Рішення

від 21.02.2020 по справі 160/13495/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року Справа № 160/13495/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль" до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ :

28 грудня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіль" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому просили

визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21 грудня 2019 року №139798-50/67 про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Профіль , податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 482 910,18 грн;

зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області відкоригувати облікові показники інтегрованої картки платника податку на додану вартість шляхом внесення до неї змін - зменшення податкового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Профіль , код ЄДРПОУ - 32651078 з ПДВ за 2014-2019 роки на суму неправомірно нарахованих основного платежу 431128,14 грн. та пені 51 782,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.12.2019 року за місцем знаходження відповідача позивач отримав податкову вимогу від 21.12.2019 року №139798-50/67 та рішення №139798-50/67 про опис майна у податкову заставу. Даною вимогою відповідач зобов`язує позивача сплатити 482 910,18 гривень податкового боргу зі сплати податку на додану вартість, підставою формування якої ті ж самі, що й у податкових вимогах №1129-25 від 01.09.2014року, № 560-23 від 27.08.2015 року, які судом визнані протиправними та скасовані. Вказані вимоги приймаються у зв`язку з тим, що відділенням банку №17 ПАТ Акта Банк , через яке позивач здійснював перерахування коштів по податковим зобов`язанням з ПДВ згідно платіжних доручень №348, №351, №352, №355, не було здійснено перерахування коштів у встановлений законом строк до державного бюджету. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2014року по справі №904/7269/14, яке набрало законної сили, зобов`язано ПАТ Акта Банк здійснити перерахування коштів до державного бюджету у сумі 259000грн., з яких 234000грн. - податок на додану вартість, а 25000грн. - передоплата за митне оформлення згідно до платіжних доручень позивача №348, №351, № 352, № 355. Однак, до цього часу рішення суду не виконано, у зв`язку з чим відповідач протиправно визначає позивачу податковий борг та нараховує пеню. Позивач вважає, що ефективним способом захисту прав та інтересів позивача, який забезпечить поновлення порушеного права, який був би адекватним наявним обставинам і припинить порушення прав та інтересів позивача є визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 21.12.2019р. №139798-50/67 та зобов`язання відповідача відкоригувати облікові показники інтегрованої картки позивача - платника податку на додану вартість шляхом внесення до неї змін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року прийнята позовна заява та відкрито провадження у справі за правилами загального позивного провадження у підготовче засідання.

03 лютого 2020 року відповідач надав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції посилався на те, що відповідач з метою виконання функцій покладених на контролюючий орган ст.95 ПКУ та у зв`язку з наявністю рішення ДОАС від 22.02.2016року по справі №804/15297/15 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - скасовано податкову вимогу № 560-23 від 27.08.2015 та сформовано нову податкову вимогу від 21.12.2019 №139798-50/67 у зв`язку наявністю податкового боргу. Відповідно до норм діючого законодавства відсутні підстави для коригування облікових показників інтегрованої картки платника податку на додану вартість - зменшень податкового зобов`язання ТОВ ПРОФІЛЬ (код ЄДРПОУ 32651078) з ПДВ за 2014 - 2019 року. Станом на 27.01.2020 року згідно індивідуальної картки платника (ІКП) за даними АІС Податковий блок по платнику ТОВ ПРОФІЛЬ рахується довідково розрахована штрафна санкція за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 149 323,47 грн. та пеня у розмірі 51 782,04 грн. Вищевказана штрафна санкція та пеня виникла у зв`язку з відсутністю відображення ІКП сплати платником податкових зобов`язань з ПДВ за липень 2014 року, серпень 2014 року вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року та січень 2015 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року відкладено розгляд справи на 17.02.2020 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті в порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.193 КАС України - суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Із матеріалів справи вбачається, що судовими рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі №804/18703/14 та від 22 лютого 2016 року №804/15297/15 встановлено, що згідно платіжних доручень від 04.08.2014 №348, від 06.08.2014р. №351, від 06.08.2014р. №352 та від 11.08.2014 №355, ТОВ Профіль було сплачено податкове зобов`язання з податку на додану вартість за липень 2014 року в сумі 234000,00 грн. та 25000,00грн. - передоплата за митне оформлення. Названі кошти були списані з розрахункового рахунку позивача, однак не надійшли за призначенням до бюджету з причин неперерахування вказаних коштів обслуговуючим банком ПАТ АКТАБАНК .

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2014 року по справі №904/7269/14, яке згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду набрало законної сили 19 лютого 2015р., позов ТОВ Профіль до ПАТ Актабанк про зобов`язання перерахувати кошти до державного бюджету - задоволено, та зокрема, зобов`язано ПАТ АКТАБАНК здійснити перерахування коштів до державного бюджету у сумі 259 000, 00 грн., з яких: 234 000, 00 грн. - податок на додану вартість, а 25 000, 00 грн. - передоплата за митне оформлення згідно платіжних доручень позивача № 348, № 351, № 352, № 355.

Вказане рішення господарського суду на час розгляду зазначеної справи не виконано.

21 грудня 2019 року Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області прийнято податкову вимогу №139798-50/67 про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Профіль податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 482 910,18грн, який складається з основного платежу 431128,14 грн. та пені 51 782,04 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п.п.14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно з п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

При цьому, пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.

При цьому, за приписами ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Отже, виконання платником податкового обов`язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов`язання та його сплати, пов`язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов`язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум податкового зобов`язання відповідальність несе банк.

Відповідальність банків при здійсненні переказу, передбачена приписами ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", де зазначено, що отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, відповідно до якого за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Системний аналіз наведених положень свідчить про те, що виконання платником податкового обов`язку по перерахуванню до бюджету суми податкового зобов`язання пов`язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов`язань, зокрема, з моментом прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 20.02.2018 по справі №816/59/17.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 24.04.2017 по справі №826/15507/16 зазначив, що конституційний обов`язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з дати подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджету грошових коштів з рахунку платника банку за наявності в нього достатнього грошового залишку на день платежу.

У той же час, платник не несе відповідальності за дії банківських установ, які беруть участь у процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Тобто, за наявності в платника податків відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов`язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов`язання слід визнати виконаним незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Як було встановлено судом, позивачем було подано, а ПАТ АктаБанк зареєстровано платіжні доручення на перерахування коштів на рахунок казначейства у Дніпропетровській області до державного бюджету з призначенням платежу: ПДВ за липень 2014 р. № 348 від 04 серпня 2014р. у розмірі 58 000 грн., № 352 від 06 серпня 2014р. у розмірі 50 000 грн., за серпень 2014 р. № 355 від 11 серпня 2014 р. у розмірі 126000грн.

Таким чином, згідно вказаних платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи, позивач мав бажання сплатити авансом наперед податки до бюджету України у сумі 259 000 грн., з яких 234 000 грн. - ПДВ, а 25 000 грн. - передоплата за митне оформлення, проте відділенням банку № 17 ПАТ АктаБанк , з яким від імені останнього і був укладений договір, не було здійснено перерахування коштів у встановлений законом строк до державного бюджету.

При цьому, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.14р. по справі №904/7269/14, яке згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду набрало законної сили 19.02.2015р., позов ТОВ Профіль до ПАТ Актабанк про зобов`язання перерахувати кошти до державного бюджету - задоволено, та зокрема зобов`язано ПАТ АКТАБАНК здійснити перерахування коштів до державного бюджету у сумі 259 000, 00 грн., з яких: 234 000, 00 грн. - податок на додану вартість, а 25 000, 00 грн. - передоплата за митне оформлення згідно платіжних доручень позивача № 348, № 351, № 352, № 355.

Вказані обставини встановлені судовими рішеннями від 09 грудня 2014 року у справі №804/18703/14 та від 22 лютого 2016 року у справі №804/15297/15, а відтак, відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України не потребують доказуванню при розгляді даної справи.

Отже, судом встановлено, що позивачем виконано обов`язок, покладений на нього законодавцем та закріплений статтею 67 Конституції України, відповідно до якого кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи, що визначальним є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов`язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, суд приходить до висновку, що у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушень щодо перерахування до бюджету податкових зобов`язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем у повному обсязі та своєчасно сплачуються податкові зобов`язання, зокрема, податок на додану вартість, згідно платіжних доручень зі сплати податку на додану вартість строк сплати по яким настав за період із серпня 2014 року по грудень 2019 року (а.с. 42-121).

Враховуючи викладене, податкова вимога від 21.12.2019 №139798-50/67 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача відкоригувати облікові показники інтегрованої картки платника податку на додану вартість шляхом внесення до неї змін - зменшення податкового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Профіль , код ЄДРПОУ - 32651078 з ПДВ за 2014-2019 роки на суму неправомірно нарахованих основного платежу 431128,14 грн. та пені 51 782,04 грн., суд зазначає наступне.

Підпунктом 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України, з метою реалізації підпункту 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, та з метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (Порядок №422).

Відповідно до абзаців шостого - чотирнадцятого пункту 2 Розділу I Порядку №422, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається в інформаційній системі, встановленим алгоритмам (правилам) її співставності та логічного і арифметичного контролю.

Облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників.

Облікові показники - показники, що інтегруються в процесі ведення оперативного обліку.

Оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.

Первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДПС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо).

Первинні показники - показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску.

Перекручення (викривлення) показників - неповне та/або несвоєчасне відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущене як у результаті умисних дій працівників органів ДФС, так і внаслідок виникнення арифметичних та технічних помилок.

Відповідно до абзаців першого - другого пункту 5 Розділу I Порядку №422 контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Абзацами п`ятим - шостим пункту 5 Розділу I Порядку №422 визначено, що у разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Отже, з наведеного слідує, що відображення податковим органом в інтегрованих картках платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань спричиняють правові наслідки саме для платника податку, оскільки від правомірності таких дій фактично залежить фінансовий стан платника податків у розрізі розрахунків із бюджетом, зокрема, щодо наявності та вірного розрахунку заборгованості перед бюджетом з урахуванням періоду її виникнення.

Як було встановлено судом, позивач неодноразово звертався до податкового органу із відповідними листами, в яких повідомляв про відсутність податкового боргу зі сплати ПДВ посилаючись на рішення судів, які набрали законної сили, зокрема, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2014року по справі №904/7269/14, та постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2014 року та 22.02.2016 року.

Однак, відповідач у відзиві на позов вказав, що у зв`язку з наявністю рішення ДОАС від 22.02.2016року по справі №804/15297/15 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - скасовано податкову вимогу № 560-23 від 27.08.2015 та сформовано нову податкову вимогу від 21.12.2019 №139798-50/67 у зв`язку наявністю податкового боргу. Відповідно до норм діючого законодавства, відсутні підстави для коригуванні облікових показників інтегрованої картки платника податку на додану вартість - зменшень податкового зобов`язання ТОВ ПРОФІЛЬ .

Так, відповідно до ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право на ефективний засіб юридичного захисту, та визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 в справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд» , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «ОСОБА_2 проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)» .

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи неправомірне нарахування в інтегрованій картці платника податків податкового боргу зараховує здійснені позивачем платежі з цього податку не у відповідності до призначення, вказаного у платіжному документі, що також відображено в інтегрованій картці платника.

Відповідач жодних доказів про наявність у позивача несплаченого податкового зобов`язання з ПДВ саме у розмірі 431128,14 грн. до суду не надав та у відзиві на позов обґрунтування не навів.

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі N 817/149/17 від 29.03.2018 у справі N 813/2758/16.

Згідно з п. 5 розд. І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422, при виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Таким чином в разі необхідності контролюючий орган має можливість здійснювати коригування облікових показників інтегрованої картки платника, в тому числі, в ручному режимі.

Так, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Способи захисту права, як передбачені законом дії, безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності щодо захисту прав.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: а) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 2 статті 5 цього Кодексу, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З наведених норм процесуального законодавства слідує, що для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв`язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 31.01.2020 по справі № 560/4131/18, яка є обов`язковою для застосування згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання відповідача відкоригувати облікові показники інтегрованої картки платника шляхом внесення до неї змін - зменшення податкового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Профіль з ПДВ за 2014-2019 роки на суму неправомірно нарахованих основного платежу 431128,14 грн. та пені 51 782,04 грн.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного вище, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд вважає недоведеною законність дій відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 9164,65 грн (а.с. 12), наведена сума відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль" до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21 грудня 2019 року №139798-50/67.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області відкоригувати облікові показники інтегрованої картки платника податку на додану вартість шляхом внесення до неї змін - зменшення податкового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Профіль , код ЄДРПОУ - 32651078 з ПДВ за 2014-2019 роки на суму неправомірно нарахованого основного платежу 431128,14 грн. та пені 51 782,04 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ- 43145015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Профіль (код ЄДРПОУ - 32651078) судовий збір у розмірі 9164,65 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев