Рішення

від 10.02.2020 по справі 640/17215/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2020 року м. Київ № 640/17215/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представника позивача - Коноваленко Є.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю БІ ЕФ ДЖІ ПРОМОУШЕН до третя особа:Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Комунальне підприємство по утриманню мостів і шляхів м. Києва Київавтошляхміст провизнання незаконним та скасування наказу, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БІ ЕФ ДЖІ ПРОМОУШЕН (позивач/ ТОВ БІ ЕФ ДЖІ ПРОМОУШЕН ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач), за участі третьої особи: Комунальне підприємство по утриманню мостів і шляхів м. Києва Київавтошляхміст , в якому просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1163 від 19.08.2019 Про анулювання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва .

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем було отримано від відповідача дозволи на розміщення реклами, терміном дії до 2022-2023 рр., натомість, оскаржуваним наказом дані дозволи було анульовано. При цьому, підставою анулювання дозволу визначено те, що комунальне підприємство по утриманню мостів і шляхів м.Києва "Київавтошляхміст" "відкликало" погодження на розміщення реклами, видане позивачу, з мотивів невідповідності розміщення нормативно встановленим вимогам ДСТУ та ДБН.

Позивач посилається на приписи Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та на практику Європейського суду з прав людини, стверджуючи про протиправність анулювання дозволів, зазначивши, що спірний наказ не містить визначення конкретних причин анулювання погодження на розміщення зовнішньої реклами та конкретних норм законодавства, які стали підставою для такого анулювання.

Відповідачем - Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) позовні вимоги заперечуються з посиланням на приписи п. 2.3.1 розділу II Порядку погодження розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 №207 та зареєстрованим в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 №35/2212.

Комунальним підприємством по утриманню мостів і шляхів м.Києва "Київавтошляхміст" позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що позивачем рекламу було розміщено з порушенням пункту 3.7.4 ДСТУ 3587-97 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану", якими заборонено розміщувати рекламоносії на штучних спорудах, та пункту 10.17 ДБН В.2.3-22:2009 "Споруди транспорту. Мости та труби. Основні вимоги проектування" не допускається встановлення на мостах рекламних щитів, які знаходяться в полі зору водіїв автомобілів, що рухаються по мосту.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Наказами Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.12.2017 №282, від 30.11.2017 №226, від 09.01.2018 №22 товариству з обмеженою відповідальністю БІ ЕФ ДЖІ ПРОМОУШЕН видані погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва (рекламних конструкцій на естакаді, мості, шляхопроводі), балансоутримувачем яких є КП Київавтошляхміст , а саме:

- №ТР09105-17 - наземний пішохідний міст по Броварському проспекту біля птахофабрики, в напрямку м. Бровари -м. Київ;

- №ТР09106-17 - надземний пішохідний міст по вул. О. Теліги (біля парку відпочинку) (напрямок м. Петрівка-Дорогожичі);

- № ТР09107 -17 -надземний пішохідний міст по Броварському проспекту біля птахофабрики , в напрямку м. Київ- м. Бровари;

- №ТР09104-17 - надземний пішохідний міст по вул. О. Теліги (біля парку відпочинку) (напрямок м.Дорогожичі- м. Петрівка);

- №ТР09181-17 - вул. Саперно-Слобідська, 22 (пішохідний міст в напрямку просп. Бажана);

- №ТР09178-18 - вул. Саперно-Слобідська, 22 (пішохідний міст в напрямку Деміївської площі);

- №ТР09179-17 - вул. Саперно-Слобідська, 22 (пішохідний міст в напрямку Деміївської площі);

- №ТР09180 - 17 - вул. Саперно-Слобідська, 22 (пішохідний міст в напрямку просп. Бажана);

- №ТР 09451-17 - надземний пішохідний міст по Дарницькому шосе/вул. Сортувальна в напрямку Харківське шосе.

15 липня 2019 року між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (робочий орган), Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (балансоутримувач) та ТОВ БІ ЕФ ДЖІ ПРОМОУШЕН (рекламорозповсюджувач) укладено Договір №26/ТР тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу на транспорті.

За даним договором позивачу було надано у тимчасове платне користування місце для розміщення рекламного засобу на транспорті комунальної власності територіальної громади м.Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (п. 1.1 Договору №26/ТР).

Дія та умови цього Договору розповсюджуються на усі надані рекламорозповсюджувачу погодження (п.3.1 Договору №26/ТР).

Адресний перелік Погоджень, наданих ТОВ БІ ЕФ ДЖІ ПРОМОУШЕН , наведений у Додатку №1 від 15.07.2019 року до Договору №26/ТР.

Листами від 15.08.2019 № вих. 053/282/01-15/2034 та від 16.08.2019 вих. №053/282/01-15/2051 підприємство "Київавтошляхміст" через Департамент (Центр) надання адміністративних послуг звернулося до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації") про відкликання (анулювання) наданих раніше погоджень місць розміщення рекламних засобів на своїх балансових спорудах, в тому числі погоджень позивача.

Мотивом зазначеного було визначено посилання на пункт 3.7.4 ДСТУ 3587-97 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану", яким заборонено розміщувати рекламоносії на штучних спорудах, та пункт 10.17 ДБН В.2.3-22:2009 "Споруди транспорту. Мости та труби. Основні вимоги проектування", згідно з яким не допускається встановлення на мостах рекламних щитів, які знаходяться в полі зору водіїв автомобілів, що рухаються по мосту.

Також відповідач послався на приписи п. 5.1.3. Договору №24/ТР від 02.08.2019 р., згідно з яким балансоутримувач має право звертатись до Робочого органу із заявою про анулювання погоджень.

19 серпня 2019 року Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом за вих. №076-2475 повідомило Позивача про скасування погоджень на розміщення реклами згідно Таблиці №1 відповідно до наказу від 19.08.2019 №1163 "Про анулювання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва".

Пунктами 114,115,116,117,118,119,120,121,122 додатку до наказу від 19.08.2019 №1163 анульовано дозволи, надані позивачу.

Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про рекламу", зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про рекламу" визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України "Про рекламу", зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам: розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків; освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири житлових будинків; фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені; опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами, заввишки до 2 метрів від поверхні землі; нижній край зовнішньої реклами, що розмішується над проїжджою частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття; у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію.

Перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої реклами, встановлений у частинах 3 і 4 вказаної статті Закону, та є вичерпним.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" виключно законами, які регулюють відносини, пов`язані з одержанням документів дозвільного характеру встановлюється вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, анулювання документа дозвільного характеру.

Статтею 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" визначено порядок та підстави анулювання документів дозвільного характеру. Так, дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав:

звернення суб`єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру;

наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом;

наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється.

Зокрема, правовідносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, врегульовані Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 (далі - Типові правила).

Пунктом 3 Типових правил встановлено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Відповідно до пункту 1 Типових правил, вони також визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Пунктами 2, 3, 5, 6 і 9 Типових правил визначено, що документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

До повноважень робочого органу, зокрема, належать: розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії; підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу чи про відмову у його наданні; видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради. Робочий орган здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Для одержання дозволу заявник подає робочому органу заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються: фотокартка або комп`ютерний макет місця (розміром не менш як 6 х 9 сантиметрів), на якому планується розташування рекламного засобу, та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням.

Процедура розгляду заяв на одержання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, оформлення такого дозволу та прийняття виконавчим органом ради у встановлений строк рішення про надання дозволу передбачена у пунктах 10-20 Типових правил. Зокрема, пунктами 19, 20 Типових правил встановлено, що робочий орган протягом не більш як двох робочих днів з дати одержання від органів та осіб, з якими погоджується видача дозволу, подає виконавчому органу ради пропозиції та проект відповідного рішення.

Як зазначено у пунктах 23, 24 Типових правил, дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві.

Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Відповідно до Типових правил, а також законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про столицю України - місто-герой Київ", "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", "Про рекламу", "Про автомобільні дороги", "Про прискорений перегляд регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування" та інших нормативно-правових актів, розроблено Порядок розміщення реклами в місті Києві, затверджений Рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253 (далі також - Порядок), метою впровадження якого є уніфікація всіх процедур з питань розміщення зовнішньої реклами, реклами на транспорті комунальної власності та реклами в ліфтах будинків комунальної власності міста Києва.

Даний Порядок діяв до затвердження розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 5 лютого 2019 року № 207 Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві) на момент видачі позивачу наявних у нього дозволів.

Згідно з даним Порядком, дозвільний орган - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) виконувати покладені на нього функції (у сфері розміщення зовнішньої реклами та реклами на транспорті, у ліфтах комунальної власності територіальної громади міста Києва), передбачені цим Порядком та Положенням про Департамент містобудування та архітектури; (пункт 1.3. розділу І Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1.6. пункту 2.1. Розділу ІІ Порядку, дозвільний орган здійснює підготовку та подає в установленому порядку проекти розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання дозволу, відмову у його наданні, продовження строку дії дозволу, відмову у його продовженні або скасування дозволу.

Відповідно до підпунктів 16.1.1 - 16.1.3 пункту 16 розділу ІІ Порядку, дозвіл скасовується на підставі відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до закінчення строку його дії за письмовою заявою розповсюджувача реклами, у разі невикористання місця розташування рекламного засобу безперервно протягом шести місяців (п. 16.1.2) або у разі якщо дозвіл не переоформлено у встановленому порядку. Перелік підстав для скасування дозволу є вичерпним.

Отже, як законодавство, чинне на момент видачі дозволів, так і норми Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" не передбачали можливості анулювання дозволів, виданих позивачу.

Щодо посилань відповідача на пункт 3.7.4 ДСТУ 3587-97 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану", яким заборонено розміщувати рекламоносії на штучних спорудах, та пункт 10.17 ДБН В.2.3-22:2009 "Споруди транспорту. Мости та труби. Основні вимоги проектування", згідно з яким не допускається встановлення на мостах рекламних щитів, які знаходяться в полі зору водіїв автомобілів, суд зазначає що надання наказів та погоджень на розміщення реклами, укладання трьохстороннього договору, свідчить, що робочий орган здійснював перевірку на відповідність поданих документів встановленим вимогам і видав їх з дотриманням вимог Закону України Про рекламу , узгодивши власні дії з Балансоутримувачем - " Київавтошляхміст" та із Управлінням патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції.

Також в матеріалах справи відсутні відомості, на підставі яких можна було б встановити невідповідності поданих позивачем документів, невідповідності місць розташування та схем розміщення рекламоносіїв, чи інших обставин порушення позивачем законодавчих приписів.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Відповідно до статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovа and Рine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

При цьому, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.

Зокрема, згідно з пунктами 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява № 29979/04, у якому проаналізовано поняття "належне урядування".

Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Також, суд зазначає про необхідність дотримання таких принципів права як "законні очікування" та "юридична визначеність", які знайшли своє відображення в практиці Суду Європейського Союзу (European Court of Justice, ECJ), який виступає останньою інстанцією у справах про застосування acquis communautaire - права Європейського Союзу (ЄС) - та забезпечує єдність застосування права ЄС в державах-членах.

Відповідна позиція цього Суду закріплена в його рішенні у хрестоматійній справі Salumi щодо ретроактивної дії законодавства: "Зазначена інтерпретація забезпечує визнання принципів юридичної визначеності та захисту законних очікувань, за змістом яких дія (наслідки) права Співтовариства повинна бути чіткою і передбачуваною для тих, на кого воно розповсюджується".

Виходячи з системного аналізу адміністративно-правових принципів суд приходить до висновку, що у випадку, коли законодавством передбачена певна процедура (порядок) прийняття рішень, розгляду питань і вчинення дій суб`єктом владних повноважень, то така процедура повинна будь що бути дотримана цим суб`єктом.

У практиці ЄСПЛ принцип "законних очікувань" характерно застосовується у зв`язку з певним правом, що гарантується Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Найширша практика стосується захисту законних очікувань щодо ефективного здійснення права власності (ст. 1 Протоколу № 1 до ЄКПЛ).

Уперше у цьому контексті, як зазначає сам Європейський суд, принцип "законних очікувань" було застосовано в справі Pine Valley Developments Ltd. and others v. Ireland [15, п. 45], в якій компанія-заявник, що купила земельну ділянку, отримавши дозвіл на будівництво, була визнана Європейським судом такою, що мала законні очікування розвивати спірну територію, а відповідний дозвіл, який не міг бути відкликаний адміністративний органом, що його видав, був визнаний "складовою частиною власності заявника" [16, п. 51(2)] в розумінні ст. 1 Протоколу № 1, а отже, охоронюваним за правом Конвенції об`єктом. У подальшому принцип захисту законних очікувань у контексті ст. 1 Протоколу № 1 зазнав детальнішої розробки в межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", яке ЄСПЛ розповсюдив як на "існуюче майно", так і на активи (фонди), включаючи право вимоги тощо.

З урахуванням наведеного та з огляду на встановлені у суді обставини, суд приходить до висновку про те, що в даному випадку відповідач був зобов`язаний враховувати наявність дозволів, наданих позивачу. При цьому, суд вважає, що позивач мав підстави для наявності законних очікувань права щодо розміщення рекламних конструкцій, з огляду на видані позивачу дозволи.

В той же час, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В той же час, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, передбачений пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування наказу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1163 від 19.08.2019р. "Про анулювання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва" в частині анулювання дозволів, наданих позивачу, а саме: пунктів 114,115,116,117,118,119,120,121,122 додатку до вказаного наказу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 19, 77, 90, 241-246, 250, 255, 290 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ЕФ ДЖІ ПРОМОУШЕН" задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати наказ Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул.Хрещатик 36,Київ 44,01044) №1163 від 19.08.2019р. "Про анулювання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва" в частині пунктів 114,115,116,117,118,119,120,121,122 додатку до вказаного наказу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 24.02.2020.

Суддя С.К. Каракашьян