Рішення

від 20.02.2020 по справі 200/14106/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2020 р. Справа№200/14106/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С. при секретарі судового засідання Лисенко Н.В.

за участю представника позивача Савків С.Г. - за посвідченням № 048390 від 24.10.17р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації до Миколаївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат №7 Донецької обласної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

05 грудня 2019 року заступник прокурора Донецької області в інтересах держави (місце знаходження: вул. Університетська, буд. 6, м. Маріуполь, Донецька область, 87500) в особі Служби у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації (місце знаходження: б-р. Машинобудівників, буд. 20, м. Краматорськ, Донецька область, 84313, код ЄДРПОУ 24318534), позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Миколаївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат №7 Донецької обласної ради, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Миколаївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат №7 Донецької обласної ради (місце знаходження: вул. Синецького, буд. 15, м. Миколаївка, Слов`янський район, Донецька область, 84180, код ЄДРПОУ 21969053) щодо не нарахування 11 випускникам навчального закладу одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та зобов`язати Миколаївську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат №7 Донецької обласної ради нарахувати випускникам навчального закладу, одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 8 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування , у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України Про державний бюджет України на 2019 рік , та виплатити з урахуванням проведених виплат кошти в сумі по 12162,00 гривень кожному.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року позовну заяву заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі, Служби у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації до Миколаївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат №7 Донецької обласної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

17 грудня 2019 року позивач надав заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року адміністративну справу № 200/14106/19-а прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 15 січня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року відкладено підготовче засідання по справі № 200/14106/19-а на 29 січня 2020 року.

29 січня 2020 року закрито підготовче провадження по справі № 200/14106/19-а та призначено справу до судового розгляду по суті на 18 лютого 2019 року.

07 лютого 2020 року відповідач надав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

17 лютого 2020 року позивач надав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

В порядку частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Отже, неприбуття у судове засідання належним чином повідомлених представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та зазначив, що у зв`язку із неналежним виконанням адміністрацією Миколаївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 7 Донецької обласної ради (далі - школа-інтернат) вимог статті 8 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - Закон) щодо виплати випускникам інтернатного навчального закладу з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги, забезпечення одягом та взуттям. Зазначає, що вказаною нормою врегульовано розмір одноразової грошової допомоги випускнику навчального закладу, незалежно від його подальшого працевлаштування або продовження навчання, а пункт 13 постанови Кабінету Міністрів України Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування № 226 від 05 квітня 1994 року, на яку посилається відповідач, встановлює розмір грошової допомоги, що виплачується дітям-сиротам та дітям, позбавлених батьківського піклування, при їх вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів, тобто вказані допомоги мають різну правову природу.

Посилаючись на статтю 3 Конституції України вказує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Заслухавши пояснення представникапозивача, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

08 серпня 2019 року Прокуратурою Донецької області на адресу Миколаївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат №7 Донецької обласної ради спрямовано запит щодо надання інформації про загальну кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають у Миколаївській спеціальній загальноосвітній школі-інтернат №7 Донецької обласної ради (а.с. 15).

Відповідач, листом від 02вересня 2019 року № 217 надав Прокуратурі Донецької області відповідну інформацію стосовно запиту від 08 серпня 2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи та наданої відповідачем інформації, у 2019 році Миколаївську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат №7 Донецької обласної ради, дійсно навчались та закінчили11 випускників із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ;

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ;

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с. 17).

10 вересня 2019 року Прокуратура Донецької області на адресу Миколаївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат №7 Донецької обласної ради направила запит щодо надання інформації стосовно фінансування та здійснення відповідних виплат щодо надання одноразової грошової допомоги відповідно до частини 7 статті 8 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (а.с. 18).

17 вересня 2019 року Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації надав відповідну відповідь на вказаний запит Прокуратури Донецької області (а.с. 18, 19).

Зі змісту вказаної відповіді вбачається, що відповідачем застосована норма Постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 05 квітня 1994 року в частині: дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не мети як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Учні та студенти зазначеної категорії зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом, взуттям і м`яким інвентарем за нормами, встановленими для вихованців шкільного віку шкіл-інтернатів.Тому зазначеним одиннадцятьом випускникам була нарахована допомога в розмірі 42 гривні 50 копійок.

Кошти відповідно до цього пункту Постанови виплачуються в повному обсязі.

Така сама позиція викладена в листі Міністерства освіти і науки України від 21.04.2016 № 1/9-202 Про порядок нарахування та виплати грошової допомоги випускникам шкіл-інтернатів .

10 вересня 2019 року Прокуратура Донецької області повідомила Центр про наявність порушень статті 8 Закону Україну Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в частині розміру одноразової допомоги, яка виплачена дітям-сіротам (а.с. 20).

Отже спірним питанням в межах даної справи є не нарахування та не виплатаодинадцятьом випускникам навчального закладу одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку в розмірі, встановленим Законом України "Про державний бюджет України на 2019 рік".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтями 51, 52, 53 Конституції України визначено, що дитинство охороняються державою. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Згідно пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Спірні питання врегульовані Законом України від 13 січня 2005року № 2342-IV Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - Закон № 2342).

Відповідно до преамбули Закону - цей Закон визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.

Статтею 3 Закону № 2342 визначено, що основними засадами державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, є:

створення умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім`ї;

сприяння усиновленню дітей, створення системи заохочення та підтримки усиновлювачів;

захист майнових, житлових та інших прав та інтересів таких дітей;

створення належних умов для їх фізичного, інтелектуального і духовного розвитку, підготовки дітей до самостійного життя;

забезпечення соціально-правових гарантій;

належне матеріально-технічне забезпечення незалежно від форми влаштування та утримання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, сприяння в наданні реальної допомоги і підтримки підприємствами, установами та організаціями різних форм власності, банківськими установами, культурно-освітніми, громадськими, спортивними та іншими організаціями.

Згідно з приписами статті 4 Закону № 2342 заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою.

Державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, встановлюються незалежно від того, де така дитина або особа перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються щодо:

мінімального матеріального забезпечення, витрат на харчування, одяг та взуття;

житлового забезпечення на рівні, не нижчому за встановлені у Житловому кодексі Української РСР нормативи;

житлового забезпечення таких дітей після завершення їх виховання в різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку, якщо вони не мають свого житла відповідно до житлових нормативів або мають житло з характеристиками, нижчими за встановлені житлові нормативи;

мінімального стандарту щодо забезпечення гарантованого першого робочого місця, яке не може бути змінено за бажанням роботодавця протягом трьох років з моменту початку такої роботи, а в разі неможливості надання такого робочого місця - встановлення грошової компенсації на цей період, яка виплачується особі з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу чи при закінченні перебування таких дітей у різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку;

мінімального стандарту щомісячного утримання таких дітей та осіб із їх числа за умови навчання їх у вищих навчальних закладах до досягнення ними 23-річного віку або до закінчення відповідних навчальних закладів;

мінімального стандарту забезпечення дитини до надання їй статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.

Відповідно до статті 7 Закону № 2342 органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Кабінет Міністрів України, уповноважені органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування здійснюють у межах бюджетних асигнувань розробку і виконання цільових програм щодо поліпшення соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа.

Законом N 2342-IV передбачено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа (частина перша статті 8).

Випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття (частина сьома статті 8).

Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком (частина друга статті 9 Закону N 2342-IV).

Як передбачено у статті 39-9 Закону N 2342-IV, порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Матеріальне забезпечення та виплата грошової допомоги передбачена підпунктом 1 пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 року N 226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування".

За результатом розгляду справи судом встановлено, що відповідач, при виплаті дітям-сіротам допомоги керувався нормами постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 05 квітня 1994 року в частині пункту 13.

Сторонами не оспорюється, що відповідачем нараховата та виплачаодиннадцяти випускникам допомога в розмірі 42 гривні 50 копійок.

Отже є підстави стверджувати, що відповідач не врахував, що встановлений частинами 7 та 8 статті 8 Закону № 2342 обов`язок з виплати грошової допомоги всім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався, при цьому встановлений чіткий розмір такої допомоги - не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.Адже одноразова грошова допомога є соціальною гарантією державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Так, державні соціальні гарантії - це встановлені законами розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя окремих верств населення, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до статті 16 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання. Розрахунки й обґрунтування до показників видатків на соціальні потреби у проектах державного бюджету України та місцевих бюджетів здійснюються на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до закону.

З огляду на те, що в порядку статті 52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу, а положення статті 8 Закону № 2342 щодо виплати грошової допомоги всім випускникам навчальних закладіву розмірі саме не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. За таких обставин, суд дійшов висновку, що Миколаївська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат №7 Донецької обласної ради зобов`язана нарахувати випускникам навчального закладу, одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 8 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування , у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України Про державний бюджет України на 2019 рік , та виплатити з урахуванням проведених виплат кошти в сумі по 12162,00 гривень кожному.

Щодо представництва інтересів прокурором у даній справі.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом частин 3, 4 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Отже, реалізація прокурором права на подання позовної заяви потребує обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною першою статті 23 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) установлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Окремими абзацами частини четвертої статті 23 Закону №1697-VII установлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Зі змісту даної норми Закону вбачається, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.

Таке нездійснення захисту полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11 грудня 2019 року в справі 805/4074/17-а (К/9901/49508/18), яка відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

За результатом розгляду справи судом встановлено, що Служба у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації не вжила заходів для контролю, забезпечення виконання та дотримання Миколаївською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернат №7 Донецької обласної радиположеньстатті 8 Закону № 2342 за розглядаємий період.

Враховуючи вище зазначене, судом встановлено, що в даному спорі обґрунтувані підстави звернення прокурора до суду, та підтвердженійого повноваженнязгідно вимог чинного законодавства.

Щодо питання розподілу судових витрат.

Згідноправил частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

В даній справі судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статями 2-17,19,20, 42-47,55-60,72-77,90,94-99,122,124,125,132,139,143,159-165,168,171,173, 189, 190, 192-196,224,225-228,229,230,241,243,245,246,250,255,293,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов заступника прокурора Донецької області в інтересах Держави (місце знаходження: вул. Університетська, буд. 6, м. Маріуполь, Донецька область, 87500) в особі Служби у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації (місце знаходження: б-р. Машинобудівників, буд. 20, м. Краматорськ, Донецька область, 84313, код ЄДРПОУ 24318534) до Миколаївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат №7 Донецької обласної ради (місце знаходження: вул. Синецького, буд. 15, м. Миколаївка, Слов`янський район, Донецька область, 84180, код ЄДРПОУ 21969053) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Миколаївську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат №7 Донецької обласної ради нарахувати випускникам навчального закладу: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 8 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування , у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку у розмірі, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2019 рік , та виплатити з урахуванням проведених виплат кошти в сумі по 12 162 гривень 00 копійок кожному.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 лютого 2020 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20 січня 2020 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини 3 статті 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна