Рішення

від 21.02.2020 по справі 320/6017/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2020 року м. Київ справа № 320/6017/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Качалівської сільської ради Бородянського району Київської області, про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Качалівської сільської ради Бородянського району Київської області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним Рішення 24 сесії 07 скликання Качалівської сільської ради Бородянського району Київської області від 12 вересня 2019 року № 274 і № 275 щодо відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) за заявами ОСОБА_1 від 6 червня 2019 року;

- зобов`язати Качалівську сільську раду Бородянського району Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 6 червня 2019 року вх. № 02-15-20 про надання дозволу на розробку технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) розміром 4,18 умовних кадастрових гектарів, що належала ОСОБА_2 , відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія КВ № 0174440 та прийняти рішення у відповідності до чинного законодавства України, враховуючи висновки суду, викладені у мотивувальній частині даного судового рішення;

- зобов`язати Качалівську сільську раду Бородянського району Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 6 червня 2019 року вх. № 02-15-21 про надання дозволу на розробку технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) розміром 4,18 умовних кадастрових гектарів, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , яка набула права в порядку спадкування, що належала ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія КВ № 0174423 та прийняти рішення у відповідності до чинного законодавства України, враховуючи висновки суду, викладені у мотивувальній частині даного судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернувся до відповідача із заявами про надання дозволу на розробку технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної частки (паю). Проте, рішеннями відповідача від 12 вересня 2019 року № 274 і № 275 відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної частки (паю). Зазначає, що оспорюванні рішення не містять правової мотивації, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2019 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 18 грудня 2019 р..

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, до суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив, відзив до суду не подав, з клопотанням та іншими заявами до суду не звертався.

17 грудня 2019 р. до суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

18 грудня 2019 р. до суду від представника позивача надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку з поданими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 18 грудня 2019 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_3 , є фізичною особою, та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , який виданий Камянка-Буівським РВ УМВС України у Київській області.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 7 травня 2009 р. у справі № 2-453/09 позов позивача задоволено в повному обсязі, а саме:

- встановлено факт, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Стара Буда Бородянського району Київської області, с матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Стара Буда Бородянського району Київської області;

- встановлено факт, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Стара Буда Бородянського району Київської області;

- визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Стара Буда Бородянського району Київської області.

Вказане рішення суду набрало законної сили 19 травня 2009 р.

25 березня 2019 р. рішенням Бородянського районного суду Київської області у справі № 360/454/19 заяву позивача задоволено, а саме:

- встановлено факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Стара Буда Бородянського району Київської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки с. Стара Буда Бородянського району Київської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- встановлено факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Стара Буда Бородянського району Київської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , є бабусею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Стара Буда Бородянського району Київської області.

Указане рішення суду набрало законної сили 25 квітня 2019 р.

У подальшому, рішенням Бородянського районного суду Київської області від 26 квітня 2019 р. у справі 360/2770/18 позов ОСОБА_1 до Бородянської районної державної адміністрації Київської області, Качалівської сільської ради Бородянського району Київської області, третя особа - Бородянська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності задоволено, а саме:

- визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , право власності на земельну частку (пай) в КСП "Україна" розміром 4,18 га в умовних кадастрових гектарах, що належала ОСОБА_3 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КВ №0174423;

- визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , право власності на земельну частку (пай) в КСП "Україна" розміром 4,18 га в умовних кадастрових гектарах, що належала ОСОБА_2 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КВ.№0174440.

Указане рішення суду набрало законної сили 28 травня 2019 р.

6 червня 2019 р. позивачем подано заяву до відповідача про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в розмірі 4,18 га в умовних кадастрових гектарах, закріпленої земельної ділянки № 0267, площею 2,1200 га в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , розташованої на території Качалівської сільської ради Бородянського району Київської області за межами населених пунктів.

12 вересня 2019 р. на двадцять четвертій сесії Качалівської сільської ради сьомого скликання прийнято рішення № 274 про відмову позивачу в наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування на території Качалівської сільської рад, Бородянського району, Київської області за межами населених пунктів. В рішенні міститься посилання на статті 1, 33 п.8, 40 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Також, 6 червня 2019 р. позивачем подано заяву до відповідача про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в розмірі 4,18 га в умовних кадастрових гектарах, закріпленої земельної ділянки № 0351, площею 9,0900 га в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , розташованої на території Качалівської сільської ради Бородянського району Київської області за межами населених пунктів.

12 вересня 2019 р. на двадцять четвертій сесії Качалівської сільської ради сьомого скликання прийнято рішення № 275 про відмову позивачу в наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування на території Качалівської сільської рад, Бородянського району, Київської області за межами населених пунктів. В рішенні міститься посилання на статті 1, 33 п.8, 40 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Позивач не погоджується із цими рішеннями відповідача, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Вимогами ст. 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування" (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 33 Закону №280/97-ВР визначено повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища. Згідно з частиною першою цієї статті до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів;

8) підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

9) організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.

Статтею 40 цього ж Закону №280/97-ВР передбачено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10).

Право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Як убачається з ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Питання землеустрою врегульовано главою 31 ЗК України.

Згідно з приписами ст.186 ЗК України проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) погоджуються відповідною сільською, селищною, міською радою і затверджуються на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у власності (користуванні) такого сільськогосподарського підприємства, що оформляється відповідним протоколом (ч.5). При цьому, частиною 6 цієї ж статті визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Як встановлено судом, рішенням від 12 вересня 2019 р. № 274 та № 275 позивачу відмовлено в задоволенні заяв ОСОБА_1 від 6 червня 2019 року вх. № 02-15-20 та вх.. № 02-15-21 про надання дозволу на розробку технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної частки (паю). Дослідивши вказані рішення, судом встановлено, що ці рішення не містять зазначення жодних підстав для відмови, мотивів та обґрунтування їх прийняття.

Суд зазначає, що рішення з цього приводу має бути вмотивованим та містити обґрунтування відмови із наведенням конкретних підстав для цього. Разом з тим, спірні рішення взагалі не містять викладення підстав та мотивів для відмови в задоволенні заяви позивача.

Це означає, що вказане рішення є невмотивованим, отже протиправним і незаконним.

Вимогами ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушень - пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування". Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб.

Відповідно до вимог п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 5 червня 2003 року № 899-IV (далі - Закон № 899-IV) право на земельну частку (пай) мають, зокрема, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай).

Згідно з вимогами ст. 2 Закону № 899-ІV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є, зокрема, свідоцтво про право на спадщину.

Як убачається ст. 3 Закону № 899-IV особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Статтею 11 Закону № 899-IV встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Отже, Закон № 899-IV визначає порядок виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, особам, чиє право на землю посвідчено відповідними документами. Суд звертає увагу, що набуття права власності на земельну частку (пай) можливе після виділення в натурі (на місцевості) належної земельної частки (паю). В той же час, виділенню в натурі земельної частки (паю) передує певний комплекс заходів, визначених Законом № 899-IV.

Виділення в натурі (на місцевості) належних в порядку спадкування позивачу земельної частки (паю) не здійснювалось. Отже, позивач ще не набув право власності на земельну частку (пай) у розумінні приписів статті 81 Земельного кодексу України, тому цей спір має публічно-правовий характер.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) розміром 4,18 умовних кадастрових гектарів, що належала ОСОБА_2 , відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія КВ № 0174440 та у наданні дозволу на розробку технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) розміром 4,18 умовних кадастрових гектарів, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , яка набула права в порядку спадкування, що належала ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія КВ № 0174423, оскільки не вказав підстав та мотивів прийняття спірних рішень, не обґрунтував необхідність їх прийняття, порушив права позивача.

Суд звертає увагу, що у будь-якому разі рішення з цього приводу має бути вмотивованим та містити обґрунтування відмови із наведенням конкретних підстав для цього.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів щодо прийняття оскаржуваних рішень відповідно до норм чинного законодавства.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем було порушено права позивача на розгляд його звернення про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою та порушено вимоги, передбачені ч.2 ст. 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що дії відповідача були протиправними. Право позивача на належний розгляд заяв про надання дозволу на розробку технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 р. (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 р. (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 травня 2012 р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Дослідивши всі наявні матеріали справи, судом встановлено, що вказана адміністративна справа не містить документів щодо надання адвокатом Івановим Ф.Г. правової допомоги, а саме: договір про надання правової допомоги, додаткових угод до договору про надання правової допомоги (у разі їх наявності), актів надання послуг, антів прийому-передачі робіт, розрахунку суми правничої допомоги, рахунок на оплату та квитанцію/платіжне доручення про оплату позивачем грошових коштів за надання правничої допомоги. Отже, суд вважає, що клопотання позивача щодо повернення коштів за надану професійну правничу допомогу на час прийняття рішення у справі не підлягає задоволенню.

Щодо розподілу інших судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 12 жовтня 2019 р. № Р24 позивачем сплачено судовий збір на суму 2 305 грн. 20 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2 305 грн. 20 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Качалівської сільської рад Бородянського району Київської області.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення 24 сесії 7 скликання Качалівської сільської ради Бородянського району Київської області від 12 вересня 2019 року № 274 щодо відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) за заявою ОСОБА_1 від 6 червня 2019 року.

Зобов`язати Качалівську сільську раду Бородянського району Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 6 червня 2019 року вх. № 02-15-20 про надання дозволу на розробку технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) розміром 4,18 умовних кадастрових гектарів, що належала ОСОБА_2 , відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія КВ № 0174440, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Визнати протиправним та скасувати Рішення 24 сесії 7 скликання Качалівської сільської ради Бородянського району Київської області від 12 вересня 2019 року № 275 щодо відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) за заявами ОСОБА_1 від 6 червня 2019 року.

Зобов`язати Качалівську сільську раду Бородянського району Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 6 червня 2019 року вх. № 02-15-21 про надання дозволу на розробку технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) розміром 4,18 умовних кадастрових гектарів, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , яка набула права в порядку спадкування, що належала ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія КВ № 0174423, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Качалівської сільської ради Бородянського району Київської області (код ЄДРПОУ - 04363716) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 2 305 (дві тисячі триста п`ять) грн. 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач - Качалівська сільська рада Бородянського району Київської області, адреса: вул. Кооперативна, 113, с. Качали, Бородянського району, Київської області, 07813, код ЄДРПОУ - 04363716.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 21 лютого 2020 року.