Постанова

від 11.02.2020 по справі 640/11289/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 640/11289/19 Категорія: 111040300 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту: 06.11.2019 р.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук`янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Рощіній К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року (про залишення позову без розгляду) у справі за позовом Головного управління ДФС у м. Києві до Державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства "Благоустрій Шевченківського району" Соколянського Дмитра Вікторовича про відміну державної реєстрації,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2019 року Головне управління (далі ГУ) ДФС у м. Києві звернулося до суду з позовом до Державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства "Благоустрій Шевченківського району" Соколянського Д.В. про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ "ФЕНСТЕР ГРУП".

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року залишено без розгляду позов ГУ ДФС у м. Києві до Державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства "Благоустрій Шевченківського району" Соколянського Д.В. про відміну державної реєстрації.

В апеляційній скарзі ГУ ДФС у м. Києві ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального права, а також що у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги ГУ ДФС у м. Києві зазначає, що податковий орган був зацікавлений в тому, щоб судове засідання відбулося, керуючись ст. 195 КАС України, 18 жовтня 2019 року подано клопотання про забезпечення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Проте, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року в задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відмовлено. Надіслано повістку про виклик на 06 листопада 2019 року.

Однак, враховуючи неможливість прибуття у судове засідання 06 листопада 2019 року представника ГУ ДФС у м. Києві була обумовлена тим, що через недостатнє фінансування державних органів та малу штатну чисельність юридичного управління ГУ ДФС у м. Києві, яке знаходиться за адресою: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116 - не має можливості прибути в Одеський окружний адміністративний суд, який знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14.

Проте, судом першої інстанції не взято до уваги вищенаведені факти та залишено без розгляду позов.

При цьому, ст. 8 КАС України закріплені принципи адміністративного судочинства, серед яких і принцип рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, і принцип змагальності сторін.

ГУ ДФС у м. Києві наголошує на тому, що причини, які перешкоджали йому прибути до Одеського окружного адміністративного суду (м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14) є об`єктивними та не залежали від волі ГУ ДФС у м. Києві, про що було повідомлено Одеський окружний адміністративний суд у відповідному клопотанні.

Відзиву на апеляційну скаргу на адресу суду апеляційної інстанції не надходило.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ДФС у м. Києві, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач - суб`єкт владних повноважень був належним чином повідомлений судом про призначення судового засідання і не прибув у судове засідання без повідомлення поважних причин неявки та заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість застосування визначеного ч.5 ст. 205 та п.4 ч.1 ст. 240 КАС України правового наслідку неявки позивача в судове засідання - залишення позову без розгляду.

Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.5 ст. 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Так, відповідно до п.4 ч.1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

З аналізу наведених вище норм КАС України слідує, що підставою для залишення адміністративного позову без розгляду є повторна неявка позивача (якщо він не є суб`єктом владних повноважень).

Разом з цим, відповідно до ч.2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Крім цього, як зазначалось вище ч.5 ст. 205 КАС України встановлено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

З цього положення слідує, що залишення позовної заяви без розгляду з мотивів неявки позивача повідомленого належним чином про розгляд справи, можливе лише у випадку коли неявка позивача перешкоджає розгляду справи, тобто коли справа не може бути розглянута без участі позивача, але таким чином позивач зловживає процесуальними правами затягуючи розгляд справи.

У відповідності до п.3 ч.1 ст. 248 КАС України ухвала, що викладається окремим документом, складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

У п.58 Рішення "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року (заява №4909/04, статус остаточного: 10 травня 2011 року) ЄСПЛ повторив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Однак, що суд першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без розгляду не обґрунтував неможливість розгляду справи без участі позивача.

Суд першої інстанції не надав цьому оцінці та не навів будь-яких мотивів, що розгляд цієї справи належить проводити виключно за участі позивача, тобто не обґрунтував, що неявка позивача перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, судом першої інстанції застосовано норми п.4 ч.1 ст. 240 КАС України без їх взаємозв`язку з нормами ст. 205 КАС України, чим позбавлено позивача права на розгляд його позовної заяви справи в суді.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що надання законодавцем учасникам справи права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду, переслідувало насамперед таку мету, як реалізація принципу забезпечення права на доступ до правосуддя та надання змоги реалізовувати надані сторонам процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, у разі неможливості з`явитися в приміщення суду, в якому відбувається відкрите судове засідання з підстав територіальної віддаленості суду, відсутності фінансової можливості прибути, тощо.

Судова колегія вважає необхідним зазначити, що на шляху євроінтеграції та імплементації норм права Європейського Союзу у право України надзвичайно важливе значення має "електронне правосуддя", що є важливою умовою успішного розвитку судової системи.

Одним з елементів "електронного правосуддя" є застосування систем відеоконференцзв`язку, що надає учасникам процесу можливість дистанційної участі у судовому засіданні.

Також слід зазначити, що законодавцем передбачено право учасників справи, зокрема, на участь у судових засіданнях, що, в свою чергу, відповідає основним засадам адміністративного судочинства, таким як, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Європейський суд з прав людини досить часто посилається на принцип рівності перед законом і судом у своїх рішеннях, при тому, що засади рівності і змагальності у судовому процесі виведені ним із принципу верховенства права, якому підпорядкована вся Конвенція, та є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони ("Надточій проти України" (Nadtochiy v. Ukraine, заява № 7460/03), рішення від 15 травня 2008 року).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що суду першої інстанції були відомі причини неявки в судове засідання представника відповідача, які, на думку судової колегії, були поважними та настали не з вини учасника справи, та позбавили останнього права на судовий захист.

Відтак судова колегія дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому є підстави вважати, що висновок суду про залишення позовної заяви без розгляду є передчасним.

Оскільки судове рішення приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України, відсутні.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв`язку з чим судове рішення, відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст. 320 КАС України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 308, 310, ч.3 ст. 312, п.п.1, 4 ч.1 ст. 320, 321, 322, 325, ч.2 ст. 328, ст. 329 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року скасувати.

Справу за позовом Головного управління ДФС у м. Києві до Державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства "Благоустрій Шевченківського району" Соколянського Дмитра Вікторовича про відміну державної реєстрації направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 лютого 2020 року.

Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Суддя: Лук`янчук О.В. Ступакова І.Г.