Рішення

від 05.02.2020 по справі 904/4320/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2020м. ДніпроСправа № 904/4320/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В. розглянув спір

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мапал", м. Обухів, Київська область

до Фізичної особи-підприємця Блохіна Євгена Сергійовича, м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець Ворона Діана Денисів, м. Дніпро

про визнання недійсним договору та застосування реституції

Представники:

від позивача не з`явився

від відповідача Токовенко О.В.

від третьої особи не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мапал" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним договору № 030501 транспортної експедиції вантажів автомобільним транспортом в міжміському і міжнародному повідомленні від 03.05.2018 та застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення грошових коштів в сумі 1 313 900,00 грн.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що договір № 030501 від 03.05.2018 не відповідає вимогам чинного законодавства, відтак, просить суд визнати недійсним зазначений договір та застосувати наслідки його недійсності, а саме, стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 1 313 900,00 грн.

У відзиві на позов, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що спірний договір № 030501 транспортної експедиції від 03.05.2018 є укладеним в письмовій формі, останній відповідає всім умовам, викладеним в Главах 19-20 Господарського кодексу України, як то: воля сторін по укладанню договору; вимоги до умов, які породжують господарські зобов`язання; суттєві умови договору; порядок укладання; інші особливості укладання договору, тощо.

Далі відповідач вказує про те, що позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин.

Також, відповідач зазначає, що настання передбачених статтею 241 Цивільного кодексу України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін).

Підтвердженням, що свідчить про схвалення договору позивачем, є його виконання сторонами, так, відповідач вказує про те, що за період дії спірного договору, експедитор надав послуги перевезення вантажів з 18.05.2018 по 30.11.2018 на суму 1 520 750,00 грн., що підтверджуються рахунками-фактури, заявками-договорів на транспортно- експедиційні послуги, товарно-транспортними накладними, актами здачі-приймання робіт. Всі ці документи підписані сторонами та скріплені печатками.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те що, сума оподаткованого доходу, яка виплачена відповідачу, як фізичній особі-підприємцю Блохіну Є.С. від господарської діяльності, відображаються у податковому розрахунку (форма № 1ДФ). На електронний запит фізичної особі-підприємця Блохіна Є.С. надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, з яких вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мапал" відобразило суму нарахованих доходів фізичної особи-підприємця Блохіна Є.С. в розмірі 1 520 750 грн.

Також відповідач зазначає, що в обґрунтування своїх тверджень позивач надав наступні документи: лист від 05.09.2019 про проведення службового розслідування, акт від 17.09.2019 про проведення службового розслідування, наказ про звільнення від 24.06.2019 головного бухгалтера позивача за власним бажанням, проте, на зазначених документах поставлений факсимільний підпис директора ТОВ "Мапал" та відсутня печатка позивача.

Таким чином, відповідач вважає, що наведені позивачем підстави не обґрунтовані належними доказами, а отже, відсутні підстави як для визнання правочину недійсним, так і для застосування реституції.

У відповіді на відзив, позивач вказує про те, що позиція відповідача є не обґрунтованою та такою, що не спростовує докази позовної заяви з огляду на наступне.

Обставини викладені у відзиві на позов та додані до нього документи є підтвердженням позиції позивача щодо незаконної діяльності ФОП Блохіна Є.С., ФОП Ворони Д.Д. та ОСОБА_3 з одного боку та колишнього бухгалтера ТОВ "Мапал" ОСОБА_1 , щодо незаконного заволодіння грошовими коштами ТОВ "Мапал" в сумі 1 313 900,00 грн,.

На переконання позивача договір № 030501 від 03.05.2018 відноситься до категорії недійсного правочину, адже він має дефект волі та дефект суб`єктного складу. Так як керівник ТОВ "Мапал" не підписував спірний договір та не ставив відтиску печатки підприємства, як наслідок відсутнє волевиявлення учасника правочину, до того ж спірний договір, на думку позивача, не спрямований на настання реальних наслідків, які ним були обумовлені.

Позивач просить суд звернути увагу на те, що надані відповідачем копії товарно-транспортних накладних не відповідають дійсності, мають не правдиві відомості та підроблені реквізити (підпис керівника та печатка ТОВ "Мапал"), а також складені з метою неправомірного стягнення з ТОВ "Мапал" грошових коштів за господарські операції.

Ухвалою від 26.09.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мапал" залишено без руху у зв`язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статті 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

08.10.2019 від позивача надійшло клопотання, до якого останнім залучено оригінал платіжного доручення № 4913 від 19.09.2019 про сплату судового збору у сумі 21 629,50 грн., а також повідомлено про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, відсутність яких на момент подання позовної заяви стала підставою для залишення її без руху.

15.10.2019 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/4320/19, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Фізичну особу-підприємця Ворону Діану Денисівну, м. Дніпро, підготовче засідання призначено на 05.11.2019, про що постановлено ухвалу.

Господарським судом відкладено підготовче засідання до 26.11.2019, про що постановлено ухвалу від 05.11.2019.

15.11.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву, який містить клопотання про поновлення строку на його подання.

Вказане клопотання судом задоволено.

26.11.2019 господарським судом відтерміновано розгляд клопотання, що надійшло від позивача, підготовче засідання відкладено до 10.12.2019, про що постановлено ухвалу.

05.12.2019 відповідачем подано заяву з додатковим обґрунтуванням причин подачі відзиву на позовну заяву та додатків до нього з пропуском встановленого строку.

Вказана заява також містить заперечення відповідача відносно клопотання позивача (поданого 21.11.2019) про долучення до матеріалів справи доказів, а саме, заяви свідка ОСОБА_2 .

В підготовчому засіданні, яке відбулось 10.12.2019, позивачем повторно подано заяву про забезпечення доказів.

Ухвалою від 10.12.2019 господарським судом відкладено підготовче засідання до 16.12.2019.

13.12.2019 відповідачем подані заперечення на заяву про забезпечення доказів.

16.12.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мапал" про забезпечення доказів повернуто без розгляду, про що постановлено ухвалу.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 16.12.2019, представником Фізичної особи-підприємця Ворони Діани Денисівни подані заперечення на позов.

Представником позивача подано клопотання про продовження строку підготовчого провадження, яке задоволено судом, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 15.01.2020 та відкладено підготовче засідання до 13.01.2020, про що постановлено ухвалу.

Позивачем подано відповідь на відзив.

Представник ФОП Ворони Діани Денисівни у судове засідання 13.01.2020 не з`явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить підпис останнього на повідомленні про відкладення розгляду справи.

Клопотання ТОВ "Мапал" про залучення доказів, а саме, заяви свідка, залишено без розгляду, з огляду на те, вказане клопотання подано після закінчення встановленого строку, а заяви про його поновлення суду надано не було.

11.01.2020 від позивача до канцелярії суду надійшла заява про забезпечення доказів, в якій останній зазначає, що звертається до суду з заявою про забезпечення доказів шляхом витребування оригіналів документів та призначення судової почеркознавчої експертизи.

За приписами з частини 1, 5 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення доказів розглядається у судовому засіданні в загальному порядку.

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мапал" про забезпечення доказів шляхом витребування оригіналів документів та призначення судової почеркознавчої експертизи відмовлено, про що постановлено ухвалу суду від 13.01.2020.

Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 ГПК України, у зв`язку з чим господарським судом 13.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 05.02.2020, про що постановлено ухвалу.

Ухвалою суду від 05.02.2020 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у справі є обставини, що вказують на недодержання сторонами, в момент укладення договору транспортної експедиції вантажів автомобільним транспортом в міжміському і міжнародному повідомленні № 030501 від 03.05.2018, вимог закону.

Доказами, якими позивач підтверджує позовні вимоги є: договор транспортної експедиції вантажів автомобільним транспортом в міжміському і міжнародному повідомленні № 030501 від 03.05.2018 (а.с. 16- 19); платіжні доручення (а.с. 20-37); лист про проведення службового розслідування № 23 від 05.09.2019 (а.с. 41), акт про результат проведення службового розслідування (а.с. 42), накази про звільнення № 07-К від 08.06.2018, № 09-К від 24.06.2019.

03.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мапал" ("Замовник") та Фізичною особою-підприємцем Блохіним Євгеном Сергійовичем ("Експедитор") укладено договір транспортної експедиції вантажів автомобільним транспортом в міжміському і міжнародному повідомленні № 030501 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Експедитор зобов`язується від свого імені і за рахунок Замовника здійснити організацію доставки вантажів в міжміських і міжнародних повідомленнях, притягуючи для здійснення перевезень третю особу.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що для виконання послуг Замовник перераховує Експедиторові суму, вказану в транспортній заявці, яка є невід`ємною частиною договору. Сума включає вартість послуг з перевезення і вартість послуг експедиції, розмір яких відображається в двосторонньому акті і оплачується згідно встановленого рахунку.

Згідно з п. 8.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і є дійсним до 31.12.2018.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору транспортної експедиції вантажів автомобільним транспортом в міжміському і міжнародному повідомленні № 030501 від 03.05.2018, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Стаття 12 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" встановлює, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно зі статтею 13-1 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що договір транспортної експедиції вантажів автомобільним транспортом в міжміському і міжнародному повідомленні № 030501 від 03.05.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мапал" та Фізичною особою-підприємцем Блохіним Євгеном Сергійовичем не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки підпис на спірному договорі виконаний не директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Мапал" Миглан О.А., а невідомою особою, відтиск печатки підприємства є підробленим, та не відповідає оригіналу печатки, якою користується підприємство позивача, а кошти у сумі 1 313 900,00 грн. були безпідставно перераховані на рахунок Фізичної особи-підприємця Блохіна Євгена Сергійовича внаслідок змови працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Мапал" без реального виконання робіт відповідачем.

Отже, вказані обставини на думку позивача, є підставою для визнання недійсним спірного договору.

Вимоги заявлені позивачем задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Порядок підписання правочину та визначення уповноваженою на це особи врегульовані нормами статті 207 Цивільного кодексу України, недодержання цих вимог є дефектом форми правочину.

Вимога щодо вчинення правочину у формі, встановленій законом, відповідно до частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України, є однією із загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину вимог частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України не є безумовною підставою для визнання такого правочину недійсним.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України зазначено якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (спірний правочин).

Відповідно до вимог статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Судом при розгляді даної справи встановлено, що залучені до матеріалів справи докази підтверджують факт вчинення спірного правочину і наступне його прийняття до виконання та схвалення.

Так, вчинення правочину між сторонами підтверджується наявністю не лише підписів на спірному договорі, але і наявністю відтисків печаток як юридичної особи позивача, так і відповідача.

Позивачем не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що у даному випадку печатка використовувалася проти волі позивача.

Суд зазначає, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

У разі непідписання договору особою, зазначеною в ньому як сторона, за умови підтвердження цього факту належними доказами, при встановленні, що нею не вчинялись дії, спрямовані на виникнення відповідних правовідносин, такий договір за позовом цієї особи (або іншої заінтересованої особи) може бути визнаний недійсним у зв`язку з його невідповідністю вимогам частин 3 і 5 статті 203 ЦК, а саме: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Проте, слід зауважити, що визнання договору недійсним згідно зі статтями 203, 215 ЦК у зв`язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, можливе лише у тому випадку якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами виконувались умови спірного договору, а саме, позивачем надавались заявки договори на транспортно-експедиційні послуги, Експедитором (відповідачем) надавались відповідні послуги; сторонами договору підписувались акти здачі прийняття робіт; надавались рахунки для оплати робіт, відповідно до яких позивачем здійснювалась оплата.

На виконання умов вказаного договору, Експедитор, за період з 18.05.5018 по 30.11.2018 надав послуги перевезення вантажів на суму 1 520 750 грн., що підтверджується рахунками-фактури, заявками-договорів на транспортно-експедиційні послуги, товарно-транспортними накладними, актами здачі-приймання робіт.

Всі ці документи, як вже було зазначено вище, підписані сторонами та скріплені печатками підприємств (зазначені документи відповідачем додані до відзиву та залучені до матеріалів справи, том 1 а.с. 127-250, том 2 а.с. 1-250, том 3 а.с. 1-250, том 4 а.с. 1 - 250).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується те, що позивачем та відповідачем на протязі з травня по листопад 2018 вчинялись дії, спрямовані на прийняття до виконання оспорюваного договору, що свідчить про його подальше схвалення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними. Доводи позивача, що висвітлені у позові, не знайшли свого підтвердження при дослідженні доказів та встановленні обставин справи.

З огляду на наведене, та зважаючи на те, що спірний Договір не суперечить положенням статей 203, 215 Цивільного кодексу України, іншим вимогам чинного законодавства, містить всі істотні умови встановленні законодавством для даного виду правочину, зважаючи на підтвердженість фактів прийняття до виконання та вчинення дій щодо схвалення стороною позивача спірного правочину, у суду відсутні підстави для визнання недійсним договору транспортної експедиції вантажів автомобільним транспортом в міжміському і міжнародному повідомленні № 030501 від 03.05.2018.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

При цьому, за недоведеності позивачем обставин щодо недійсності (нікчемності) Договору, відсутні підстави для застосування наслідків його недійсності (реституції).

За таких обставин решту аргументів позивача суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують висновку суду про відмову у позові.

У відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями, статтями 203, 204, 215, 216, 234 Цивільного кодексу України, статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мапал" до Фізичної особи-підприємця Блохіна Євгена Сергійовича про визнання недійсним договору транспортної експедиції вантажів автомобільним транспортом в міжміському і міжнародному повідомленні № 030501 від 03.05.2018 та застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення грошових коштів в сумі 1 313 900,00 грн. - відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 12.02.2020

Суддя І.Ф. Мельниченко