Постанова

від 13.02.2020 по справі 357/1670/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2020 року м. Київ

справа № 357/1670/19

провадження № 22-ц/824/41/20

Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Іванової І.В.

суддів - Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.

при секретарі - Ярмак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Василівське на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2019 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Василівське до Головного Управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , треті особи - приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Губенко Тетяна Анатоліївна, державний реєстратор відділу державної реєстрації управління адміністративних послуг та державної реєстрації Білоцерківської райдержадміністрації Олійник Ірина Юріївна, начальник - державної реєстрації відділу державної реєстрації управління адміністративних послуг та державної реєстрації Білоцерківської райдержадміністрації - Місевра Юлія Анатоліївна, про скасування державної реєстрації,

встановив:

У лютому 2019 року позивач ТДВ Василівське звернувся до суду з позовом про скасування державної реєстрації, мотивуючи його тим, що КСП Жовтень , правонаступником якого на сьогодні є позивач 07 червня 1996 року було видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-КВ № 001539, згідно якого сільськогосподарському підприємству Жовтень була надана у постійне користування земельна ділянка, площею 216,2га, в адміністративних межах Васильківської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Позивач зазначає, що в 2018 році дізнався, що частина вказаної земельної ділянки, площею 52 га з кадастровим номером 3220480800:02:002:0022, яка перебувала деякий час в користуванні ФГ Чудова марка була поділена на менші земельні ділянки, по 2 га кожна, із присвоєнням їм кадастрових номерів, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. За інформацією ГУ Держгеокадастру у Київській області від 01 червня 2018 року зазначені земельні ділянки були надані у власність учасникам АТО.

Позивач звертає увагу на те, що не давав свого погодження на виготовлення технічної документації чи проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, так само, як і не відмовлявся від користування цією земельною ділянкою. Головне Управління Держгеокадастру незаконно видало дозволи громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та протиправно видало накази про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність.

На підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 27 червня 2018 року позивачу стало відомо, що фізичні особи, які є відповідачами по справі є власниками земельних ділянок, по 2 га кожна, і ці земельні ділянки були незаконно вилучені у позивача, не враховано законне право позивача на користування земельною ділянкою згідно Державного акту на право постійного користування землею від 07 червня 1996 року.

Позивач вважає такі дії відповідачів протиправними, а тому просив суд: визнати протиправними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність фізичним особам; визнати протиправною, та скасувати державну реєстрацію відомостей внесених до Державного реєстру прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу - Губенко Т.А. на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу земельних ділянок; визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію відомостей внесених до Державного реєстру прав на нерухоме майно - державним реєстратором відділу державної реєстрації управління адміністративних послуг та державної реєстрації Білоцерківської райдержадміністрації - Олійник І.Ю., за індексним номером: 41587602 від 13.06.2018 земельної ділянки к. № 3220480800:02:002:0042;визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію відомостей внесених до Державного реєстру прав на нерухоме майно - начальником - державним реєстратором відділу державної реєстрації управління адміністративних послуг та державної реєстрації Білоцерківської райдержадміністрації - Місеврою Ю.А., за індексним номером: 41578189 від 13.06.2018 земельної ділянки к. № 3220480800:02:002:0039.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2019 року у задоволенні позовуТДВ Василівське відмовлено.

В апеляційній скарзі ТДВ Василівське просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове, яким позов товариства задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ТДВ Василівське зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив спірні у даній справі правовідносини та склад учасників спору, неправильно застосував норми матеріального права, які врегульовують застосування позовної давності.

Так, позивач зауважує, що дізнався про належних відповідачів лише 27 червня 2018 року і отримав реальну можливість для судового захисту тільки після ознайомлення із спірними у даній справі наказами в листопаді 2018 року.

Позивач також вказує, що не стосуються предмету доказування і не мають значення для вирішення цієї справи наведені судом першої інстанції доводи про те, що не оскаржувались договір оренди земельної ділянки, який нібито був укладений ФГ Чудова марка , чи розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області № 193 від 01 квітня 2008 року.

На думку позивача, вищевказане знаходиться поза межами спірних у даній справі правовідносин і учасників спору та не може слугувати підставами для визначення моменту початку перебігу позовної давності.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляцій скаргу, в якому останній зазначає, що право користування позивача на спірну земельну ділянку було порушено, коли земельна ділянка вибула із його користування у володіння та користування ФГ Чудова марка, а не в момент передачі державою в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області земельних ділянок фізичним особам.

Від ГУ Держгеокадастру у Київській області також надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що скасування наказів ГУ щодо затвердження проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок та передачі їх у власність не породжує наслідків для власників земельних ділянок, оскільки у таких осіб виникло право власності земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

В суді апеляційної інстанції представники позивача, директор ТДВ Василівське Кириченко Ю.В. та адвокат Грищенко О.Р. підтримали доводи скарги з підстав, наведених в ній.

