Постанова

від 19.02.2020 по справі 372/3305/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 372/3305/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/1847/2020Головуючий у суді першої інстанції - Тиханський О.Б. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2020 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Чобіток А.О., Крижанівська Г.В.,

секретар Ющенко Я.М.,

за участю:

представника відповідача

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

представника відповідача

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , згідно з яким просила: витребувати у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:001:0003, площею 0,3720 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що 29.06.2011 року між нею, як адвокатом, та ОСОБА_3 було укладено Договір про надання правової допомоги, згідно з яким вона зобов`язалася надати клієнтці допомогу у спорах, що стосувалися належних їй земельних ділянок за адресою: Київська область, Обухівський р-н, с. Козин, кадастрові номери: 3223155400:06:001:0002 та 3223155400:06:001:0003.

Разом з тим, у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_3 коштів на оплату гонорару адвоката, сторони вказаного договору домовилися, що у якості розрахунку за ведення судових справ стосовно земельних ділянок клієнт розраховується з адвокатом однією з земельних ділянок, а саме ділянкою з кадастровим номером 3223155400:06:001:0003.

При цьому, як обумовили сторони у п. 4.1 Договору, підписанням цього договору клієнтка визнає права адвоката на земельну ділянку, обумовлені даним договором, і в підтвердження цього, зобов`язується видати нотаріальне доручення на розпорядження ділянкою.

Однак, незважаючи на те, що після завершення судових спорів відповідачем було видано відповідну Довіреність № 3303, позивач в процесі перереєстрації земельної ділянки дізнався про відчуження останньої на користь ОСОБА_1 шляхом укладення договору купівлі-продажу від 04.08.2016 року.

За вказаних обставин, а також посилаючись на положення ст.ст. 328, 334, 388 ЦК України, просив позов задовольнити.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23.09.2019 року у задоволенні позову відмовлено (т. 2, а.с. 225-230).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач вказує, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв в якості доказу договір про надання правової допомоги від 29.06.2011 року, оскільки на момент його укладення сторонами були додержані вимоги закону, а сам відповідач не посилався на обставини його недійсності.

При цьому, зазначає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки ані його поясненням, ані поясненням його представника (т. 2, а.с. 240-243).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11.12.2019 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито провадження у справі та надано строк для подання відзиву (т. 3, а.с. 18, 19).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23.12.2019 року призначено справу до розгляду (т. 3, а.с. 23).

Позивач у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістив.

Представники відповідачів у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.

Разом з тим, враховуючи тривалий розгляд даної справи, а також положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутністю позивача, оскільки його потворна неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, які з`явилися у судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії Договору про надання правової допомоги від 29.06.2011 року, ОСОБА_5 зобов`язалася перед ОСОБА_3 надати останній правову допомогу в Обухівському районному суді Київської області; в Окружному адміністративному суді м. Києва (про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії), в Київському окружному адміністративному суді, Апеляційному суді Київської області та в інших судах будь-якої юрисдикції та інстанції з приводу земельних ділянок, належних ОСОБА_3 на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки, кадастрові номери: 3223155400:06:001:0002 та 3223155400:06:001:0003.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору в якості гонорару за правовий супровід судових справ, пов`язаних із земельними ділянками, належними ОСОБА_3 , по закінченню судових справ і розроблення технічної документації на ділянки, Клієнт відступає Адвокату право власності на земельну ділянку площею 0,3720 га, кадастровий номер 3223155400:06:001:0003, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області шляхом укладення відповідного правочину. Підписанням даного Договору Клієнт визнає права Адвоката на земельну ділянку, обумовлені даним договором, і в підтвердження цього, зобов`язується видати нотаріальне доручення на розпорядження ділянкою.

Згідно з нотаріально завіреною довіреністю від 01.07.2013 року ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_6 та ОСОБА_5 бути її представниками по питанню розпорядження земельною ділянкою площею 0,3270 га, кадастровий номер 3223155400:06:001:0003, яка розташована на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області. Довіреність видана терміном на три роки по 01.07.2016 року.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.06.2017 року, на підставі договору купівлі-продажу від 04.08.2016 року власником земельної ділянки площею 0,3270 га, кадастровий номер 3223155400:06:001:0003, яка розташована на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, є ОСОБА_1 .

Звертаючись з позовом до суду, позивач, як на підставу для його задоволення, вказувала, що укладенням вищенаведеного договору було порушено її право власності на спірну земельну ділянку, набуте на підставі Договору про надання правової допомоги, але не оформлене через протиправні дії ОСОБА_3

Так, згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому, як роз`яснено у п. 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07.02.2014 року, відповідно до ст. 387 ЦК України та ч. 3 ст. 10 ЦПК України (в редакції кодексу до 15.12.2017 року) особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

В свою чергу, згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Крім того, відповідно до ст. 132 ЗК України угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.

Тобто, чинним законодавством передбачено, що право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації, а самі правочини, предметом яких є нерухоме майно, підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Разом з тим, Договір про надання правової допомоги від 29.01.2011 року, який, на думку позивача підтверджує наявність в неї права власності на спірну земельну ділянку, нотаріально не посвідчений та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а не договором про перехід права власності.

Більш того, згідно з Висновком експертів КНІСЕ за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 1634/16735/17-32/16736/17-33 від 22.12.2017 року підпис від імені ОСОБА_3 , який міститься ліворуч від рукописного запису ОСОБА_3 графи Клієнт у договорі про надання правової допомоги від 29.06.2011 року, що укладений від імені ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_5, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3 .

Посилання апелянта на те, що факт укладення Договору про правову допомогу підтверджується показами свідків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, як обставини укладення договору та його зміст, так і сам факт набуття права власності, не можуть підтверджуватися показами свідків в силу положень ст.ст. 78, 80, 89 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги колегією суддів оцінюються критично, адже останні зводяться виключно до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду першої інстанції та некоректного власного тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Крім того, встановивши факт надання відповідачу адвокатських послуг ТОВ Центр Конфліктології і Права на загальну суму 97 387 грн. 99 коп., суд першої інстанції у відповідності до положень ст.ст. 133, 137 ЦПК України дійшов обґрунтованого висновку про зменшення їх розміру до 15 000 грн. 00 коп.

При цьому, слід зазначити, що хоч і апеляційна скарга містить вимогу про скасування рішення суду у повному обсязі, в апеляційній скарзі відсутнє обґрунтування незгоди з судовим рішенням в частині вирішення питання розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Також слід зазначити, що у зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені позивачем судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 21 лютого 2020 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді А.О. Чобіток

Г.В. Крижанівська