Рішення

від 18.02.2020 по справі 520/12933/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 лютого 2020 р. Справа № 520/12933/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Борисюк Р.Р.,

за участю:

представника позивача - Мухітдінова Р.Д.,

представника відповідача - Коваленко О.В.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженої відповідальністю "EVCI PLASTIK" (код ЄДРПОУ 32566213, м. Харків, пр-т Постишева, буд. 93, 61020) до Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ - 43332958) про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженої відповідальністю "EVCI PLASTIK" (надалі за текстом - ТОВ "EVCI PLASTIK", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/003367/2 від 20.11.2019 та картку відмови митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807170/2019/01627 від 20.11.2019 Харківської митниці ДФС.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувана картка відмови митної декларації № UA807170/2019/01627 від 20.11.2019 та прийняте рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/003367/2 від 20.11.2019 є незаконними та такими, що порушують законні права та інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовче засідання.

До Харківського окружного адміністративного суду 18.12.2019 надійшов відзив на адміністративний позов, згідно зі змістом якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 здійснена заміна відповідача - Харківської митницю ДФС на його правонаступника - Слобожанську митницю Держмитслужби.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів є законними та такими що винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 16.09.2019 між "SISECAM DIS TICARET A.S." (Продавець) та ТОВ "EVCI PLASTIK" (покупець) був укладений контракт № 10.2019.

Відповідно до умов контракту "SISECAM DIS TICARET A.S." поставляє ТОВ "EVCI PLASTIK" стекловолокно.

Покупець погоджується приймати товар відповідно умов поставки FCA (Інкотермс-2010).

Згідно з п. 3.1 Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах поставки FCA (Інкотермс-2010) Турція.

Відповідно до п. 2.4 контракту № 10.2019 оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з рахунка покупця в розмірі 100% - 16500,00 EUR предоплати відповідно виставленого інвойсу-проформи.

На виконання умов контракту № 10.2019 від 16.09.2019 продавцем було здійснено поставку товару відповідно до комерційного інвойсу № СЕ-9211005523 від 05.11.2019 на загальну суму 16500,00 EUR.

Митне оформлення товару на території України здійснювалося ФОП ОСОБА_1 ..

Декларантом було складено електронну митну декларацію за №UA807170/2019/063729 від 20.11.2019. З метою здійснення митного оформлення вантажу та підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом до Харківської митниці ДФС разом із декларацією були подані наступні документи:

- за кодом d0271 - пакувальний лист 2019-1 від 05.11.2019;

- за кодом 0380 - інвойс №СЕ-9211005523 від 05.11.2019;

- за кодом d0730 - автотранспортна накладна № 1057 від 06.11.2019;

- за кодом 0862 - декларація про походження товару №СЕ- 9211005523 від 05.11.2019;

- за кодом 0865 - сертифікат про походження товару № С0964677 від 05.11.2019;

- за кодом d3001 - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару від 17.10.2019;

- за кодом d3007 - довідка про транспортні витрати № R000504 від 05.11.2019;

- за кодом d4104 - зовнішньоекономічний договір №10.2019 від 16.09.2019;

- за кодом d5509 - інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом Єдиного вікна з використанням електронних засобів передачі інформації від 20.11.2019;

- за кодом d9000 - сертифікат якості;

- за кодом d9610 вантажна митна декларація країни відправлення №19341200ЕХ376909 від 05.11.2019.

Факт подання цих документів підтверджується безпосередньо самою ЕМД за UA807170/2019/063729 від 20.11.2019, рядок 44 якої містить скорочений перелік документів наданих разом із декларацією, повний перелік документів зазначено у доповненні №1 до вказаної ЕМД.

Обсяг окреслених документів не заперечувався в ході розгляду справи з боку представників позивача та відповідача.

Під час здійснення Харківською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з ЕМД за UA807170/2019/063729 від 20.11.2019, було встановлено, що надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Харківська митниця ДФС відмовила позивачу в митному оформленні та пропуску товарів по ЕМД за UA807170/2019/063729 від 20.11.2019, про що була складена Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807170/2019/01627 від 20.11.2019 та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Харківська митниця ДФС 20.11.2019 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/003367/2, згідно якого відповідачем було визначено нову митну вартість товару.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному аналізі в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з таких мотивів та норм права.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України (надалі за текстом - МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ст. 51 МК України зазначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно приписів ч. 1, ч. 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу положень ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч. 1 та ч. 2 ст. 53 МК України вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України, принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За результатами аналізу положень ч. 3 ст. 53, ч. ч. 1, 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 МК України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 МК України.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

При проведенні консультації, повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митним органом не обґрунтовано вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Щодо посилань відповідача, що документи подані до митного оформлення з ЕМД №UA807170/2019/063729 від 20.11.2019 містять розбіжності, суд зазначає, що окреслене не відповідає дійсності, оскільки окреслені розбіжності наявні виключно у змісті ЕМД №UA807170/2019/063729 від 20.11.2019 та виникли внаслідок технічної описки підчас її заповнення та спростовуються обсягом поданих документів.

Таким чином суд зазначає, що в ході розгляду справи з боку відповідача не зазначено про існування будь-яких розбіжностей в наданих документів з боку позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд зазначає, що відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Суд не вважає обґрунтованими та правомірними твердження відповідача відносно того, що після дослідження пакету документів, наданих декларантом разом з ЕМД, Харківська митниця ДФС прийшла до висновку, що надана довідка про транспортні витрати не може бути визнана документом, що належним чином підтверджує числове значення транспортних витрат, як складової митної вартості товарів, оскільки до митниці не надано договір (контракт) про перевезення.

Суд зазначає, що не приймає посилання відповідача в цій частині та зазначає, що наявність чи відсутність виключно договору (контракту) про перевезення не є свідченням його виконання.

Як було встановлено під час судового розгляду справи та підтверджено матеріалами справи разом із довідкою про транспортні витрати, митному органу також було надано автотранспортну накладну № 1057 від 06.11.2019.

Щодо наданих довідок про транспортно-експедиційні витрати, суд зазначає, що відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів зокрема, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

Слід звернути увагу, що на відміну від інших пунктів цієї статті, пункт 6 не містить чіткого переліку документів, які необхідно надати підприємству.

Відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного регулюються Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Відповідно до ст. 9 Закону перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути зокрема міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR).

Як видно зі змісту зазначеної норми, договір із перевізником не є транспортним документом у розумінні ст. 9 Закону.

Крім того у ст. 9 Закону зазначається, що підтвердженням витрат експедитора та/або перевізника є документи видані суб`єктами господарювання.

Отже позивачем були надані відповідачеві всі необхідні документи, що підтверджують числове значення транспортних витрат, як складової митної вартості товарів.

Таким чином, відповідач не прийняв до уваги позивачем довідку про транспортні витрати від 05.11.2019 № R000504 та автотранспортну накладну № 1057 від 06.11.2019, як документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару.

Суд зазначає, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах №21-262а12 від 11.09.2012 та №21-91а12 від 29.05.2012.

Разом з цим суд не може залишити поза увагою посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 02.04.2019 по справі № 826/14258/15, суть якої зводиться до обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі , та зазначає, що погоджується з окресленою позицією відповідача.

Разом з цим суд зазначає, що окреслена правова позиція Верховного Суду не може інтерпретуватись як підстава виникнення сумніву з боку митного органу чи підстава для тлумачення положень митного законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, перевіряючи правомірність такого рішення, суд відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України повинен перевірити, чи прийняте воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених у справі обставин та з огляду на приписи норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку про невідповідність оскаржуваних рішень вимогам ст. 2 КАС України.

З приводу обґрунтованості позовних вимог ТОВ "EVCI PLASTIK" в частині скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення суд зазначає, що такі вимоги є законними, оскільки саме картка відмови є документом на підставі якого підприємству було відмовлено у прийнятті декларації, наслідком чого стало прийняття оскаржуваних рішень коригування митної вартості.

Така позиція співпадає загалом із судовою практикою, що склалася за такою категорією справ, тобто не роздільним є скасування карток відмови разом із самими рішеннями про коригування митної вартості товарів.

Така ж позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 по справі 810/1954/18, у постанові Верховного Суду від 27.07.2018 по справі 809/1174/17, а також у більш ранніх рішеннях Верховного Суду України у правах №21-127а15; 21-498а15.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999 р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі ХіроБалані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та МесропМовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженої відповідальністю "EVCI PLASTIK" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними та скасування рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/003367/2 від 20 листопада 2019 року та картку відмови митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807170/2019/01627 від 20 листопада 2019 року Харківської митниці ДФС.

Стягнути на користь Товариства з обмеженої відповідальністю "EVCI PLASTIK" (код ЄДРПОУ 32566213, м. Харків, пр-т Постишева, буд. 93, 61020) сплачену суму судового збору в розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 00 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ - 43332958).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24 лютого 2020 року.

Суддя Ю. О. Супрун