Рішення

від 20.02.2007 по справі 18/93

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

18/93

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 18/93                                                                                                         20.02.07 р.

За позовом:          ТОВ „Інвестиційно –лізингова компанія „Рента”;

До:                    СП ЗАТ „Алексіс і К”;

Про:                     розірвання договору та стягнення 36 400,00 грн.

Суддя  Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Чмихаленко О.П., представник, довіреність №11 від 20.11.2006 р.;

Від відповідача:            не з”явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить визнати розірваним договір №12/07 від 12.07.2005 р.; зобов”язати відповідача повернути сплачений авансовий платіж у розмірі 36 400,00 грн.; зобов”язати відповідача сплатити пеню за необґрунтоване користування коштами у розмірі 1 837,95 грн.; стягнути з відповідача упущену вигоду у розмірі 7 517,77 грн., 542,56 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача надав клопотання, в якому відмовився від позовних вимог в частині розірвання договору №12/07 від 12.07.2005 р. та стягнення з відповідача упущеної вигоди у розмірі 7 517,77 грн.

Відповідач—Спільне підприємство Закрите акціонерне товариство „Алексіс і К”, повноважних представників в судове засідання не направив, незважаючи на визнання судом їх явки обов'язковою, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,—

В С Т А Н О В И В:

12.07.2005 р. між сторонами укладений договір №12/07, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити комплект обладнання для мийки та заправки кег МЗК-15.

Відповідно до п. 6.2.1. договору авансовий платіж у розмірі 70% вартості договору, що складає 36 400,00 грн. позивач зобов'язаний перерахувати на користь відповідача протягом п'яти днів з моменту підписання договору.

Пунктом 2.1.1. договору передбачено, що відповідача зобов'язаний протягом 20 днів з моменту отримання авансового платежу здійснити поставку обладнання позивачеві.

Відповідно до платіжного доручення №367 від 20.07.2005 р. позивач перерахував на користь відповідача авансовий платіж у розмірі 36 400,00 грн.

Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, обладнання позивачеві не поставив.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено частиною 3 статті 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

26.12.2005 р. позивачем на адресу відповідача був направлений лист №27/12, в якому позивач просив повернути перераховані авансові кошти у розмірі 36 400,00 грн.

За прострочку виконання зобов'язання позивачем нарахована пеня у розмірі 1 837,95 грн., передбачена п. 7.1. договору. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовами договору.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Провадження у справі в частині позовних вимог щодо розірвання договору №12/07 від 12.07.2005 р. та стягнення з відповідача упущеної вигоди у розмірі 7 517,77 грн. підлягає припиненню, на підставі п. 4 ст. 78 ГПК України.

Відмова від позову позивачем не суперечить вимогам закону, права іншої сторони при цьому не порушені.

Господарський суд, виходячи зі змісту вимог ст. 78 ГПК України, роз'яснив позивачеві процесуальні наслідки прийняття відмови позивача від позову, що полягають у припиненні судом провадження у справі та неможливості звернення позивача в майбутньому до господарського суду з цим же позовом.

Вина відповідача підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги не заперечив, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 78, 80 п. 4, 82-85 ГПК України, господарський суд,—

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Спільного підприємства Закрите акціонерне товариства „Алексіс і К” (інд. 03128, м. Київ, вул. Туполєва, 17, код ЄДРПОУ 24267297) на користь Товариства з обмежено відповідальністю „Інвестиційно-лізингова компанія „Рента” (юридична адреса: інд. 65006, м. Одеса, вул. Вапняна, 54-а; фактична адреса: м. Одеса, вул. Коблевська, 2/4, офіс 1, код ЄДРПОУ 33085814) 36 400 (тридцять шість чотириста) грн. заборгованості, 1 837 (одна тисяча вісімсот тридцять сім) грн. 95 коп. пені, 382 (триста вісімдесят дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті держмита та 98 (дев'яносто вісім) грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову провадження у справі припинити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Мандриченко