Рішення

від 06.02.2020 по справі 910/17860/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2020 Справа №910/17860/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Переробно-макаронний комбінат" простягнення 452 429,77 грн.,

Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М. Представники сторін: від позивача:Пилипченко О.Ю. від відповідача:Кривошей Ю.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробно-макаронний комбінат" про стягнення 452 429,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" посилається на те, що на виконання укладеного з відповідачем у спрощеній формі договору поставки пшениці позивачем було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Переробно-макаронний комбінат" товар загальною вартістю 2 683 899,07 грн., а відповідачем не в повному обсязі виконано свої зобов`язання з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 430 180,67 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробно-макаронний комбінат" 3% річних у розмірі 11 064,37 грн., нараховані за період з 09.02.2019 по 10.12.2019, та інфляційні втрати у розмірі 11 184,73 грн., нараховані за березень-листопад 2019 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2019 відкрито провадження у справі №910/17860/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

09.01.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробно-макаронний комбінат" надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

11.01.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробно-макаронний комбінат" надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти позовних вимог. Відповідач вказує, що не отримував будь-якої вимоги щодо оплати поставленого товару, а отже строк виконання грошових зобов`язань по оплаті такого товару не настав. Крім того, відповідач зазначає, що претензія, акт звіряння взаємних розрахунків та видаткові накладні, які позивачем додані до позовної заяви, не є належними доказами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2020, з огляду на зміст відзиву відповідача та з урахуванням його клопотання, призначено у справі судове засідання на 06.02.2020.

В судове засідання 06.02.2020 представники позивача та відповідача з`явилися, надали усні пояснення по суті спору, за змістом яких позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, а відповідач проти позову заперечував.

В судовому засіданні 06.02.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, суд -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" поставило товар (пшеницю 6 класу врожаю 2018 року) Товариству з обмеженою відповідальністю "Переробно-макаронний комбінат" на загальну суму 2 683 899,07 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними №2 від 03.01.2019 на суму 146 810,11 грн., №3 від 04.01.2019 на суму 214 862,16 грн., №4 від 08.01.2019 на суму 366 018,28 грн., №5 від 10.01.2019 на суму 693 028,52 грн., №10 від 06.02.2019 на суму 304 029,00 грн., №11 від 07.02.2019 на суму 382 617,00 грн., №12 від 08.02.2019 на суму 576 534,00 грн.

22.10.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив погасити заборгованість в розмірі 430 180,00 грн., яку останній отримав 24.10.2019, що підтверджується відміткою про отримання на вказаній претензії.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару згідно видаткових накладних, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробно-макаронний комбінат" виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" у розмірі 430 180,67 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В судовому засіданні 06.02.2020 представник відповідача звернув увагу, що видаткові накладні та акті звіряння взаєморозрахунків підписано за допомогою факсиміле.

Проте, вказані твердження представника відповідача жодним чином не спростовують факту поставки товару та часткової його оплати, оскільки самим же представником в цьому ж судовому засіданні визнано, що товар відповідачем отримано, а також зазначено, що була здійснена часткова оплата такого товару (розмір невідомо).

Оскільки видаткові накладні №2 від 03.01.2019, №3 від 04.01.2019, №4 від 08.01.2019, №5 від 10.01.2019, №10 від 06.02.2019, №11 від 07.02.2019, №12 від 08.02.2019 містять найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору поставки (щодо кожної накладної окремо).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Отже, матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовано, що позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 2 683 899,07 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару за договором купівлі-продажу (поставки), відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Отже, в силу ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний розрахуватися з продавцем (постачальником) за придбаний (поставлений) товар з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №925/1332/12, з якою погодився Верховний Суд у своїй постанові від 20.02.2018 у справі №905/102/17.

З огляду на те, що сторонами не надано доказів погодження строків оплати товару, поставленого за видатковими накладними №2 від 03.01.2019, №3 від 04.01.2019, №4 від 08.01.2019, №5 від 10.01.2019, №10 від 06.02.2019, №11 від 07.02.2019, №12 від 08.02.2019 суд прийшов до висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень норми ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Отже, відповідач був зобов`язаний оплачувати поставлений товар не пізніше наступного дня від дати його одержання за кожною видатковою накладною з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день

З наявного в матеріалах справи акту звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 по 22.10.2019, який підписано представниками сторін та скріплено печатками, вбачається, що відповідачем було оплачено товар на загальну суму 2 253 719,07 грн.

Крім того, позивачем до суду було подано акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.12.2018 по 27.01.2020 (вказаний акт не підписано відповідачем) з якого вбачається, що 08.01.2020 відповідачем здійснено оплату поставленого товару у сумі 1 000,00 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи, що предмет спору (в частині стягнення заборгованості у розмірі 1 000,00 грн.) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду, суд дійшов висновку про необхідність закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 000,00 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість по оплаті поставленого товару у розмірі 430 180,67 грн., проте, оскільки позивачем поставлено товар вартістю 2 683 899,07 грн., а відповідачем оплачено кошти у розмірі 2 253 719,07 грн., то обґрунтованим розміром заборгованості є 430 180,00 грн. (2 683 899,07 грн. - 2 253 719,07 грн.).

Наведене підтверджується наданим самим позивачем актом звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 по 22.10.2019, згідно якого станом на 22.10.2019 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробно-макаронний комбінат" існувала заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" у розмірі 430 180,00 грн.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, оскільки позивачем не підтверджено жодними доказами наявність у відповідача заборгованості у розмірі 0,67 грн., то суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробно-макаронний комбінат" заборгованості у розмірі 0,67 грн.

Будь-яких інших доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару в повному обсязі, поставленого позивачем за спірними видатковими накладними, матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи загальну вартість товару, поставленого позивачем відповідачу за спірними видатковими накладними (на загальну суму 2 683 899,07 грн.) та розмір сплачених відповідачем грошових коштів (2 254 719,07 грн.), суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовано тверджень позивача щодо наявності у нього заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" у розмірі 429 180,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи положення норми ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару.

За таких обставин, позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про стягнення заборгованості з оплати товару у розмірі 430 180,67 грн. підлягає частковому задоволенню та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробно-макаронний комбінат" підлягають стягненню кошти у розмірі 429 180,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 11 064,37 грн., нараховані за період з 09.02.2019 по 10.12.2019, та інфляційні втрати у розмірі 11 184,73 грн., нараховані за березень-листопад 2019 року.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з викладеного позивачем в позові розрахунку нарахування 3% річних останнім здійснюється нарахування з 09.02.2019 по 10.12.2019 та інфляційних втрат за березень-листопад 2019 року на загальну суму боргу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (з врахуванням визначених позивачем періодів нарахування), за відсутності жодних заперечень відповідача з приводу правильності такого розрахунку, та керуючись приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено обов`язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 11 064,37 грн. та інфляційні втрати у розмірі 11 184,73 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" підлягають задоволенню частково, а саме з Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробно-макаронний комбінат" підтягають стягненню: заборгованість у розмірі 429 180,00 грн., 3% річних у розмірі 11 064,37 грн. та інфляційні втрати у розмірі 11 184,73 грн.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача сума заборгованості у розмірі 1 000,00 грн. необхідно закрити провадження, у зв`язку з відсутністю предмету спору, а в частині задоволення вимог про стягнення з відповідача 0,67 грн. суд відмовляє, оскільки позивачем не доведено існування заборгованості у вказаному розмірі.

Згідно ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки, спір виник в наслідок неправильних дій відповідача то суд покладає на Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробно-макаронний комбінат" судові витрати у розмірі 6 786,45 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі №910/17860/19 в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробно-макаронний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" суми боргу у розмірі 1 000,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробно-макаронний комбінат" (03040, м. Київ, вул. Михайла Стельмаха, буд. 10-А, офіс 417; ідентифікаційний код 42108134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (17640, Чернігівська обл., Варвинський р-н, с. Гнідинці, вул. Незалежності, буд. 40; ідентифікаційний код 32535913) заборгованість у розмірі 429 180 (чотириста двадцять дев`ять тисяч сто вісімдесят) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 11 064 (одинадцять тисяч шістдесят чотири) грн. 37 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 184 (одинадцять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 73 коп. та судовий збір у розмірі 6 786 (шість тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 45 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 20.02.2020.

Суддя Р.В. Бойко