Рішення

від 20.02.2020 по справі 640/2010/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2020 року м. Київ № 640/2010/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

представники сторін:позивача - Сердюк А.А.; відповідача - Рибак А.Ю.

ВСТАНОВИВ:

05.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія (надалі - позивач) звернулося із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить визнати частково протиправним податкове повідомлення-рішення № 0812281206 від 09.11.2018 та скасувати нарахування фінансових санкцій в сумі 778 132,25 грн. за податковими накладними № 1 від 25.05.2018, № 2 від 25.05.2018, № 1 від 22.06.2018.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в березні 2018 року ним було змінено місцезнаходження з м. Київ, вул. Васильківська, 30 на с. Малоолександрівка, Троїцького району Луганської області; відповідно до п. 10.13 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом МФУ № 1588 від 09.12.2011, позивач до закінчення 2018 року обліковувався в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням; в травні 2018 року позивач повторно змінив місцезнаходження на м. Київ, вул. Васильківська, 30; подаючи податкові накладні на реєстрацію до ДПІ Голосіївського району м. Києва, позивач отримував квитанцію про відхилення податкової накладної через зміну місцезнаходження; при подані податкових накладних на реєстрацію до Сватівської МДПІ позивач отримував квитанцію, в якій повідомлялось, що позивач не перебуває на обліку в податковому органі; таким чином позивач не мав можливості зареєструвати податкові накладні від 25.05.2018 та від 22.06.2018; за результатами проведеної камеральної перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0812281206 від 09.11.2018, яким позивачу неправомірно нараховані штрафні санкції за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

11.02.2019 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/2010/19 та призначено підготовче судове засідання на 19.03.2019.

В судовому засіданні 19.03.2019 суд заслухав пояснення представників сторін, ухвалив закрити підготовче провадження по справі та призначив справу до судового розгляду на 23.04.2019.

19.03.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися: для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день календарного місяця - до останнього дня календарного місяця, в якому вони вкладені, для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день календарного місяця - до 15 календарного дня календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; відповідно до ст. 120-1 ПК України порушення платником податку граничного строку для реєстрації податкової накладної тягне за собою накладення штрафу.

В судовому засіданні 23.04.2019 суд, заслухавши пояснення представника позивача та, дослідивши докази по справі, поставив на обговорення питання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник позивача не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження. Суд ухвалив відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ Агропромислова компанія за листопад 2016 року - серпень 2018 року.

За результатами перевірки складено Акт № 15758/26-15-12-06-16/31531059 від 18.09.2018, в якому зазначено, що ТОВ Агропромислова компанія порушено граничні строки реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі Акту Головним управлінням ДФС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0812281206 від 09.11.2018, яким позивачу відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України нараховано штрафні санкції в розмірі 811 612,39 грн.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача Державною фіскальної службою України було прийнято рішення № 3609/6/99-99-11-06-01-25 від 24.01.2019, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.

Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Як стверджує позивач, і не заперечує відповідач, в березні 2018 року ТОВ Агропромислова компанія було змінено місцезнаходження з м. Київ, вул. Васильківська, 30 на с. Малоолександрівка, Троїцького району Луганської області; а в травні 2018 року навпаки - із с. Малоолександрівка, Троїцького району Луганської області на м. Київ, вул. Васильківська, 30.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в ході господарської діяльності було складено податкові накладні № 1 від 25.05.2018, № 2 від 25.05.2018, № 1 від 22.06.2018.

На реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних вказані податкові накладні подавались позивачем:

- податкова накладна № 1 від 25.05.2018 - 15.06.2018, 19.06.2018, 20.06.2018, 21.06.2018, 26.06.2018, 27.06.2018, 02.07.2018, 05.07.2018, 11.07.2018, 20.07.2018;

- податкова накладна № 2 від 25.05.2018 - 15.06.2018;

- податкова накладна № 1 від 22.06.2018 - 13.07.2018, 18.07.2018, 19.07.2018, 20.07.2018.

Втім, в разі подання податкових накладних на реєстрацію до ДПІ Голосіївського району м. Києва, позивач отримував квитанцію фіскального органу із зазначенням: Документ не може бути прийнятий - Платником податку на додану вартість/акцизного податку змінено місцезнаходження, в даному випадку сплата визначених законодавством податків і зборів здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду . А вразі подання податкових накладних на реєстрацію до Сватівської МДПІ позивач отримував квитанцію фіскального органу із зазначенням: Документ не може бути прийнятий - Платник не перебуває на обліку в установі 1231 з 14.05.2018 .

Відповідно до п. 183.15 ст. 183 ПК України у разі зміни платником податку місцезнаходження (місця проживання) або його переведення на обслуговування до іншого контролюючого органу зняття такого платника з обліку в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок обліку платників податків затверджений наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 (надалі - Порядок № 1588).

Відповідно до п. 1.2. Порядку № 1588 ведення обліку платників податків є одним із способів податкового контролю. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають усі платники податків (п. 1.3. Порядку № 1588).

