Рішення

від 28.01.2020 по справі 160/10819/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року Справа № 160/10819/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ел Груп до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

01.11.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛ ГРУП до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000071408 від 03.01.2019 року Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000061408 від 03.01.2019 року Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено:

- за результатами позапланової документальної перевірки ТОВ ЕЛ ГРУП за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року було складено акт від 06.12.2018 року №70644/04-36-14-21/40219576, який отримано платником податків 14.12.2018 року;

- актом було встановлено порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 84000 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі 84000 грн;

- станом на 08.05.2019 року позивачем так і не було отримано податкових повідомлень-рішень;

- позивач звернувся до ГУ ДФС у Дніпропетровській області з наступним питанням: ППР за результатами акту перевірки від 06.12.2018 року №7064/04-36-14-21/40219576 просимо вважати повернутими помилково та просимо надіслати повторно або надати копію на юридичну адресу товариства;

- 11.06.2019 року позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 року №0000061408 та податкове повідомлення-рішення №0000071408 від 03.01.2019 року;

- в акті перевірки від 06.12.2018 року №70644/04-36-14-21/40219576 було наведено у висновках встановлені порушення тільки пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 84000 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі 84000 грн, висновки щодо порушень сплати податку на додану вартість в акті перевірки не наведені, отже, відсутні підстави для його нарахування;

- попередньо органами ДФС проводилась позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ ЕЛ ГРУП , в тому числі з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Комплект Стандарт Сервіс за період з 01.03.2017 по 31.03.2017 року;

- за результатами даної перевірки складено акт від 20.11.2018 року №66558/04-36-14-19/40219576, таким чином є дві податкові перевірки, які перевіряються один і той же податковий період за взаємодією з одним контрагентом, а саме ТОВ Комплект Стандарт Сервіс за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 року;

- позивач співпрацював з даним контрагентом лише в березні 2017 року;

- оскільки у законах України не передбачено обов`язку податкових органів проводити повторні перевірки за той самий період, то визначення податкових зобов`язань за результатами такої перевірки є неправомірними;

- ТОВ ЕЛ ГРУП було позбавлено права надати відповідь на запит, надати пояснення з приводу можливих порушень, на думку ДФС, порушень податкового законодавства, адже його не отримувало;

- ТОВ ЕЛ ГРУП було позбавлено права і щодо оскарження рішення щодо призначення перевірки, а саме наказу від 24.10.2018 №6097-п ГУ ДФС у Дніпропетровській області, так як взагалі його не отримувало;

- позивачем також зазначено, що податковий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією при виборі контрагента;

- позивач вважає, що принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами;

- крім того, позивач зазначає, що вирок Жовневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2018 у справі №210/4522/18, відповідно до якого ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України скасовано ухвалою Дніпровського апеляційного суду м. Дніпро від 13.11.2018 року по справі №201/4522/18, тобто на день проведення перевірки він не набрав законної сили та не міг бути підставою для винесення висновків, які зазначені в акті;

- при складанні акту перевірки контролюючим органом в акті перевірки використано необґрунтовані дані, а також суб`єктивні припущення, які не мають підтверджуючих доказів та належного обґрунтування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача додаткові докази.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджується матеріалами справи.

28.11.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступне:

- за наслідками перевірки відповідно до акту від 06.12.2018 №70644/04-36-14-21/40219576 було встановлено порушення пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, в результааті чого підприємством занижено податок на прибуток у загальній сумі 84000 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 84000 грн та п. 185.1 ст.185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 ПКУ, результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 93333 грн., в тому числі за березень 2017 року у сумі 93333 грн;

- 18.07.2018 року на податкову адресу ТОВ ЕЛ ГРУП направлено запит від 16.07.2018 №41815/10/04-36-14-09 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ Комплект Стандарт Сервіс . Згідно довідки Укрпошти лист від 16.07.2018 було повернуто на адресу ГУ ДФС у Дніпропетровській області 14.09.2018 року з поміткою за закінченням встановленого строку зберігання ;

- відповідачем були надіслані засобами поштового зв`язку повідомлення від 24.10.2018 року №2501 про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та копія наказу 24.10.2018 №6097-п;

- проведеним аналізом в період проведення перевірки та при розгляді заперечень до акту перевірки відповідачем встановлено, що у контрагента ТОВ Комлект Стандарт Сервіс для ведення фінансово-господарської діяльності, не встановлено у підприємства основних фондів та необхідної кількості найманої робочої сили;

- для здійснення робіт по обслуговуванню технологічного обладнання, які були надані ТОВ ЕЛ ГРУП у підприємства - постачальника відсутні працівники з визначеною кваліфікацією та здібностями;

- в ЄРПН встановлено, що реалізовані на ТОВ ЕЛ ГРУП послуги було придбано ТОВ Комплект Стандарт Сервіс у березні 2017 року у контрагента ПП ІРТА-Д . В свою чергу, ПП ІРТА-Д вищевказані послги було придбано у березні 2017 року у контрагента ТОВ Астіон Буд ;

- аналізом ЄРПН встановлено відсутність придбання ТОВ Астіон Буд послуг обслуговування технологічного обладнання, що були реалізовані на ПП ІРТА-Д , ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , а в подальшому на ТОВ Ел Груп в березні 2017 року.

02.12.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що:

- запит відповідачем було направлено за невірною адресою підприємства;

- до відзиву не було надано доказів повідомлення платника податків про проведення перевірки;

- товариством вже отримувався запит щодо ТОВ Комплект Стандарт Сервіс про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) №30507/10/04-36-14-12-12 від 27.10.2017 р., на який було надано усю необхідну документацію вих.№29/ЕГ від 13.11.2017 р;

- відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем. Доказів на підтвердження такого факту, як того вимагає ч.2 ст.77 КАС України відповідачем не надано;

- ДФС не надано доказів на підтвердження фіктивності постачальника позивача, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків. Не наведено також доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних строків економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо;

- у відзиві відповідачем не спростовано жодним доказом твердження про повторність періоду перевірки, таким чином, період який досліджується в акті від 06.12.2018 №70644/04-36-14-21/40219576, входив до складу періоду, який описаний в акті від 20.11.2018 №66558/04-36-14-19/40219576, і відповідно донарахування відбулось двічі.

Відповідач правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

04.12.2019 року від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що податковий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією при виборі контрагента, а також надані первинні документи підприємства.

20.01.2020 року від представника відповідача надійшли додаткові докази по справі.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було направлено на адресу ТОВ ЕЛ ГРУП запит про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) від 16.07.2019 року №41815/10/04-36-14-09 по взаємовідносинах з ТОВ Комплект Стандарт Сервіс (код ЄДРПОУ 41077038) за 01.01.2017 року - 31.12.2017 року. Вищезазначений запит направлений за адресою: вул. Мопрівська, буд 89, м. Кривий ріг, 50025. Конверт був повернутий на адресу податкового органу за закінченням встановленого строку зберігання.

Згідно з пп. 19-1.1. п. 19-1.1 ст. 19, пп. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20, с. 75, пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, у зв`язку з ненаданням ТОВ ЕЛ ГРУП на запит ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 16.07.2018 №4115/1004-36-14-09 відповіді, з 23.11.2018 по 29.11.2018 року на підставі повідомлення від 24.10.2018 року №2501 та відповідно до наказу від 24.10.2018 №6097-п ГУ ДФС у Дніпропетровській області та було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ЕЛ ГРУП .

За результатами перевірки було складено акт Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ЕЛ ГРУП з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ Комплект Стандарт Сервіс за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 року №70644/04-36-14-21/40219576 від 06.12.2018 року.

Перевіркою було встановлено порушення ТОВ ЕЛ ГРУП пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у загальній сумі 84000 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 84000 грн.

Крім того, судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було направлено на адресу ТОВ ЕЛ ГРУП запит про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) від 27.10.2017 року №30507/10/04-36-14-12-12 по взаємовідносинах з ТОВ Лілі-Роуз , ТОВ Комплект Стандарт Сервіс за березень 2017 року, ТОВ Алістар Груп .

У відповідь на вищезазначений запит ТОВ ЕЛ ГРУП було направлено відповідь від 13.11.2017 року з копіями відповідних документів.

Згідно з пп. 19-1.1. п. 19-1.1 ст. 19, пп. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1., пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 82.2 ст 82 Податкового кодексу України з 07.11.2018 по 13.11.2018 року відповідно до наказу від 05.11.2018 №6302-п ГУ ДФС у Дніпропетровській області та було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ЕЛ ГРУП .

За результатами перевірки було складено акт Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ЕЛ ГРУП з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам, зокрема, із ТОВ Комплект Стандарт Сервіс за період з 01.03.2017 по 31.03.2017 року №66558/04-36-14-19/40219576 від 20.11.2018 року.

Не погодившись з актом перевірки №70644/04-36-14-21/40219576 від 06.12.2018 року, позивач подав заперечення від 17.12.2018 №17-12-4 (вх. до ГУ ДФС 18.12.2018 №54259/10) на вищезазначений акт, за результатом розгляду заперечення висновки акту залишено без змін.

На підставі акту №70644/04-36-14-21/40219576 від 06.12.2018, були винесені податкові повідомлення-рішення №0000071408 та №0000061408 від 03.01.2019 року, які позивачем були оскаржені до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС від 22.08.2019 року №40445/16/99-99-11-04-01-25 скаргу позивача було залишено без розгляду.

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями №0000071408 та №0000061408 від 03.01.2019 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

5-1) виявлено недостовірність даних, що містяться у звіті про підзвітні рахунки, поданому фінансовим агентом;

5-2) отримано повідомлення від компетентного органу іноземної держави, з якою Україною укладено міжнародний договір, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або укладених на їх підставі міжвідомчих договорів, про виявлення таким органом помилок, неповних або недостовірних даних, наданих фінансовим агентом щодо підзвітного рахунка особи, яка є резидентом відповідної іноземної держави, або про невиконання фінансовим агентом зобов`язань, передбачених таким міжнародним договором;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо він надісланий за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

При цьому, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було направлено на адресу ТОВ ЕЛ ГРУП запит про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) від 16.07.2019 року №41815/10/04-36-14-09 по взаємовідносинах з ТОВ Комплект Стандарт Сервіс (код ЄДРПОУ 41077038) за 01.01.2017 року - 31.12.2017 року за адресою: вул. Мопрівська, буд 89, м. Кривий ріг, 50025.

Суд зазначає, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи - ТОВ Ел Груп - 50025, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Модрівська, буд. 89.

Отже, суд приходить до висновку, що податковим органом не було вручено запит платнику податку, відповідно до норм чинного законодавства.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі ПК України) закріплено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із приписами статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

У той же час, абзацом 2 пункту 78.2 статті 78 ПК України передбачено, що контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Судом встановлено, що згідно з пп. 19-1.1. п. 19-1.1 ст. 19, пп. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20, с. 75, пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, у зв`язку з ненаданням ТОВ ЕЛ ГРУП на запит ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 16.07.2018 №4115/1004-36-14-09 відповіді, з 23.11.2018 по 29.11.2018 року на підставі повідомлення від 24.10.2018 року №2501 та відповідно до наказу від 24.10.2018 №6097-п ГУ ДФС у Дніпропетровській області та було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ЕЛ ГРУП .

За результатами перевірки було складено акт Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ЕЛ ГРУП з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ Комплект Стандарт Сервіс за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 року №70644/04-36-14-21/40219576 від 06.12.2018 року.

При цьому, згідно з пп. 19-1.1. п. 19-1.1 ст. 19, пп. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1., пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 82.2 ст 82 Податкового кодексу України з 07.11.2018 по 13.11.2018 року відповідно до наказу від 05.11.2018 №6302-п ГУ ДФС у Дніпропетровській області та було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ЕЛ ГРУП .

За результатами перевірки було складено акт Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ЕЛ ГРУП з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам, зокрема, із ТОВ Комплект Стандарт Сервіс за період з 01.03.2017 по 31.03.2017 року №66558/04-36-14-19/40219576 від 20.11.2018 року.

Відтак, перевірка, яка оформлена актом Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ЕЛ ГРУП з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ Комплект Стандарт Сервіс за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 року №70644/04-36-14-21/40219576 від 06.12.2018 року, проведена відповідачем всупереч положенням абзацу 2 пункту 78.2 статті 78 ПК України.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до засвідченої копії акту перевірки №70644/04-36-14-21/40219576 від 06.12.2018 року, яка була надана відповідачем до відзиву на позовну заяву (перша та остання сторінка вищезазначеного акту), вона є такою, що суперечить доказам, а саме копії акта перевірки №70644/04-36-14-21/40219576 від 06.12.2018 року, яка надійшла від відповідача засобами елетронного зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 20.01.2020 року. Розбіжність полягає у висновках даного акта перевірки, а саме: в засвідченій копії акту зазначено порушення: "пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у загальній сумі 84000 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 84000 грн", в той час як у копії, яка надійшла засобами електронного зв`язку 20.01.2020 року визначено: "пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у загальній сумі 84000 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 84000 грн; - п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201, п.201.4, п. 201.7 ст. 201 ПКУ, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 93 333 грн., в тому числі за безерень 2017 року у сумі 93 333 грн.

Підтвердженням того, що у висновках акту перевірки №70644/04-36-14-21/40219576 від 06.12.2018 року було зафіксовано тільки одне порушення є також заперечення на акт вищезазначеної перевірки, в яких зазначено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області були встановлені порушення : "пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у загальній сумі 84000 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 84000 грн".

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що належним доказом є засвідчена копія акту перевірки №70644/04-36-14-21/40219576 від 06.12.2018 року, яка була надана відповідачем разом з відзивом на позовну заяву, у висновках якого зазначено про порушення: "пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у загальній сумі 84000 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 84000 грн".

Крім того, відповідно до п.198.1, п.198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з пунктом 3 статті 8 Закону України від 16.07.1999р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон України №996) визначено, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону №996, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Статтею 9 Закону України № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. №168/704, визначено, що:

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано копії фінансово-господарських документів по взаємовідносинам з контрагентами.

Розглядаючи обґрунтованість висновків відповідача щодо неправомірності відображення позивачем в даних податкового обліку господарських операцій із ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що у перевірений період між ТОВ Ел Груп та ТОВ Комплект Стандарт Сервіс було укладено договір субпідряду №01/03-ЕГ від 01.03.2017 року.

Факт надання послуг з обслуговування технологічного обладнання підтверджується актами надання послуг №ОУ-0329/01 від 29.03.2017 року, №ОУ-0329/03 від 29.03.2017 року, №ОУ-0329/02 від 29.03.2017 року, №ОУ-0328/06 від 28.03.2017 року, №ОУ-0328/05 від 28.03.2017 року, №ОУ-0328/04 від 28.03.2017 року, №ОУ-0327/06 від 27.03.2017 року, №ОУ-0327/05 від 27.03.2017 року, №ОУ-0327/04 від 27.03.2017 року, №ОУ-0327/03 від 27.03.2017 року на загальну суму 93 333,33 грн., а також карткою рахунку 6851 ТОВ Ел Груп за березень-грудень 2017 року.

Судом також було встановлено, що між ТОВ Комплект Стандарт Сервіс (Первісним кредитором), ТОВ Ел Груп (Боржником), ТОВ Блісс-М (Новим Кредитором) було укладено договір про переведення боргу від 01.04.2017 року №82/35-КС, п. 1 якого встановлено, що умовами цього договору регулюються відносини пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (Боржника) у зобов`язанні, що виникає ід Договору №01/03-ЕГ від 01.03.2017 року.

Згідно п. 2 договору №82/35-КС від 01.04.2017 року первісний кредитор переводить на Нового Кредитора борг (грошове зобов`язання) у частині, що дорівнює 560000,00 грн., що виник на підставі договору №01/03-ЕГ від 01.03.2017 року. Відповідно до п. 6 Боржник сплачує на користь Нового Кредитора грошову суму 560000,00 в строк до 31.12.2018 року.

Листом від 25.04.2017 року за вих.№25/04 позивач повідомим ТОВ Блісс-М про змін призначення платежу в наступних платіжних дорученнях:

№208 від 03.04.2017 року на суму 123077,00 грн;

№211 від 05.04.2017 року на суму 75600,00 грн;

№223 від 10.04.201 року на суму 123077,00 грн;

№238 від 18.04.2017 року на суму 123077,00 грн. вважати вірним призначення платежу: Оплата згідно Договору про переведення боргу №82/35-КС від 01.04.2017 року .

В платіжному дорученні №252 від 24.04.2017 року на суму 123077,00 на суму 115169,00 грн вважати вірним призначення платежу Оплата згідно Договору про переведення боргу №82/35-КС від 01.04.2017 року , а на суму 7908,00 грн призначення платежу Оплата згідно Договору про переведення боргу 85/35-АГ від 01.05.2017 року .

В обґрунтування висновків про відсутність в дійсності (нереальність) господарських операцій позивача із ТОВ Комплект Стандарт Сервіс відповідач посилається на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетрвоська від 24.05.2018 року по справі №201/4522/18 (провадження №-1кп/201/490/2018 відповідно до якого ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України.

Суд звертає увагу, що на момент проведення перевірки Дніпровським апеляційним судом 13.11.2018 року було винесено ухвалу по справі №201/4522/18, якою постановлено апеляційну скаргу захисника в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1 задовольнити, вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 205 КК України - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 16.04.2019 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська було задоволено клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України було закрито, у звязку із закінченням строків давності, звільнивши ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності (http://reyestr.court.gov.ua/Review/81179016).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, посилання відповідача на вирок у вищезазначені справі суд вважає безпідставними.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.04.2018 р. у справі №806/4408/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3796/18), в якій зазначено, що можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких сформовано позивачем витрати та податковий кредит.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом України у постанові від 01.12.2015 року у справі №826/15034/14, Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 року та від 28.08.2018 року у справі №810/3952/16.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ст.ст. 46-49 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що позивачем виконано зобов`язання за договором, укладеного з вищезазначен контрагентом, а саме: надання послуг з обслуговування технологічного обладнання, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що свідчить про реальність господарських операцій по виконанню договору №01/03-ЕГ від 01.03.2017 року.

Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, базуються на припущеннях, а контролюючий орган без належного самостійного дослідження господарських операцій, дійшов хибного висновку про порушення позивачем чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, висновки акту перевірки Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ЕЛ ГРУП з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ Комплект Стандарт Сервіс за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 року №70644/04-36-14-21/40219576 від 06.12.2018 року є недоведеним, а податкові повідомлення-рішення №0000071408 від 03.01.2019 року Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, №0000061408 від 03.01.2019 року Головного управління ДФС у Дніпропетровській області- протиправними.

Частиною 1статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положеньстатті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9605,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2957 від 29.10.2019 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір за в сумі 9605,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до вимог ст. 258 КАС України, справа повинна була бути розглянута до 10.01.2020 року.

При цьому, суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юхно І.В. перебувала у щорічній відпустці з 27.12.2019 по 27.01.2020 року.

Згідно ч. 6 ст. 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, справу було розглянуто 28.01.2020 року.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Ел Груп (місцезнаходження: 50025, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Модрівська, буд. 89; код ЄДРПОУ 40219576) до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000071408 від 03.01.2019 року Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000061408 від 03.01.2019 року Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ел Груп судові витрати у загальному розмірі 9605,00 грн. (дев`ять тисяч шістсот п`ять гривень).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС Україниапеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно