Рішення

від 20.02.2020 по справі 910/17698/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2020Справа № 910/17698/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТРОЯН ТОРГ

до Товариства з обмеженою відповідальністю АЛІНТРЕЙД

про стягнення 295 691, 81 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю ТРОЯН ТОРГ (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АЛІНТРЕЙД (далі - відповідач) про стягнення 295 691, 81 грн.

В обґрунтування позовних вимог, з посиланням на ст. 526, 530, 612, 625 ЦК України, ст. 174, 179, 193 ГК України, позивач зазначає, що відповідачем було неналежно виконано свої зобов`язання за договором перевезення вантажів № 11-28/02-19 від 28.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

13.01.2020 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній посилається на необґрунтованість вимог позивача, в задоволенні позову просив відмовити. Відповідач не погоджується з твердженням позивача, що останнім було надано відповідачу послуги з перевезення у період з березня по липень 2019, та зазначив, що матеріали справи не містять підтвердження факту надання позивачем послуг за вказаний період, натомість до позовної заяви додано акти здачі-прийняття робіт лише за березень-травень 2019. Також, у поданому відзиві відповідач просив застосувати строк спеціальної позовної давності, в обґрунтування своєї позиції посилається на ч. 5 ст. 315 ГК України, якою передбачено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк та зазначає, що позивачем було пропущено такий строк, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

03.02.2020 року (з пропущенням визначеного судом строку) позивачем засобами поштового зв`язку надіслано до суду відповідь на відзив на позовну заяву.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2019 встановлено позивачу в строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву, подати суду відповідь на відзив.

Як вбачається з відомостей з офіційного сайту ukrposhta.ua, згідно поштового відправлення №0100175356104 (накладна Укрпошти надана відповідачем, в якості доказів направлення на адресу позивача відзиву на позовну заяву), позивачем отримано відзив відповідача 23.01.2020 року, а тому, враховуючи п`ять днів, встановлених позивачу для подачі відповіді на відзив до суду, останнім днем такого строку є 28.01.2020 року.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. (ст. 119 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки позивачем не подано відповідь на відзив на позов у встановлений судом строк, не заявлено про поновлення судом строку для подачі відповіді на відзив та не зазначено й не обґрунтовано поважних причин пропуску цього строку, суд долучає до матеріалів справи без прийняття її судом до уваги та без надання їй належної правової оцінки.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.02.2019 між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) було укладено договір перевезення вантажів № 11-28/02-19 ПВ (далі - договір), на підставі якого, позивач зобов`язується на підставі поданої відповідачем заявки здійснити перевезення ввіреного йому вантажу від місця завантаження до пункту призначення, а відповідач зобов`язується оплатити позивачу послуги з перевезення в установлені цим договором строки (п.1.1. договору).

Згідно з п.2.2. договору кожне конкретне перевезення здійснюється на підставі заявки замовника, яка є додатком №1 та невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.3. договору визначено, що прийом виконаних робіт здійснюється у відповідності з діючими на даний час Інструкціями, Положеннями Кабінету Міністрів України та Законів України.

Відповідно до п.2.4. договору, вантаж вважається прийнятим до перевезення після його завантаження на транспортний засіб, опломбування пломбою вантажовідправника, видачі товаротранспортної накладної або інших необхідних документів.

Вантаж вважається прийнятим вантажоодержувачем, якщо в документах на вантаж зроблена відмітка про прийняття вантажу, завірена печаткою вантажоодержувача (п. 2.5. договору).

Вартість послуги перевізника за один кілометр пробігу транспорту є договірною та узгоджується сторонами в додатковій угоді або специфікації (додаток №2), яка є невід`ємною частиною даного договору, до кожного окремого перевезення. Після узгодження сторонами вартість кожного конкретного перевезення вказується в специфікації вартості послуг, який є додатком №2 та невід`ємною частиною даного договору (п.3.1. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору, платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника.

Як визначено в п.3.3. договору, оплата за подані послуги здійснюється замовником не пізніше трьох днів з моменту отримання вантажу та підписання акту наданих послуг.

Пунктом 5.3. договору, що у разі порушення замовником строків оплати за надані перевізником послуги, замовник сплачує йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми боргу.

Відповідно до п. 8.2. та п. 8.3. договору даний договір набирає чинності після його підписання сторонами. Термін дії договору до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому разі - до повного виконанням умов та зобов`язань сторін по п.1.1 даного договору в частині розрахунку за послуги перевезення зі сторони замовника.

Якщо за 10 (десять) днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про його припинення, то даний договір вважається продовженим на таких же умовах на наступний календарний рік, якщо інше не буде передбачене додатковою угодою до даного договору.

Пунктом 1 додаткової угоди від 28.02.2019 за № 1 (далі-додаткова угода №1) до договору № 11-28/02-19 ПВ сторони погодили встановити вартість послуг перевізника за слідуючим тарифом:

Ціна послуг виконавця по перевезенню скрапленого газу замовника здійснюється по кілометражно, а саме: від бази м. Кременчук до місця наливу виробника ГНС (ГНП)) далі розлив по АГЗС замовника та повернення до бази м. Кременчук, становить 22, 50 (двадцять дві гривні 50 копійок) в т.ч. ПДВ 20% (п.1.1. додаткової угоди №1).

Згідно з п.1.3. додаткової угоди замовник здійснює оплату згідно розрахунку, вказаному у п. 1.1, цієї додаткової угоди, не пізніше трьох банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг за звітний період.

Пунктом 3 додаткової угоди визначено, що дана додаткова угода набуває чинності та вступає в дію з 28.02.2019.

Згідно з актами здачі-прийняття від 02.03.2019 № ОУ-0000213, від 03.03.2019 № ОУ-0000208, від 03.03.2019 № ОУ-0000216, від 03.03.2019 № ОУ-0000218, від 03.03.2019 № ОУ-0000219, від 04.03.2019 № ОУ-0000207, від 05.03.2019 № ОУ-0000212, від 05.03.2019 № ОУ-0000210, від 05.03.2019 № ОУ-0000209, від 06.03.2019 № ОУ-0000214, від 06.03.2019 № ОУ-0000220, від 07.03.2019 № ОУ-0000242, від 07.03.2019 № ОУ-0000217, від 07.03.2019 № ОУ-0000221, від 07.03.2019 № ОУ-0000223, від 08.03.2019 № ОУ-0000244, від 08.03.2019 № ОУ-0000215, від 08.03.2019 № ОУ-0000225, від 09.03.2019 № ОУ-0000224, від 10.03.2019 № ОУ-0000222, від 10.03.2019 № ОУ-0000226, від 11.03.2019 № ОУ-0000228, від 11.03.2019 № ОУ-0000241, від 11.03.2019 № ОУ-0000227, від 13.03.2019 № ОУ-0000243, від 13.03.2019 № ОУ-0000245, від 13.03.2019 № ОУ-0000246, від 14.03.2019 № ОУ-0000247, від 15.03.2019 № ОУ-0000248, від 15.03.2019 № ОУ-0000249, від 15.03.2019 № ОУ-0000250, від 15.03.2019 № ОУ-0000252, від 15.03.2019 № ОУ-0000253, від 16.03.2019 № ОУ-0000258, від 17.03.2019 № ОУ-0000254, від 17.03.2019 № ОУ-0000251, від 17.03.2019 № ОУ-0000256, від 18.03.2019 № ОУ-0000265, від 18.03.2019 № ОУ-0000255, від 18.03.2019 № ОУ-0000257, від 18.03.2019 № ОУ-0000259, від 19.03.2019 № ОУ-0000263, від 19.03.2019 № ОУ-0000264, від 20.03.2019 № ОУ-0000266, від 20.03.2019 № ОУ-0000267, від 20.03.2019 № ОУ-0000271, від 20.03.2019 № ОУ-0000269, від 21.03.2019 № ОУ-0000268, від 21.03.2019 № ОУ-0000270, від 21.03.2019 № ОУ-0000272, від 23.03.2019 № ОУ-0000273, від 22.03.2019 № ОУ-0000275, від 23.03.2019 № ОУ-0000274, від 23.03.2019 № ОУ-0000276, від 24.03.2019 № ОУ-0000277, від 23.03.2019 № ОУ-0000278, від 23.03.2019 № ОУ-0000279, від 24.03.2019 № ОУ-0000280, від 24.03.2019 № ОУ-0000281, від 25.03.2019 № ОУ-0000282, від 23.03.2019 № ОУ-0000283, від 01.04.2019 № ОУ-0000284, від 01.04.2019 № ОУ-0000285, від 01.04.2019 № ОУ-0000286, від 01.04.2019 № ОУ-0000336, від 01.04.2019 № ОУ-0000332, від 01.04.2019 № ОУ-0000333, від 02.04.2019 № ОУ-0000337, від 02.04.2019 № ОУ-0000329, від 02.04.2019 № ОУ-0000330, від 02.04.2019 № ОУ-0000287, від 02.04.2019 № ОУ-0000288, від 02.04.2019 № ОУ-0000289, від 03.04.2019 № ОУ-0000290, від 03.04.2019 № ОУ-0000291, від 03.04.2019 № ОУ-0000292, від 03.04.2019 № ОУ-0000293, від 03.04.2019 № ОУ-0000331, від 04.04.2019 № ОУ-0000338, від 04.04.2019 № ОУ-0000294, від 04.04.2019 № ОУ-0000295, від 04.04.2019 № ОУ-0000296, від 04.04.2019 № ОУ-0000297, від 04.04.2019 № ОУ-0000298, від 04.04.2019 № ОУ-0000334, від 04.04.2019 № ОУ-0000335, від 04.04.2019 № ОУ-0000341, від 05.04.2019 № ОУ-0000340, від 06.04.2019 № ОУ-0000343, від 06.04.2019 № ОУ-0000345, від 06.04.2019 № ОУ-0000339, від 07.04.2019 № ОУ-0000347, від 07.04.2019 № ОУ-0000342, від 07.04.2019 № ОУ-0000344, від 08.04.2019 № ОУ-0000346, від 18.04.2019 № ОУ-0000364, від 17.04.2019 № ОУ-0000365, від 16.04.2019 № ОУ-0000360, від 16.04.2019 № ОУ-0000359, від 16.04.2019 № ОУ-0000358, від 17.04.2019 № ОУ-0000366, від 17.04.2019 № ОУ-0000362, від 21.04.2019 № ОУ-0000375, від 20.04.2019 № ОУ-0000376, від 19.04.2019 № ОУ-0000377, від 19.04.2019 № ОУ-0000369, від 19.04.2019 № ОУ-0000370, від 18.04.2019 № ОУ-0000364, від 19.04.2019 № ОУ-0000374, від 19.04.2019 № ОУ-0000371, від 19.04.2019 № ОУ-0000373, від 18.04.2019 № ОУ-0000372, від 18.04.2019 № ОУ-0000367, від 18.04.2019 № ОУ-0000368, від 21.04.2019 № ОУ-0000378, від 22.04.2019 № ОУ-0000361, від 22.04.2019 № ОУ-0000363, від 23.04.2019 № ОУ-0000384, від 24.04.2019 № ОУ-0000380, від 24.04.2019 № ОУ-0000379, від 25.04.2019 № ОУ-0000382, від 25.04.2019 № ОУ-0000385, від 25.04.2019 № ОУ-0000388, від 27.04.2019 № ОУ-0000386, від 27.04.2019 № ОУ-0000383, від 27.04.2019 № ОУ-0000390, від 28.04.2019 № ОУ-0000389, від 29.04.2019 № ОУ-0000387, від 29.04.2019 № ОУ-0000381, від 29.04.2019 № ОУ-0000392, від 30.04.2019 № ОУ-0000391, від 01.05.2019 № ОУ-0000430, від 01.05.2019 № ОУ-0000428, від 02.05.2019 № ОУ-0000433, від 03.05.2019 № ОУ-0000437, від 04.05.2019 № ОУ-0000431, від 06.05.2019 № ОУ-0000432, від 07.05.2019 № ОУ-0000429, від 05.05.2019 № ОУ-0000436, від 07.05.2019 № ОУ-0000435, від 08.05.2019 № ОУ-0000438, від 09.05.2019 № ОУ-0000439, від 14.05.2019 № ОУ-0000434, від 15.05.2019 № ОУ-0000463, від 01.05.2019 № ОУ-0000430, що завірені підписами представників сторін та скріплені печатками товариств, позивач надав, а відповідач прийняв послуги з перевезення вантажів на загальну суму 2 763 620, 00 грн.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином.

Відповідач у порушення умов договору належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної сплати за надані послуги, що також не спростовується останнім, а саме частково сплатив послуги в розмірі 2 500 000, 00 грн, що підтверджується також виписками з банку 12.04.2019 у сумі 200 000, 00 грн, 16.04.2019 - 200 000, 00 грн, 24.04.2019 - 200 000, 00 грн, 02.05.2019- 100 000, 00 грн, 06.05.2019- 300 000, 00 грн, 15.05.2019- 300 000, 00 грн, 21.05.2019- 200 000, 00 грн, 24.05.2019- 100 000, 00 грн, 27.05.2019- 100 000, 00 грн, 30.05.2019- 300 000, 00 грн,05.06.2019- 100 000, 00 грн, 03.07.2019- 100 000, 00 грн, 07.06.2019- 100 000, 00 грн, 27.06.2019- 100 000, 00 грн, 11.07.2019- 100 000, 00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що в період з березня 2019 по липень 2019 року відповідач порушував умови договору від 28.02.2019 за №11-28/02-19ПВ, у зв`язку з чим позивачем нараховано до стягнення 290 742, 50 грн суму основної заборгованості за надані послуги, 3 512, 81 грн- 3% річних за загальний період з 11.07.2019 по 04.12.2019 та 1 436,50 грн - інфляційних втрат за період з липня по жовтень 2019.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Також частиною 1 ст. 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 2 ст. 909 ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що відповідач у порушення умов договору належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної сплати за послуги надані по перевезенню.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначає позивач, ним було надано послуги з перевезення вантажу на загальну суму 2 790 742, 50 грн у період з березня 2019 по липень 2019 року. У зв`язку з тим, що відповідачем належним чином не було виконано умови договору щодо повної та своєчасної сплати за надані послуги, а саме частково сплачено послуги в розмірі 2 500 000, 00 грн, тому позивачем було заявлено до стягнення суму основної заборгованості в розмірі 290 742, 50 грн за надані послуги.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що на підтвердження наданих послуг, позивачем було надано суду акти здачі-прийняття робіт лише за період з березня по травень 2019 на загальну суму 2 763 620, 00 грн, що на 27 122, 50 грн менше, ніж зазначає позивач у позовній заяві. Разом з тим, належних та допустимих доказів факту надання позивачем послуг з перевезення в період з червня по липень 2019, а саме актів здачі - прийняття робіт, передбачених п. 3.3. договору, за вказаний період матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене вище, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи суму заборгованості за надані послуги перевезення в розмірі 263 620, 00 грн.

А тому, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 263 620, 00 грн за період з березня по травень 2019.

Щодо заявленого клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач, вказуючи на пропуск позовної давності, посилається на ст. 315 ГК України.

Частиною 5 статті 315 ГК України передбачено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

В той же час, згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Вказана стаття встановлює підстави, за наявності яких починається новий перебіг строку позовної давності, незалежно від строку, який сплив до часу виникнення цих обставин, за умови, якщо до виникнення цих підстав не сплив строк позовної давності. У статті йдеться саме про дії учасників цивільних відносин. При цьому, чинне законодавство не містить переліку таких дій, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або часткова сплата боржником суми основного боргу.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач періодично здійснював платежі, а саме 12.04.2019 відповідачем сплачено на рахунок позивача 200 000, 00 грн, 16.04.2019 - 200 000, 00 грн, 24.04.2019 - 200 000, 00 грн, 02.05.2019- 100 000, 00 грн, 06.05.2019- 300 000, 00 грн, 15.05.2019- 300 000, 00 грн, 21.05.2019- 200 000, 00 грн, 24.05.2019- 100 000, 00 грн, 27.05.2019- 100 000, 00 грн, 30.05.2019- 300 000, 00 грн,05.06.2019- 100 000, 00 грн, 03.07.2019- 100 000, 00 грн, 07.06.2019- 100 000, 00 грн, 27.06.2019- 100 000, 00 грн, 11.07.2019- 100 000, 00 грн, що підтверджено наданими позивачем виписками з банку, які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, відповідач вчиняв дії, що свідчить про визнання ним свого боргу за договором, отже строк позовної давності за відповідними вимогами переривався, і його перебіг почався після останньої сплати, тобто 11.07.2019 заново.

Позивач звернувся до суду з позовом з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості 11.12.2019 (згідно штампу поштового відділення) - у межах строку позовної давності, перебіг якої почався з 11.07.2019, відповідно у суду відсутні підстави для застосування строку позовної давності та відмови в позові на цій підставі.

Відтак відповідне клопотання відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3 512, 81 грн 3% річних за період з 11.07.2019 по 04.12.2019 та 1 436, 50 грн інфляційних втрат за період з липня по жовтень 2019 року розрахованих від суми заборгованості 290 742, 50 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 11.07.2019 по 04.12.2019, з урахуванням встановлення судом наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у сумі 263 620, 00 грн, судом здійснено перерахунок 3% річних за відповідний період прострочення, таким чином розмір 3% річних за розрахунком суду становить - 3 185, 11 грн, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Крім цього, на підставі ст.625 ЦК України позивач згідно наданого власного розрахунку просив суд стягнути з відповідача 1 436, 50 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості 290 742, 50 грн з липня по жовтень 2019 року.

Суд звертає увагу на те, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (підпункт 3.2 пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Також, суд зазначає, що індекс інфляції за місяць, в якому виникло право вимоги, береться до уваги лише у разі, якщо право вимоги виникло в першій половині відповідного місяця, а індекс інфляції за місяць, в якому зобов`язання припинилося, береться до уваги лише в разі, коли зобов`язання припинилося в другій половині місяця.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, з урахуванням встановлення судом наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 263 620, 00 грн, судом здійснено перерахунок за відповідний період прострочення, таким чином за розрахунком суду обґрунтованою сумою інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 1 302, 50 грн нарахованих за період з липня по жовтень 2019 року, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 263 620, 00 грн, 3 % річних в розмірі 3 185, 11 грн та інфляційних втрат в розмірі 1 302, 50 грн.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛІНТРЕЙД (03040, місто Київ, вулиця Михайла Стельмаха, будинок 10-А, офіс 315, ідентифікаційний код 42593809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТРОЯН ТОРГ (39600, місто Кременчук, вулиця Івана Мазепи, будинок 59, ідентифікаційний код 39879491) 263 620, (двісті шістдесят три тисячі шістсот двадцять) грн 00 коп. основної заборгованості, 3 185 (три тисячі сто вісімдесят п`ять) грн 11 коп. 3% річних, 1 302 (одна тисяча триста дві) грн 50 коп. інфляційних втрат та 4 021 (чотири тисячі двадцять одна) грн 63 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань