Рішення

від 20.02.2020 по справі 360/5476/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

20 лютого 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5476/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Осьмак Яніни Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 27 грудня 2019 року надійшов адміністративний позов адвоката Осьмак Яніни Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (далі - відповідач, ГУМВС України у Луганській області) з вимогами про:

- стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 13.12.2012 по 20.12.2018 в сумі 318082,44 грн;

- стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката в сумі 31000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом від 06 січня 2012 року № 2 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 є (за порушення дисципліни).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року у справі № 2а/1270/5251/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року, визнано протиправним та скасовано наказ про звільнення позивача, поновлено його на посаді начальника слідчого відділу Артемівського районного відділу Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області з 06 січня 2012 року. Рішення суду в частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання.

Наказом Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області від 20.12.2018 № 23 о/с відмінено пункт наказу УМВС України в Луганській області від 06.01.2012 № 2 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 за пунктом 64 є (порушення дисципліни), поновлено на посаді начальника слідчого відділу Артемівського районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області з 06.01.2012. Таким чином, фактично рішення суду в адміністративній справі № 2а/1270/5251/12 про поновлення на роботі, яке допущене судом до негайного виконання, виконане більше ніж через 6 років.

Ну думку представника позивача, вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України.

За розрахунком представника позивача затримка виконання рішення суду складає 1508 днів. Відповідно, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за розрахунком позивача складає 1508 х 210,93 = 318082,44 грн.

Судові витрати складаються із витрат на послуги адвоката та становлять 10 % від ціни позову.

Ухвалою від 02 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 36-37).

Від відповідача 20 січня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог за таких підстав (арк. спр. 47-52).

На адресу ГУМВС України у Луганській області 25.10.2017 від ОСОБА_1 надійшла заява з вимогою виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.08.2012 у справі № 2а/1270/5251/2012, а саме з вимогою відмінити пункт наказу УМВС України в Луганській області від 06.01.2012 № 2 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 за пунктом 64 є (порушення дисципліни) та поновити на посаді начальника слідчого відділу Артемівського районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області з 06.01.2012.

Листом ГУМВС України у Луганській області від 20.11.2017 № 6/2-563 ЛК позивача повідомлено про неможливість виконання судового рішення по справі № 2а/1270/5251/2012 та необхідність виконання зазначеного рішення в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження . Крім того, зазначеним листом ОСОБА_1 повідомлений, що станом на 15.09.2012 будь яка інформація щодо відкриття виконавчого провадження на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.08.2012 по справі № 2а/1270/5251/2012 до ГУМВС України у Луганській області не надходила.

Належних доказів отримання ГУМВС України у Луганській області у січні 2013 року та у спірному періоді постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Луганського окружного адміністративного суду від 30.10.2012 № 2а/1270/5251/2012 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника слідчого відділу Артемівського районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області з 06.01.2012 позивачем не надано, що у свою чергу спростовує твердження позивача про умисне невиконання відповідачем рішення суду в частині поновлення його на посаді.

Після отримання 11.12.2018 постанови від 05.12.2018 про відкриття виконавчого провадження № 57857923 з примусового виконання виконавчого листа № 2а/1270/5251/2012, виданого 30.10.2012 Луганським окружним адміністративним судом, наказом ГУМВС України у Луганській області від 20.12.2018 № 23 о/с відмінено пункт наказу УМВС України в Луганській області від 06.01.2012 № 2 о/с в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 , начальника слідчого відділу Артемівського районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області, та поновлено майора міліції ОСОБА_1 , на посаді начальника слідчого відділу Артемівського районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області з 06.01.2012.

З посиланням на порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, визначені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, наказ МВС України від 31.10.2016 № 1131, а також з урахуванням того, що посада начальника слідчого відділу Артемівського районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області передбачалася у штаті Луганське міське управління УМВС України в Луганській області (код ЄДРПОУ 08670622), яке є окремою юридичною особою, яка не перебуває у процесі припинення, відповідач вважає, що ГУМВС України в Луганській області не є належним відповідачем у справі, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив таке.

З копій паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, довідки від 28.11.2016 № 0000048245 встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (арк. спр. 6-7).

ОСОБА_1 07 липня 2012 року звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про скасування наказів та поновлення на роботі.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року у справі № 2а/1270/5251/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУМВС України у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Луганське міське управління ГУМВС України у Луганській області, про скасування наказів та поновлення на роботі задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано наказ від 28.12.2011 № 2363, від 06.01.2012 № 2 о/с про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника слідчого відділу Артемівського районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області з 06 січня 2012 року. Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення майора міліції ОСОБА_1 на посаді начальника слідчого відділу Артемівського районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області (арк. спр. 13-19).

На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2018 № 57857923, наказом Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області від 20 грудня 2018 року № 23 о/с відмінено пункт наказу УМВС України в Луганській області від 06 січня 2012 року № 2 о/с в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 , начальника слідчого відділу Артемівського районного відділу ЛМУ УМВС України в Луганській області, за пунктом 64 є (за порушення дисципліни) та поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді начальника слідчого відділу Артемівського районного відділу ЛМУ УМВС України в Луганській області з 06 січня 2012 року, що підтверджено копіями витягу з наказу та листа від 20 грудня 2018 року № 6/2-515 ЛК (арк. спр. 8, 9).

Також, на підставі рапорту позивача від 14 грудня 2018 року, наказом Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області від 20 грудня 2018 року № 23 о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено позивача з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 г (через скорочення штатів) з 28 грудня 2018 року, що підтверджено копіями витягу з наказу та листа від 28.12.2018 № 6/2-523 ЛК (арк. спр. 10-11).

Таким чином, вищеописаними доказами підтверджено, що постанова суду у справі № 2а/1270/5251/2012, допущена до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді начальника слідчого відділу Артемівського районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області з 06 січня 2012 року, виконана 20 грудня 2018 року.

Також, ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року у справі № 2а/1270/8990/2012 адміністративний позов ОСОБА_1 до ЛМУ ГУМВС України у Луганській області, ГУМВС України у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Артемівський районний відділ ЛМУ ГУМВС України у Луганській області, про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково; стягнуто з ГУМВС України у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 січня 2012 року по 12 грудня 2012 року в сумі 49357,62 грн з урахуванням належних відрахувань (арк. спр. 79-82).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року у справі № 2а/1270/8990/2012 апеляційну скаргу ГУМВС України у Луганській області задоволено частково; постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року у справі № 2а/1270/8990/2012 змінено; у абзаці другому резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року у справі № 2а/1270/8990/2012 замість ГУМВС України у Луганській області зазначити ЛМУ ГУМВС України у Луганській області; в іншій частині постанову суду залишено без змін (арк. спр. 83-84).

Дослідженням судових рішень у справі № 2а/1270/8990/2012 з`ясовано, що у цих рішеннях судами встановлено обставини, зокрема, що 15 жовтня 2012 року позивач звернувся до ГУМВС України у Луганській області із заявою про поновлення на посаді начальника слідчого відділу Артемівського районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Луганській області, а також щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по дату фактичного поновлення на роботі.

Листом ГУМВС України у Луганській області від 07 листопада 2012 року № 6/2-К-480 ОСОБА_1 повідомлено, що для поновлення на роботі йому необхідно звернутись до виконавчої служби.

Розмір середньоденної заробітної плати позивача, обрахований судами відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок), становить 210,93 грн.

Дослідженням наведеного у судових рішеннях розрахунку середньої заробітної плати позивача, з`ясовано, що судами обчислення середньої заробітної плати позивача здійснено шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Також, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями пункту 1.6 наказу МВС України від 31.12.2007 № 499 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу ОВС , якими передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисі доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, зважаючи на довідку ЛМУ ГУМВС України у Луганській області від 23 листопада 2012 року № 38/13-22015, згідно з якою позивач працював у Артемівського районному відділу ЛМУ ГУМВС України у Луганській області на посаді начальника відділу та знаходився у них на фінансовому забезпеченні, дійшов висновку, що середній заробіток за час вимушеного прогулу необхідно стягнути з ЛМУ ГУМВС України у Луганській області.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

За приписами частини першої статті 255 КАС України (тут і надалі положення КАС України, в редакції, що була чинною на час винесення постанови суду) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Згідно із частиною другою статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Вищевказані положення збережені й у Кодексі адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Так, відповідно до частини першої, другої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Частинами першою та сьомою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Статтею 236 КЗпП України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно із статтею 65 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII Про виконавче провадження рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З вищевикладеного слідує, що законодавцем момент виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі пов`язаний з моментом видання відповідного наказу та внесенням відповідного запису до його трудової книжки.

Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Пунктом 3 Порядку визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

Відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

З огляду на викладені норми права та вищеописані матеріали справи, зважаючи, що судове рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді виконано відповідачем тільки 20 грудня 2018 року, суд погоджується з твердженнями позивача щодо з боку відповідача мала місце затримка у виконанні судового рішення.

Твердження відповідача про відсутність в його діях зволікання у виконанні рішення суду про поновлення позивача на роботі, оскільки протягом тривалого часу він не отримував постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього рішення, після отримання відповідної постанови (11.12.2018) відповідачем прийнято наказ від 20.12.2018 № 23 о/с, суд відхиляє як безпідставні з огляду на таке.

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначений обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі. У випадку невиконання цього обов`язку добровільно, рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку. Тобто законодавцем визначено два шляхи негайного виконання судового рішення - добровільно або у примусовому порядку.

Негайним виконанням судового рішення є його виконання не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу оголошення рішення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадянина.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що обов`язок відповідача щодо виконання постанови суду в частині поновлення позивача на посаді, з якої його незаконно звільнено, виник одразу після прийняття відповідного судового рішення, оскільки в цій частині судове рішення допущено до негайного виконання.

Відповідач наголошує, що ним виконано судове рішення, одразу після отримання постанови державного виконавця від 05.12.2018 про відкриття виконавчого провадження № 57857923 на підставі виконавчого листа № 2а/1270/5251/2012, виданого 30.10.2012 Луганським окружним адміністративним судом. Разом з тим відповідач жодним чином не зазначає, з яких підстав ним не виконаний такий обов`язок у добровільному порядку.

Також, суд зауважує, що обов`язок відповідача щодо виконання судового рішення про поновлення працівника на роботі не є похідним від дій працівника (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), якого поновлено на роботі.

Суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява № 40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання.

Відповідач від виконання обов`язку поновити позивача на посаді ухилявся до 20 грудня 2018 року, що має наслідком застосування передбаченої статтею 236 КЗпП України санкції.

Період затримки становить з 02 серпня 2012 року (наступний день після постановлення рішення про поновлення на роботі) до 20 грудня 2018 року (дата видання наказу про поновлення на роботі), що становить 1601 робочий день.

Однак, згідно з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року та постановою Донецького апеляційного адміністративного суду у справі № 2а/1270/8990/2012 на користь ОСОБА_1 стягнуто заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 січня 2012 року по 12 грудня 2012 року в сумі 49357,62 грн, тобто період затримки у виконання судового рішення з 02 серпня 2012 року по 12 грудня 2012 року був охоплений стягнутим на користь позивача середнім заробітком за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

До вимушеного прогулу прирівнюється затримка виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, період, за який позивачу слід здійснити розрахунок належних до стягнення сум середнього заробітку за затримку виконання судового рішення слід здійснити без урахування періоду, що був охоплений середнім заробітком за час вимушеного прогулу за судовими рішеннями у справі № 2а/1270/8990/2012.

Кількість робочих днів за період з 13 грудня 2012 року по 20 грудня 2012 року складає 1508 днів.

Як же вищевказано, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року у справі № 2а/1270/8990/2012 встановлено, що середньоденна заробітна плати позивача, обрахована судом відповідно до Порядку, становить 210,93 грн.

Зазначена постанова суду в цій частині залишена без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року у справі № 2а/1270/8990/2012.

Таким чином, керуючись положеннями частини четвертої статті 78 КАС України, при розрахунку розміру середнього заробітку за затримку виконання рішення суду, суд вважає за необхідне виходити з розміру середньоденного грошового забезпечення, встановленого у вказаних судових рішеннях.

Відповідно, середній заробіток за час затримки у виконанні судового рішення про поновлення позивача на роботі за період з 13 грудня 2012 року по 20 грудня 2012 року складає 318082,44 грн (1508 робочих днів затримки у виконанні судового рішення х 210,93 грн середньоденне грошове забезпечення позивача).

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є відповідно обов`язком роботодавця, а не працівника, то сума середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 грудня 2012 року по 20 грудня 2018 року визначена судом без утримання такого податку та інших обов`язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.

Обрахунок середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, наведений представником позивача у позовній заяві, збігається з вищевказаним обрахунком суду.

Представник відповідача наведений представником позивача у позовній заяві розрахунок розміру середнього грошового забезпечення за затримку виконання судового рішення не оспорює.

Що стосується тверджень відповідача, що ГУМВС України у Луганській області є неналежним відповідачем у справі, суд зазначає таке.

На думку суду, середній заробіток за час затримки виконання судового рішення, виплата якого передбачена статтею 236 КЗпП України, за своїм змістом є не тільки державною гарантією для звільненого працівника, а й певною мірою відповідальності (санкцією) для роботодавця, уповноваженого ним органу, що покладається на той орган, що допустив затримку виконання рішення суду.

Як встановлено судом, обов`язок щодо виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді був покладений на ГУМВС України у Луганській області. Саме цей орган зволікав у виконанні рішення суду, тому й відповідальність за таке зволікання має покладатися на цей орган.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно згідно з записами, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ЛМУ ГУМВС України у Луганській області зареєстровано як юридичну особу, яка не перебуває у процесі припинення чи ліквідації.

Однак, суд зауважує, що місцезнаходженням цієї юридичної особи є: 91058, Луганська область, місто Луганськ, Ленінський район, вулиця АДРЕСА_2 , тобто тимчасово неконтрольована українською владою територія, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження.

Крім того, згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства Кабінет Міністрів України постановив Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям забезпечити до 1 грудня 2014 р. переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.

Відповідачем суду не надано доказів переміщення ЛМУ ГУМВС України у Луганській області до населеного пункту, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, початку функціонування такого органу, відкриття останнім рахунків в органах Казначейства, здійснення відповідних асигнувань цьому органу на виплату грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів МВС.

Тому безпідставними є твердження відповідача, що виплата позивачу середнього заробітку за місцем його служби в ЛМУ ГУМВС України у Луганській області і в межах асигнувань, затверджених в кошторисі доходів і видатків цього органу МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за затримку виконання рішення суду в сумі 318082,44 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката в сумі 31000,00 грн.

Разом з позовною заявою представником позивача подано угоду про надання правової допомоги адвоката від 07 листопада 2019 року б/н та квитанцію до прибуткового касового ордера від 22.12.2019 № 1/1 (арк. спр. 31, 32).

Дослідженням угоди встановлено, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе обов`язки з надання клієнту правової допомоги - складання, підпису, подачі позовної заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, представлення інтересів клієнта в Луганському окружному адміністративному суді - участь у засіданнях та складання заяв по суті справи (пункт 1.1); клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги (пункт 1.2); вартість послуг адвоката, що надаються в рамках реалізації цього договору, визначається за домовленістю сторін, та складають 10 % від суми позову, що дорівнює 31000,00 грн (пункт 4.1).

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера самозайнятою особою ОСОБА_2 22 грудня 2019 року на підставі договору про надання правової допомоги адвоката від 07 листопада 2019 року прийнято від ОСОБА_1 31000,00 грн.

Як вже вище вказано документ, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, має бути оформлений у встановленому законом порядку.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті, зокрема фізичними особами визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (далі - Положення).

Пунктами 25, 32 та 33 Положення визначено, що приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.

Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.

Прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості заповнюються бухгалтером (відповідальною особою установи/підприємства, на яку покладено обов`язок з оформлення цих документів) у будь-який спосіб, який забезпечив би належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну.

У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, які вносять або одержують готівку, забороняється.

Прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (додаток 4), який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями. Видаткові касові ордери, оформлені на підставі видаткових відомостей, реєструються в такому журналі після здійснення виплат, зазначених у видатковій відомості.

Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення.

Пунктом 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, визначено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Верховним Судом у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16 вказано правову позицію, що з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що сама по собі квитанція до прибуткового касового ордера за відсутності доказів реєстрації прибуткового касового ордеру в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, а також підтвердження ведення адвокатом Книги обліку доходів і витрат, не може вважатися оформленою у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною другою статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Станом на час розгляду та вирішення адміністративної справи суду не надано належного та допустимого доказу, що свідчить про оплату позивачем адвокату витрат на професійну правничу допомогу.

Також, всупереч вимог частини четвертої статті 134 КАС України до матеріалів справи не надано детального опису робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 31000,00 грн задоволенню не підлягає.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов адвоката Осьмак Яніни Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Партизанська, будинок 16, код за ЄДРПОУ 08592129) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду задовольнити повністю.

Стягнути з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у період з 13 грудня 2012 року по 20 грудня 2018 року у сумі 318082,44 грн (триста вісімнадцять тисяч вісімдесят дві гривні 44 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова