Постанова

від 17.02.2020 по справі 820/2729/13-а

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 р.Справа № 820/2729/13-а Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 року, головуючий суддя І інстанції Єгупенко В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 19.08.19 року по справі № 820/2729/13-а

за позовом Приватного підприємства "Зол Ізол"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

04.04.2013 року позивач, Приватне підприємство "Зол Ізол", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дергачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення податкового органу від 22.03.2013 року №0000302223, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем на 28 233 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 7058 грн. 25 коп. та №0000292223, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 308245 грн. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 4959 грн. 75 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про безпідставність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу.

Розгляд справи здійснювався судами неодноразово.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 року, адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 22.03.2013 №0000292223 та №0000302223.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.01.2016 року касаційну скаргу Дергачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задоволено частково. Скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 року. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 року, в задоволені позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.04.2019 касаційну скаргу Приватного підприємства "Зол Ізол" задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 року у справі №820/2729/13-а скасовано. Справу №820/2729/13-а направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Приймаючи постанову від 23.04.2019 року Верховний Суд виходив з того, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а саме не дослідили зібрані у справі докази. Має місце порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної ДПІ Харківської області (правонаступником якої є Головне управління ДФС у Харківській області) № 0000302223 та № 0000292223 від 22.03.2013 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (ЄДРПОУ 39599198) на користь Приватного підприємства "Зол Ізол" (ЄДРПОУ 36122586) судовий збір у розмірі 10147,86 грн. (десять тисяч сто сорок сім гривень 86 копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020 замінено відповідача у справі - Головне управління ДФС у Харківській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ПП Зол Ізол є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 36122586, перебуває на податковому обліку з 16.01.2009 року, є платником податку на додану вартість, з 28.01.2009 року.

Контролюючим органом у лютому 2013 року згідно з п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 07.03.2013 року №213/22-204/36122586 (т. 2, а.с. 115-187).

У висновках акту перевірки зазначені наступні порушення:

- п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.94 року №334/94-ВР, а саме - встановлено завищення витрат за III квартал 2010 року на суму 112930,00 грн., у результаті чого донараховано податок на прибуток у сумі 28233,00 грн., в т.ч. за III квартал 2010 року у сумі 28233,00 грн.;

- ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VI, у результаті чого донараховано податок па додану вартість у сумі 308245,00 грн., в тому числі: за серпень 2012 року у сумі 22586,00 грн., за квітень 2011 року у сумі 26427,00 грн., за травень 2011 року у сумі 37381,00 грн., за червень 2011 року у сумі 45002,00 грн., за вересень 2011 року у сумі 44951,00 грн., за жовтень 2011 року у сумі 15438,00 грн., за травень 2012 року у сумі 7200,00 грн., за серпень 2012 року у сумі 13510,00 грн., за вересень 2012 року у сумі 28340,00грн., за жовтень 2012 року у сумі 30727,00 грн., за листопад 2012 року у сумі 36683,00 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.03.2013 року №0000292223, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 358143,75,00 грн. (за основним платежем - 308245,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 49859,75 грн.) та №0000302223, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 35292,25 грн. (за основним платежем - 2833,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 7058,25 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги суду першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем, Приватним підприємством "Зол Ізол", та ТОВ "Стар Д", ПП "Нокс", ПП "Ельтан", ПФ "Меркурій", ТОВ "Промспецконсалтинг", ПП "Солар транс", ПП "Сохо плюс", укладено договори поставки № 10/08 від 10.08.2010 року, № 14/03 від 14.03.2012 року, № 11-04-11 від 11.04.2011 року, № 01-06 від 05.05.2011 року, № 02/06 від 02.06.20111 року, № 2903-1 від 29.03.20111 року, № 20/07 від 20.07.2011 року, № 1403/2 від 14.03.2011 року, № 082511 від 25.08.2011 року, б/н від 09.04.2012 року відповідно до яких позивач придбав бензин, керосин, тальк, бітум, уайт-спирит, з метою використання у своїй господарській діяльності - виготовлення покрівельних та гідроізоляційних мастик, склад, технологія виробництва та використання яких регламентовано у ДБН.В.2.6-14-97 та ТУ У В.2.7-24.3-2349815135-001-2005.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій, що проведені в межах вказаних правочинів позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні, які відповідають приписам наказів ДПА України від 21.12.010 року № 969, від 01.11.2011 року № 1379.

На підтвердження факту отримання, оприбуткування товару та подальшого його використання у власній господарській діяльності суду надані видаткові накладні, накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, накладні на внутрішнє переміщення товарів.

Перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару здійснено ФОП ОСОБА_1 , та ПФ Меркурій на підтвердження чого надано ТТН на відпуск нафтопродуктів.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) (форма № 1-ТТН (нафтопродукт), на підтвердження використання придбаних нафтопродуктів у власній господарській діяльності надано накладні на внутрішнє переміщення матеріалів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення і повинен мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. а п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Доводи контролюючого органу про наявність негативної податкової інформації стосовно контрагентів позивача не може бути підставою для визнання нереальності господарських операцій, адже нереальність господарських операцій має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Крім того, відповідно до п.п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з податку на додану вартість є податкова накладна.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів з контрагентами, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 КАС України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарською операцією з придбання товарів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Вказаний висновок відповідає позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17.

В спірних правовідносинах у даній справі в основу складу податкових порушень покладені взаємовідносини позивача з його контрагентами.

А тому, з урахуванням положення Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об`єкту оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Надані позивачем первинні документи підприємства, покладені в основу формування податкового обліку, підтверджують господарські операції Приватного підприємства "Зол Ізол" з його контрагентами, реальність господарських операцій, чим дотримано принцип допустимості доказів.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що податкові повідомлення-рішення від 22.03.2013 року №0000302223 та №0000292223 не можна визнати законними та обґрунтованими, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 року по справі №820/2729/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.С. Рєзнікова Судді (підпис) (підпис) В.В. Старостін А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 21.02.2020 року