ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8756/18 Головуючий у І інстанції - Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 лютого 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Глущенко Я.Б., Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Центр охорони здоров`я тварин" до Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа: Київська міська рада про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -
В С Т А Н О В И Л А :
Державне підприємство "Центр охорони здоров`я тварин" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа: Київська міська рада, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01 грудня 2017 року № 0190471209 та № 0190461209.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивачем зазначено, що контролюючим органом протиправно збільшено суму грошового зобов`язання із земельного податку у зв`язку із тим, що Позивачем, як користувачем, правомірно визначено суму грошового зобов`язання за земельну ділянку, нормативну грошову оцінку якої проведено, у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки, а пункт 5.6 Положення про плату за землю в м. Києві, на підставі якого Позивачу донараховано земельний податок, скасовано. Також, Позивач звертав увагу на те, що нормами Податкового кодексу України не передбачено такого виду податку, як плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними та фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право оренди яких не оформлено в установленому порядку.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року адміністративний позов Державного підприємства "Центр охорони здоров`я тварин" задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 01 грудня 2017 року № 0190471209.
В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головним управлінням ДФС у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні адміністративного позову.
В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Зокрема, Головне управління ДФС у м. Києві зазначає, що камеральною перевіркою встановлено, що сума податкового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб (КБК 18010500) зазначена ДП Центр охорони здоров`я тварин в уточнюючій податковій декларації за 2017 рік з плати за землю (земельний податок та/або оренда плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) реєстраційний номер 9213333469 від 26.09.2017 року, є нижча ніж визначено за результатами камеральної перевірки оскільки відсоткова ставка податку застосовано платником не відповідає вимогам п.5.4 Положення про оплату за землю в місті Києві затвердженого Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 року № 58/923) Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві із змінами і доповненнями. Проте, платник податків не виконав вимоги передбачені абзацами третім - п`ятим п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності.
Позивачем відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 01 грудня 2017 року № 0190471209 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 274.1 статті 274, пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, пункту 5.4 рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923) "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України ДП "Центр охорони здоров`я тварин" збільшено суму грошового зобов`язання із земельного податку з юридичних осіб на 109 029,56 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 80 743,65 грн. та за штрафними санкціями - 20 185,91 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 01 грудня 2017 року № 0190461209 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України, за порушення пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України до ДП "Центр охорони здоров`я тварин" застосовано штрафні санкції у сумі 1 433,82 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 07 листопада 2017 року № 13214/26-15-12-09-19/37100317 "Про результати камеральної перевірки уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік Державного підприємства "Центр охорони здоров`я тварин" (податковий номер 37100317) (далі по тексту - акт перевірки) з урахуванням рішення Відповідача за результатами розгляду заперечень на акт перевірки від 29 листопада 2017 року № 38960/10/26-15-12-09-18.
У висновку акта перевірки встановлено, що сума податкового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб, визначена за результатами подання уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2017 рік, є нижчою, ніж визначена за результатами камеральної перевірки, оскільки відсоткова ставка, застосована Позивачем, не відповідає вимогам пункту 5.4 рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923) "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві"; Позивач не виконав вимоги, передбачені абзацами третім-п`ятим пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності.
Висновки акта перевірки мотивовані тим, що за результатами камеральної перевірки уточнюючої звітної податкової декларації за 2017 рік з плати за землю від 13 жовтня 2017 року № 9213333469 встановлено заниження Позивачем розміру ставки земельного податку на 2%, оскільки пунктом 5.4 рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923) "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" встановлено розмір ставки земельного податку - 3%, а Позивачем згідно уточнюючої декларації від 13 жовтня 2017 року № 9213333469 визначено 1%. Крім того, позивачем в порушення пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України самостійно не нараховано штраф у розмірі 1 433,82 грн. під час виявлення факту заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів згідно податкової декларації від 13 жовтня 2017 року № 9213333469.
Рішенням ДФС України від 05 лютого 2018 року № 3966/6/99-99-11-03-01-25 за наслідками розгляду скарги Позивача на податкові повідомлення-рішення від 01 грудня 2017 року № 0190461209 та № 0190471209 залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.
Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач, на якого покладено обов`язок доказування, не надав суду доказів, які б підтверджували, що за Позивачем зареєстровано право власності на земельну ділянку за адресою: м . Київ , вул . Жмеринська, 5 , та, відповідно, виникнення у Позивача обов`язку зі сплати земельного податку. Суд першої інстанції дійшов висновку, що за Позивачем закріплено на праві господарського відання майно - Святошинську районну лікарню за адресою м. Київ, вул. Жмеринська, 5, оскільки ним вірно застосовано ставку земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі 1% від нормативної оцінки земельної ділянки, що свідчить про вірність застосування алгоритму заповнення податкової декларації з плати за землю, то податкове повідомлення-рішення від 01 грудня 2017 року № 0190471209 є протиправним та підлягає скасуванню. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги, оцінивши доводи апеляційної скарги в частині задоволених позовних вимог та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Так, відповідно до підпункту 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
В силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Таким чином, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
За правилами пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Із аналізу даних норм чинного законодавства слідує, що у розумінні положень підпунктів Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Судом першої інстанції вірно встановлено та не заперечується Позивачем наявність у нього обов`язку щодо своєчасного подання декларації на земельний податок та сплати такого податку.
В межах даної справи Позивачем оскаржується визначений податковим органом розмір грошового зобов`язання із земельного податку за 2017 рік 3%.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підставою для нарахування земельного податку згідно з пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України є дані державного земельного кадастру.
На підставі статей 10, 265 Податкового кодексу України земельний податок є складовою частиною податку на майно та належить до місцевих податків.
Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України визначено, що ставка земельного податку за земельні ділянки, оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3-х відсотків від їх нормативної грошової оцінки.
Згідно з пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Особливості оподаткування платою за землю встановлені статтею 284 Податкового кодексу України, якою передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Так, рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923) із змінами та доповненнями "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" затверджено Положення про плату за землю в місті Києві, пунктом 5.1 якого встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб та у постійному користуванні юридичних осіб державної та комунальної форми власності, коло яких визначено статтею 92 Земельного кодексу України, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у пунктах 5.3-5.6 цього Положення.
Пунктом 5.6 Положення встановлено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (крім комунальної власності), встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктом 5.3 цього Положення.
Тобто, за визначенням наведеного пункту 5.6 Положення ставка податку у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлюється у випадку, якщо право власності або право оренди на які в установленому законодавством порядку не оформлено.
Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Отже, юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянку податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Разом з декларацією подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на підставі якої розраховується земельний податок.
При цьому відповідно до абзацу першого пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Як вбачається з матеріалів справи, за Позивачем на підставі наказу Державної ветеринарної та фіто санітарної служби України від 03 лютого 2015 року № 48 та акта прийняття-передачі основних засобів від 04 лютого 2015 року закріплено на праві оперативного управління державне майно: будівля КМВ Святошинського районну за адресою м. Київ, вул. Жмеринська, 5.
Наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 21 березня 2017 року № 194 за Позивачем закріплено на праві господарського відання майно, зокрема, Святошинську районну лікарню та земельну ділянку за адресою м. Київ, вул. Жмеринська, 5.
Контролюючим органом зазначено в акті перевірки, що Позивачем подано уточнюючу звітну податкову декларацію за 2017 рік з плати за землю від 13 жовтня 2017 року № 9213333469, в якій відсоткова ставка податку, застосована Позивачем 1%, не відповідає вимогам пункту 5.4 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923) із змінами та доповненнями "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" (3%).
Як наслідок, Відповідачем збільшено відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за вказаний період на 2%.
Таким чином, на думку контролюючого органу, Позивачем, всупереч приписам пункту 5.6 Положення про плату за землю в місті Києві застосовано 1% ставки земельного податку.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що застосування у межах спірних правовідносин норм пункту 5.6 Положення щодо плати за користування земельними ділянками у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є безпідставним, оскільки Позивачу не належить на праві власності або на праві оренди земельна ділянка, під належним йому нежилим приміщенням, з чим погоджується колегія суддів.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 2 статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Проте, Відповідач, на якого покладено обов`язок доказування, не надав суду доказів, які б підтверджували, що за Позивачем зареєстровано право власності на земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Жмеринська, 5, та, відповідно, виникнення у Позивача обов`язку зі сплати земельного податку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/13290/16 (адміністративне провадження № К/9901/42048/18).
При цьому, Київською міською радою у письмових поясненнях на адміністративний позов зазначено, що у Позивача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку по вул. Жмеринській, 5 у Святошинському районі м. Києва .
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року в адміністративній справі № 826/10434/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, визнано незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили пункт 5.6 Положення про плату за землю в місті Києві, яке є додатком 3 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві" в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629": "5.6. Плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення. Дія цього пункту не поширюється у випадках звільнення земельних ділянок від оподаткування або наявності пільг щодо сплати земельного податку".
Тобто, станом на дату проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень норми пункту 5.6 Положення про плату за землю в місті Києві, яке є додатком 3 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві" в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629", на яке посилався Відповідач, був нечинним.
Таким чином, Відповідачем не доведено правомірності обчислення спірної суми грошового зобов`язання із земельного податку та необхідності застосування до Позивача ставки земельного податку у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Оскільки за Позивачем закріплено на праві господарського відання майно - Святошинську районну лікарню за адресою м. Київ, вул. Жмеринська, 5, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що Позивачем вірно застосовано ставку земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі 1% від нормативної оцінки земельної ділянки, що свідчить про вірність застосування алгоритму заповнення податкової декларації з плати за землю.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01 грудня 2017 року № 0190471209.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки рішення суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління ДФС у м. Києві викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення в частині оскаржуваної частини постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в цій частині не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в зазначеній частині - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Я.Б. Глущенко
І.О. Лічевецький
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 21.02.2020 |
Оприлюднено | 23.02.2020 |
Номер документу | 87756814 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Мельничук Володимир Петрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Мельничук Володимир Петрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні