Рішення

від 21.02.2020 по справі 300/23/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2020 р. справа № 300/23/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правила спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Буковина" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень №№0002300502, 0002310502, 0002320502 від 27.12.2019, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Буковина" (надалі по тексту також - позивач, ТзОВ "Будівельна компанія "Буковина", товариство, платник податків) 08.01.2020 звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, орган стягнення, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень №№0002300502, 0002310502, 0002320502 від 27.12.2019 (надалі по тексту також - оскаржувані рішення).

Позов мотивовано тим, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області, неповно дослідивши усі спірні правовідносини, надаючи неналежну правову оцінку дійсним обставинам бухгалтерського і податкового обліку, сформувавши необґрунтовані та помилкові висновки, на підставі невірного застосування норм Податкового кодексу України і всупереч діючим нормам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", прийнято податкові повідомлення-рішення №№0002300502, 0002310502, 0002320502 від 27.12.2019, якими донараховано (визначено) товариству податкові зобов`язання і застосовано штрафні санкції в загальному розмірі 258 579,00 гривень. Стосовно податкового повідомлення-рішення від 27.12.2019 за №0002300502, яким збільшено позивачу грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем - 124 969,00 гривень і застосовано штрафні санкції в сумі 31 242,00 гривень, платник податків зазначив, що відповідач за двома обставинами дійшов невірних висновків. Зокрема, за фактом віднесення до складу витрат (527 054,00 гривень) на собівартість робіт, товарів і послуг відповідних звітних періодів 2016 і 2017 років вартості нереалізованих нежитлових приміщень площею 156,91 м 2 , не мало місце заниження зобов`язання з податку на прибуток. Посилаючись на пункти 5, 7 "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти", пункт 7 "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", позивач зазначає, що по об`єктах "Група житлових будинків по вул. Руська, 236 Г блоки А4, А5, А6 м. Чернівці" і "Група житлових будинків по вул. Руська, 236 Г блоки А7, А8, А9 м. Чернівці", а також на інших об`єктах у товариства відсутні будь-які контракти з фіксованою ціною, у зв`язку із чим неможливо визначити достовірний кінцевий фінансовий результат. На переконання позивача, оформлення товариством Декларації про готовність до експлуатації об`єкта кінцева собівартість споруджених нежитлових приміщень ще не сформована, так як ряд робіт згідно чинного законодавства виконуються після введення об`єкта в експлуатацію, зокрема: пуск газу, опоряджувальні роботи, передача мереж експлуатуючим організаціям, передача об`єкта експлуатуючій організації тощо. При цьому, визначити достовірну вартість таких витрат на дату відповідного балансу неможливо. Відтак, якщо кінцевий фінансовий результат за будівельним контрактом не може бути оцінений достовірно, то: дохід визначається в сумі фактичних витрат від початку виконання будівельного контракту, щодо яких існує ймовірність їх відшкодування; витрати за будівельним контрактом визначаються будівельними витратами того періоду, протягом якого вони були зазначені. Разом з цим, у разі відсутності імовірності відшкодування витрат дохід не визначається. Крім цього, позивач вказує, що орган контролю на власний розсуд визначив собівартість 1 м 2 (3 210,55 гривень і 3 469,84 гривень) нереалізованих підсобних нежитлових приміщень площею 156,91 м 2 по двох окремих групах будівництва, виходячи із розрахунку суми всіх понесених витрат, включених до собівартості у 2016 і 2017 роках на загальну площу відповідного об`єкта. Такий розрахунок здійснений перевіряючими на власний розсуд, без урахування того, що підсобно-адміністративне приміщення не може мати таку ж вартість як житлове з причин відсутності віконних та дверних отворів, окремого газопостачання і мережі електропостачання, водопостачання і водовідведення, обігріваючих приладів, приладів обліку, перегородок чи перестінок тощо. Безпідставним також вважає товариство висновки органу контролю про зайве віднесення до загальновиробничих витрат послуг на водопостачання та водовідведення, які надані Комунальним підприємством "Чернівціводоканал" (надалі по тексту також - КП "Чернівціводоканал", комунальне підприємство) в сумі 167 222,00 гривень. Відповідач не перевіряв ту обставину, що витрати на послуги водопостачання і водовідведення були пов`язані із виробничої діяльністю товариства, незважаючи на факт введення в експлуатацію окремих із об`єктів групи житлових будинків по АДРЕСА_1 . Руська, 236 Г в м АДРЕСА_2 Чернівці.

Орган стягнення не мав законних підстав збільшувати позивачу зобов`язання з податку на додану вартість рішенням №0002310502 від 27.12.2019 (за основним платежем 81 486,00 гривень і штрафними санкціями 20 372,00 гривень).

Перша частина податкового правопорушення стосується віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість (надалі по тексту також - ПДВ) 33 444,00 гривень з тих же послуг по водопостачанню та водовідведенню (в загальній сумі 200 666,00 гривень), наданих КП "Чернівціводоканал" для будинків по АДРЕСА_3 , 236-Г житлових блоків 2, 3, 4, 5, 6, незважаючи на те, що останні здані в експлуатацію та передані по актам-приймання-передачі фізичним особам. Як і в попередньому випадку весь податковий кредит сформований по господарській операції із надання товариству послуг, які стосуються власної господарської діяльності платника податків. Друга частина так званого порушення стосується безпідставного виключення перевіряючими із податкового обліку 218 014,00 гривень податкового кредиту по господарських операціях із придбання у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі по тексту також - ФОП ОСОБА_1 ) будівельних матеріалів та підрядних робіт на загальну суму 1 207 332,87 гривень. Орган стягнення без жодних належних доказів сформував протиправний висновок, що за період 2016-2017 років із вказаним контрагентом не підтверджено реальність здійснення господарської операції із підстав відсутності у останнього спеціального дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, відсутності персоналу для здійснення заявлених операцій. Представлені до перевірки акти виконаних робіт і документи бухгалтерського обліку відповідач необґрунтовано поважав такими, що не містять достатніх даних для визначення об`єму робіт, кількості людино/годин, вартості і кількості використаних матеріалів. Вказане, за аргументами позивача, не відповідає фактичним обставинам, так як із ФОП ОСОБА_1 укладений належний договір підряду на виконання робіт по утепленню стін фасаду пінополістиролом з декоративним фінішним шаром по АДРЕСА_3 житлові корпуси 7, 8, 9 в м. Чернівці. За таким договором та іншими договорами даний підрядник належно виконав відповідний обсяг робіт, про що оформлені відповідні акти прийняття підрядних робіт та проведено відповідну оплату. Доводи відповідача про невідповідність таких актів не мотивовані жодною нормою права, а твердження про неможливість виконання робіт підрядником, в тому числі на умовах найму виконавців за цивільно-правовим договором, на підставі оренди обладнання, персоналу і устаткування чи субпідряду, жодним чином не доведені.