Згідно із п. 1.4. Порядку № 1588 з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Пунктом 10.13. Порядку № 1588 встановлено, що у разі зміни місцезнаходження суб`єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду:

1) у такому випадку одночасно із зняттям з обліку юридичної особи (крім юридичних осіб, які включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій) або фізичної особи - підприємця за основним місцем обліку здійснюється взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розділом VII цього Порядку без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених пунктами 10.14 - 10.21 цього розділу;

2) до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

При цьому, перереєстрація платника ПДВ у разі зміни місцезнаходження (місця проживання), пов`язаного зі зміною адміністративного району, здійснюється згідно з вимогами статті 183 розділу ПК України та розділу IV Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, (далі - Положення № 1130).

Пунктом 4.1. Положення № 1130 встановлено, що перереєстрація платника ПДВ проводиться у разі зміни даних про платника ПДВ, які стосуються податкового номера та/або найменування (прізвища, імені, по батькові), та/або місцезнаходження (місця проживання) платника ПДВ, і якщо зміни не пов`язані із припиненням платника ПДВ, крім випадків, визначених підпунктом 1 пункту 3.15 розділу III цього Положення.

Так, для перереєстрації платник ПДВ подає до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку, додаткову реєстраційну заяву з позначкою Перереєстрація . Другий аркуш реєстраційної заяви платником ПДВ не заповнюється та не подається до контролюючого органу. (п. 4.2 Положення № 1130).

При цьому подання декларацій з ПДВ та сплата цього податку юридичною особою здійснюється за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) до закінчення поточного бюджетного року, а починаючи з 1 січня наступного року - за новим місцезнаходженням (основне місце обліку).

Отже з наведеного вище вбачається, що платник податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та сплачує податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає новому місцю обліку, починаючи з початку бюджетного року, наступного за тим, в якому такий платник податків змінив місце обліку.

При цьому, процес реєстрації податкових накладних врегульований Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Відповідно до п. 5 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній / розрахунку коригування.

Пунктом 12 Порядку № 1246 встановлено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

- відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

- чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;

- наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;

- наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 2001.3 і 2001.9 статті 2001 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

- наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

- факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

- наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;

- дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (п. 13 Порядку № 1246).

Таким чином з наведеного вбачається, що на порядок реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не впливає зміна місця реєстрації платника податку.

Натомість, як зазначалось вище, в разі подання податкових накладних на реєстрацію до ДПІ Голосіївського району м. Києва, позивач отримував квитанцію фіскального органу із зазначенням: Документ не може бути прийнятий - Платником податку на додану вартість/акцизного податку змінено місцезнаходження, в даному випадку сплата визначених законодавством податків і зборів здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду . А вразі подання податкових накладних на реєстрацію до Сватівської МДПІ позивач отримував квитанцію фіскального органу із зазначенням: Документ не може бути прийнятий - Платник не перебуває на обліку в установі 1231 з 14.05.2018 .

За таких обставин є можливим дійти висновку, що в даному випадку фіскальний орган безпідставно відмовив позивачу в реєстрації податкових накладних.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Як зазначалось судом вище, позивач неодноразово подавав спірні податкові накладні на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме:

- податкову накладну № 1 від 25.05.2018 - 15.06.2018, 19.06.2018, 20.06.2018, 21.06.2018, 26.06.2018, 27.06.2018, 02.07.2018, 05.07.2018, 11.07.2018, 20.07.2018;

- податкову накладну № 2 від 25.05.2018 - 15.06.2018;

- податкову накладну № 1 від 22.06.2018 - 13.07.2018, 18.07.2018, 19.07.2018, 20.07.2018.

Тобто, податкові накладні № 1 від 25.05.2018, № 2 від 25.05.2018, № 1 від 22.06.2018 позивач подав на реєстрацію до фіскального органу в межах строків, визначених п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, фіскальний орган зареєстрував:

- податку накладну № 1 від 25.05.2018 - 30.07.2018;

- податкову накладну № 2 від 25.05.2018 - 17.08.2018;

- податкову накладну № 1 від 22.06.2018 - 30.07.2018.

Крім того, за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних податковий орган нарахував позивачу штрафні санкції, а саме:

- за порушення строків реєстрації податкової накладної № 1 від 25.05.2018 - 297 613,82 грн.;

- за порушення строків реєстрації податкової накладної № 2 від 25.05.2018 - 396 818,43 грн.;

- за порушення строків реєстрації податкової накладної № 1 від 22.06.2018 - 83 700,00 грн.

Надаючи правову оцінку таким діям фіскального органу, суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірного рішення.

При цьому, суд зазначає, що в порядку виконання обов`язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено наявність правових підстав для застосування штрафних санкцій до позивача за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

Наявний у матеріалах справи відзив відповідача на позовну заяву містить лише цитування норм права та вимог чинного законодавства щодо порядку реєстрації податкових накладних, та жодним чином не обґрунтовує застосування штрафних санкцій до позивача в даному конкретному випадку.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , яке згідно із Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірність нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 09.11.2018 № 0812281206 в частині стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія штрафних санкцій за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних за платежем податок на додану вартість в сумі 778 132 (сімсот сімдесят вісім тисяч сто тридцять дві) грн. 25 коп.

3. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ: 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія (код ЄДРПОУ: 31531059 адреса: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 11 671 (одинадцять тисяч шістсот сімдесят одну) грн. 98 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко