Ухвала

від 17.02.2020 по справі 189/918/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/746/20 Справа № 189/918/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря с/з ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201904054000035 за апеляційною скаргою начальника Покровського відділу Синельниківської місцевої прокуратури ОСОБА_6 на вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2019 року, щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Донецьк, громадянки України, з середньою освітою, незаміжня, яка має на утриманні трьох малолітніх дітей, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України,

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_8 ,

прокурора ОСОБА_6 в режимі відеоконференції,

обвинуваченої ОСОБА_7 в режимі відеоконференції,

захисника ОСОБА_9 в режимі відеоконференції, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_7 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та виправдано її за вказаним обвинуваченням за відсутністю в її діях складу злочину.

Цивільний позов, заявлений начальником Покровського відділу Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації до ОСОБА_7 про стягнення надмірно виплаченої щомісячної адресної допомоги в розмірі 27536 грн., - залишено без розгляду.

Вирішено питання речових доказів в порядку ст. 100 КПК України.

З вироку суду першої інстанції вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Так, згідно обвинувального акту, ОСОБА_7 , будучи особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою № 1229000073 від 27.10.2014 року, виданою Управлінням соціального захисту населення Покровської райдержадміністрації, маючи у приватній власності (відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 156557233 від 18.02.2019 року), житловий будинок, загальною площею (кв.м.) 46.8, житлова площа (кв.м.) 28.8, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , державну реєстрацію права приватної власності, на який за ОСОБА_7 проведено 15.05.2018 року на підставі договору купівлі - продажу будинку, зареєстрованого в реєстрі за № 696, виданого 15.05.2018 року Покровською державною нотаріальною конторою, маючи протиправний умисел, направлений на незаконне заволодіння грошовими коштами Державного бюджету України, шахрайським шляхом, переслідуючи при цьому ціль незаконного збагачення, діючи умисно, подала 06.06.2018 року до Управління соціального захисту населення Покровської райдержадміністрації заяву про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та району проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в якій, в порушення вимог п. 4 ст. 5 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 року Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, шляхом обману, що виразився у приховуванні певних відомостей, внесла неправдиві відомості щодо відсутності у володінні житла, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.

В подальшому, на підставі заяви ОСОБА_7 від 06.06.2018 року Управлінням соціального захисту населення Покровської райдержадміністрації було винесено рішення від 11.06.2018 року про призначення допомоги переміщеним особам на проживання ОСОБА_7 в розмірі 3442 грн. (три тисячі чотириста сорок дві гривні) щомісячно, строком на 6 місяців, а саме з 06.06.2018 року по 05.12.2018 рік.

Далі, ОСОБА_7 , продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння грошовими коштами Державного бюджету України, шахрайським шляхом, переслідуючи при цьому ціль незаконного збагачення, діючи умисно, 06.12.2018 року до Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації подала заяву про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та району проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в якій, в порушення вимог п. 4 ст. 5 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №505 від 01.10.2014 року Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, шляхом обману, що виразився у зазначенні неправдивих відомостей щодо відсутності у її володінні житла, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та районах проведення антитерористичної операції, тобто у навмисному приховуванні відомостей про наявність у її власності житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому, на підставі заяви ОСОБА_7 від 06.12.2018 року Управлінням соціального захисту населення Покровської райдержадміністрації Дніпропетровської області винесено рішення від 14.12.2018 року про призначення допомоги переміщеним особам на проживання ОСОБА_7 в розмірі 3442.00 грн. (три тисячі чотириста сорок дві гривні) щомісячно, строком на 6 місяців, починаючи з 06.12.2018 року.

Таким чином ОСОБА_7 у період з 06.06.2018 року по 31.01.2019 року отримала соціальну матеріальну допомогу переміщеним особам в сумі 3442 гривень за кожен місяць, а всього за 8 місяців 27536 грн. (двадцять сім тисяч п`ятсот тридцять шість гривень), після чого виплату згідно рішення про відмову у наданні допомоги переміщеній особі ОСОБА_7 від 28.01.2019 року було припинено.

В результаті злочинних дій ОСОБА_7 , своїми діями спричинила матеріальний збиток Державному бюджету України, в особі Управління соціального захисту населення Покровської райдержадміністрації Дніпропетровської області на вище вказану суму, що підтверджується довідкою, виданою Управлінням соціального захисту населення Покровської райдержадміністрації Дніпропетровської області від 18.02.2019 року.

Не погоджуючись з вказаним вироком, начальник Покровського відділу Синельниківської місцевої прокуратури ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги прокурор зазначає, що дослідивши докази сторони обвинувачення в судовому засіданні суд не надав їм належної та обґрунтованої оцінки у вироку, що є недопустимим, адже у виправдувальному вироку не повинен залишитися недослідженим жоден доказ, на якому ґрунтувалося обвинувачення і всім доказам обвинувачення в тому числі і письмовим, суд повинен був дати оцінку та навести переконливі мотиви, чому не прийняв їх до уваги.

Прокурор вказує, що судовий розгляд відбувся однобічно, не усунуті протиріччя у показаннях представника потерпілої ОСОБА_11 та обвинуваченої ОСОБА_7 , не надано належно оцінки іншим доказам, що були досліджені в судовому засіданні. Крім того, всупереч ст. 374 КПК України, у вироку суд посилається лише на невизнання вини обвинуваченою ОСОБА_7 .

Представник потерпілого ОСОБА_11 в судове засідання апеляційної інстанції не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час і місце апеляційного розгляду, про поважні причини свого неприбуття не повідомила, у зв`язку з чим, з урахуванням думки учасників кримінального провадження, колегія суддів вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представника потерпілого, відповідно до вимог ст. 405 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурорів, які підтримали апеляційну скаргу сторони обвинувачення та просили її задовольнити, обвинувачену ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції серед інших є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також неповнота судового розгляду.

Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто в тому числі ухвалене з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу, з наведенням належних та достатніх мотивів і підстав його ухвалення.

Обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладений на слідчого та прокурора, які зобов`язані зібрати, перевірити та оцінити докази з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ст. 23 КПК України суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити всі докази по справі: допитати обвинуваченого, потерпілих, свідків, дослідити висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи по справі. Тільки після безпосереднього дослідження доказів суд може послатися на них у вироку, обґрунтовуючи свої висновки.

Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

За вимогами п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються: формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Вирок, ухвалений іменем України, є найважливішим актом правосуддя і до його ухвалення належить підходити з винятковою відповідальністю, суворо дотримуючись вимог статей 373, 374 КПК України.

Суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи тощо. З показань підсудного, потерпілого, свідка у вироку слід наводити лише ті, в яких йде мова про фактичні дані, що стосуються доказуваної обставини.

У мотивувальній частині виправдувального вироку належить викласти формулювання обвинувачення, за яким підсудного було віддано до суду; результати дослідження, аналізу і оцінки доказів як тих, що були зібрані на попередньому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину; відсутність у діях підсудного складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину. Включати у виправдувальний вирок формулювання, які ставлять під сумнів невинність виправданого, не допускається.

Таким чином, судове рішення у кримінальному провадженні є актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.

Однак судом першої інстанції вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону не були дотримані, внаслідок чого, було допущено неповноту судового розгляду. Суд першої інстанції дійшов висновку, який не відповідає фактичним обставинам справи, не належним чином перевірив обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення за ч. 1 ст. 190 КК України та не дав відповідну оцінку доказам по даному кримінальному провадженню, не навів у своєму рішенні й доказів, які беззаперечно підтверджували б невинуватість останньої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, а з тих, які наведені, залишилось незрозумілим, що вони підтверджують чи спростовують, а також допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, до того ж, й сам виправдувальний вирок суду першої інстанції не повною мірою відповідає вимогам ст.ст. 373, 374 КПК України щодо змісту, форми та структури даного виду вироків.

Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного вироку, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

При цьому, на думку суду першої інстанції, умислу на заволодіння державними коштами шляхом обману у ОСОБА_7 не було, і допомога ОСОБА_7 призначалась не на підставі її заяви, а згідно рішень про призначення допомоги переміщеним особам на проживання, які підписані начальником Управління соціального захисту населення Покровського районного державної адміністрації та спеціалістами. Тобто саме ці рішення і стали тими офіційними документами, що спричинили наслідки правового характеру у вигляді виплати грошової допомоги.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що вчасна та в належний спосіб здійснена перевірка Управлінням соціального захисту населення Покровського районного державної адміністрації відомостей, зазначених обвинуваченою в заявах від 06.06.2018 року та 06.12.2018 року, виключила б будь-яку виплату коштів, що свідчить про те, що дії ОСОБА_7 не можна вважати ефективними в аспекті успішного заволодіння чужим майном через те, що не було добросовісності з боку органу, який відповідає за розпорядження бюджетними коштами.

Однак, колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції і вважає їх передчасними та суперечливими, виходячи з нижченаведеного.

Так, згідно Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі Порядок № 505) проводиться призначення щомісячної адресної допомоги у відповідності до поданої такою особою заяви.

Відповідно до п. 2 Порядку № 505 грошова допомога надається особам з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Згідно з п. 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли заявник або будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та районах проведення антитерористичної операції.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_7 з 27 жовтня 2014 року перебувала на обліку Управління соціального захисту населення Покровської райдержадміністрації, як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України, що підтверджується довідками №1229000073 від 27.10.2014 року, №73 від 02.11.2016 року, №73 від 09.06.2017 року (а.с. 67, 79, 93).

При цьому у своїх заявах від 17.11.2014 року, 13.05.2015 року, 17.12.2015 року, 06.12.2016 року, 06.06.2017 року та від 06.12.2017 року про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщаються з тимчасово окупованої території України та районів проведення анти терористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, остання зазначала про відсутність у неї або будь-кого із членів сім`ї у володінні житлових приміщень, розташованих в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України та районах проведення антитерористичної операції (а.с. 65, 68, 71, 80-81, 85-86, 95-96).

Також, згідно із вищевказаними заявами ОСОБА_7 було роз`яснено, що представник сім`ї, якому призначено грошову допомогу, зобов`язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення такої допомоги, протягом трьох днів з дня настання цих обставин, та нею було надано згоду на обробку, використання й зберігання її персональних даних.

Як убачається із інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №153392297 від 22 січня 2019 року та №156557233 від 18 лютого 2019 року, на підставі договору купівлі-продажу від 15 травня 2018 року за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на житловий будинок та земельну ділянку площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 57-58, 113-115).

Разом з цим, 06 червня 2018 року ОСОБА_7 звернулась до Управління соціального захисту населення Покровської райдержадміністрації із заявою для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та отримувала таку допомогу (а.с. 101-102). 06 грудня 2018 року ОСОБА_7 було подано аналогічну заяву до Управління соціального захисту населення Покровської райдержадміністрації (а.с. 107-108). В своїх заявах ОСОБА_7 зазначила про відсутність у будь-кого із членів сім`ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та районах проведення антитерористичної операції.

Зі змісту вказаних заяв убачається, що ОСОБА_7 була поінформована, що інформація подана у заявах, а також документи, додані до них, можуть бути перевірені органом соціального захисту населення для забезпечення цільового використання бюджетних коштів.

Рішеннями Управління соціального захисту населення Покровської райдержадміністрації від 11 червня 2018 року та 14 грудня 2018 року ОСОБА_7 було призначено грошову допомогу (за період з 06 червня 2018 року по 05 грудня 2018 року та з 06 грудня 2018 року по 05 червня 2019 року).

Рішенням Управління соціального захисту населення Покровської райдержадміністрації від 28 січня 2019 року було відмовлено у наданні допомоги переміщеній особі ОСОБА_7 та виплату припинено (а.с. 112).

Таким чином, з огляду на те, що ОСОБА_7 15 травня 2018 року придбала житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , вона відповідно до п. 6 Порядку № 505 не мала права на отримання адресної допомоги.

При цьому, в суді першої інстанції ОСОБА_7 підтвердила, що вона дійсно зазначила в заявах від 06 червня та 06 грудня 2018 року про відсутність у неї та членів сім`ї житла, розташованого в регіонах інших ніж тимчасово окупованої території України та районах проведення антитерористичної операції. А також пояснила, що не знала про те, що про купівлю будинку та про якісь зміни необхідно повідомляти управління, оскільки їй про це ніхто не роз`яснював.

Разом з цим ОСОБА_7 , будучи обізнаною, що про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, вона зобов`язана повідомити уповноваженому органу, не повідомила про наявність у її власності вищевказаного житлового будинку.

Проте, вищезазначені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, оскільки він не проаналізувавши сукупність зібраних у кримінальному провадженні доказів, дійшов передчасного висновку про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого кримінального правопорушення. Зокрема суд вказав, що вчасна та в належний спосіб здійснена перевірка Управлінням соціального захисту населення Покровської районного державної адміністрації відомостей, зазначених обвинуваченою в заявах від 06.06.2018 року, 06.12.2018 року, виключила б будь-яку виплату коштів, що свідчить про те, що дії ОСОБА_7 не можна вважати ефективними в аспекті успішного заволодіння чужим майном через те, що не було добросовісності з боку органу, який відповідає за розпорядження бюджетними коштами.

Відповідно до положень ст. 190 КК України обман при шахрайстві це неправдиве утвердження винною особою про такі факти, які завідомо не відповідають дійсності, або умисне замовчування таких фактів, подій тощо, повідомлення яких було обов`язкове з метою викривлення дійсних інтересів потерпілого. Шахрайство вважається закінченим з моменту переходу чужого майна у володіння винного або з моменту отримання ним права розпоряджатися таким майном.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 711/5284/18 (провадження № 51-1508км19).

Однак суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_7 , маючи право власності на житловий будинок та діючи всупереч п. 6 Порядку № 505, при поданні до Управління соціального захисту населення Покровської районного державної адміністрації заяв двічі не повідомила про наявність у неї житла та не долучила до них копії відповідних документів на підтвердження цього. А твердження суду про те, що ОСОБА_7 отримувала допомогу не на підставі її заяв, а згідно рішень про призначення допомоги переміщеним особам на проживання є суперечливими та не узгоджуються з Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого їй кримінального правопорушення, належним чином необґрунтований та не мотивований, оскільки суд першої інстанції не врахував всіх досліджених доказів та не встановив всіх фактичних обставин кримінального провадження, яким у їх сукупності, повинен був дати оцінку.

Не вирішуючи наперед питання доведеності винуватості обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності з вимогами ст. 370 КПК України вмотивованим є судове рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, в той час як ст. 409 КПК України визначає, що неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких мають істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Згідно п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зважаючи на встановлену під час апеляційного розгляду неповноту, допущену судом першої інстанції, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, враховуючи те, що в силу вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, колегія суддів позбавлена можливості усунути їх за власною ініціативою, суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 7, ч. 6 ст. 9 КПК України, приходить до висновку, що вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2019 року щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції, а апеляційна скарга прокурора, - задоволенню.

Під час нового розгляду кримінального провадження необхідно усунути вказані недоліки, повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, дати їм юридичну оцінку з огляду на їх допустимість та достатність, та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу начальника Покровського відділу Синельниківської місцевої прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2019 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: