Постанова

від 20.02.2020 по справі 904/4649/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2020 року м. Дніпро Справа № 904/4649/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Мороза В.Ф.

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бромфапром"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Мельниченко І.Ф.), ухвалене 16.12.2019 року (дата складання повного тексту рішення - 26.12.2019) у справі № 904/4649/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бромфапром", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліетилен Пак", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 625 965,86 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019р. у справі № 904/4649/19: позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліетилен Пак" (49038, м. Дніпро, площа Десантників, будинок 1, код ЄДРПОУ 40554511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бромфапром" (49038, м. Дніпро, вул. Василя Чапленка, буд. 6, код ЄДРПОУ 39820521) 305 896,45 грн. (триста п`ять тисяч вісімсот дев`яності шість гривень 45 коп.) пені, 4 588,45 грн. (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят вісім гривень 45 коп.) судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю "Бромфапром", в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019р. у справі № 904/4649/19 в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліетилен Пак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бромфапром" штрафу у сумі 215 598,66 грн. та у відшкодуванні моральної шкоди у сумі 100 000 грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне:

- суд першої інстанці безпідставно відмовив у стягненні з відповідача штрафу за прострочку поставки продукції, оскільки умовами договору, які відповідають ст.ст. 230, 231 ГК України та ст. 549 ЦК України, передбачена така відповідальність відповідача;

- суд першої інстанці встановивши порушення відповідачем умов договору та прав позивача безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бромфапром" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019р. у справі № 904/4649/19, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 20.02.2020р.

У судовому засіданні керівник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу.

Керівник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу позивача безпідставною, посилаючись при цьому на неспіврозмірність заявлених позивачем позовних вимог допущеному відповідачем порушенню умов договору.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення керівників учасників справи, дослідивши матеріали справи , судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не оспорюється сторонами, 29.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліетилен Пак" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бромфапром" (Покупець) укладено договір поставки обладнання № 1/об.

Відповідно до пункту 1.1. вказаного вище договору Постачальник (відповідач у даній справі) взяв на себе зобов`язання в обумовлений строк передати (поставити) Покупцю, а Покупець (позивач у даній справі) зобов`язався прийняти та оплатити виробничу лінію по переробці поліетилену та поліпропілену (виробник - Zhangjiagang Kooen Machinery Co Ltd. Китай) (далі - Обладнання).

Повний асортимент та комплектність Обладнання зазначаються Сторонами у Специфікації, що є невід`ємною частиною даного Договору (пункт 1.2.).

Відповідно до пункту 2.1. Договору загальна вартість Обладнання, що поставляється, становить 4 225 638,00 грн., у т.ч. ПДВ 20%, що в еквіваленті до долара США (еквівалентна вартість Обладнання) на день підписання даного Договору становить 162 026,00 доларів США.

01.02.2019 сторонами підписано додаткову угоду № 2 до спірного Договору, якою вирішено викласти пункт 2.1. в такій редакції: «Загальна вартість Обладнання, що поставляється за цим Договором, становить 4 629 030,00грн., у т.ч. ПДВ 20%, що в еквіваленті до долара США (еквівалентна вартість Обладнання) на день підписання даної Додаткової угоди становить 166 866,00 доларів США.» .

Оплата різниці вартості обладнання проводиться в національній валюті України шляхом банківського переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах даної Додаткової угоди, протягом 30 календарних днів з моменту підписання даної додаткової угоди (пункт 3 додаткової угоди № 2 від 01.02.2019).

Згідно з пунктом 2.2. загальна вартість Обладнання, зазначена в даному Договорі та в Специфікації, наведена в українських гривнях з розрахунку 1 долар США = 26,08 гривень. У разі збільшення (на дату платежу - фактичного зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника) котирувань банківського курсу продажу долара США по відношенню до української гривні більш ніж на 2% від його банківського курсу продажу на момент підписання даного договору Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику в гривневому еквіваленті проіндексовану суму загальної вартості Обладнання по кожному з платежів, при цьому відповідно змінюються суми у графіку платежів, зазначених в пункті 5.2. даного Договору.

У пункті 3.1. Договору сторонами узгоджено, що пунктом поставки Обладнання є склад Покупця, що знаходиться за адресою: 49000, Україна, Дніпропетровська область, с. Партизанське, вул. Леніна, 25 на умовах DDP згідно з правилами «Інкотермс-2010» .

Поставка товару здійснюється однією партією (пункт 3.2. Договору).

Пунктом 3.3. Договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 31.05.2018) встановлено, що строк поставки Обладнання (доставка на склад) - протягом 6 місяців з моменту надходження часткової передплати (30% від загальної вартості Обладнання) в сумі 1 267 691,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% на поточний рахунок Постачальника, вказаний в реквізитах даного Договору.

На виконання умов зазначеного вище пункту Договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 31.05.2018) позивачем 31.05.2018 на розрахунковий рахунок відповідача здійснено часткову передоплату за Обладнання в розмірі 30% в сумі 1 267 691,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 869 (а.с. 30).

Відповідно до пункту 7.1. Договору передача (здавання-приймання) Обладнання здійснюється уповноваженими представниками Сторін. Факт передачі підтверджується підписанням двостороннього Акта приймання-передачі Обладнання.

За порушення строків поставки Обладнання сторонами в договорі передбачена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штрафу в розмірі 25% річних від вартості Обладнання за даним Договором, за кожен день прострочення поставки Обладнання (пункт 8.3. Договору з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 31.05.2018).

Відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за спірним договором, здійснивши поставку Обладнання з пропуском встановленого договором строку, що підтверджується залученим до матеріалів справи актом приймання-передачі від 06.02.2019.

Отже, саме несвоєчасне здійснення відповідачем поставки Обладнання за договором № 1/об від 29.05.2018 і було підставою виникнення спору та причиною звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача пені у сумі 310 367,20 грн., штрафу у сумі 215 598,66 грн. та 100 000,00 грн. - моральної шкоди.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення штрафу у сумі 215 598,66 грн. та моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн. місцевий господарський суд виходив з того, що передбачений договором штраф фактично є пенею, яка вже застосована до відповідача, а підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди не доведені позивачем, з чим погоджується і суд апеляційної інстанці.

Так, згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК.

Виходячи зі змісту статтей 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору, зокрема неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Між тим, як вбачається із умов пункту 8.3. договору (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 31.05.2018), штраф визначено у розмірі 25% річних від вартості Обладнання за даним Договором за кожен день прострочення поставки.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума штрафу нарахована за кожен день прострочення, що як вірно віказано судом першої інстанції фактично відповідає правовій природі неустойки у вигляді пені, яка також встановлена договором, та не може бути двічі стягнена з відповідача за одне і те ж порушення.

Обгрунтованим є оскаржуване рішення і в частині відмови у стягненні з відповідача моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн.

Так, згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до з ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Враховуючи загальні підстави цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та із чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Загальними вимогами процесуального права, наведеними у статтях 74-78, 236 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Позивачем не обґрунтовано та не надано належних доказів, які б свідчили про втрату його ділової репутації або втрат майнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням його ділової репутації у суспільстві, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Отже, матеріалами справи не підтверджується, а ні факт заподіяння позивачу моральної шкоди, а ні наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача шкоди, тобто відповідача.

За наведених обставин місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди є недоведеними належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх задоволення.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що згідно з ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивачем не наведено будь-яких обставин, які б перешкоджали подати йому відповідні докази до суду першої інстанції, тому апеляційний суд не приймає до розгляду долучені позивачем докази до апеляційної скарги.

Виходячи з усього вищевикладеного, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 16.12.2019р. відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України та враховуючи, що апелянтом оскаржено рішення лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на останнього у сумі 6983,27грн., а решта сплаченої до бюджету суми судового збору може бути повернута за заявою апелянта у відповідності до норм Закону України Про судовий збір .

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бромфапром" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019р. у справі № 904/4649/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019р. у справі № 904/4649/19 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Бромфапром".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 21.02.2020 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя В.Ф. Мороз