В частині податкового повідомлення-рішення №0002320502 від 27.12.2019, яким застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 гривень не мало місце подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями податкові розрахунку доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку. Застосовуючи положення підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 18.1 статті 18 Податкового кодексу України (надалі по тексту також - ПК України) відповідач не врахував того, що для визначення податкового агента щодо податку на доходи фізичних осіб, останній повинен не лише виплачувати дохід фізичній особі (в тому числі самозайнятій), але й нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, які виплачуються такі доходи. При цьому, в силу вимог пункту 177.8 статті 177 ПК України під час нарахування фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Усі суб`єкти господарювання, з приводу яких відповідач у Додатку №11 до акту перевірки №339/09-19-05-02/38555044 від 06.12.2019 визначив неподання відомостей (в тому числі неповної), під час господарської діяльності подали копії своїх документів, які підтверджують їх державну реєстрацію як суб`єктів підприємницької діяльності. Такі документи були також представлені перевіряючим. За даних обставин позивач не виступав податковим агентом щодо коментованих осіб, відповідно відсутній у товариства обов`язок подання Інформації про виплату доходу зазначеним особам за формою №1-ДФ.

В сукупності вказаного усі три оскаржувані рішення №№0002300502, 0002310502, 0002320502 від 27.12.2019 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 13.01.2020, на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін (а.с.193-196 том І).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 28.01.2020 (а.с.201-204 том І). У відзиві орган стягнення не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень вказує на наступне. Зокрема, зазначив, що прийняттю оскаржуваних рішень слугувало встановлене контролюючим органом в ході проведення перевірки заниження товариством податку на прибуток в сумі 124 969,00 гривень, заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 251 458,00 гривень та подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (510,00 гривень).

В частині податкового повідомлення-рішення №0002300502 від 27.12.2019 щодо збільшення зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 156 211,00 гривень перевіркою виявлено два податкові порушення. В першому випадку встановлено облікування площі нежитлової нерухомості (156,91 м 2 ), витрати по яких в сумі 527 054,00 гривень віднесено до собівартості відповідних звітних періодів. В силу вимог пунктів 5, 6, 7, 8, 11 "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" витратами визначаються витрати певного періоду одночасно з визначенням доходу, для отримання якого вони здійснюються. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається із виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду нерозподілених загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. У зв`язку із вказаним, орган контролю вказує на протиправне віднесення до складу витрат вартість нереалізованих нежитлових приміщень, чим товариство занизило зобов`язання з податку на прибуток. Інше порушення стосується зайвого віднесення до загальновиробничих витрат послуг по водопостачанню та водовідведенню в сумі 200 666,00 гривень (в тому числі ПДВ - 33 444,00 гривень), які надані КП "Чернівціводоканал" для житлових будинків №236, 236-Г блоки 2, 3, 4, 5, 6, зданих в свою чергу в експлуатацію, та які передані по актах приймання-передачі фізичним особам, що в подальшому не перевиставлені (не компенсовані) фактичними споживачами послуг. Згадана група житлових будинків здана в експлуатацію 25.01.2016, при цьому, позивачем оплачувалися послуги водопостачання та водовідведення в період, коли фактично будівництво житлових комплексів було завершено.

Віднесення товариством до складу податкового кредиту суми ПДВ 33 444,00 гривень із вказаних послуг по водопостачанню та водовідведенню, стали підставою для висновку щодо заниження позивачем показників податкових зобов`язань з податку на додану вартість, як частини зобов`язань за податковим повідомлення-рішенням №0002310502 від 27.12.2019. Також за доводами контролюючого органу платник податків не зміг підтвердити реальність здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 в частині надання останнім послуг із виконання підрядних робіт і постачання матеріалів по утепленню стін фасаду пінополістеролом з декоративним фінішним шаром по АДРЕСА_3 житлових блоків 7, 8, 9 в м. Чернівці. Відсутність у підрядника відповідного дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, відсутність належного персоналу для здійснення заявлених фінансово-господарських операцій, виплата доходів лише двом фізичним особам-підприємцям, відсутність у актах приймання виконаних підрядних робіт даних про кількість людино/годин, вартості матеріалів, інформації про матеріали замовника та підрядника, стали підставою для формування коментованих вище висновків. У зв`язку із вказаним перевіркою встановлено завищення товариством за господарськими операціями із ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту з ПДВ в сумі 218 014,00 гривень.

Приймаючи рішення №0002320502 від 27.12.2019 про застосування штрафних санкцій в сумі 510,00 гривень відповідач виходив із порушення платником податків підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 168.3 статті 168, пункту 176.1 пункту 176, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України, за змістом яких товариство зобов`язано подавати податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку. Як наслідок позивач здійснено подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями відповідну звітність, перелік осіб щодо яких зафіксований в Додатку №11 до акту перевірки №339/09-19-05-02/38555044 від 06.12.2019.

Відтак, з даних підстав відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Виконуючи вимоги пункту 8 ухвали суду від 13.01.2020 позивач представив пояснення і письмові докази по обставинах у справі, які суд поважав такими, що підлягають додатковому обґрунтуванню (а.с.209-250 том І; а.с.1-57 том ІІ). В даному випадку подано докази та відомості про склад нереалізованих нежитлових (побутових) приміщень 156,91 м 2 , які за своєю собівартості не можливо прирівняти до вартості відповідної житлової площі. Наголосив, що у спірному випадку у товариства відсутній будь-який контракт із фіксованою ціною вартості приміщень/нерухомого майна. За доводами платника податків, перевіряючими не досліджено первинні документи КП "Чернівціводоканал" за кожний період (місяць) окремо, які містять дані про конкретні адреси споживача, показники лічильника, вартість наданих послуг за такими адресами. За адресою будівництва "Житловий будинок по АДРЕСА_3 " обліковувалися витрати на водопостачання і водовідведення для власних потреб підприємства, які використовувалися у власній господарській діяльності. Згідно рахунків-актів КП "Чернівціводоканал" послуги водопостачання для корпусів 2, 3, 4, 5, 6 за вказаною адресою в 2016-2017 роках взагалі не надавалися, а в 2018 році надавалися починаючи із березня 2018 року. Так само, в 2018 році по рахунках-актах комунального підприємства включені послуги, що отримані товариством для власних потреб, втім таких обставин орган контролю не врахував.

На виконання вимог пунктів 6, 7, 9 ухвали суду від 13.01.2020, відповідачем 04.02.2020, подано суду, через канцелярію, додаткові пояснення, із відповідними доказами, з приводу встановлених порушень, зафіксованих в акті перевірки, та які стали підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань та застосування до останнього штрафних санкцій (а.с.58-63 том ІІ).

Позивач, в свою чергу, 06.02.2020 подав в суд відповідь на відзив (а.с.65-75 том ІІ), в якому заперечив доводи відповідача викладені у відзиві на позов та вказав на їх не обґрунтованість виходячи із доводів викладених у адміністративному позові і додаткових письмових пояснень.

06.02.2020 і 18.02.2020 позивач вкотре подав письмові пояснення і докази по справі в частині податкового обліку із податку на додану вартість по господарських операціях із ФОП ОСОБА_1 , а також з приводу обґрунтування використання у власній господарській діяльності послуг від КП "Чернівціводоканал" і підставності визначення перевіряючими собівартості нереалізованих 156,91 м 3 підсобно-адміністративних приміщень (а.с.77-80, 81-107 том ІІ).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст відзиву на позовну заяву, відповідь на відзив, додаткові пояснення сторін, дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

При розгляді справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Буковина" (ідентифікаційний код юридичної особи 38555044) 14.02.2013 зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в територіальному органі Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області як платник податків і зборі.

