської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема ч. 3 ст. 46, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Також скаржник вказав, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 25.06.2019 року у справі № 924/1473/15.

Так, скаржник вказав, що суд першої інстанції помилково зробив висновки про часткову зміну предмету позову, оскільки позивач вимагав і вимагає стягнути грошові кошти, борг, з відповідача, які були перераховані позивачем згідно платіжного доручення №231 від 06.06.2018 року.

Крім того, за твердженням скаржника, суд першої інстанції повинен був застосувати до спірних правовідносин ст. 1212 Цивільного кодексу України та відповідно задовольнити позовні вимоги повністю

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2019 року справу № 920/353/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2019 року, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О., на лікарняному, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 920/353/19 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРЕЙДРЕСУРСИ" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.11.2019 року у справі № 920/353/19 та призначив розгляд на 04.02.2020 року своєю ухвалою від 24.12.2019 року.

18.02.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, яке було задоволено судом. Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу заперечував про доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Крім того, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що суд першої інстанції правомірно відмовив у прийнятті заяви про зміну підстав позову від 09.10.2019 року і розглянув позов у первинній редакції від 11.04.2019 року.

Північний апеляційний господарський оголосив перерву у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРЕЙДРЕСУРСИ" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.11.2019 року у справі № 920/353/19 до 18.02.2020 року своєю ухвалою від 04.02.2020 року.

18.02.2020 року представник скаржника в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача у судове засідання 18.02.2020 року не з`явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 року.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду Сумської області в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Сумської області від 19.11.2019 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРЕЙДРЕСУРСИ" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

11.10.2019 року до закінчення підготовчого засідання, до суду першої інстанції надійшла заява позивача № 61 від 09.10.2019 року про зміну підстав позову, якими позивач обґрунтував свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Так, в обґрунтування своїх вимог позивач, зокрема зазначив, що надати оригінал договору поставки № 05/153-2018 від 25.05.2018 року не має змоги з незалежних від нього підстав, а відповідно посилатися на нього, як на підставу для задоволення позову немає змоги. Відсутність підписаного договору чи іншого документу між позивачем та відповідачем свідчить про відсутність правових підстав у відповідача утримувати кошти позивача.

Ухвалою від 22.10.2019 року у справі № 920/353/19 судом постановлено відмовити у прийнятті заяви позивача про зміну підстав позову. Суд мотивував таку відмову, зокрема вбачаючи у поданій позивачем заяві одночасну зміну частково предмету та підстав позову, що є недопустимим. Цією ж ухвалою, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини .

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 924/1473/15.

З огляду на викладене та враховуючи, що заява про зміну предмету позову була подана до закінчення підготовчого засідання, а позивач фактично змінив лише підставу позову щодо відсутності/наявності спірного договору, суд першої інстанції дійшов передчасного виноску про відсутність підстав для прийняття заяви позивача про зміну підстав позову.

Так, судом першої інстанції, не було вирішено спір по суту, а лише було констатовано факт не укладення договору та відсутність будь-яких договірних зобов`язань між позивачам та відповідачем. При цьому, колегія судів відзначає, що суд першої інстанції встановивши, ... що як при поданні позову, так і в процесі розгляду справи, позивачем не надано договору № 05/153-2018 від 25.05.2018 року, що означає відсутність юридичних підстав для породження правовідносин для сторін , не був обмежений щодо застосування до спірних правовідносин положень ст.1212 Цивільного кодексу України, здійснивши при цьому захист порушеного права позивача.

Як вбачається з матеріалів справи (з урахуванням заяви про зміну підстав позову), Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТРЕЙДРЕСУРСИ" 05.06.2018 року сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН" грошові кошти у розмірі 440000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №231 від 05.06.2018 року (наявне в матеріалах справи).

Так, позивачем було надано до суду належні та допустимі докази факту перерахування грошових коштів відповідачеві.

Вищевказані кошти за твердженням позивача були сплачені на підставі отриманого фото розрахунку №153 від 25.05.2018 року за допомогою Telegram.

Відповідач при цьому не надав, а матеріали справи не місять жодного належного та допустимого в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказу, на підтвердження того, що спірна сума грошових коштів ним не отримувалася, натомість у відзиві на апеляційну скарги заперечував лише факт укладення договору та виставлення рахунку. Тобто, відповідач не заперечує отримання спірних грошових коштів.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги довідку, наданої ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК №16161/293 від 24.10.2019 року, де банком було додатково засвідчено факт перерахування коштів у сумі 440 000,00 грн на користь відповідача (наявна в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1)повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3)повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі №367/6344/16-ц.

Таким чином, для задоволення позовних вимог на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України необхідно встановити відсутність між сторонами договірних взаємовідносин та як наслідок цього безпідставне отримання відповідачем коштів.

Водночас, колегія суддів приймає до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17, відповідно до якої положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене та враховуючи, що належними доказами підтверджено перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 440 000,00 грн за відсутності договірного характеру спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для набуття і збереження коштів у вказаній сумі.

26.09.2019 року позивач направив на адресу відповідача вимогу №51 про повернення коштів, що підтверджується описом вкладення та поштовою накладною №0208804139109 (наявні в матеріалах справи), яка була залишена відповідачем без виконання.

За таких обставин судова колегія вважає, що у позивача виникло право згідно із ст. 1212 Цивільного кодексу України вимагати у відповідача повернення коштів, оскільки відсутня підстава, на якій вони були отримані (відповідач заперечує укладення договору та виставлення рахунку на оплату).

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вказане, суд першої інстанції не надав оцінку відповідним доказам, зокрема щодо перерахунку відповідачеві грошових коштів, а відтак неправомірно не застосував до до спірних правовідносин норм ст. 1212 Цивільного кодексу України у даному випадку. При цьому колегія суддів відзначає, що з`ясувавши, що сторона в обґрунтування своїх вимог послалась не на ті норми, які фактично на думку суду регулюють спірні правовідносини, суд мав би самостійно здійснити їх правову кваліфікацію, про що вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 року у справі № 924/1473/15.

Оскільки має місце правильне застосування позивачем до вказаних правовідносин норм ст. 1212 Цивільного кодексу України та доведено матеріалами справи збереження у відповідача майна позивача без належної правової підстави - позов підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення про відмову у задоволені позовних вимог неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення відповідно до п.3,4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10.02.2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України , no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Судові витрати, в силу ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРЕЙДРЕСУРСИ" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.11.2019 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 19.11.2019 року у справі №920/353/19 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН" (40007, Сумська обл. м. Суми, вул. Воєводіна, б.4, корп. А-ІІ, кім. 27, код ЄДРПОУ 31930545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРЕЙДРЕСУРСИ" (02191, м. Київ, вул. Харківське шосе, б 172 Б, оф. 208, код ЄДРПОУ 41481277) 440000,00 грн заборгованості (чотириста сорок тисяч гривен 00 копійок) та 6600,00 грн (шість тисяч шістсот гривен 00 копійок) судового збору.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на відповідача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН" (40007, Сумська обл. м. Суми, вул. Воєводіна, б.4, корп. А-ІІ, кім. 27, код ЄДРПОУ 31930545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРЕЙДРЕСУРСИ" (02191, м. Київ, вул. Харківське шосе, б 172 Б, оф. 208, код ЄДРПОУ 41481277) 9900,00 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот гривен 00 копійок) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Сумської області.

5. Матеріали справи №920/353/19 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк

Дата складення повного тексту 21.02.2020 року.