Рішення

від 11.02.2020 по справі 920/1056/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.02.2020 Справа № 920/1056/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., за участі секретаря судового засідання Молодецької В.О., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 920/1056/19

за позовом: Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код 30019801)

до відповідача: Державного професійно-технічного навчального закладу «Недригайлівське вище професійне училище» (42100, Сумська область, смт. Недригайлів, вул. Шмідта, 28, код 05537590)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720).

про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно та стягнення 176 358 грн. 91 коп.,

За участю представників сторін:

від позивача - Дудченко В.В.

від відповідача - Осінній О.С., Скляров С.Л.

від третьої особи - Поліщук В.О.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 22.10.2019 провадження у справі № 920/1056/19 відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.11.2019 з повідомленням сторін. В судовому засіданні 19.11.2019 було оголошено перерву до 03.12.2019.

Згідно з ухвалою господарського суду Сумської області від 03.12.2019 у справі №920/1056/19 до участі в розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача залучено Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720), підготовче засідання було відкладене на 19.12.2019.

В судовому засіданні 19.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі №920/1056/19 на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 21.01.2020.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 21.01.2020 підготовче провадження у справі № 920/1056/19 закрите, розгляд справи по суті призначено на 11.02.2020.

Суть спору: позивач відповідно до вимог позовної заяви просить суд зобов`язати відповідача повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 26,391 тис. куб. м., стягнути з відповідача на свою користь 176 358 грн. 91 коп., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 26,391 тис. куб. м., а також стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 5 290 грн. 77 коп.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№8924 від 04.11.2019), в якому проти позову заперечує і просить суд відмовити в його задоволенні, при цьому зазначає, що між учасниками спору не було договірних зобов`язань, а також будь-яких інших зобов`язань з визначеним строком виконання, тому в даному випадку є доцільним застосувати положення ст.ст. 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, які визначають загальну позовну давність у три роки та встановлюють початок перебігу позовної давності з дня коли позивач довідався чи міг довідатися про порушення свого права. На думку відповідача, позивач міг довідатися про відсутність договору на постачання природного газу у січні 2016 року, не отримавши в лютому 2016 року плати за транспортування природного газу та звернутися з претензією до відповідача про безпідставний відбір газу. А оскільки позовна давність спливла, є підстави для відмови в позові.

Позивач подав відповідь на відзив (вх.№9268 від 13.11.2019), в якому твердження відповідача вважає безпідставними, підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Від третьої особи надійшли до суду пояснення від 18.01.2020 №14/4-381-20, відповідно до яких вважає позовні вимоги обґрунтованими та законними.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив:

АТ Укртрансгаз звернувся до суду з позовом до Державного професійно-технічного навчального закладу «Недригайлівське вище професійне училище» і просить суд зобов`язати відповідача повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 26,391 тис. куб. м., стягнути з відповідача на свою користь 176 358 грн. 91 коп., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 26,391 тис. куб. м., а також стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 5 290 грн. 77 коп. В обґрунтування заявленого позову вказує, що відповідачу в січні 2016 року не було подано до газотранспортної системи обсягу природного газу жодним постачальником, відбір 26,391 тис.куб.м. природного газу відповідачем був здійснений з обсягів природного газу позивача.

Набуття відповідачем природного газу позивача в січні 2016 року в розмірі 26,391 тис. куб. метрів без будь-якої правової підстави відповідно до ст.ст. 1212 , 1213 Цивільного кодексу України породжує обов`язок останнього повернути відповідне майно в натурі, а в разі неможливості здійснити таке повернення, відшкодувати його вартість.