До основного виду економічної діяльності ТзОВ "Будівельна компанія "Буковина" за КВЕД 41.20 віднесено "будівництво житлових і нежитлових будівель".

Вказана обставина підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https:///usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Посадовими особами Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, на підставі направлень від 08.11.2019 за №№369, 370, виданих Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області, та наказу відповідача від 29.10.2019 за №303, проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ "Будівельна компанія "Буковина" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, відповідно до затвердженого переліку питань документальної перевірки.

В ході проведення такої перевірки встановлено порушення товариством:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 5, 6, 7, 11, 15 "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 за №318 (надалі по тексту також - П(С)БО 16 "Витрати"), пунктів 12, 13, 14 "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.2001 за №205 (надалі по тексту також - П(С)БО 18 "Будівельні контракти"), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 124 969,00 гривень, у тому числі 2016 році в сумі 42 371,00 гривень, 2017 році в сумі 57 818,00 гривень і в 2018 році в сумі 24 780,00 гривень;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 ПК України, у зв`язку із чим занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 на загальну суму 251 458,00 гривень, в тому числі по періодах: січень 2016 - 263,00 гривень, лютий 2016 року - 11 936,00 гривень, березень 2016 року - 11 904,00 гривень, квітень 2016 року - 24 202,00 гривень, травень 2016 року - 270,00 гривень, червень 2016 року 13 089,00 гривень, липень 2016 року - 29 539,00 гривень, серпень 2016 року - 21 825,00 гривень, вересень 2016 року - 29 460,00 гривень, жовтень 2016 року - 3 713,00 гривень, листопад 2016 року - 23 771,00 гривень, грудень 2016 року - 12 965,00 гривень, січень 2017 року - 456,00 гривень, березень 2017 року - 477,00 гривень, квітень 2017 року - 2 774,00 гривень, травень 2017 року - 507,00 гривень, вересень 2017 року - 18 641,00 гривень, жовтень 2017 року - 455,00 гривень, листопад 2017 року - 17 678,00 гривень, січень 2018 року - 219,00 гривень, березень 2018 року - 10 230,00 гривень, квітень 2018 року - 2 330,00 гривень, травень 2018 року - 232,00 гривень, червень 2018 року 3 140,00 гривень, липень 2018 року - 1 924,00 гривень, серпень 2018 року 1 613,00 гривень, вересень 2018 року - 1 943,00 гривень, жовтень 2018 року - 1 410,00 гривень, листопад 2018 року - 2 217,00 гривень і грудень 2018 року - 2 275,00 гривень;

- пункту 168.3 статті 168, пунктів 176.1, 176.2 статті 176 ПК України, в результаті чого товариство подано не у повному обсязі, з недостовірними відомостями податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого із них податку, за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 (а.с.63-64 том І).

Вказані порушення зафіксовані в акті перевірки за №339/09-19-05-02/38555044 від 06.12.2019 (а.с.24-64 том І).

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002300502 від 27.12.2019, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємства за основним платежем - 124 969,00 гривень і застосовано штрафні санкції в сумі 31 242,00 гривень (а.с.17-18 том І);

- №0002310502 від 27.12.2019, яким збільшено грошове зобов`язання податку на додану вартість за основним платежем - 81 486,00 гривень і застосовано штрафні санкції в сумі 20 372,00 гривень (а.с.19-20 том І);

- №0002320502 від 27.12.2019, яким застосовано штрафну фінансову санкцію в сумі 510,00 гривень за платежем податок на доходи фізичних особі, що сплачується податковим агентом із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (а.с.21 том І).

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення за №№0002300502, 0002310502, 0002310502 від 27.12.2019 протиправними та не обґрунтованими, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Буковина" звернулося до суду за захистом своїх інтересів, ставлячи вимогу про їх скасування.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем в першу чергу врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи, поряд з іншим, мають право проводити документальні (планові) перевірки.

Підстави перевірки, її зміст, обсяг, строки, порядок проведення, оформлення результатів актом перевірки та вручення його платнику податків, винесення податкових повідомлення-рішень визначені положеннями абзаців 1, 2 і 5 підпункту 75.1.2, пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.2, 77.4, 77.7, 77.9 статті 77, абзаців 1, 4 пункту 86.3 статті 86, пунктів 86.7, 86.8 статті 86 ПК України.

Як зазначено судом вище, Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ "Будівельна компанія "Буковина", за результатами якої складено акт №339/09-19-05-02/38555044 від 06.12.2019, де зафіксовано відповідні податкові правопорушення.

Позивач не надав суду докази подання відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України заперечення на висновки акта перевірки.

В подальшому на підставі акта перевірки від 06.12.2019, відповідачем винесено три податкові повідомлення-рішення від 27.12.2019, якими донараховано товариству податкові зобов`язання і застосовано штрафні санкції в загальному розмірі 258 579,00 гривень.

У суду відсутні підстави перевіряти дотримання відповідачем порядку призначення, проведення і оформлення результатів перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржувані рішення, так як ТзОВ "Будівельна компанія "Буковина" не вказує на будь-які такі порушення відповідних процедур, крім правомірності змісту висновків, сформованих внаслідок неповного дослідження усіх обставин, яким перевіряючими надано неналежну правову оцінку.

Виключно в контексті вказаного суд вважає за необхідне дослідити доводи та аргументи сторін щодо кожного податкового повідомлення-рішення окремо.

Так, податковим повідомлення-рішенням №0002300502 від 27.12.2019 ТзОВ "Будівельна компанія "Буковина" збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем - 124 969,00 гривень і застосовано штрафні санкції в сумі 31 242,00 гривень (а.с.17-18 том І).

Вказане рішення сформоване за фактом "облікування площі нежитлової нерухомості (156,91 м 2 ), витрати по яких в сумі 527 054,00 гривень віднесено до собівартості відповідних звітних періодів" та "зайвого віднесення до загальновиробничих витрат послуг по водопостачанню і водовідведенню в сумі 167 222,00 гривень, які надані КП "Чернівціводоканал" для житлових будинків по вул. Руська, 236, 236-Г блоки 2, 3, 4, 5, 6 в м. Чернівці, зданих в експлуатацію, та які передані по актах приймання-передачі фізичним особам".

Щодо "віднесення товариством нереалізованої нежитлової площі до собівартості витрат", суд виходить із наступних мотивів.

Контролюючий орган прийшов до висновку, що позивач, не враховуючи факту наявності нереалізованих 156,91 м 2 площ нежитлових приміщень, в тому числі:

- по об`єкту "Група житлових будинків по вул. Руська 236-Г блоки А4, А5, А6, м. Чернівці" залишок нежитлової площі - 67,1 м 2 , собівартість якої становить 215 427,91 гривень (собівартість 1 м 2 - 3 210,55 гривень, з розрахунку суми всіх понесених витрат, включених до складу собівартості у 2016 році на загальну площу будівлі);

- по об`єкту "Група житлових будинків по вул. Руська 236 Г блоки А7, А8, А9, м. Чернівці" залишок нежитлової площі - 89,81 м 2 , собівартість якої становить 311 626,33 гривень (собівартість 1 м 2 - 3 469,84 гривень, з розрахунку суми всіх понесених витрат, вкладених до складу собівартості у 2017 році на загальну площу будівлі),

станом на кінець перевіреного періоду, завищив собівартості робіт, товарів, послуг на загальну суму 527 054,00 гривень, в тому числі у 2016 році в сумі 215 428,00 гривень, у 2017 році в сумі 311 626,00 гривень, в результаті чого занижено податок на прибуток, чим порушено пункти 44.1, 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті134 ПК України, пункти 5, 6, 7, 11, 15 ПСБО 16 "Витрати", пункти 12, 13, 14 ПСБО 18 "Будівельні контракти" (а.с.29-35 том І).

Як свідчить акт перевірки та доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, собівартість 1 м 2 (3 210,55 гривень і 3 469,84 гривень) визначена перевіряючим з розрахунку суми всіх понесених витрат, включених до складу собівартості у 2016 і 2017 році відповідно на загальну площу будівель за вказаними двома групами об`єктів.

При цьому, суд відзначає, що у акті перевірки зроблений контролюючим органом розрахунок собівартості нереалізованих 156,91 м 2 площ нежитлових приміщень необґрунтований жодним положеннями правових актів у сфері бухгалтерського обліку.

Як свідчать подані позивачем копії Технічних паспортів на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок №236-Г по вул. Руська в місті Чернівці нежитлові приміщення №25 площею 26,5 м 2 в корпусі 5 (секція А-5), №23 площею 40,6 м 2 в корпусі 6 (секція А-6), №№25, 30, 31, 35, 38 площами 5,0 м 2 , 4,9 м 2 , 4,9 м 2 , 7,9 м 2 , 9,8 м 2 в корпусі 7 (секція А-7), №№21, 31, 33, 37 площами 21,7 м 2 , 6,4 м 2 , 8,7 м 2 , 10,1 м 2 в корпусі 8 (секція А-8), №22 площею 10,1 м 2 в корпусі 9 (секція А-9), загальною площею 156,91 м 2 усі є підсобно-адміністративними приміщеннями (а.с.214-239 том І).

Суд, виходячи із планів технічних паспортів, технічних характеристик і журналів підрахунку площ погоджується із доводами позивача про відсутність у таких підсобно-адміністративних приміщеннях: додаткових будівельних конструкцій (згідно проектно-кошторисної документації); заповнення віконних отворів металопластиковими конструкціями; виконання дверних отворів в основних стінах та перегородках (згідно проектно-кошторисної документації); підвід системи водопостачання і каналізації, в тому числі монтаж відповідних приладів обліку; підвід і монтаж системи газопостачання і електропостачання (силової та слаботочної мережі), в тому числі монтаж відповідних приладів обліку; монтаж газового двоконтурного котла; встановлення вхідних дверей. У зв`язку із вказаним, на переконання суду, очевидним є обставина про те, що такі приміщення не можуть мати таку ж собівартість як житлове, або інше комерційне нежитлове, вартість спорудження яких включена до загального розрахунку.

За таких обставин не може вважати належно визначеною відповідачем собівартість 1 м 2 в сумі 3 210,55 гривень і 3 469,84 гривень, виходячи із розрахунку суми всіх понесених витрат, вкладених до складу собівартості у 2016 і 2017 роках на загальну площу будівлі, так як вказане може свідчити про середню собівартість 1 м 2 в усьому будинку (групи корпусів), а не окремо підсобно-адміністративних приміщень загальною площею 156,91 м 2 .

Орган контролю не пояснив суду відсутність можливості провести окремий розрахунок собівартості 1 м 2 підсобно-адміністративних приміщення №№25, 23, 25, 30, 31, 35, 38, 21, 31, 33, 37, 22 в корпусах 5 (секція А-5), 6 (секція А-6), 7 (секція А-7), 8 (секція А-8), 9 (секція А-9), загальною площею 156,91 м 2 житлового будинку АДРЕСА_4 НОМЕР_1 по вул. АДРЕСА_3 в місті АДРЕСА_5 , виходячи із відповідного кошторису та фактично понесених витрат на спорудження таких приміщень.

Сторони не заперечується обставина, що відповідно до Декларацій про готовність об`єктів "Група житлових будинків по вул. Руська 236-Г блоки А4, А5, А6, м. Чернівці" і "Група житлових будинків по вул. Руська 236 -Г блоки А7, А8, А9, м. Чернівці" №ЧВ143160251217 від 25.01.2016 і №ЧВ1431634871447 від 13.12.2016 вказані комплекси здані в експлуатацію.

При цьому, позивач стверджує, що на момент одержання Декларації про готовність до експлуатації двох об`єктів собівартість 1 м 2 цілого комплексу, в тому числі 67,1 м 2 і 89,81 м 2 підсобно-адміністративних приміщення, повністю не була сформована, так як ряд робіт виконується після введення об`єкта в експлуатацію, а саме: пуск газу до будинку і окремих приміщень, опоряджувальні роботи, передача мереж експлуатуючим організаціям, передача об`єкта експлуатуючій організації тощо.

За доводами платника податків визначити достовірну вартість таких витрат на дату балансу неможливо.

Контролюючий орган ні в акті перевірки, ні у власних поясненнях по справі не спростував такі твердження позивача.

За приписами пункту 5 П(С)БО 18 "Будівельні контракти" кінцевий фінансовий результат за будівельним контрактом з фіксованою ціною може бути достовірно оцінений за наявності одночасно таких умов:

- можливості достовірного визначення суми загального доходу від виконання будівельного контракту;

- імовірного отримання підрядником економічних вигод від виконання будівельного контракту;

- можливості достовірного визначення суми витрат, необхідних для завершення будівельного контракту, і ступеня завершеності робіт за будівельним контрактом на дату балансу;

- можливості достовірного визначення та оцінки витрат, пов`язаних з виконанням будівельного контракту для порівняння фактичних витрат за цим будівельним контрактом, з попередньою оцінкою таких витрат.

У підприємства відсутній будь-який будівельний контракт з фіксованою ціною, у зв`язку із чим неможливо визначити достовірний кінцевий фінансовий результат (а.с.2010 том І).

Пунктом 7 П(С)БО 18 "Будівельні контракти" якщо кінцевий фінансовий результат за будівельним контрактом не може бути оцінений достовірно, то:

- дохід визначається в сумі фактичних витрат від початку виконання будівельного контракту, щодо яких існує імовірність їх відшкодування;

- витрати за будівельним контрактом визнаються витратами того періоду, протягом якого вони були зазнані.

У разі відсутності імовірності відшкодування витрат дохід не визнається.

Вданому випадку суд відзначає, що відповідно до пункту 3 П(С)БО 16 "Витрати" положення даного стандарту застосовується до обліку витрат за будівельними контрактами з урахуванням особливостей їх визнання і складу, установлених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти".

Дійсно, як стверджує відповідач, згідно абзацу першого пункту 7 П(С)БО 16 "Витрати" витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Разом з тим, положення абзац другого пункту 7 П(С)БО 16 "Витрати" визначають, що витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Акт перевірки не містить жодного спростування доводів платника податку про те, що віднесення товариством всіх витрат по групі житлових будинків по вул. Руська, 236-Г блоки А4, А5, А6, А7, А8, А9 в м. Чернівці на собівартість в звітних періодах в 2016 і 2017 років пов`язано з доходом певних періодів на дату балансу. Залишилися без обґрунтування зі сторони відповідача твердження позивача з приводу того, що розподіляючи витрати на залишок нереалізованих робіт, послуг (в кількості 156,91 м 2 ) на дату балансу у товариства були відсутні будь-які показники про додаткові витрати, про обсяг очікуваних доходів та час їх настання.

В частині "безпідставного віднесено до загальновиробничих витрат послуги по водопостачанню та водовідведенню, які надані КП "Чернівціводоканал" в загальній сумі 200 666,00 гривень, в тому числі ПДВ - 33 444,00 гривень", суд зазначає наступне.

Актом перевірки від 06.12.2019 встановлено, що ТзОВ "Будівельна компанія "Буковина" зайвого віднесення до загальновиробничих витрат послуг по водопостачанню та водовідведенню в сумі ПДВ 33 444,00 гривень, які надані КП "Чернівціводоканал" для житлових будинків по вул. Руська, 236, 236-Г блоки 2, 3, 4, 5, 6 в м. Чернівці. Будинки за вказаною адресою здані в експлуатацію та передані по актах приймання-передачі фізичним особам (а.с.37-39 том І).

В бухгалтерському обліку операція з придбання послуг відображена наступними проведеннями:

Дт 91 "Загальновиробничі витрати" Кт 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" в сумі 167 222,00 гривень,

Дт 6411 "Податковий кредит" Кт 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" в сумі 33 444,00 гривень.

Перевіркою зменшено собівартість у складі загальновиробничих витрат у розмірі 167 222,00 гривень, в тому числі 2016 року - 19 969,00 гривень, 2017 року - 9 584,00 гривень, 2018 року - 137 669,00 гривень, тим самим збільшено "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності", задекларованих у рядку 02 Декларації у розмірі 167 222,00 гривень, в тому числі 2016 року - 19 969,00 гривень, 2017 року - 9 584,00 гривень і 2018 року - 137 669,00 гривень.

За результатами перевірки по господарських операціях між ТзОВ "Будівельна компанія "Буковина" та КП "Чернівціводоканал" показник собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) форма 2 "Звіт про фінансові результати" зменшений на 167 222,00 гривень, в тому числі 2016 року - 19 969,00 гривень, 2017 року - 9 584,00 гривень і 2018 року - 137 669,00 гривень, але не знаходить відображення в інших статтях "Звіту про фінансові результати", що викривляє фінансовий результат до оподаткування.

З даного приводу суд відзначає, що витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати (пункту 17 П(С)БО 16 "Витрати").

Згідно положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999 (надалі по тексту також - Інструкція №291), на субрахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" узагальнюється інформація про такі витрати операційної діяльності, які не знайшли відображення на інших субрахунках 94 "Інші витрати операційної діяльності", зокрема витрати житлово-комунальних і обслуговуючих господарств, дитячих дошкільних закладів, будинків відпочинку, санаторіїв та інших закладів оздоровчого та культурного призначення тощо.

На переконання суду, виходячи із положень Інструкції №291, отримані послуги водопостачання та водовідведення товариством вірно віднесено на "Інші витрати операційної діяльності" рахунку 949 та збільшено рядок 2180 "Звіту про фінансові результати" на 167 222,00 гривень за перевіряємий період, в тому числі 2016 року - 19 969,00 гривень, 2017 року - 9 584,00 гривень, 2018 року - 137 669,00 гривень.

Так, за змістом підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідач не заперечує доводів платника податків про те, що товариство прийнято рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на всі різниці, свідченням чого є відмітка у відповідних деклараціях від 20.02.2017 за №9270144263, від 26.02.2018 за №9299124351 і від 26.02.2019 за №9310849496 (а.с.27, 246-250 том І; а.с.1-4, 68 том ІІ).

Позивач наполягає на тому, що перевіряючими не повністю досліджені первинні документи, складені за участю товариства і КП "Чернівціводоканал" за кожний період (місяць) окремо, які містять дані про адресу споживача, показники лічильника, вартість наданих послуг.

З даного приводу судом відзначає, що основними твердженнями відповідача у акті перевірки є віднесення до загальновиробничих витрат вартості послуг по водопостачанню та водовідведенню, які надані для житлових будинків по вул. Руська, 236, 236-Г блоки 2, 3, 4, 5, 6 в м. Чернівці. При цьому, таке протиправне віднесення відповідач обґрунтовує введенням будинків в експлуатацію та передачею їх по актах приймання-передачі фізичним особам (а.с.37, зворотній бік а.с.202 том І).

По перше, підрозділ 3.1.2.1. розділу 3.1.2. акта перевірки від 06.12.2019 як і весь акт перевірки не містить жодних обставин про введення в експлуатацію "житлового будинку по АДРЕСА_5 ", на відміну від "житлового будинку по АДРЕСА_3 із блоками 2, 3, 4, 5, 6 в м. Чернівці".

Коли ведений будинок "236" в експлуатацію, і чи взагалі він введений в таку експлуатацію за перевіряємий період, відповідач під час розгляду справи суд не повідомив.

В яких саме об`ємах, та якої вартості спожито товариством послугу за адресою експлуатацію "житлового будинку по вул. Руська, 236 АДРЕСА_6 . АДРЕСА_5 ", представник контролюючого органу не пояснив, в тому числі не довів суду належними доказами, на спростування доводів позивача, про те, що більша частина із отриманих послуг по водопостачанню та водовідведенню використана товариством у власній господарській діяльності.

По друге, дійсно як свідчать рахунки-акти виставлені КП "Чернівціводоканал" за обліком п`яти лічильників блоків 2, 3, 4, 5, 6 житлового будинку по АДРЕСА_5 споживання води розпочато із березня 2018 року (а.с.13-22 том ІІ). Тобто мало місце облікування споживання і оплати послуг в житлових будинках відповідних блоків.

Однак, відповідач жодним чином не пояснює обставини виключення таких витрат по показниках шостого лічильника, який у коментованих рахунках-актах ідентифіковано як "Руська, 236-Г" без визначення будь-якого порядкового номера блоку. Показники такого лічильника з квітня по грудень 2018 року свідчить про використання води в таких об`ємах 4 919 м 3 , 5 019 м 3 , 5 210 м 3 , 5 351 м 3 , 5 488 м 3 , 5 630 м 3 , 5 731 м 3 , 5 884 м 3 і 6 016 м 3 (а.с.13-21 том ІІ).

Позивач стверджує, що даний об`єм води використовувався для власних потреб, а не для потреб конкретних споживачів - власників квартир у блоках 2, 3, 4, 5, 6.

Як свідчить підпункт 2.1.1. пункту 2.1 Договору на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод до каналізаційної мережі №4707, укладений 29.12.2014 товариством з КП "Чернівціводоканал", користувач приєднується до мереж водопостачання та каналізації із забезпечення водою на господарсько-протипожежні потреби (а.с.5-9 том ІІ).

Щодо таких доводів представник відповідача не надав будь-яких пояснень та відповідних доказів на їх спростування.

По третє, незважаючи на обставину введення в експлуатацію у січні і грудні 2016 року групи житлових будинків по АДРЕСА_1 . Руська 236-Г блоки А4, А5, А6 та окремо блоки А7, А8, А9 в м. Чернівці жодний із актів-рахунків, виставлений до оплати КП "Чернівціводоканал" з січня 2016 року по лютий 2018 року не містить розбивки по конкретному блоку, в тому числі для забезпечення почергового будівництва об`єктів. Як відзначено окреме споживання розпочато з березня 2018 року.

Відповідач при розгляді справи не довів суду протилежного - споживання у вказаний період спірних послуг виключного у власній господарській діяльності. На підтвердження вказаного є також дані про незначні об`єми отримання відповідних послуг за показниками лічильника в порівнянні із відповідним споживанням за період з березня по грудень 2018 року (а.с.23-39 том ІІ).

По четверте, в акті перевірки мова йде виключно про "блоки 2, 3, 4, 5, 6", при цьому за адресою вул. Руська 236-Г у перевіряємий період споруджувалися і інші житлові блоки, а також здійснювалися відповідні опоряджувальну роботи.

До прикладу, згідно Сертифіката серії ЧВ №162183472333 "Будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з об`єктами соцкультпобуту та паркінгом (блоки 10, 11, 12, 12, 14, 15, 16, 17, 18), (блок 10 - перша черга будівництва, блок 11 - друга черга будівництва) по вул. Руська, 236-Г, м. Чернівці, Чернівецька область, 58000" датою видачі такого дозвільного документа (введенням об`єкта в експлуатацію) є 13.12.2018 (а.с.107 том ІІ). Тобто, до грудня 2018 року мало місце завершення будівництва такої групи будинків за тією ж адресою.

Відповідач не надав суду відповідні на вказані спірні питання, яким чином за відповідними періодами, конкретними показниками лічильників, безпосередніми місцями споживання і використання послуг, в тому числі із визначенням споживача у вигляді нового власника квартири чи нежитлового приміщення, перевіряючими здійснено розподіл відповідних витрат для їх розмежування від тих, що пов`язані із господарською діяльністю товариства та тих, які не мають до них відношення.

Встановлені судом обставини для суду є очевидними підставами для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №002300502 від 27.12.2019 в цілому.

Перевіряючи висновки контролюючого органу, на основі яких прийняте податкове повідомлення-рішення №0002310502 від 27.12.2019 про збільшення грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем - 81 486,00 гривень і застосування штрафних санкцій в сумі 20 372,00 гривень (а.с.19-20 том І), суд вказує про наявність двох обставин, які підлягають з`ясуванню.

Зокрема, такими є факти "віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість (33 444,00 гривень) з послуг водопостачання та водовідведення, які надані КП "Чернівціводоканал" для житлових будинків по АДРЕСА_3 , 236-Г блоки 2, 3, 4, 5, 6 в м. Чернівці, зданих в експлуатацію, та які передані по актах приймання-передачі фізичним особам" та "не підтвердження реальність здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 в частині надання останнім послуг із виконання підрядних робіт і постачання матеріалів по утепленню стін фасаду пінополістеролом з декоративним фінішним шаром по АДРЕСА_3 - Г житлових блоків 7, 8, 9 в м. Чернівці в сумі податку на додану вартість (218 014,00 гривень), сплаченого у вартості послуг".

Щодо "віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість (33 444,00 гривень) з послуг водопостачання та водовідведення, наданих КП "Чернівціводоканал" в 2016-2018 роках для житлових будинків по АДРЕСА_3 , 236-Г блоки 2, 3, 4, 5, 6 в м. Чернівці, зданих в експлуатацію, та переданих по актах приймання-передачі фізичним особам" суд виходить із тих же мотивів, що визначені судом вище по тексту для податкового повідомлення-рішення №002300502 від 27.12.2019.

Відповідач не довів суду, що отримані і оплачені послуги в загальній сумі 200 666,00 гривень, в тому числі ПДВ 33 444,00 гривень, в повному обсязі стосувалися споживання таких послуг власниками приміщення (квартир, нежитлових, господарських чи допоміжних приміщень), придбаних у позивача в перевіряємий період. Навпаки, позивачем подані докази, що з січня 2016 року по лютий 2018 року виставлені комунальним підприємством до оплати рахунки-акти стосуються об`ємів води, які обліковуються товариством для власних виробничих потреб та відповідної господарської діяльності (будівництва). З березня по грудень 20118 року у таких рахунках, окрім блоків 2, 3, 4, 5, 6, обліковується споживання води по всьому об`єкту, який за доводами товариства також є споживанням, необхідним для власної господарської діяльності.

Будь-якого розмежування таких показників (об`єму) споживання у акті перевірки не наведено. При розгляді справи, незважаючи на доводи викладені позивачем у письмову поясненні і відповіді на відзив, представник відповідач не навів жодних аргументів, які б спростовували такі твердження, підтверджені поданими товариством документами (а.с.209-213 том І; а.с.65-75 том ІІ).

В частині висновків про "не підтвердження реальність здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 по наданих останнім послуг із виконання підрядних робіт і постачання матеріалів по утепленню стін фасаду пінополістеролом з декоративним фінішним шаром по АДРЕСА_3 житлових блоків 7, 8, 9 в м. Чернівці в сумі податку на додану вартість (218 014,00 гривень), сплаченого у вартості послуг", суд з`ясував наступне.

В акті перевірки від 06.12.2019 зазначено, що у перевіреному періоді товариство проводило фінансово-господарські операції з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на загальну суму 2 135 075,66 гривень, а саме: стосовно придбання будівельних матеріалів на загальну суму 927 742,79 гривень, в тому числі ПДВ, та підрядних робіт вартістю 1 207 332,87 гривень.

Зокрема, на протязі періоду з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року ТзОВ "Будівельна компанія "Буковина" (Замовник) укладено з ФОП ОСОБА_1 (Підрядник) Договір підряду №8 від 23.05.2016 року (а.с.94-96 том І).

Відповідно до укладеного договору на підставі актів приймання виконаних підрядних робіт у бухгалтерському та податковому обліку позивача відображено придбання платником податку робіт вартістю 1 207 332,87 гривень, в тому числі ПДВ 201 220,14 гривень.

В податковому обліку товариством сформовано податковий кредит в сумі 218 013,56 гривень по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_1 у складі загальної суми дозволеного податкового кредиту у колонці Б, рядок 10.1 Податкової декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди та Додатку 5 до такої Декларації "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" Розділу II.

За висновками перевіряючого акти виконаних робіт не відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів, оскільки в даних актах не вказано об`єм виконаних робіт, не відображено кількість людино/годин, вартість матеріалів (в тому числі вартість матеріалів замовника).

Окрім того в акті зазначено, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій товариства з ФОП ОСОБА_1 в частині підрядних робіт протягом 2016-2017 років оскільки:

- у ФОП ОСОБА_1 відсутній дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та (або) експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;

- у ФОП ОСОБА_1 відсутній персонал для здійснення заявлених фінансово-господарських операцій за вказаний період;

- товариством не віднесено до складу собівартості реалізації вартість отриманих послуг у ФОП ОСОБА_1 .

У зв`язку із вказаним відповідач вважає, що платник податків безпідставно відображено в податковому обліку податкові накладні за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах, а також за податковими накладними, які суперечать законодавчим та нормативним актам і не можуть вважатися належно оформленими документами податкової звітності.

За наведених обставин, як вважає контролюючий орган, товариством протягом періоду з 01.01.2016 по 31.12.2018 безпідставно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними на будівельні роботи, в яких постачальником є ФОП ОСОБА_1 , в загальній сумі 218 014,00 гривень, чим порушено пункти 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 ПК України.

Досліджуючи доводи як позивача так і відповідача з`ясовано, що товариство в період, який перевірявся, здійснювало будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з об`єктами соцкультпобуту (блоки А-4, А- 5, А-6, А-7, А-8, А-9, А-10, А-11) по АДРЕСА_5 .

Робочим проектом будівництва вказаних об`єктів передбачено зокрема влаштування фасаду будинків пінополістиролом 100 мм з декоративним фінішним шаром та влаштування скатної покрівлі з металочерепиці з утепленням мінеральними плитами. З метою виконання вказаних робіт, позивач, як Замовник, на договірних умовах залучив Підрядника - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (а.с.97-108 том І). За умовами укладених договорів підряду, Підрядник зобов`язався виконати та передати, а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконанні роботи. Умовами укладеного договору підряду передбачено право Підрядника залучити за власним вибором до виконання договірних робіт субпідрядні спеціалізовані будівельні та інші організації.

На виконання умов договору підряду, Підрядником виконано та передано, а Замовником прийнято та оплачено підрядні роботи по влаштуванню фасаду будинків пінополістиролом 100 мм з декоративним фінішним шаром та влаштування скатної покрівлі з металочерепиці з утепленням мінеральними плитами загальною вартістю 1 207 332,87 гривень, в томі числі ПДВ 201 220,14 гривень.

Роботи передані Підрядником Змовнику на підставі актів виконаних робіт №№1-8 за квітень 2016 року, №1 за квітень 2016 року, №9 за травень 2016 року, №1 за травень 2016 року, №2 за червень 2016 року, №№1, 2, 10 за липень 2016 року, №2 за липень 2016 року, №3 за серпень 2016 року, №4 за вересень 2016 року, №5 за жовтень 2016 року, №№6, 7, 8 за листопад 2016 року, №№ 9, 10, 11, 12 за грудень 2016 року, №9 за грудень 2016 року, №№1, 2 за вересень 2017 року, №4 за листопад 2017 року (а.с.109-137 том І), а Замовником оплачено вартість прийнятих робіт шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядника, як то передбачено умовами договору, на підставі відповідних платіжних доручень (а.с.138-183 том І).

В подальшому групи багатоквартирних житлових будинків з об`єктами соцкультпобуту (блоки А-4, А- 5, А-6, А-7, А-8, А-9, А-10, А-11) по АДРЕСА_5 введені в експлуатацію, про що свідчать як пояснення позивача, так і дані акта перевірки (декларації про готовність об`єктів до експлуатації за номерами ЧВ1431600251217, ЧВ143163481447 і сертифікат ЧВ 1621834472333 (а.с.94-107 том ІІ).

Дану обставину не заперечує контролюючий органом.

Ставлячи під сумнів реальність здійснення господарської операції із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , суд виходить із наступного.

По перше, представник відповідача не спростував доводи платника податків про внесення у зазначені декларації та сертифікат достовірних відомостей щодо завершення будівництва об`єктів відповідно до проектної документації, в тому числі в частині відсутності жодних приміток про не виконання робіт по влаштуванню фасадів та (або) покрівлі.

По друге, в ході перевірки контролюючим органом не виявлено господарських операцій з іншими контрагентами на аналогічні роботи, подвійне облікування одних і тих же матеріалів, як і не виявлено виконання цих робіт власними силами позивача та із використанням матеріалів, придбаних самостійно.

По третє, приймання передача фактично виконаних ФОП ОСОБА_1 підрядних робіт оформлена сторонами шляхом підписання актів приймання виконаних підрядних робіт, які містять: назву документа; дату і місце його складання; назву суб`єкта господарювання, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; вартість наданих послуг відповідно до обсягу виконаних робіт; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що відповідає вимогам до первинних документів, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Зауваження контролюючого органу про те, що акти виконаних робіт не відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів, оскільки в даних актах не вказано об`єм виконаних робіт не відповідають дійсності та спростовуються змістом тих самих актів.

В частині тверджень про не відображення в актах виконаних робіт кількість людино/годин, вартість витрачених матеріалів (в тому числі вартість матеріалів замовника), то такі зауваження, на переконання суду, є необґрунтованими оскільки норми чинного законодавства, на які посилається відповідач у акті перевірки і відзиві на позов не передбачають таких вимог первинного документу. До того ж подвійного облікування матеріалів при виконанні зазначених робіт зі сторони товариства як замовника, відповідач в акті перевірки не встановив.

По четверте, наявні у позивача, як такі що представлені пі час перевірки, документи підтверджують фактичне здійснення спірної господарської операції по виконанню ФОП ОСОБА_1 на замовлення ТзОВ "Будівельна компанія "Буковина" підрядних робіт.

Щодо посилання контролюючого органу, як на нереальність фінансового господарської операції між позивачем та ФОП ОСОБА_1 на відомості про відсутність у останньої умов, необхідних для проведення відповідної господарської діяльності з обсягом робіт у відповідні строки, зокрема, персоналу та дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та (або) експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки діючі норми матеріального права не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем/отримувачем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), окрім того умовами укладеного між сторонами договору передбачено можливість залучення субпідрядних організацій.

Усі коментовані висновки контролюючого органу в частині відсутності у контрагента спеціальних дозволів, необхідних ресурсів, майна, устаткування та обладнання суд вважає припущеннями, які ґрунтуються на відомостях відповідних електронних базах Державної податкової служби України, певних реєстрів та вільних даних мережі Інтернет.

Контролюючий орган не надав доказів проведення зустрічної звірки із контрагентом чи перевірки по таким господарських операціях позивача із ФОП ОСОБА_1 , шляхом встановлення необхідних для справи обставин та підтвердження їх належними та допустимими доказами.

Відповідачем встановлено та відображено в акті, що операції з придбання послуг у ФОП ОСОБА_1 відображено позивачем в бухгалтерському обліку наступними проведеннями:

Дт 23 "Виробництво" Кт 631 "Розрахунки із постачальниками та підрядниками" в сумі 1 006 112,73 гривень,

Дт 64 "Податковий кредит" Кт 631 "Розрахунки із постачальниками та підрядниками" в сумі 201 220,14 гривень.

При цьому, контролюючим органом не обґрунтовано власний висновок про не віднесення платником податків до складу собівартості реалізації вартість послуг, отриманих у ФОП ОСОБА_1 .

Вартість придбаних послуг у ФОП ОСОБА_1 в бухгалтерському обліку, за доводами позивача, відображені наступними проведеннями: Дт 23 (субрахунки 234, 235) "Виробництво", Кт 631 "Розрахунки з постачальниками" - 1 006 112,73 гривень, Дт 64 "Податковий кредит" Кт 631 "Розрахунки з постачальниками" - 201 220,14 гривень, що зазначено і в Акті перевірки.

Згідно Інструкції №291 рахунок 23 "Виробництво" призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг).

Зокрема, цей рахунок використовується для обліку на окремих субрахунках витрат.

За дебетом рахунку 23 "Виробництво" відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати і витрати від браку продукції (робіт, послуг).

За кредитом - вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (у дебет рахунків 26, 27), вартість виконаних робіт і послуг (у дебет рахунку 90).

Як зазначено перевіряючими залишок витрат на рахунку 23 "Виробництво" субрахунки: 234 "ж/б, Руська, 236-Г А-4, А-5, А-6", 235 "ж/б, Руська, 236-Г, А-7, А-8, А- 9" відсутній, що свідчить про закриття рахунку на собівартість в дебет рахунку 90, субрахунок 903.

Вказані обставини, які підтвердженні відповідними бухгалтерськими проведеннями, спростовують висновки контролюючого органу про не віднесення товариством до складу собівартості реалізації вартість отриманих послуг у ФОП ОСОБА_1 .

Коментоване свідчить, що між позивачем та ФОП ОСОБА_1 фактично здійснені господарські операції, які оформленні первинними документами.

Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 за №996-ХІV (надалі по тексту також - Закон №996-ХІV) та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88 (надалі по тексту також - Положення №88).

Статтею 1 Закону №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положеннями статті 9 Закону №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина 2 статті 3 Закону №996-ХІV).

Відповідно до статті 4 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення №88, за змістом яких первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно із пунктом 2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення №88).

Суд відзначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено із акта перевірки та матеріалів справи за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 між позивачем та ФОП ОСОБА_1 всього проведено фінансово-господарських операцій на загальну суму 2 135 075,66 гривень. Крім того, станом на 01.01.2016 кредиторська заборгованість позивача перед ФОП ОСОБА_1 становила 64 914,45 гривень за грудень 2015 року, на що ФОП ОСОБА_1 не виписала та не зареєструвала податкову накладу в ЄДР в грудні 2015 року.

За перевіряємий період товариство задекларувало податковий кредит по фінансово-господарських операціях з ФОП ОСОБА_1 , з врахуванням заборгованості за попередній період, в розмірі 366 655,00 гривень.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операції з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, за приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Матеріали справи свідчать, що ТзОВ "Будівельна компанія "Буковина" на підставі вимог норм чинного законодавства відображено в податковому обліку податкові накладні за операціями, які фактично відбулися, і належним чином відображені в первинних документах, а також за зареєстрованими в ЄДР податковими накладними, які відповідають законодавчим та нормативним актам і вважаються належно оформленими документами податкової звітності.

На підставі коментованих висновків суд вважає протиправним податкове повідомлення-рішення №0002310502 від 27.12.2019.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення №0002320502 від 27.12.2019 про застосування штрафних санкцій в сумі 510,00 гривень, відповідач виходив із порушення платником податків підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 168.3 статті 168, пункту 176.1 пункту 176, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України, так як, за доводами контролюючого органу, позивач здійснив подання не у повному обсязі відповідної звітності, перелік осіб щодо яких зафіксований в Додатку №11 до акту перевірки №339/09-19-05-02/38555044 від 06.12.2019 (а.с.86 том І).

Перевіркою правильності заповнення та повноти відображення відомостей про нараховані доходи на користь фізичних осіб встановлено порушення, а саме:

- пункту 168.3 статті 168 ПК України, яким передбачено, що розрахунок податкових зобов`язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого з джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України);

- пункту 176.1 статті 176 ПК України, яким передбачено, що платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

При цьому, контролюючий орган посилається на підпункт "б" пункту 176.2 статті 176 та підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України, за змістом яких особи, які відповідно до ПК України мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Перевіркою дотримання обов`язків позивача щодо подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ) встановлено подання не у повному обсязі, податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку протягом періоду з 01.01.2016 по 31.12.2018 (інформація наведена у Додатку №11 акта перевірки від 06.12.2019).

Позивач, не погоджуючись із такими висновками, вказує на те, що перелічені в Додатку №11 до акту фізичні особи всі без виключення є фізичними особами-підприємцями і протягом перевіряємого періоду надавали послуги, матеріали, роботи товариству на підставі відповідних догорів, які представлені контролюючому органу.

Під час перевірки контролюючому органу надано для огляду, отримані від всіх осіб, перелічених в Додатку 11 до акту, копії документів, які підтверджують їх державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єктів підприємницької діяльності.

Виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також Виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по коментованих 15 суб`єктах господарювання наявні у матеріалах адміністративної справи (а.с.40-57 том ІІ).

Досліджуючи правове обґрунтування відповідача щодо обов`язку подання у спірному випадку контролюючому органу відповідної звітності (інформації), суд виходить із наступного.

Пунктом 18.1 статті 18 ПК України визначено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Згідно підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Аналіз зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що податковим агентом визнається особа, яка не лише виплачує дохід фізичній особі, але й нараховує, утримує та сплачує податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, який виплачуються такій особі.

Разом з тим, відповідно до пункту 177.8 статті 177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою-підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що фізичними особами-підприємцями були надані позивачу копії документів, які підтверджують їх державну реєстрацію як суб`єктів підприємницької діяльності, та які представлені контролюючому органу, то товариство, відповідно до зазначених вище норм Податкового кодексу України, не виступає податковим агентом у відношенні до таких осіб, відповідно обов`язок щодо подання інформації про виплату доходу зазначеним фізичним особам-підприємцям за формою № 1-ДФ у товариства відсутній.

Зазначені вище норми Податкового кодексу України та обставини, які підтвердженні належними доказами спростовують висновки контролюючого органу про порушення товариством вимог пункту 168.3 статті 168, пункту 176.1 статті 176 ПК України, а відтак податкове повідомлення-рішення №0002320502 від 27.12.2019 підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).

Суд вжив всіх заходів на з`ясування обставин, які мають значення для даної справи, в тому числі витребував пояснення і докази з власної ініціативи (пункти 5, 6, 7, 8 ухвали суду про відкриття провадження у справі від 13.01.2020).

Представлені відповідачем докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що оскаржувані рішення №№0002300502, 0002310502, 0002320502 від 27.12.2019 є правомірними, прийнятими обґрунтовано, з дотриманням норм чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Беручи до уваги встановлені обставини та наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Буковина" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень від 27.12.2019 за №№0002300502, 0002310502, 0002320502, підлягає до повного задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд відзначає, що позивач за подання до суду адміністративного позову майнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 3 878,69 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься платіжне доручення №716 від 08.01.2020 (а.с.1 том І).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 3 878,69 гривень.

Сторонами не подано будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області за №0002300502 від 27.12.2019, яким збільшено (визначено) Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Буковина" суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 124 969,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 31 242,00 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області за №0002310502 від 27.12.2019, яким збільшено (визначено) Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Буковина" суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 81 486,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 20 372,00 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області за №0002320502 від 27.12.2019, яким застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Буковина" штрафні санкції в сумі 510,00 гривень (за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний номер юридичної особи 43142559) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Буковина" (ідентифікаційний код юридичної особи 38555044) сплачений судовий збір в розмірі 3 878,69 гривень (три тисячі вісімсот сімдесят вісім гривень шістдесят дев`ять копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Буковина" (ідентифікаційний код юридичної особи 38555044), бульвар Південний, 42, м. Івано-Франківськ, 76010.

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43142559), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.