Ухвала

від 21.02.2020 по справі 904/563/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

21.02.2020 Справа№ 904/563/20

Суддя Ліпинський О.В. , розглянувши матеріали

за позовом Фізичної особи-підприємця Романова Миколи Сергійовича, м. Дніпро

до Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про визнання недійсними додаткової угоди до договору оренди землі та рішення Дніпровської міської ради та зобов`язання вчинити певні дії

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Романов Микола Сергійович (далі Позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради (далі Відповідач), за змістом якого просить суду:

Визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 05.11.2019 року укладеною між Дніпропетровською міською радою та Романовим М.С . в частині:

- розділ 2. Пункту 1 Розділу "Предмет договору" цільове призначення земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:04:251:0053, загальна площа 0,7756 га, за адресою: по АДРЕСА_1, (код КВЦПЗ) 12.11., (для розміщення та експлуатація об`єктів дорожнього сервісу).

- розділ З пункт 2 Розділу "Об`єкти оренди". Цільове призначення земельної ділянки (код КВЦПЗ): 12.11 (для розміщення та експлуатація об`єктів дорожнього сервісу). Функціональне використання (вид використання): по фактичному розміщенню нежитлової будівлі.

- розділ 8 пункт 16 розділу "Умови використання земельної ділянки" цільове призначення земельної ділянки (код КВЦПЗ) 12.11., (для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу).

- розділ 7 пункт 15 розділу "Умови використання земельної ділянки" земельна ділянка передається в оренду: по фактичному розміщенню нежитлової будівлі.

Визнати пункт 2 рішення Дніпровської міської ради № 324/48 від 25.09.2019 року частково не дійсним в частині застосування коду КВЦПЗ 12.11 (для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу).

Зобов`язати Дніпровську міську раду привести пункт 2 рішення Дніпровської міської ради № 324/48 від 25.09.2019 року у відповідності до чинного законодавства шляхом внесення до вказаного рішення змін стосовно земельної ділянки площею 0,7756 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , за кадастровим номером 1210100000:04:251:0053 і передати в оренду Романову Миколаю Сергійовичу , в частині зміни коду цільового призначення з коду КВЦПЗ 12.11 на код КВЦПЗ 12.08.

Зобов`язати Дніпровську міську раду внести зміни в додаткову угоду від 05.11. 2019 року. шляхом укладання додаткової угоди до договору оренди землі від 21.09.2012 року у наступній редакції:

- розділ 2 пункт 1 розділу "Предмет договору" в наступної редакції: Орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку по фактичному розміщенню автостоянки, яка розташована по АДРЕСА_1 ), цільове призначення земельної ділянки (код КВЦПЗ): 12.08. (для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій), з кадастровим номером 1210100000:04:251:0053.

- розділ 3 пункт 2 розділу "Об`єкти оренди" додаткової угоди до договору оренди землі від 05.11.2019 року укладеною між Дніпропетровською міською радою та Романовим М .С: Цільове призначення земельної ділянки (код КВЦПЗ): 12.08 (Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій).

- функціональне використання (вид використання): по факту розміщення автостоянки.

- розділ 7 пункт 15 розділу "Умови використання земельної ділянки" земельна ділянка передається в оренду: по фактичному розміщенню автостоянки.

- розділ 8 пункт 16 розділу "Умови використання земельної ділянки" цільове призначення земельної ділянки (код КВЦПЗ) 12.08 (Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій).

Ухвалою суду від 04.02.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви, запропоновано надати докази доплати судового збору.

19.02.2020 року Позивач подав до суду клопотання, за змістом якого просив надати йому відстрочку щодо доплати суми судового збору в розмірі 6 306,00 грн.

Розглянувши позовну заяву, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмову в її прийнятті з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із закріпленими в пункті 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України правилами господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю) тощо, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Як убачається зі змісту заявленого позову, вимоги Позивача стосуються визнання недійсним пунктів додаткової угоди до договору оренди землі, який укладено між орендодавцем - Дніпровською міською радо та орендарем - громадянином Романовим Миколою Сергійовичем . Вимоги в частині оскарження рішення органу місцевого самоврядування, стосуються рішення про поновлення договору оренди землі громадянину Романову М . С.

Таким чином, зміст позовної заяви та наданих позивачем доказів, свідчать про те, що у спірних земельних правовідносинах, Позивач брав участь як громадянин - фізична особа.

Частиною другою статті 2 та статтею 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України (частина друга статті 93 ЗК України).

Отже, використання земельної ділянки фізичною особою не пов`язується з її державною реєстрацією як підприємця. Крім того, наявність такого статусу не може свідчити про те, що фізична особа - підприємець виступає у такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо використання земельної ділянки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з огляду на приписи ст. 20 ГПК України даний спір за своїм суб`єктивним складом не відноситься до юрисдикції господарських судів та підлягає вирішенню загальними судами за правилами цивільного судочинства, оскільки Позивач, маючи статус підприємця, у спірних відносинах виступає як громадянин - фізична особа.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду по справі № 306/2004/15-ц, № 904/1182/17, № 904/4713/18.

З огляду на викладене, враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі в зв`язку із тим, що заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

В зв`язку з відмовою у відкритті провадження у справі, клопотання позивача про надання відстрочки сплати судового збору, підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 20, 175, 234, 236 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі.

Клопотання про відстрочення сплати судового збору - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Ліпинський