Постанова

від 12.02.2020 по справі 300/1028/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 300/1028/19 пров. № А/857/36/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Макарика В.Я., Шавеля Р.М.,

при секретарі судового засідання: Герман О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КГД-БУД на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у справі №300/1028/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КГД-БУД до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (головуючий суддя першої інстанції Гундяк В.Д., час ухвалення 11.40 год., місце ухвалення - м. Івано - Франківськ, дата складання повного тексту - 21.11.2019р.),-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю КГД-БУД (надалі - позивач, ТОВ КГД-БУД ) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2018 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки ГУ ДФС в Івано-Франківській області про порушення позивачем податкового законодавства, викладені в акті від 16.11.2018 року не відповідають фактичним обставинам справи, а тому в зв`язку з цим визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 223 141 грн., з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 163 729 грн. та зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 154 848 грн. суперечить нормам Податкового кодексу України.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права, невірним встановленням обставин у справі. Зокрема апелянт зазначає, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях викладених а Акті перевірки та посиланнях на матеріали досудового розслідуванням по кримінальних справах щодо контрагентів позивача. Просить апеляційну скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішенням, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Вважає, рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вірним в становленням обставин у справі, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представники позивача апеляційну скаргу підтримали з підстав наведених у скарзі, просили рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи проведено заміну відповідача ГУ ДФС в Івано - Франківській області на його правонаступника ГУ ДПС в Івано - Франківській області, представник якого проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що на підставі наказу від 09.10.2018 року за №1470 ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю КГД-БУД з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року.

За результатами перевірки податковим органом складений акт від 16.11.2018 року за №1166/09-19-14-01/31889827, згідно якого перевіркою встановлені наступні порушення:

1) п.44.1, п.44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся всього в сумі 157 345 грн. (ППР №0010601411 ), в тому числі за 2015 рік в сумі 131 411 грн., за 2016 рік в сумі 25 934 грн, та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2017 рік у сумі 1 154 848 грн. (ППР №0010621411);

2) п.188.1 ст. 188, п.192.1, п.192.3 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 485 163 грн., в т.ч. за січень 2015 в сумі 18 110 грн., за березень 2015 в сумі 26 133 грн, за квітень 2015 в сумі 18 707 грн., за травень 2015 в сумі 22 593 грн., за червень 2015 в сумі 86 624 грн., за липень 2015 в сумі 58 970 грн., за серпень 2015 в сумі 35 900грн., за вересень 2015 в сумі 30 386 грн., за жовтень 2015 в сумі 9 227 грн., за листопад 2015р. в сумі 37 949 грн., за грудень 2015 в сумі 8 822 грн., за грудень 2016 в сумі 7 982 грн., за лютий 2017 в сумі 5 451 грн., за березень 2017 в сумі 5 013 грн., за вересень 2017 в сумі 5 990 грн., за жовтень 2017 в сумі 8 261 грн., за листопад 2017 в сумі 7 181 грн., за грудень 2017 в сумі 91 864 грн.

На підставі акту перевірки 04.12.2018 року ГУ ДФС в Івано-Франківській області прийняті податкові повідомлення-рішення: за №0010601411, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств та до позивача застосовано штрафні санкції в загальній сумі 163 729 грн.; за №0010621411, яким визначено суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1154848 грн.; за №0010611411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 223 141 грн.

Не погодившись із оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що оскаржені податкові повідомлення - рішення відповідачем прийнято правомірна, оскільки встановлені в Акті перевірки позивача порушення податкового законодавства знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

Проте апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції невірними та такими, що не відповідають обставинам справи з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Норми ПК України застосовуються в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пп.133.1.1. п.133.1 ст.133 ПКУ платниками податку на прибуток підприємств є в тому числі суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу ( п.134.1 ст. 134 ПКУ).

Згідно з пунктом 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

При цьому датою віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п.198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог Кодексу.

Як слідує із Акту перевірки, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали наступні висновки відповідача: встановлення безтоварності господарських операцій (фіктивність правочинів) Позивача з контрагентом ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), в частині придбання товарів, які нібито фактично не відбувалися, безтоварні, фіктивні та такі що не спрямовані на реальне настання правових наслідків; встановлення безтоварності господарських операцій (фіктивність правочинів) Позивача з контрагентом ТОВ Європроектгруп (код ЄДРПОУ 40325655), в частині придбання товарів, які нібито фактично не відбувалися, безтоварні, фіктивні та такі що не спрямовані на реальне настання правових наслідків; встановлення безтоварності господарських операцій (фіктивність правочинів) операцій Позивача з контрагентом ТОВ СВІМ (код ЄДРПОУ 35516940), в частині придбання товарів, які нібито фактично не відбувалися, безтоварні, фіктивні та такі що не спрямовані на реальне настання правових наслідків; встановлення заниження податкових зобов`язань з ПДВ за наслідком встановленої розбіжності по залишках ТМЦ; встановлення завищення витрат на суму нарахованої амортизації основних засобів та встановлення заниження податкових зобов`язань з ПДВ за наслідком реалізації послуг за ціною нижче їх собівартості.

Щодо висновків відповідача про безтоварність господарських операцій.

Що стосується ФОП ОСОБА_1 . В Акті перевірки зазначено, що згідно листа, отриманого від ОУ ТУДФС в Івано-Франківській області від 05.11.2018р №175/09-19-21-03, СУ ФР ТУ ДФС в Івано- Франківській області до єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення №32017090000000011, що кваліфікується за ч.1 ст.205 ККУ за фактом вчинення ОСОБА_1 фіктивного підприємництва. В ході проведення перевірки слідчим управлінням ГУ ДФС в Івано-Франківській області надано доступ до матеріалів кримінального провадження від 27.02.2017 року №32017090000000011.

В протоколі допиту свідка від 12.10.2017 гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який являється директором ПАТ ІФ завод Промприлад (код за ЄДРПОУ 05782912) та на території (з пропускним режимом) якого, за адресою м АДРЕСА_1 -Франківськ АДРЕСА_2 23, згідно договору оренди від 26.08.2015р. за №219-33/15 використовував складське приміщення №8 площею 12,4кв.м. ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) та згідно договору оренди від 26.08.2015р. за№220- 33/15 використовувалось складське приміщення корпусу №8 площею 12,4кв.м. ІФ СКЦ Бліц ШАНУ (код за ЄДРПОУ 40011903) зазначено, що стосовно зберігання товарів в вищезазначених приміщеннях повідомити він нічого не може, проте в журналах обліку контрольно-пропускного пункту ПАТ ІФ завод Промприлад (код за ЄДРПОУ 05782912) відсутні записи про в`їзд/виїзд транспортних засобів ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), ІФ СКЦ Бліц ШАНУ (код за ЄДРПОУ 40011903) та їх відвідувачів.

Враховуючи, вищевикладене на підставі представлених до перевірки документів та отриманої інформації у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №32017090000000011 від 27.02.2017 перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) фактично не міг отримувати та складувати товар в приміщені корпусу №8 за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Сахарова, 23.

Також, у ході досудового розслідування, протоком допиту свідка від 06.12.2017 р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка являється головним бухгалтером (засновником) ТОВ Універсал Гал (код за ЄДРПОУ 13645846), отримано інформацію, щодо відсутності укладених договорів оренди (відповідального зберігання) власних приміщень ТОВ Універсал Гал розташованих за адресою АДРЕСА_3 , 2а, АДРЕСА_1 -Франківськ з ФОП ОСОБА_1 , в періоді з 01.01.2015р. по 31.12.2016р.

Дана інформація підтверджується протоколом допиту свідка від 12.10.2017р. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка являється керівником ПП Прикарпатвторесурси (код за ЄДРПОУ 32806013) та ПП ПВТП Зв`язку (код за ЄДРПОУ 19398287) в якому зазначено, що договорів оренди (відповідального зберігання) приміщень, які використовуються ПП Прикарпатвторесурси (код за ЄДРПОУ 32806013) та ПП ПВТП Звязку (код за ЄДРПОУ 19398287) за адресою м. АДРЕСА_1 -Франківськ, вул. Левинськгоо, 2а з ФОП ОСОБА_1 , в періоді що підлягає перевірці, не укладалось .

Крім цього, відповідач як на підставу безтоварності операцій покликається на ненадання до перевірки товаро-транспортних накладних та сертифікатів якості товару.

Суд першої інстанції виходив з того, що окрім видаткових накладних позивачем не надано жодних інших документів, зокрема товарно-транспортних накладних чи інших документів, які б свідчили про транспортування даного товару позивачу від ФОП ОСОБА_1 , документів про місце зберігання товару та складських документів про відпуск чи прийняття матеріалів та про безтоварність господарських операцій свідчить відсутність у ФОП ОСОБА_1 складських приміщень, в яких було б можливим зберігання цементу у загальній кількості 300 тон.

Також позивачем не надано і доказів підтвердження використання придбаних у даного контрагента товарів у своїй господарській діяльності, а до позову долучено акти списання від 30.07.15, 31.08.15 та 30.09.15 згідно із якими для заливки стяжки в нежитловому приміщенні площею 365.3 м.кв. використано 99,2 тони цементу, 36,1 м.куб. піску, 204.5 тон відсіву та щебню. Для мурування перестінок по АДРЕСА_4 , згідно акту списання від 31.03.17 використано 14 тон цементу, 3 м.куб. піска та 33 тони відсіву і щебеню. Також згідно актів списання від 30.11.15 та 31.12.15 для капітального ремонту території аквапарку та складських приміщень по АДРЕСА_4 а списано інші ТМЦ. Всього надано актів на списання на суму 957 581,68 гривень.

Проте, апеляційний суд із такими висновками відповідача не погоджується з огляду на наступне.

Як слідує з Акту перевірки, основною підставою для встановлення факту безтоварності операцій Позивача з ФОП ОСОБА_1 вказується інформація з досудового розслідування у справі №32017090000000011 від 27.02.2017 року.

Проте, на час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не представлено вироків суду стосовно посадових осіб контрагента, які б набрали законної сили.

Апеляційний суд вважає за можливе застосувати наступні правові позиції Верховного Суду щодо наявності кримінального провадження відносно контрагента позивача, зокрема: сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача (Постанова ВС від 05.06.2018р. у справі № 809/1139/17).

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій (постанова ВС від 27.03.2018 року у справі №816/809/17).

Наявність кримінального провадження, що перебуває у правоохоронних органів, що здійснюють його розслідування за фактом фіктивного підприємства може мати юридично-правове значення, але не виключно, у випадку наявності вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, як такі, що є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відсутність в матеріалах справи таких судових рішень унеможливлює прийняття доводів скаржника щодо ненадання судами належної оцінки наявності кримінального розслідування (постанова ВС від 15.05.2018 року у справі № 822/2348/16).

Помилковим є посилання відповідача та суду першої інстанції на обов`язок надання до перевірки товаро-транспортних накладних, оскільки за наслідками купівлі товарів у контрагента ФОП ОСОБА_1 позивач не відшкодував витрат з транспортування цих товарів, а тому і не мав обов`язку для пред`явлення ТТН під час проведення перевірки та при вказаних обставинах такі товаро - транспортні накладні не є первинними документами в бухгалтерському обліку позивача.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року за №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п.11.1 вказаних Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Водночас, зазначені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Наведена правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема у постанові від 26.06.2018р. у справі №826/548/17, у якій зазначено, що посилання на відсутність товаро - транспортних накладних як підтвердження нереальності госполраських операцій з поставки товарів є безпідставними. Товаро - транспортні накладні призначені для обліку руху товарно - матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно - транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги. Відсутність товарно - транспортної накладної ще не свідчить про безумовний безтоварний характер господарської операції з поставки товарів у цілому, так само як відсутність сертифікатів якості товару .

Таким чином, якщо ТТН є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги, то при умові, що позивач не формував витрати за такі перевезення у своєму бухгалтерському обліку, обов`язку у складанні та зберіганні ТТН у Позивача відсутній.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах: від 14.03.2018р. у справі №813/4815/13-а, від 26.06.2018 р. у справі №804/5227/16, від 26.-6.2018 р. у справі №804/4874/16.

Щодо відсутності доказів можливості складування товарів придбаних у ФОП ОСОБА_1 , то позивачем надано наступні докази: договір купівлі-продажу нежитлових приміщень - приміщення громадського харчування (ресторан Цунамі ) готель, за адресою: АДРЕСА_1 . АДРЕСА_5 ., договір купівлі-продажу нежитлових приміщень - спортивно-оздоровчий комплекс (Льодова арена) за адресою: АДРЕСА_6 . Івано-Франківськ АДРЕСА_7 . О. Довженка 29., технічний паспорт на виробничо-побутові приміщення за адресою: АДРЕСА_6 .Івано-Франківськ вул. Височана 18А., технічний паспорт на громадський будинок за адресою: м. Івано-Франківськ вул. Грушевського 22А., технічний паспорт на громадський будинок за адресою: АДРЕСА_6 . Івано- АДРЕСА_8 29А., свідоцтво на право власності на нерухоме майно - ( розважально - дозвільний центр з спортивно-оздоровчим комплексом Аквапарк ) за адресою: м. Івано-Франківськ вул. Довженка 296, свідоцтво на право власності на нерухоме майно - (розважально - дозвільний центр з спортивно-оздоровчим комплексом Аквапарк ) за адресою: м. Івано-Франківськ вул. Довженка 296.

Наведені докази спростовують твердження суду першої інстанції щодо встановленого факту не можливості складування придбаних товарів у контрагента ФОП ОСОБА_1 так як загальні площі та прилеглі території до даних споруд дозволяли позивачу складувати придбаний товар.

Що стосується неможливості складування товару ФОП ОСОБА_1 на ТОВ Агромаш та ПАТ Промприлад , апеляційний суд зазначає наступне.

Позивачем долучені рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі 809/1010/18, якими встановлено конкретні факти щодо господарської діяльності контрагента позивача - ФОП ОСОБА_1 та які мають відношення до предмету даної справи та обставин що досліджуються у т.ч. складування та транспортування.

Зокрема судовими рішеннями встановлені факти, які підтверджують використання ФОП ОСОБА_1 складських приміщень.

Щодо використання придбаних товарів у ФОП ОСОБА_1 господарській діяльності позивача, то позивач надав як докази акти списання від 30.07.15, 31.08.15 та 30.09.15 згідно із якими для заливки стяжки в нежитловому приміщенні площею 365.3 м.кв. використано 99,2 тони цементу, 36,1 м.куб. піску, 204.5 тон відсіву та щебню.

Для мурування перестінок по АДРЕСА_4 , згідно акту списання від 31.03.17р. використано 14 тон цементу, 3 м.куб. піска та 33 тони відсіву і щебеню, також згідно актів списання від 30.11.15р. та 31.12.15р. для капітального ремонту території аквапарку та складських приміщень по АДРЕСА_4 , однак судом не взято до уваги оборотно - сальдові відомості Позивача які також надані суду як доказ і які якраз і підтверджують факт відображення в бухгалтерському обліку Позивача даний факт.

Як уже зазначалось вище, позивач для здійснення своєї господарської діяльності використовує власне нерухоме майно, що підтверджується представленими доказами, що не заперечується відповідачем.

За період що перевірявся, позивач проводив списання товаро-матеріальних цінностей для цілей поліпшення та створення основних засобів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій Позивача є належні первинні документи, акти списання, що містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, установленим чинним законодавством для первинних документів, і які фіксують факт здійснення конкретної господарської операції (докази долучені до матеріалів справи).

Факти дійсного використання та списання відповідних матеріальних цінностей для цілей поліпшення та створення основних засобів підтверджені документально відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема наявний об`єкт та предмет списання. Усі господарські операції, які оформлені конкретними первинними документами, мають своє відповідне відображення у бухгалтерському обліку підприємства і враховані при визначенні фінансового результату.

Фінансовий результат, визначений підприємством у його бухгалтерському обліку та відображений у фінансовій звітності підприємства є об`єктом оподаткування податком на прибуток, що передбачено п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу.

Окрім цього, згідно із п. 1.2 норм ДБН (будівельні стандарти) - позивач не мав обов`язку додатково складати документи за формою КБ-2 та КБ-3 за наслідками списання матеріалів у даному випадку, так як матеріали списані позивачем не були придбані за бюджетні кошти, кошти державних та комунальних підприємств та кредитів отриманих під державні гарантії і доказів зворотного відповідач не надав.

Щодо безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ Європроектгруп .

У Акті перевірки відповідач також посилається на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №32018090000000013 зареєстрованому в ЄРДР 14.03.2018року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні фіктивного підприємництва ТОВ Європроектгруп (ЄДРПОУ-40325655), ТОВ Укрбудтехнолоджі (код ЄДРПОУ 41012583), ТОВ Станіславська торгово-фінансова група (код ЄДРПОУ 41080234), внаслідок чого безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ підприємствам реального сектору економіки на загальну суму 4 100 500 грн. та в такий спосіб вчинено пособництво в ухиленні від сплати податків, а також здійснено легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та крім цього, як на підставу безтоварності операцій відповідач посилається на ненадання до перевірки товаро-транспортних накладних та відповідно відсутній факт перевезення товарів, ненадання до перевірки сертифікатів якості товару, що є доказом безтоварності операцій.

Апеляційний суд також вважає невірним посилання суду першої інстанції на наявність кримінального провадження, відсутність ТТН та сертифікатів, з урахуванням наведених вище висновків суду апеляційної інстанції щодо правочинів позивача із ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до наданих первинних документів та даних бухгалтерського обліку встановлено, що ТОВ КГД-Буд протягом 2015-2017 років відображено придбання товарно- матеріальних цінностей у ТОВ Європроектгруп всього в сумі 209 189 грн.

Згідно даних єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ КГД-Буд задекларовано суму податкового кредиту по вказаному контрагенту всього в сумі 34 864 грн., в т. ч. за грудень 2016року в сумі 7 982 грн., за лютий 2017року в сумі 5 451 грн., за вересень 2017 року в сумі 5 990 грн., за жовтень 2017року в сумі 8 261 грн., за листопад 2017року в сумі 7 180 грн.

Крім того суду надано видаткові накладні ТОВ Європроектгруп за грудень 2016 року, лютий, вересень, жовтень, листопад 2017 року, податкові накладні та платіжні доручення.

Відповідно до актів списання за грудень 2016, березень, вересень, жовтень та грудень 2017 року, придбані у ТОВ Європроектгруп автозапчастини використані для ремонту та обслуговування когенераційно ї установки Vitobloc 402.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, даний товар функціонально може використовуватись виключно в автомобілях, наприклад фільтр повітряний С 33-920/5 (видаткова накладна від 31.12.16) використовується в автомобілях IVECO. Доказів можливості використання придбаних автозапчастин для когенераційної установки Vitobloc 402 позивачем суду надано не було.

Також суд зазначив, що ТОВ КГД-Буд не надано договорів про придбання товарів та документів на перевезення.

Апеляційний суд також вважає висновки відповідача у Акті перевірки та суду першої інстанції невірними з огляду на наступне.

Згідно інформації з офіційного сайту постачальника в Україні когенераційних установок Vitobloc (http://viessmann.com.ua/sistemy-otoplenia-l 88/Kogeneracionnye_ustanovki.html) в основі когенераційної установки Vitobloc 402 встановлений двигун аналогічний тому, що використовуються в авто IVECO, тому висновки суду щодо не відповідності функціоналу є помилковим. Крім цього, про дану обставину позивач наголошував у суді першої інстанції.

Щодо безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ СВІМ .

З Акту перевірки слідує, що аналізом даних ЄРПН встановлено, що ТОВ СВІМ придбавались ТМЦ, в тому числі цемент, портландцементу у ФОП ОСОБА_1 та ТОВ К.Д.В. СУ ФР ГУ ДФС в Івано-Франківській області до єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення № 32017090000000011, що кваліфікується за ч.1 cт. 205 ККУ за фактом вчинення ОСОБА_1 фіктивного підприємництва. Окрім того, відповідач посилається як на підставу безтоварності операцій, ненадання до перевірки товаро-транспортних накладних, сертифікатів якості товару.

Крім того, із Акту перевірки слідує (сторінка 15 абзац 1), що основним обґрунтуванням безтоварності операцій позивача із даним контрагентом є те, що ТзОВ СВІМ придбавало товар у ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ К.Д.В.

Колегія суддів апеляційного суду також вважає невірними висновки відповідача і суду першої інстанції з наведених вище підстав щодо наявності кримінального провадження, відсутності ТТН та сертифікатів.

Отже, наведене свідчить про те, що суд не може покласти в основу судового рішення аргументи та обґрунтування контролюючого органу щодо обставин нереальності згаданих господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати згадані обставини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які не містять недоліків, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки, які ґрунтуються на припущеннях.

Відтак, апеляційний суд вважає, що інформація, яка міститься у наданих позивачем первинних документах, не спростована відповідачем.

Разом з тим, слід врахувати положення п.198.2 ст.198 ПК України, відповідно до якого, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які не містять недоліків.

Окрім того, даючи оцінку висновкам контролюючого органу, викладеним в акті перевірки, судом, у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, апеляційним судом враховано наведені вище правові позиції Верховного Суду, а також наступні:

- норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанова ВС від 12.06.2018 року у справі № 826/11879/13-а);

- відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку (постанова ВС від 12.06.2018 року у справі № 802/1155/17-а);

- правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин (постанова ВС від 23.05.2018 року у справі № 804/2551/13-а).

Що стосується заниження податкових зобов`язань з ПДВ за наслідком встановлених розбіжності по залишках ТМЦ.

В Акті перевірки зазначено, що В ході проведення перевірки встановлено розбіжність по залишках ТМЦ станом на 31.12.2017р. (цемент, металопрофіль, мелалочерепиця, арматура, плита OSB) та на момент проведення інвентаризації на суму 459321,88 грн. Інвентаризаційна відомість додається до першого примірника акта перевірки.

Згідно Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено продаж ТМЦ із вищевказаною номенклатурою, посадовими особами не надано пояснення щодо продажу, чи списання даних ТМЦ .

Колегія суддів вважає такі висновки невірними з огляду на наступне. Відповідно до п. 198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку .

Порядок проведення інвентаризацій врегульовано Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року №879, зареєстрованим у Мінюсті України 30.10.2014 року за №1365/26142 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 5 вказаного Положення, до початку інвентаризації (перевірки фактичної наявності активів) завершується обробка всіх документів щодо руху активів та формуються останні на момент інвентаризації реєстри прибуткових і видаткових документів або звіти про рух активів; визначаються залишки на дату інвентаризації.

Одночасно п.20 Положення передбачає, що Бухгалтерською службою складаються звіряльні відомості активів і зобов`язань, у яких відображаються розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) .

Таким чином, Положенням про інвентаризацію передбачено встановлювати розбіжності між даними бухгалтерського обліку та даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) виключно на дату інвентаризації.

Документальна планова виїзна перевірка проводилась контролюючим органом за період 01.01.2015 року - 31.12.2017 року. Порівняння даних вибіркової інвентаризації, проведено станом на 07.11.2018 року. Отже порівняння залишків ТМЦ, виявлених інвентаризацією на певну дату здійснено із залишками таких (чи подібних) залишків на цілком іншу дату, тому наведене жодним чином не може бути свідченням наявності чи відсутності розбіжностей стосовно залишків запасів у перевіреному фіскальним органом періоді - з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року.

Також у Акті перевірки не наведено встановлення фактів наявності операцій відповідно до підпунктів п.198.5 ст.198 ПК України, тобто перевіркою не встановлено конкретних фактів використання Позивачем матеріальних цінностей:

а) ні в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) ні в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів;

в) ні в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) ні в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

При цьому, відповідно до норм п. 198.5 ст.198 ПК України, у випадку встановлення таких фактів, контролюючому органу необхідно було зробити посилання на конкретні первинні документи, що підтверджують такі факти.

Щодо завищення витрат на суму завищення витрат на суму нарахованої амортизації основних засобів. Відповідно до Акту перевірки встановлено, що ТОВ КГД- Буд протягом перевіряємого періоду згідно відомості про нарахування амортизації здійснювало нарахування амортизації на основні засоби, зокрема приміщення ресторану Цунамі протягом 2015-2017рр., приміщення Льодової арени з квітня по вересень 2016-2017рр. на загальну суму 258788 грн, в тому числі за 2015рік на суму 50450 грн, за 2016рік на суму 104169 грн, за 2017рік на суму 104169 грн. Також встановлено, що доходи від надання послуг ресторану Цунамі протягом 2015- 2017рр. та приміщення Льодової арени з квітня по вересень 2016-2017рр. згідно даних бухгалтерського обліку не отримувались, тобто вказані об`єкти основних засобів не використовувались у господарській діяльності товариства за відповідні періоди .

Наведений висновок відповідача ґрунтується на тому, що у окремих місяцях протягом року, приміщення об`єкту Льодова арена та ресторан Цунамі не використовувались у господарській діяльності.

Проте з такими висновками відповідача апеляційний суд не погоджується із огляду на наступне.

Як зазначає позивача, діяльність об`єкту Льодова арена носить сезонний характер, у літні місяці відвідувачі відсутні, об`єкт Льодова арена у цей період проходить профілактичні роботи та підготовчі роботи до наступного сезону та передбачене технічним регламентом виконання у міжсезонний період на об`єкті Льодова арена профілактичних та підготовчих робіт не є свідченням використання приміщення у не господарській діяльності позивача.

Пунктом 138.3 статті 138 ПК України визначено Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об`єкта оподаткування.

Відповідно до п.п.138.3.1., розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім виробничого методу.

У свою чергу п.п. 14.1.138 п.14.1 ст.14 ПК України передбачає, що основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Об`єкт основних засобів об`єкту Льодова арена призначається платником податку виключно для використання у господарській діяльності платника податків. Одночасно цей об`єкт Льодова арена не призначається для використання у будь- яких інших видах діяльності, крім господарської. На цій підставі об`єкт основних засобів об`єкту Льодова арена відповідає вимогам п.14.1.138 ПК України.

Як зазначено вище, згідно п.п.138.3.1 п.138.3 ст.138 ПК України - розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92, зареєстрованим у Мінюсті України 18.05.2000р. за №288/4509 у п.29 передбачено, що нарахування амортизації проводиться щомісячно та припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об`єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.

Так, згідно п. 23 ПсБО 7, Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Оскільки Позивач не здійснював ні реконструкції, ні модернізації, ні добудови, ні дообладнання, ні консервації, то підстав призупиняти нарахування амортизації не було.

Отже, твердження контролюючого органу про завищення витрат Позивачем на суми нарахованої амортизації на об`єкти основних засобів є безпідставним.

Що стосується заниження податкових зобов`язань з ПДВ за наслідком реалізації послуг за ціною нижче їх собівартості. В Акті перевірки зазначено: Заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 1 Декларацій Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів встановлено внаслідок наступних порушень:

1) в ході проведення перевірки, згідно наданих до перевірки документів встановлено, що ТОВ КГД-БУД протягом періоду з 01.01.2015 по 31.12.2017 року здійснювало реалізацію послуг для суб`єктів господарської діяльності нижче їх собівартості, в результаті чого занизило базу оподаткування операцій з постачання послуг та відповідно податкові зобов`язання з податку на додану вартість. Відповідно до наданих в ході проведення перевірки документів встановлено, що ТОВ КГД-БУД протягом 2015 року здійснювало оподаткування операцій з постачання наданих послуг орендної плати яка була нижче їх собівартості.

До перевірки надано договір оренди №1 від 30.12.2014 року орендодавець ТОВ КГД БУД орендар ФОП ОСОБА_6 (316922719) термін дії договору до 31.12.2015 року приміщення готелю 248 м.кв. за адресою АДРЕСА_8 . Розмір орендної плати становить 2976 грн. за місяць., договір оренди №1 від 02.01.2014року орендодавець ТОВ КГДБУД орендар ФОП ОСОБА_7 ( НОМЕР_2 ) термін дії договору до 31.12.2015 року приміщення спортивно- оздоровчого комплексу Цунамі 5170 м.кв. за адресою АДРЕСА_8 .

Розмір орендної плати 46530 грн. за місяць.

Як визначено статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні із зміна та доповненнями (далі - Закон №996), активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. Операція продажу послуг за ціною нижче собівартості не призводить до збільшення власного капіталу суб`єкта підприємницької діяльності, є збитковою і такою, що суперечить меті підприємницької діяльності за відсутності обґрунтованих підстав для такого продажу...

Зазначені висновки Акту перевірки є помилковими з оглядну на наступне. У відповідності до абз.2 п. 188.1 ст.188 ПК України - база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості.

Облік витрат Позивач веде у власному бухгалтерському обліку сукупно, із відображенням на рахунках 90 Собівартість реалізації , 91 Загальновиробничі витрати , 92 Адміністративні витрати та інші. Організований підприємством облік не дає можливості виділення окремо витрат, тобто визначення собівартості, по кожному окремому виду послуг, які надає підприємство споживачам послуг.

Відповідачем у Акті перевірки подано інформацію про собівартість реалізованих послуг помісячно за окремі місяці 2015 року, яка не відповідає фактичним даним бухгалтерського обліку позивача оскільки дані бухгалтерського обліку підприємства не містять такої інформації, яка відображена у Акті перевірки.

Також, відповідач у Акті перевірки, колонка №3 таблиці на ст.30-31, наводить інформацію про Собівартість реалізованої готової продукції (бухгалтерське проведення Д-т 791 Фінансовий результат операційної діяльності К-т 903 Собівартість реалізованих послуг .

Разом з тим, відповідачем у Акті перевірки не зафіксована, не відображена собівартість операцій із постачання окремих конкретних послуг, що відповідно не дає підстав стверджувати про те, що постачання окремих послуг відбувалось за ціною, нижчою від їх собівартості.

Дійсні дані про помісячні обороти за 2015 рік по рахунку 903 Собівартість реалізації послуг суттєво відрізняються від сум, що наведені Відповідачем у Акті перевірки в таблиці на ст.31.

Реальні та фактичні дані наведені Позивачем у помісячних роздруківках оборотно-сальдових відомостей по рахунку 903, які долучено до адміністративного позову.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що твердження відповідача про порушення позивачем п.188.1 ст. 188 ПК України та про заниження палаткових зобов`язань з ПДВ внаслідок реалізації послуг за ціною нижче собівартості є необґрунтованими.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіривши оскаржені позивачем рішення відповідача, апеляційний суд вважає, що такі не відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ГУ ДФС в Івано з- Франківській області від 04.12.2018 року, а саме: №0010601411, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств та до позивача застосовано штрафні санкції в загальній сумі 163 729 грн.; за №0010621411, яким визначено суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1154848 грн.; за №0010611411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 223 141 грн.

Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову скасуванню та апеляційним судом приймається нове рішення про задоволення позову з наведених вище підстав.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного вище підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову в сумі 19210 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 28815 грн., а усього 38025 грн.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КГД-БУД - задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у справі №300/1028/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ЛФС в Іванов - Франківській області від 04.12.2018р.:

№ 0010601411 форма Р , відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 157345,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 6384,00 грн., на загальну суму 163729,00 грн.;

№ 0010611411 форма Р , яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 178513,00 грн., застосовано штрафні санкції на суму 44628,00 грн., на загальну суму 223141,00 грн.;

№0010621411 форма П , яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1154848,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління ДПС в Івано - Франківській області на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю КГД-БУД судові витрати по сплаті судового збору в сумі 38025 (тридцять вісім тисяч двадцять п`ять) грн. 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді В. Я. Макарик Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 21.02.2020