Представник відповідача Мохонько К.М. просив відмовити в задоволенні скарги з підстав, викладених у відзиві.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про день та час розгляду апеляційної скарги, до суду апеляційної інстанції не з 'явились, клопотань не подавали, причин неявки не повідомили, що відповідно до ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, розглянувши матеріали цивільної справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що Державний акт на право постійного користування землею серії І-КВ №001539 від 07.06.1996 року був виданий для КСП Жовтень на земельні ділянки загальною площею 216,2 га в адміністративних межах Василівської сільської ради Білоцерківського району та складається з ділянок: ділянка № НОМЕР_1 площею 10,3 га, ділянка № НОМЕР_2 площею 8,6 га, ділянка № НОМЕР_3 площею 4,3 га, ділянка № НОМЕР_4 площею 14,2 га, ділянка № НОМЕР_5 площею 103,0 га, ділянка № НОМЕР_6 площею 55,9га, ділянка № НОМЕР_7 площею 6,7 га, ділянка № НОМЕР_8 площею 13,2 га. (т.1 а.с.15-16,45).

Згідно розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області за №193 від 01.04.2008 року було надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3220480800:02:002:0022, терміном на 10 років фермерському господарству Чудова марка , загальною площею 52,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель резервного фонду (рілля) в межах Василівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. В подальшому був укладений Договір оренди земельної ділянки № 23 від 22.04.2008 року (т.2 а.с. 75-77,78,79).

Згідно Наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-8091/15-17сг від 13.05.2017 року Про припинення договору оренди землі шляхом розірвання , було припинено право оренди на земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 52,0547 га (кадастровий номер 3220480800:02:002:0022) для ведення фермерського господарства, надану ФГ Чудова марка згідно Договору оренди №23 від 22.04.2008 року. Також, за даним Наказом було віднесено земельну ділянку загальною площею 52,0547 га (кадастровий номер 322048800:02:002:0022) до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності Василівської сільської ради Білоцерківського району (т.1 а.с.181).

Згідно відомостей ГУ Держгеокадастру у Київській області відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3220480800:02:002:0022 площею 52,00 га перенесено до архівного шару Національної кадастрової системи, у зв`язку з її поділом між учасниками антитерористичної операції на підставі Наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (т.1 а.с.53-54).

Відповідно до наданих суду першої інстанції копій оскаржуваних наказів від 15.02.2018 року, від 26.03.2018 року Головне Управління Держгеокадастру у Київській області надало дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території Василівської сільської ради Білоцерківського району із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства громадянам ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 (т.1 а.с. 137-157).

Судом також встановлено, що наказами ГУ Держгеокадастру у Київській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 08.05.2018 року та від 31.05.2018року було передано вказаним особам у власність земельні ділянки площею по 2 га, кожному, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с. 158-180).

Суд першої інстанції, відмовив у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності.

Судова колегія погоджується з таким висновком, з наступних підстав.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18) зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову не відповідає вимогам закону .

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

03 та 04 липня 2019 року відповідачі подали до суду заяви про застосування позовної давності (т. 3, а.с. 1-21).

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка площею 52,00 га 01.04.2008 року розпорядженням Білоцерківської райдержадміністрації була надана в оренду фермерському господарству Чудова марка терміном на 10 років, в результаті чого був укладений Договір оренди земельної ділянки № 23 від 22.04.2008 року, який був зареєстрований у Київській регіональній філії №29 державного підприємства Центр державного земельного кадастру 14.05.2008 року за №040832200008.

13.05.2017 року наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-8091/15-17сг Про припинення договору оренди землі шляхом розірвання , було припинено право оренди ФГ Чудова марка на спірну земельну ділянку з віднесенням її до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності Василівської сільської ради Білоцерківського району.

В подальшому земельну ділянку було перенесено до архівного шару Національної кадастрової системи, у зв`язку з її поділом між учасниками антитерористичної операції на підставі Наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Зазначені обставини позивачем не спростовано.

Таким чином, спірна земельна ділянка з 2008 року вибула із користування позивача і лише у 2019 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

У висновках Європейського суду з прав людини, викладеного в рішенні від 20 жовтня 2011 року в справі Рисовський проти України (заява № 29979/04), зокрема, пункт 71, зазначено, що потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу; у контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Враховуючи викладене, на думку судової колегії, не можна прийняти до уваги доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що він оскаржує накази ГУ Держгеокадастру постановлені у 2018 році щодо нових власників, тому строк позовної давності не пропущений, оскільки в даному випадку строк порушення прав позивача не можна вираховувати від набуття відповідачами права власності на спірні земельні ділянки. При цьому до попереднього користувача спірної земельної ділянки фермерського господарства Чудова марка позовні вимоги взагалі не заявлялись.

На думку судової колегії, це зумовлює непередбачуваність і вибірковість застосування захисту цивільного права.

У своїй практиці Європейський суд зазначає, що внаслідок позитивних обов`язків, які покладають на суд ст. 6 ЄКПЛ стосовно забезпечення права на справедливий суд, пропонується в цьому контексті та відповідно до вказаних норм ст. 16 ЦК України при доведеності позову відмовляти у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч. 2, 5 ст. 13 цього Кодексу зловживання правом.

Зазначене свідчить про правильність застосування судом частини першої статті 261 ЦК України, оскільки за змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов`язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм статутом, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль за земельними ділянками, які находяться у користуванні чи володінні позивача ТДВ Василівське .

Таким чином, оскільки позивач ТДВ Василівське не звернувся до суду на протязі одинадцяти років після того, як спірна земельна ділянка вибула з його володіння, тобто не звернувся до суду щодо усунення порушень свого права користування спірною земельною ділянкою протягом строку позовної давності, визначеного законом, тому колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, проте строк для звернення до суду з даним позовом пропущено без поважної причини,у зв`язку з чим суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ТДВ Васильківське .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

постановив :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Василівське залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді :