Рішення

від 21.02.2020 по справі 640/7046/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2020 року м. Київ № 640/7046/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Миколи Лебедєва 4/39А до Головного управління Держпраці у Київській області, за участю третіх особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Миколи Лебедєва 4/39А (далі - позивач, ОСББ Миколи Лебедєва 4/39А ) до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - відповідач, Управління Держпраці), за учасю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - треті особи 1 та 2), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову від 22.03.2019 №КВ517/1521/АВ/ТД/ФС-225 про застосування штрафу у розмірі 1 377 090,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що з його боку відсутні порушення законодавства про працю, які вказані в акті інспекційного відвідування, так як ним не було допущено порушень приписів статей 21 та 24 Кодексу законів про працю України, оскільки всі особи, які працюють у відповідача, офіційно працевлаштовані, а угоди укладені між позивачем та такими особами про надання послуг консьєржа є цивільно-правовими, що не порушує вимог трудового законодавства.

При цьому, також зазначив, що інспекційне відвідування, складання акту та винесення постанови про накладення штрафу проведено відповідачем з порушенням Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2019 відкрито загальне провадження у справі та призначено судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач у письмовому відзиві на адміністративний позов зазначив, що під час інспекційного відвідування позивача встановлено факт неоформлення позивачем трудових відносин з 11 особами, які займали посади консьєржів. У порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413, станом на день інспекційного відвідування позивачем не було подано повідомлень про прийняття працівників на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку підприємства як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціального страхування за встановленою формою. Відтак, прийнята за результати інспекційного відвідування постанова є правомірною, прийнятою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники учасників справи не заперечували про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2019 зупинено провадження в адміністративній справі №640/7046/19 до вирішення питання про відвід судді Келеберді В.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2019 поновлено провадження у справі №640/7046/19.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники учасників справи не заперечували про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.

Обставини встановлені судом:

На підставі наказу про проведення інспекційного відвідування № 1043 від 21.02.2019 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 22.02.2019 № 517 посадовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування ОСББ Миколи Лебедєва 4/39-А на предмет дотримання вимог законодавства про працю, не оформлення трудових відносин.

Інспекційним відвідуванням встановлено порушення, а саме:

у порушення вимог частини першої статті 24 Кодексу законів про працю України трудові договори не укладено з 11 працівниками: ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_3 , ОСОБА_14., ОСОБА_4., ОСОБА_16., ОСОБА_17, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ;

у порушення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України трьох працівників допустили до робот без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, допущено до роботи без повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу;

у порушення постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17.06.2015 - одинадцять працівників допустили до роботи без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № КВ517/1521/АВ від 25.02.2019.

Також інспектором праці складено вимогу про надання документів № 517 від 22.02.2019, якою керівника TOB Північно-український Будівельний Альянс було зобов`язано у строк до 12 год. 00 хв. 25.02.2019 надати документи необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Постановою № КВ517/1521/АВ/ТД/ФС-225 від 22.03.2019 до позивача застосовано штраф у розмірі 1 377 090,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, вважаючи її такою, що порушує права та законні інтереси позивача, останній звернувся до суду з зазначеним позовом.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю).

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в України № 295 від 26 квітня 2017 року (далі - Порядок № 295) (чинному на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Підстави проведення інспекційного відвідування встановлені в пункті 5 Порядку №295, відповідно до якого інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу законів про працю України та Закону України Про відпустки ); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.

Судом встановлено, що правовою підставою для проведення інспекційного відвідування слугував підпункт 3 пункту 5 Порядку №295.

Представник позивача, у судовому засіданні зазначав про безпідставність перевірки з цих підстав, проте, суд звертає увагу, що предметом оскарження у даній адміністративній справі, являється постанова про накладення штрафу уповноваженою особою Головного управління Держпраці в Київській області, щодо оскарження підстав перевірки або дій посадових осіб під час її проведення, позивач не звертався.

Крім того, у даному випадку позивачем не оскаржується і наказ на проведення інспекційного відвідування, та він не є предметом даного розгляду, а відтак, доводи позивача про відсутність підстав для проведення перевірки на підставі пункту 3 пункту 5 Порядку №295 є необґрунтованими.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5- 7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку його проведення (п. 5).

Під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об`єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. (п. 6).

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню (п. 8).

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення (п. 9).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено в судовому засіданні, направлення на проведення заходу державного контролю отримано головою правління ОСББ Миколи Лебедєва 4/39А .

Окрім того, відповідно до положень статті 10 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

Таким чином, в разі недотримання, на думку суб`єкта господарювання, контролюючим органом встановленого законом порядку проведення заходу контролю, законодавством передбачена можливість недопуску посадових осіб контролюючого органу до здійснення заходу контролю суб`єктом господарювання, стосовно якого такий захід контролю призначений.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.02.2018 у справі № 804/5402/14, постанові від 17.04.2018 у справі № 826/12612/17 допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, у зв`язку з чим за умови такого допуску підставою для скасування рішення може бути лише неправильність його прийняття по суті.

Пунктом 19 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 23 Порядку №295).

Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року (далі - Порядок № 509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Пунктом 3 Порядку №509 встановлено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу (пункт 8 Порядку № 509).

З 1 січня 2017 року збільшена фінансова відповідальність роботодавців за порушення законодавства з питань оплати праці з метою запобігання тіньової зайнятості, легалізації заробітної плати.

Так, Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України внесено зміни до статті 265 Кодексу законів про працю України, згідно з якими, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, у разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 Кодексу законів про України).

З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2019 під час інспекційного відвідування на об`єкті, за адресою м. Київ, вул. Юрія Поправки, 4/39-А, інспектором праці було відібрано пояснення у працівників, які виконували роботи на даній території

Під час інспектування встановлено, що ОСББ Миколи Лебедева 4/39-А , здійснює свою діяльність за адресою: Київ, вул. Юрія Поправки буд. 4/39-А . Основний вид діяльності КВЕД 81.10 комплексне обслуговування об`єктів.

22.02.2019 під час інспекційного відвідування на об`єкті за зазначеною адресою виявлено 5 (п`ять) працівників, які виконували роботи з благоустрою прибудинкової території, а саме:

1. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пояснив, що працює в ОСББ Миколи Лебедєва 4/39-А , на посаді головного інженера з жовтня 2018 року, оформлений офіційно, трудова книга знаходиться в ОСББ Миколи Лебедева 4 /39-А , має визначений графік роботи з 9 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. 5 (п`ять) днів на тиждень, зарплату в розмірі 12500,00 грн. отримує 2 рази на місяць на картковий рахунок, перераховує бухгалтерія, а безпосереднім керівником назвав голову ОСББ Миколи Лебедєва 4/39-А ОСОБА_10 , з правилами внутрішнього розпорядку ознайомлений, інструктаж: охорони праці на робочому місці з ним проводився;

2. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка пояснила що працює в ОСББ Миколи Лебедева 4/39-А на посаді консьєржа приблизно 2 роки, оформлена за цивільно-правовим договором, трудова книга знаходиться вдома, має визначений графік роботи з 07 год. 00 хв. до 23 год. 00 хв., за графіком 3 (три) дні працює та 6 (шість) днів відпочиває, зарплату в розмірі 3500,00 грн. отримує 1 раз на місяць готівкою, безпосереднім керівником назвала ОСОБА_10 , з правилами внутрішнього розпорядку ознайомлена, інструктаж з питань охорони праці на робочому місці з нею проводився;

3. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка пояснила що працює в ОСББ Миколи Лебедєва 4/39-А на посаді консьєржа приблизно 6 місяців, оформлена за цивільно-правовим договором, трудова книга знаходиться вдома, має визначений графік роботи з 07 год. 00 хв. до 23 год. 00 хв., за графіком З (три) дні працює та 6 (шість) днів відпочиває, зарплату в розмірі 3500,00 грн. отримує 1 раз на місяць готівкою, безпосереднім керівником назвала ОСОБА_10 , з правилами внутрішнього розпорядку ознайомлена, інструктаж з питань охорони праці на робочому місці з нею проводився;

4. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка пояснила що працює в ОСББ Миколи Лебедєва 4/39-А на посаді консьєржа приблизно 1 місяць, оформлена за цивільно-правовим договором, трудова книга знаходиться вдома, має визначений графік роботи з 07 год. 00 хв. до 23 год. 00 хв., за графіком З (три) дні працює та 6 (шість) днів відпочиває, зарплату в розмірі 2000,00 грн. отримує 1 раз на місяць готівкою, безпосереднім керівником назвала ОСОБА_10 , з правилами внутрішнього розпорядку ознайомлена, інструктаж з питань охорони праці на робочому місці з нею проводився;

5. ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка пояснила що працює в ОСББ Миколи Лебедєва 4/39-А на посаді консьєржа близько 3 місяців, оформлена за цивільно-правовим договором, трудова книга знаходиться вдома, має визначений графік роботи з 07 год. 00 хв. до 23 год. 00 хв., за графіком З (три) дні працює та 6 (шість) днів відпочиває, зарплату в розмірі 2000,00 грн. отримує 1 раз на місяць готівкою, безпосереднім керівником назвала ОСОБА_10 , з правилами внутрішнього розпорядку ознайомлена, інструктаж з питань охорони праці на робочому місці з нею проводився.

Всі працівники об`єкту відвідування мали доступ до технічних приміщень житлового будинку по вул. Юрія Поправки, 4/39-А . На момент інспекційного відвідування, ОСОБА_13 перебувала в 1 секції будинку, ОСОБА_11 в 2 секції будинку, ОСОБА_3 перебувала в 3 секції будинку, ОСОБА_14 перебувала в 4 секції будинку та проводили пропускну функцію в під`їзді. Дані обставини зафіксовано засобами відеофіксації під час інспекційного відвідування.

Також інспектором праці було складено Вимогу про надання документів № 517 від 22.02.2019, якою керівника TOB Північно-український Будівельний Альянс було зобов`язано у строк до 12 год. 00 хв. 25.02.2019 надати документи необхідні для проведення інспекційного відвідування.

На виконання вимоги № 517 ОСББ Миколи Лебедєва 4/39-А надало копії цивільно-правових договорів укладених з громадянами - ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення

Згідно з абзацом сьомим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Відповідно до частини четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач стверджує, що укладені між ним та громадянами ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 є цивільно-правовими, відтак застосування штрафу з підстав визначених в акті інспекційного відвідування є протиправним.

Аналізуючи зміст наданих договорів з зазначеними працівниками, можна зробити висновок про те, що предметом цих договорів є процес праці, а не її кінцевий результат. Жодним пунктом договору не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик. Також не надані акти прийому- передачі робіт, звіти про сплату ЄСВ за цивільно-правовим договором.

Також, цивільно-правові договори містять загальні неконкретні відомості про виконувану роботу, відсутній конкретно визначений результат роботи, обсяг, етапи роботи.

При цьому, позивачем не надано доказів стосовно того, що за даними цивільно- правовими угодами між були сплачені податки та збори, такі як: звіт 1ДФ та щомісячний звіт за формою Д4, які подаються до органів ДФС.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частиною першою статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За змістом статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 Кодексу законів про працю України).

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 04.09.2019 у справі №480/4515/18 та від 26.09.2019 у справі № 0440/5828/18.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного Кодексу України, за договором про надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд вважає за необхідне підкреслити, що договори з громадянами на використання їх праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу.

Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою.

Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Аналіз змісту наявних у матеріалах справи укладених між позивачем та громадянами ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 договорів та складених на їх виконання актів прийняття-передачі виконаних робіт дають підстави для висновку, що останні перебувають поза межами правового регулювання цивільного законодавства, адже, містять фіксований розмір вартості послуг без застереження щодо їх обсягу та змісту, не визначають порядок надання таких послуг, надання таких послуг є систематичним, без урахування їх якості, кількості та кінцевого результату. Предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат.

У судове засідання, у якості свідків викликались: ОСОБА_1 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , які були допитані у якості свідків та попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.

ОСОБА_1 та ОСОБА_18 пояснили в судовому засіданні, що є ініціативною групою, яка створена у 2016 році. Від імені ОСББ Миколи Лебедєва 4/39-А ними підписувались усі договори, видавалася заробітна плата особам, провадився інструктаж та інші заходи щодо утримання будинку. Вказали на те, що наразі в ОСББ працює 8 консьєржів, на час перевірки працювало 11 осіб.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_20 пояснив, що був начальником будівельної дільниці по будівництву будинку за адресою: Київ, вул. Ю. Поправки, 4/39-А та передавав ініціативній групі вказаний об`єкт.

Свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснили, що працюють консьєржами у будинку за адресою: Київ, вул. Ю. Поправки, 4/39-А . Вказаними особами укладено договори з ОСОБА_1 та ОСОБА_18 . Заробітну плату отримують раз в місяць, раз в квартал підбивають підсумки робити, офіційно не працевлаштовані, працюють на підставі угоди.

Отже, беручи до уваги те, що під час проведення перевірки позивача не було надано документів, підтверджуючих працевлаштування зазначених осіб, суд приходить до висновку, про порушення позивачем вимог статей 21, 24 Кодексу законів про працю України, щодо допущення працівника до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З приводу посилань позивача на процедурні порушення, допущені суб`єктом владних повноважень під час проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Суб`єкт господарювання, який вважає порушеним порядок та підстави призначення інспекційного відвідування перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб Держпраці до такого інспекційного відвідування.

Якщо ж допуск до проведення інспекційного відвідування відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень трудового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється Держпраці України.

Отже, саме на етапі допуску до інспекційного відвідування суб`єкт господарювання може поставити питання про необґрунтованість його призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе.

Водночас допуск до інспекційного відвідування нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених Держпраці України чи її територіальним органом при призначенні та проведенні Інспекційного відвідування. А відтак, позови суб`єктів господарювання, спрямовані на оскарження рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок , інспекційних відвідувань тощо можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту ухвалення судового рішення не відбулось допуску посадових осіб Держпраці до інспекційного відвідування.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав суб`єктів господарювання, оскільки після проведення інспекційного відвідування права суб`єкта господарювання порушують лише наслідки його проведення.

Подібна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 24.12.2010 у справі № 21-25а10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Foods and Goods L.T.D. до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо доводів позивача відносно несвоєчасного повідомлення його про розгляд справи про накладення штрафу, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 Постанови №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Згідно з пунктом 4 Постанови №509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У відповідності до пункту 6 Постанови №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до пунктів 7-8 Постанови №509 справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якої її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Отже, постанова про накладення штрафу складається за результатами розгляду справи про порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення. При цьому, про розгляд справи уповноважена посадова особа зобов`язана повідомити суб`єкта господарювання та роботодавця не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду.

Держпраці направило позивачу рекомендованим поштовим відправленням лист про розгляд справи про накладення штрафу № 4.3/3/19/4950 від 13.03.2019.

Таким чином, повідомлення про розгляд справи надіслано більш ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу у відповідності до вимог пункту 6 Постанови №509.

Відповідно до пунктів 94-96 Правил надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв`язку за місцем обслуговування.

При цьому суд наголошує , що положеннями Порядку №509 на відповідача покладено обов`язок саме повідомити письмово суб`єкта господарювання не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №809/1198/17 та від 13.06.2018 у справі №820/6755/16.

Посилання ж позивача на окремі дефекти здійснення інспекційного відвідування та розгляду справи не спростовують встановлених під час перевірки правопорушень і не можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи позивача висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку суду, відповідачем доведено правомірність оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодекс адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Миколи Лебедєва 4/39А (02094, Київ, вул.Ю.Поправки, 4/39-А, код ЄДРПОУ 39564701) до Головного управління Держпраці у Київській області (04060, Київ, вул.Вавілових 10, код ЄДРПОУ 39794214), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ), про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 22.03.2019 №КВ517/1521/АВ/ТД/ФС-225.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда