Постанова

від 16.02.2020 по справі 520/4098/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 р.Справа № 520/4098/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року, головуючий суддя І інстанції Тітов О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 16.09.19 року по справі № 520/4098/19

за позовом Приватного підприємства "БРАУН ВУД"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "БРАУН ВУД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №00001351403 від 18 квітня 2019 року, яким ПП "БРАУН ВУД" було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств код платежу 11021000 на суму 323045,75 грн., з яких 271798,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)51247,75 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №00000171403 від 18.04.2019 року, яким ПП "БРАУН ВУД" було зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5530, 30грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №00004811403 від 10.12.2018 року, яким ПП БРАУН ВУД було застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб код платежу 11020500 у сумі 340,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №0004821403 від 10.12.2018 р., яким ПП БРАУН ВУД зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість код платежу 14060100 у розмірі 5000,00 грн. та застосовану суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 0,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №00004831403 від 10.12.2018 р., яким ПП БРАУН ВУД збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість код платежу 141060100 на суму 102281,25 грн., з яких за податковим зобов`язанням 81825,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 20456,25 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №00004841403 від 10.12.2018 р., яким ПП БРАУН ВУД зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 18260, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 4565,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №00004851403 від 10.12.2018 р., яким ПП БРАУН ВУД застосовано штраф в сумі 335,00 грн. за платежем податок на додану вартість (30 14060100).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 адміністративнийпозов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №00000171403 від 18.04.2019 року, яким ПП "БРАУН ВУД" було зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5530, 30грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №00004811403 від 10.12.2018 року, яким ПП БРАУН ВУД було застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб код платежу 11020500 у сумі 340,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №0004821403 від 10.12.2018 р., яким ПП БРАУН ВУД зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість код платежу 14060100 у розмірі 5000,00 грн. та застосовану суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 0,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №00004831403 від 10.12.2018 р., яким ПП БРАУН ВУД збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість код платежу 141060100 на суму 102281,25 грн., з яких за податковим зобов`язанням 81825,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 20456,25 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №00004841403 від 10.12.2018 р., яким ПП БРАУН ВУД зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 18260, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 4565,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №00004851403 від 10.12.2018 р., яким ПП БРАУН ВУД застосовано штраф в сумі 335,00 грн. за платежем податок на додану вартість (30 14060100).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 виправлено описку, допущену в резолютивній частині вступної та резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 та викладено її 3 абзац у наступній редакції:

"Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №00004811403 від 10.12.2018 року, яким ПП БРАУН ВУД було застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб код платежу 11020500 у сумі 340,00 грн."

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 доповнено вступну та резолютивну частину рішення та резолютивну частину повного тексту рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 у справі №520/4098/19 за позовом Приватного підприємства "БРАУН ВУД" (61001, м.Харків, вул. Набережна здоров`я, буд.12, кв.25, код ЄДРПОУ 39884449) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області № 00001351403 від 18 квітня 2019 року, яким ПП "БРАУН ВУД" було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств код платежу 11021000 на суму 323045,75 грн., з яких 271798,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)51247,75 грн.

Не погодившись з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2019, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Протокольною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 замінено відповідача по справі Головне управління ДФС у Харківській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства "БРАУН ВУД" (код за ЄДРПОУ 39884449) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.07.2015 по 31.12.2017, валютного та іншого законодавства за період з 08.07.2015 по 31.12.2017.

За результатами проведеної перевірки сформовано акт від 02.11.2018 №4600/20-40-14-03-07/39884449, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем:

1) п.п.14.1.11 п.14.1 ст. 14, п.44.1, п.44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI встановлено завищення задекларованого від`ємного значення об`єктом оподаткування податком на прибуток за 2015 рік в сумі 5530 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 456662,00 грн., у т.ч. 2015 рік на суму 66807,00 грн., 2016 рік на суму 158965,00 грн., 2017 рік на суму 230890,00 грн.;

2) п.п.44.1 ст.44, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 119486,00 грн., у тому числі за вересень 2015 року на 25975 грн., за жовтень 2015 року на 11686 грн., за листопад 2015 року на 26384 грн., за червень 2016 року на 55441 грн. Зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, ряд. 21/24 декларації всього у сумі 5000 грн., в тому числі за грудень 2017 року на 5000 грн. Перевіркою повноти визначення суми податку на додану вартість, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, в результаті допущених порушень податкового законодавства, встановлено її завищення на загальну суму 18260 грн., в тому числі: по податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року в сумі 18260 грн. В порушення п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI по ПП "БРАУН ВУД" встановлена несвоєчасна реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних;

3) п.46.1 ст. 46 та п.п.103.9 ст. 103 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI в частині ненадання додатку ПН в складі "Декларації про прибуток підприємств" за 2017 рік;

4) ст. 24 Кодексу законів про працю України, вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" в частині не подання до органів Державної фіскальної служби повідомлень про прийняття працівників на роботу: підприємством було допущено до роботи працівників товариства, які працюють за основним місцем роботи без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) пункт 4 ч.2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010, а саме: звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за липень, серпень 2015 року, по строку - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду, фактично до ГУ ДФС Харківської області не надано.

На підставі вищевказаного акту перевірки від 02.11.2018 №4600/20-40-14-03-07/39884449, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 00004791403, яким ПП "БРАУН ВУД" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств код платежу 11021000 на суму 554125,75 грн., з яких 456662,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 97463,75 грн.;

- № 00004801403, яким ПП "БРАУН ВУД" зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5530,00 грн.;

- № 00004811403, яким ПП "БРАУН ВУД" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб код платежу 11020500 у сумі 340,00 грн.;

- № 00004821403, яким ПП "БРАУН ВУД" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість код платежу 14060100 у розмірі 5000,00 грн. та застосовану суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 0,00 грн.;

- № 00004831403, яким ПП "БРАУН ВУД" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість код платежу 141060100 на суму 102281,25 грн., з яких за податковим зобов`язанням 81825,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 20456,25 грн.;

- № 00004841403, яким ПП "БРАУН ВУД" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 18260,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 4565,00 гри.;

- № 00004851403, яким ПП "БРАУН ВУД" застосовано штраф в сумі 335,00 грн. за платежем податок на додану вартість.

Позивач не погодившись з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України, подавши скаргу 13.02.2019.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 27.02.2019 №9649/6/99-99-11-04-01-25 продовжено строк розгляду скарги до 18.04.2019.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 12.04.2019 року № 17226/6/99-99-11-04-01-25 скаргу позивача задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 10.12.2018 року № 00004791403 та № 00004801403 в частині завищення собівартості з реалізації у 2017 році палетної заготовки та завищення собівартості реалізації готової продукції за рахунок включення до її складу вартості ПММ, отриманих від ТОВ "ПРОМ гарант плюс", а в іншій частині зазначені податкові повідомлення - рішення та податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 10.12.2018 № 00004811403, № 00004821403, №00004831403, № 00004841403, № 00004851403 залишено без змін.

У зв`язку з викладеним, 18.04.2019 року на адресу позивача контролюючим органом надіслано податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області:

- № 00001351403, яким ПП "БРАУН ВУД" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств код платежу 11021000 на суму 323045,75 грн., з яких 271798,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)51247,75 грн.;

- № 00000171403, яким ПП "БРАУН ВУД" зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5530, 30грн.

Не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, встановлені порушення відповідач обґрунтовує ненаданням до перевірки всіх первинних документів, передбачених чинним законодавством України, зокрема, документів, які підтверджують придбання та зберігання товарів, транспортних та супроводжувальних документів, документів про рух товару від постачальника до перевізника та до покупця, а також документів про прийняття, оприбуткування та відвантаження товару, сертифікатів якості товару, документів реалізаціїї придбаних товарів, наявність недоліків в окремих документах по господарським операціям позивача з його контрагентами: ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "ЕПІЦЕНТР-4", ТзОВ "ФОРВАРД-АВТО15", ТОВ "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС". Крім того, контролюючий орган зазначає про протиправне завищення позивачем собівартості реалізованої готової продукції на загальну суму 953270,27 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 953270,27 грн. за рахунок включення до її складу сум на виробництво готової продукції по яких підприємством не отримано доходу в звітному періоді.

Між тим, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів вважає вказані висновки контролюючого органу необґрунтованими, виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Вимоги до підтвердження даних, наведених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закон № 996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має містити дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За приписами п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (продавець) укладено договір поставки товару №003 від 04.09.2015, за умовами якого продавець продав ПП "БРАУН ВУД" товар (енергозберігаючі лампи) для використання у господарській діяльності покупця.

Реальність виконання сторонами умов вищевказаного договору підтверджується видатковими накладними, прибутковою накладною.

В період, який перевірявся, основним видом діяльності позивача була лісозаготівля (код КВЕД 02.20), що потребує, в тому числі, наявності приладів освітлення для здійснення процесу виробництва, тобто для подальшого використання освітлювальних приладів (енергозберігаючих ламп) у власній господарській діяльності.

Вказаний товар оприбуткований та відображений в бухгалтерському обліку ПП "БРАУН ВУД".

Крім того, в перевіряємому періоді між ПП "БРАУНВУД" (покупець) та TOB "ЕПІЦЕНТР-4" (продавець) 01.09.2015 року укладено договір поставки товару № 1, за умовами якого ПП "БРАУН ВУД" придбало у ТОВ "ЕПІЦЕНТР-4" верстат ВОУ-100, верстат двохвальний СМ2В-240 та верстат брусувальний СБ-36.

Реальність виконання сторонами умов вищевказаного договору підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, актом приймання-передачі.

ТОВ "ЕПІЦЕНТР-4" зареєстровано платником податку на додану вартість. Податкові накладні, складені і зареєстровані ТОВ "ЕПІЦЕНТР-4" на ім`я ПП "БРАУН ВУД".

Транспортування верстату двохвального СМ2В-40, верстату брусувального СБ-36 від продавця здійснювалось транспортом покупця за товарно-транспортною накладною № 0001 від 25.06.2016 року.

Також, у перевіряємому періоді між позивачем (покупець) та ТзОВ "ФОРВАРД-АВТО15" (продавець) 07.04.2016 року укладено договір поставки товару № 2346, відповідно до умов якого покупець придбав у продавця одноковшевий колісний екскаватор ATLAS 1404, 1993 р.в. і.н. НОМЕР_1 , бувший у використанні, об`єм ковша 0,8м3.

Реальність виконання сторонами умов вищевказаного договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, актом приймання-передачі транспортного засобу.

Податкові накладні, складені і зареєстровані ТзОВ "ФОРВАРД-АВТО 15".

Транспортування колісного екскаватору від продавця здійснювалось силами продавця. При передачі продавцем товару покупцю складено видаткові накладні № 360/2 від 07.04.2016 року та акт приймання-передачі транспортного засобу від 07.04.2016 року. Вказаний товар оприбуткований та відображений в бухгалтерському обліку ПП "БРАУН ВУД".

Крім того, між позивачем (покупець) та TOB "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС" (постачальник) 11.11.2016 року укладено договір поставки №16, за умовами якого покупець придбав у постачальника дизпаливо Energy.

Реальність виконання сторонами умов вищевказаного договору підтверджується видатковими накладними, специфікаціями та податковими накладними.

Податкові накладні, складені і зареєстровані ТОВ "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС".

Придбання позивачем дизпалива у ТОВ "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС" зумовлене використанням у власній господарській діяльності позивача, а саме: для заправки транспортного засобу напівпричепу тентованого General Tralers ТХ-34 № НОМЕР_2 державний номер НОМЕР_3 , яким ПП "БРАУН ВУД" здійснювало транспортування, зокрема, сировини (пиловнику), що відображено у відповідних ТТН, а також у накопичувальних відомостях, що складалися ним щоквартально.

Розрахунки за вказаними договорами здійснені в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточні рахунки контрагентів позивача: ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "ЕПІЦЕНТР-4", ТзОВ "ФОРВАРД-АВТО15", ТОВ "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС".

Разом з тим, основним видом діяльності позивача за КВЕД є 02.20 Лісозаготівлі, що підтверджується відомостями з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, яка наявна в матеріалах справи.

Позивач має дозвіл №128.17.63 наданий Головним управлінням Держпраці у Харківській області на експлуатацію технологічного устаткування деревообробної промисловості: верстат круглопиляльний багатопильний чотиривальний брусувальний моделі СБ-36, зав. №0096, 2015 р., Україна; верстат круглопиляльний багатопильний чотиривальний брусувальний моделі СМ2В-240, зав. №0029, 2015 р., Україна; верстат обрізний універсальний моделі ВОУ - 100, зав. №0010, 2015 р., Україна, за адресою: Рівненська область, смт. Рафалівка, вул. Залізнична, 9.

В матеріалах справи міститься копія довідки Московського районного Військового комісаріату від 26.04.2016 №1185/12 про перебування транспортного засобу на військовому обліку, а саме: екскаватора ATLAS 1404.

Також, у власності позивача перебуває склад матеріальний, що розташований за адресою: Рівненська область, смт. Рафалівка, вул. Залізнична, 9, який використовується підприємством у його господарській діяльності, що підтверджується договором купівлі - продажу складу, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, технічним паспортом на виробничий будинок "склад матеріальний".

Крім того, у власності позивача перебуває будівлі майстерні, за адресою: Рівненська область, смт. Рафалівка, вул. Залізнична, 9, що підтверджується договором купівлі - продажу, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, технічним паспортом на будівлю майстерні.

У власності позивача також перебуває будівля електростанції, за адресою: Рівненська область, смт. Рафалівка, вул. Залізнична, 9, що підтверджується договором купівлі - продажу, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, технічним паспортом на будівлю електростанції.

Отже, у позивача наявні приміщення, які необхідні підприємству для здійснення господарської діяльності пов`язаної з лісозаготівлею.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з ст. 138 Податкового кодексу України визначено різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів.

Так, п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму залишкової вартості окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Приписами п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об`єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 1983.3 ст. 198 Податкового кодексу України, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.7, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правочини, укладені між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "ЕПІЦЕНТР-4", ТзОВ "ФОРВАРД-АВТО15", ТОВ "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС" є такими, що укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті. Отже, такі договори є належними та допустимими доказами наявності між позивачем та його контрагентами факту вчинення правочинів в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів позивачу від контрагентів після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), відповідачем не надано.

Внаслідок укладання позивачем із своїми контрагентами договорів змінився майновий стан позивача, а саме він отримав товар, який в подальшому використовував у власній господарській діяльності, в подальшому готова продукція реалізована кінцевому споживачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку, рахунками на оплату, видатковими накладними, актами прийому товару, договорами купівлі-продажу, товарно-транспортними накладними на перевезення деревини.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що у контролюючого органу не було законних підстав для визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, відтак Головним управлінням ДФС у Харківській області безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції.

Стосовно неподання додатку ПН в складі "Декларації про прибуток підприємств" 2017 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, ПП "Браун Вуд" (замовник) уклало з Firm "Logical Link Group" LLC (США) (виконавець) договір №LLG 2405 від 24.05.2017 про надання транспортних і експедиторських послуг при перевезенні вантажів морським, авто або авіа транспортом, перевезення на умовах FCA-Нова Рафалівка CFR Інчхон.

На виконання умов договору ПП "Браун Вуд" з розрахункового рахунку сплачено кошти за вищевказаним договором.

Актом виконаних робіт від 25.05.2017 №248 по договору №LLG 2405 від 24.05.2017 підприємством - нерезидентом надані послуги з транспортного експедирування доставки грузів з Одеси.

Відповідно до п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Так, позивач виконав свій обов`язок щодо подання декларації про прибуток підприємств за 2017 рік, задекларував та сплатив до бюджету всі податкові зобов`язання по взаємовідносинам з Firm "Logical Link Group" LLC.

Стосовно висновку контролюючого органу про завищення позивачем собівартості реалізованої готової продукції на загальну суму 953270,27 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 953270,27 грн. за рахунок включення до її складу сум на виробництво готової продукції по яких підприємством не отримано доходу в звітному періоді, колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем під час перевірки надано фахівцям контролюючого органу технологічну карту розпилу деревини, згідно якої сировиною для розпилу деревини є деревина хвойної породи сосна, кінцевою продукцією є пиломатеріали обрізні, а саме дошка та брус.

У зв`язку із чим, контролюючий орган дійшов висновку, що позивач повинен відносити операційні витрати на конкретні види готової продукції, тобто сума операційних витрат підприємства має бути повністю розподілена по видах вироблюваної продукції, а також в акті перевірки відповідач зазначив, що відповідно до оборотів бухгалтерського рахунку 231 "Виробництво" по дебету рахунку не відображено понесені витрати на виготовлення продукції, а за кредитом рахунку 231 відображено списання сум номенклатурним групам на рахунок 26 "Готова продукція", що призвело до від`ємного кінцевого залишку по декільком номенклатурним групам.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Проте, через те, що ціна товарів (робіт, послуг) є нижчою собівартості, витрати, понесені платником податків у зв`язку з отриманням доходів, не втрачають свого зв`язку із господарською діяльністю, яка у загальній сукупності дій спрямована на отримання доходу, оскільки п.п 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь іншої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, для господарського статусу операції визначальним є отримання доходу. Від`ємне значення при здійсненні господарської операції не свідчить про відсутність господарської діяльності підприємства та не потребує коригування витрат.

Отже, продаж позивачем палетної заготівки у 2017 році нижче її фактичної собівартості не можна розглядати як операції, вчинені за межами господарської діяльності, відповідно, при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ по операціях з поставки товарів ПП "Браун Вуд" виходило із договірних цін, встановлених сторонами у договорах поставки та таких, які відповідають рівню звичайних цін.

Враховуючи вказане вище, висновки контролюючого органу про завищення позивачем собівартості реалізованої готової продукції на загальну суму 953270,27 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 953270,27 грн. за рахунок включення до її складу сум на виробництво готової продукції по яких підприємством не отримано доходу в звітному періоді, є безпідставними та документально не підтвердженими .

Разом з тим, в акті перевірки відповідач зазначив, що підставою для виключення перевіряючими зі складу витрат вартості товару, придбаного у ФОП ОСОБА_1 є відсутність у позивача документів стосовно: транспортування придбаних ламп, документів стосовно місць зберігання придбаних ламп, документів щодо розвантажувально-навантажувальних робіт придбаних ламп, сертифікатів якості на отримані енергозберігаючі лампи. Аналогічні доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі.

Стосовно вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила № 363).

Відповідно до розділу 1 Правил перевезення товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 Правил перевезення основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Вказаний висновок узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.08.2018 року у справі №П/811/2816/15.

Отже, товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 року у справі №826/13058/15, суд зазначив: "товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних відносин податковий кредит та витрати по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі".

Отже, відсутність товарно-транспортних накладних у ПП "БРАУН ВУД" не може бути підтвердженням відсутності фактичного отримання ТМЦ від ФОП ОСОБА_1 , а також відсутність товарно-транспортної накладної на перевезення верстату ВОУ-100 не може бути підтвердженням відсутності фактичного отримання ТМЦ від ТОВ "ЕПІЦЕНТР-4", з підстав зазначених вище.

Надані контролюючому органу договори поставки, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання - передачі, документи на оплату є підтвердженням того, що придбання ПП "БРАУН ВУД" у своїх контрагентів товарів фактично відбувалось, тобто мав місце фактичний рух активів.

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність сертифікатів якості на товар придбаний у ФОП ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Господарського Кодексу України, застосування стандартів чи їх окремих положень (які можуть містити певні положення щодо підтвердження відповідності (сертифікації) продукції є обов`язковим для учасників угоди (контракту) щодо виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти.

Оскільки сторонами договору поставки енергозберігаючих ламп не зазначено стандартів, яким мав відповідати товар, на продавцеві було зобов`язання передати покупцеві якісний товар, відповідно до приписів ст. 673 Цивільного Кодексу України: продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

А тому, відсутність у ПП "БРАУН ВУД" сертифікатів якості на товар, придбаний у ФОП ОСОБА_1 не є підставою вважати, що договір укладений між позивачами є фіктивним та товар не передавався, оскільки сертифікати є документом, що засвідчує якість товару, а не факт його передання покупцеві.

Колегія суддів зазначає, що контролюючий орган не може ставити в залежність реальність господарських операцій з продажу ПП "БРАУН ВУД" енергозберігаючих ламп при відсутності на них документів щодо їх якості, отримання яких покупцем від продавця є правом, а не обов`язком, від наявності/відсутності сертифікатів якості на товар.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи контролюючого органу про виключення зі складу витрат ПП "БРАУН ВУД" вартості товару, придбаного у ТОВ "ЕПІЦЕНТР-4", та зі складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених в ціні товару придбаного у Товариства на підставі відсутності у позивача довіреності на отримання основного засобу, товарно-транспортних накладних, інших супровідних документів, оскільки товар був фактично отриманий, оприбуткований та відображений в бухгалтерському обліку ПП "БРАУН ВУД". Факт передання продавцем і отримання покупцем верстату ВОУ-100, верстату двохвального СМ2В-240 та верстату брусувального СБ-36 підтверджено видатковими накладними та актом приймання-передачі верстатів.

Доводи контролюючого органу викладені в акті перевірки стосовно відсутність у позивача довіреності на отримання основного засобу, товарно-транспортних накладних, інших супровідних документів, які стали підставою для виключення відповідачем зі складу витрат ПП "БРАУН ВУД" вартості товару, придбаного у ТзОВ "ФОРВАРД-АВТ015", та зі складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених в ціні товару придбаного у Товариства є також безпідставними, оскільки факт отримання ПП "БРАУН ВУД" колісного екскаватору та виникнення у нього права власності підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серія НОМЕР_4 , згідно якого ПП "БРАУН ВУД" значиться власником екскаватора колісного реєстраційний номер НОМЕР_5 марка ATLAS 1404 рік випуску 1993 заводський номер НОМЕР_1 двигун № НОМЕР_6 шасі № НОМЕР_7 , виданого ДІСГ в Харківській області 15.06.2016 р.

Отже, у позивача наявні всі необхідні первинні бухгалтерські та податкові документи, які підтверджують взаємовідносини з контрагентом ТзОВ "ФОРВАРД-АВТО15", а тому позивач мав право включати до складу витрати та податкового кредиту, відповідно, суми витрат та суми ПДВ з сум витрат на оплату товару, отриманого від ТзОВ "ФОРВАРД-АВТО15".

Крім того, податковий орган в акті перевірки посилався на порушення з боку ТзОВ "ФОРВАРД-АВТО15" та ТОВ "ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС" податкового законодавства, проте, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить в залежність право платника податків на формування витрат та податкового кредиту від дотримання вимог чинного законодавства, зокрема податкового, контрагентом-постачальником.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії (ч. 3 ст. 8 Конституції України), юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, якщо контрагент порушив норми чинного законодавства, зокрема податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для виключення зі складу витрат та податкового кредиту платника податку сум витрат та сум ПДВ з сум витрат, сплачених контрагентам-постачальникам та визначення внаслідок цього платнику податків податкового зобов`язання з ПДВ та податку на прибуток, так як останній виконав усі передбачені законом дії та має всі документальні підтвердження розміру витрат та податкового кредиту. Крім цього, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов`язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податкових зобов`язань до бюджету.

Разом з тим, пояснення свідка ОСОБА_2 надані у судовому засіданні суду першої інстанції узгоджуються із доводами позивача викладеними у позовній заяві.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів вважає обґрунтованим висновком суду першої інстанції, що господарські операції Приватного підприємства "БРАУН ВУД" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документам, відтак оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнятті необґрунтовано та підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року по справі №520/4098/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.С. РєзніковаСудді(підпис) (підпис) В.В. Старостін А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 21.02.2020 року