В підтвердження заявлених вимог позивач надав до матеріалів справи договір №1504000825-ВТВ від 27.04.2015 про закупівлю природного газу з Додатковими угодами №№ 1-7, укладений з ПАТ "НАК Нафтогаз України"; Акти приймання- передачі природного газу від 31.01.2016; реєстр Списання газу на балансування 01.01.2016-30.06.2018 ; Інформацію про надходження на точках входу та розподіл по точках виходу обсягів природного газу, віднесених на операторів газорозподільних мереж, з зазначенням обсягів небалансу за 2016 рік; звіт ПАТ "Сумигаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень 2016 року; Реєстр обсягів природного газу, що були використані споживачами по договорах з НАК Нафтогаз України по газорозподільним мережам Сумигаз у 2016 році, в розрізі кінцевих споживачів, в якому в графі "Обсяг згідно підтвердженої номінації" вказано 0,000, в графі Обсяг згідно алокації - 26,391 тис. куб. м фактично відібраного відповідачем природного газу.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що у 2015-2016 постачальником природного газу для ДПТНЗ Недригайлівське ВПУ було Публічне акціонерне товариство НАК Нафтогаз України , договори на постачання газу з яким укладалися за переддоговірною процедурою закупівлі відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 39 Закону України Про здійснення державних закупівель . ДПТНЗ Недригайлівське ВПУ визнає, що у січні 2016 навчальний заклад не мав договорів на постачання природного газу, оскільки на той час тривала закупівля природного газу з ПАТ НАК Нафтогаз України . За усною домовленістю з ПАТ НАК Нафтогаз України фактичні обсяги природного газу, спожитого у січні 2016, були включені у договірні обсяги природного газу за лютий 2016 згідно з договорами № 122/16-ТЕ та № 123/16-ТЕ від 18.02.2016 та проведений відповідний розрахунок за спожитий природний газ. Претензій і спорів між ПАТ НАК Нафтогаз України та ДПТНЗ Недригайлівське ВПУ щодо відбору, споживання і оплати природного газу не виникало.

В підтвердження заперечень відповідач надав до матеріалів справи договори постачання природного газу № 122/16-ТЕ від 18.02.2016 та № 123/16-ТЕ від 18.02.2016, укладені з ПАТ НАК Нафтогаз України ; акти приймання-передачі природного газу №№ 1, 2 від 29.02.2016; платіжні доручення №№ 59, 60 від 24.03.2016; Розподільчі відомості від 01.02.2016 № 01-34/69, від 01.03.2016 № 01-34/120; Типовий договір № 4 про розподіл природного газу від 21.01.2016, укладений з ПАТ Сумигаз ; заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.01.2016; Акти наданих послуг з розподілу природного газу від 31.01.2016 та 29.02.2016; платіжні доручення № 15 від 26.01.2016, № 18 від 01.02.2016, № 35 від 11.02.2016, № 61 від 24.03.2016 про сплату за розподіл природного газу; Звіт про результати проведення переддоговірної процедури закупівлі № 2 від 24.02.2016; Кошторис на 2016 рік.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Предметом доказування у даній справі є факт набуття або збереження належного позивачу майна, а саме 26,391 тис. куб. м. природного газу, відповідачем без достатньої на це правової підстави.

Відповідно до приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом досліджено обставини справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

Суд зазначає, що частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року по справі №906/1279/16, Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року по справі № 6-88цс13.

Судом встановлено, що позивач Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз за договором №1504000825-ВТВ від 27.04.2015 (з урахуванням Додаткових угод №№ 1-7) придбав у ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в січні 2016 природний газ виключно для забезпечення виробничо-технологічних витрат та власних потреб (а.с. 9).

Згідно з Інформацією про надходження на точках входу та розподіл по точках виходу обсягів природного газу, віднесених на операторів газорозподільних мереж, з зазначенням обсягів небалансу за 2016 рік (а.с. 15) та Реєстром обсягів природного газу, що були використані споживачами по договорах з НАК Нафтогаз України по газорозподільним мережам Сумигаз у 2016 році, в розрізі кінцевих споживачів (а.с. 18) Державний професійно-технічний навчальний заклад «Недригайлівське вище професійне училище» (відповідач) без підтверджених номінацій спожив у січні 2016 26,391 тис. куб. метрів природного газу.

Відповідач 18.02.2016 уклав з ПАТ НАК Нафтогаз України 2 договори постачання природного газу - № 122/16-ТЕ, згідно якого газ використовується виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (а.с. 30), та № 123/16-ТЕ щодо використання газу виключно для теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами (а.с. 35).

Відповідно до р. 12 договори набувають чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діють в частині реалізації газу з 01 лютого 2016 року до 31 березня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

За умовами договору № 122/16-ТЕ постачальник зобов`язався передати споживачу у лютому - 43,2 тис. куб. м, у березні - 12,0 тис. куб. м газу; за договором № 123/16-ТЕ - у лютому - 51,8 тис. куб. м, у березні - 13,0 тис. куб. м газу.

Суд приймає до уваги викладені у відзиві заперечення та пояснення позивача, що за усною домовленістю з ПАТ НАК Нафтогаз України фактичні обсяги природного газу, спожитого у січні 2016, були включені у договірні обсяги природного газу за лютий 2016 згідно з договорами № 122/16-ТЕ та № 123/16-ТЕ від 18.02.2016 та проведений відповідний розрахунок за спожитий природний газ.

Зазначене підтверджено відповідачем Розподільчою відомістю від 01.02.2016 № 01-34/69, відповідно до якої котельнею ДПТНЗ Недригайлівське ВПУ у січні 2016 спожито 64,080 тис. куб. м. природного газу (29,477 тис. куб. м. - населення, 34,603 тис. куб. м. - бюджет), та Розподільчою відомістю від 01.03.2016 № 01-34/120 про споживання у лютому 2016 - 36,183 тис. куб. м. природного газу (16,644 тис. куб. м - населення, 19,539 тис. куб м. - бюджет) (а.с. 40-43).

29.02.2016 між ПАТ НАК Нафтогаз України та ДПТНЗ Недригайлівське ВПУ підписані Акти приймання-передачі природного газу № 1, згідно якого для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню передано 43,035 тис. куб. м. газу (а.с. 33 зворотній бік) та № 2 щодо передачі 50,520 тис. куб. м. газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами (а.с. 38 зворотній бік). Сума переданого за цими Актами відповідачу природного газу відповідає кількості газу, визначеного Розподільчими відомостями від 01.02.2016, 01.03.2016 та п. 2.1 договорів №№ 122/16-ТЕ, 123/16-ТЕ від 18.02.2016, яку постачальник зобов`язувався передати споживачу у лютому 2016, за виключенням 6 706 куб. м. природного газу, за поясненнями відповідача спожитого та оплаченого в грудні 2015.

Платіжними дорученнями № 59 та № 60 від 24.03.2016 відповідач перерахував постачальнику повну вартість спожитого у лютому (а фактично у січні-лютому) 2016 природного газу (а.с. 34, 39). Претензії і спори між ПАТ НАК Нафтогаз України та ДПТНЗ Недригайлівське ВПУ щодо відбору, споживання і оплати природного газу відсутні, що спростовує позицію третьої особи - ПАТ НАК Нафтогаз України , викладену у поясненні.

Крім того, 01.01.2016 відповідачем підписана Заява-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), а 21.01.2016 укладений Типовий договір № 4 на розподіл природного газу з Публічним акціонерним товариством Сумигаз , що є оператором газорозподільної системи і здійснює розподіл природного газу на підставі відповідної ліцензії (а.с. 44-48).

Оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснена відповідачем на підставі Актів наданих послуг з розподілу природного газу № СУМ00001894 від 31.01.2016 (26,391 тис. куб. м.) та № СУМ00004045 від 29.02.2016 (67,164 тис. куб. м) (а.с. 49, 51) платіжними дорученнями № 15 від 26.01.2016, № 18 від 01.02.2016, № 35 від 11.02.2016, № 61 від 24.03.2016 (а.с.48 зворотній бік, а.с. 49 зворотній бік, а.с. 50 та зворотній бік) в повному обсязі.

З урахуванням приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, з огляду на наявність у відповідача договірних відносин з ПАТ НАК Нафтогаз України та Публічним акціонерним товариством Сумигаз , суд вважає необґрунтованими доводи позивача про відсутність у відповідача правових підстав для відбору (споживання) природного газу з газотранспортної системи в обсязі 26,391 тис. куб. метрів у січні 2016 року.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з Державного професійно-технічного навчального закладу «Недригайлівське вище професійне училище» на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 176 358,91 грн, що є вартістю природного газу в обсязі 26,391 тис. куб. метрів у відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Також суд дійшов до висновку про відмову в частині позову щодо зобов`язання Державного професійно-технічного навчального закладу «Недригайлівське вище професійне училище» повернути Акціонерному товариству "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 26,391 тис. куб. метрів, з огляду на те, що одночасне заявлення двох альтернативних вимог є необґрунтованим.

Водночас, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності до позовних вимог позивача.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд зауважує, що за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові від 14.08.2018 Верховного Суду у справі № 922/1425/17.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейським судом з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

При цьому, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Це правило пов`язано не тільки із часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

Позивач, заперечуючи проти тверджень відповідача про закінчення строку позовної давності, зазначає, що з внесенням 28.04.2017 змін до розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи позивач почав здійснювати алокацію, виявив випадки порушення ПАТ Сумигаз положень Кодексу ГТС при здійсненні алокації в частині необгрунтованого та безпідставного віднесення ПАТ Сумигаз обсягів споживання природного газу деякими споживачами (в тому числі ДПТНЗ Недригайлівське ВПУ ) з ресурсу НАК Нафтогаз України , у зв`язку з чим у позивача як оператора ГТС виник обов`язок усунення таких порушень.

Так, згідно з п.1 глави 1 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493, у редакції змін від 28.04.2017 алокація фактичних обсягів природного газу по кожному замовнику послуг транспортування, поданих (отриманих) ним у точці входу та відібраних (переданих) ним у точці виходу за певний розрахунковий період, здійснюється оператором газотранспортної системи та доводиться ним до замовника послуг транспортування відповідно до вимог розділу XIV цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 глави 1 Розділу І "Загальні положення" Кодексу газотранспортної системи алокація - віднесення оператором газотранспортної системи обсягу природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.

В той же час, редакція Кодексу ГТС, яка діяла до внесення змін постановою НКРЕКП № 615 від 28.04.2017, визначала, що у точках виходу, в яких природний газ з газотранспортної системи направляється до суміжної газотранспортної системи, газосховища або до прямого споживача, алокація обсягів природного газу здійснюється відповідним оператором суміжної газотранспортної системи, оператором газосховища або прямим споживачем, яка має бути направлена ними до оператора газотранспортної системи в строки, описані в пункті 6 цієї глави. Алокація обсягів природного газу для віртуальної точки виходу до газорозподільної системи здійснюється відповідним оператором газорозподільної системи з урахуванням глави 3 цього розділу (п. 1 гл. 2 розділу ХІІ в редакції постанови НКРЕКП № 304 від 10.03.2016).

Алокація (визначення у редакції постанови НКРЕКП № 304 від 10.03.2016) - це підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об`єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог розділу ХІІ цього Кодексу.

Така ж редакція розділу ХІІ Кодексу ГТС діяла і станом на січень 2016, коли, на думку позивача, відповідачем був спожитий природний газ без правових підстав.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що і до 28.04.2017 позивач як оператор ГТС мав бути обізнаний про фактичні обсяги спожитого споживачами газу, оскільки Кодексом на операторів суміжної газотранспортної системи, операторів газосховищ або прямих споживачів покладався обов`язок направляти до оператора газотранспортної системи алокацію обсягів природного газу. Також, суд зауважує, що надані позивачем Інформація про надходження на точках входу та розподіл по точках виходу обсягів природного газу, віднесених на операторів газорозподільних мереж, з зазначенням обсягів небалансу за 2016 рік та Реєстр обсягів природного газу, що були використані споживачами по договорах з НАК Нафтогаз України по газорозподільним мережам Сумигаз у 2016 році, в розрізі кінцевих споживачів, не містять дати їх складання та дати отримання позивачем.

Отже, позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, відповідно до умов Кодексу газотранспортної системи за результатами розрахункового періоду січня 2016 року - у лютому 2016 року.

Натомість з позовною заявою до суду позивач звернувся лише у жовтні 2019, тобто з пропуском строку позовної давності. Пояснень щодо наявності поважних причин пропуску позовної давності та доказів в їх підтвердження позивачем суду не надано.

Однак, враховуючи, що у задоволенні зазначених вище позовних вимог судом відмовлено з підстав їх необґрунтованості, суд не застосовує при цьому позовну давність та наслідки її спливу, оскільки позовна давність застосовується лише за наявності порушення прав особи.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до відповідача: Державного професійно-технічного навчального закладу «Недригайлівське вище професійне училище» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно та стягнення 176 358 грн. 91 коп. - відмовити.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 21.02.2020 .

Суддя О.Ю. Соп`яненко