Постанова

від 20.02.2020 по справі 911/1669/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2020 р. Справа№ 911/1669/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Агрикової О.В.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Верхацький І.В. дов.№14-193 від 17.05.2019р.,

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2019 (повне рішення складено 17.10.2019)

у справі №911/1669/19 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА-КОММЕРС"

про стягнення 1 424 567 676,76 грн,

УСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА-КОММЕРС" (далі - відповідач), у якому просило суд стягнути з відповідача 1 424 567 676,76 грн, у тому числі: 160 821 567,95 грн - 3% річних за період з 01.07.2015 по 30.04.2019 та 1 263 746 108,81 грн інфляційних втрат коштів за період з липня 2015 року по квітень 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов`язання з оплати природного газу за договором №01/03/12 купівлі-продажу природного газу від 27.03.2012, у зв`язку із чим рішенням суду у справі №901/357/13-г було стягнуто заборгованість, однак відповідач вказане рішення не виконав, заборгованість не сплатив, у зв`язку із чим позивач має право на стягнення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат коштів.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01 жовтня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА-КОММЕРС" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 160 821 567,95 грн. - 3% річних, 677 590 842,93 грн. інфляційних втрат, 395 703,62 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 586155265,88 грн. і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми процесуального права та не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18, згідно яких нарахуванню згідно інфляційних процесів підлягають не тільки основна сума боргу, а й суми, на які збільшився борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

Відповідач, місцезнаходженням якого є Автономна Республіка Крим, про дату та час судового засідання був повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду в мережі Інтернет, представника у судове засідання не направив, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2020, у зв`язку із перебуванням судді КравчукаГ.А. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Агрикової О.В., Коробенка Г.П.

Згідно ст. 216 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 18 по 20 лютого 2020 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 березня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА-КОММЕРС", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу природного газу № 01/03/12 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець - прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.

Згідно з пунктом 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно пунктом 10.1 договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склалися з 01 квітня 2012 року і діє в частині поставки природного газу - до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Позивачем, на виконання пункту 1.1. Договору купівлі-продажу природного газу № 01/03/12 від 27.03.2012, за червень 2012 року передано, а відповідачем прийнято від позивача природний газ загальною вартістю 3 528 800 000,00 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом приймання-передачі природного газу.

Однак, в порушення умов договору, відповідач отриманий природний газ у встановлений строк в повному обсязі не оплатив, у зв`язку із чим станом на 07.02.2013 заборгованість становила 1 454 929 180,00 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2013 у справі №901/357/13-г, яке набрало законно сили, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 982 723 853,16 грн., у тому числі, 1 454 929 180 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 231 654 599,47 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, 247 016 000 грн. штрафу, 49124073,69 грн. - 3 % річних.

У зазначеній справі розрахунок штрафних санкцій та 3% річних здійснено станом на 07.02.2003, а з 08.02.2013 по 14.02.2013 відповідач перерахував позивачеві 35000000 грн. в рахунок погашення заборгованості за природний газ, отже, сума основного боргу становила 1 419 929 180,00 грн.

Відповідач рішення суду не виконав, заборгованість не сплатив, у зв`язку із чим позивачем були нараховані три проценти річних за період з 08.02.2013 року по 18.04.2014 року в сумі 50 777 604,93 грн та інфляційні втрати коштів за період з лютого 2013 року по березень 2014 року у сумі 47 188 939,18 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.07.2014 у справі №911/2279/14, яке набрало законної сили, з відповідача на користь позивача стягнуто три проценти річних у сумі 50 777 604,93 грн., інфляційні втрати коштів у сумі 47 188 939,18 грн.

Оскільки відповідач заборгованість не сплатив, позивачем були нараховані та заявлені до стягнення 101 247 131,14 грн - 3 % річних за період з 10.12.2013 по 14.08.2015 та 1 547 341 460,21 грн інфляційних втрат коштів за період з 10.12.2013 по 30.06.2015.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.02.2016 у справі №911/5328/15, яке набрало законної сили, позовні вимоги були задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача стягнуто три проценти річних у сумі 77 130 001,48 грн, інфляційні втрати коштів у сумі 1 181 131 919,52 грн.

Враховуючи те, що відповідачем зазначені рішення господарських судів у справах №901/357/13-г, №911/2279/14 та №911/5328/15 не виконано, позивачем на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нараховані 3% річних за період з 15.08.2015 по 24.05.2019 у розмірі 160 821 567,95 грн. та інфляційні втрати коштів за період з 01.07.2015 по 30.04.2019 у розмірі 1 263 746 108,81 грн.

За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, однак позивачем невірно розраховано розмір інфляційних втрат коштів, які підлягають стягненню, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 160 821 567,95 грн. - 3% річних, 677 590 842,93 грн. інфляційних втрат.

У частині стягнення 586 155 265,88 грн. інфляційних втрат коштів позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Однак, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні частини позовних вимог, з огляду на наступне.

Права та обов`язки між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу №01/03/12, який за правовою природою є господарським договором поставки.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, в частині положень про проведення розрахунків є чинним і обов`язковим для сторін.

Рішеннями господарських судів у справах №901/357/13-г, №911/2279/14 та №911/5328/15, які набрали законної сили, було встановлено факт невиконання відповідачем умов договору в частині оплати отриманого природного газу та факт наявності заборгованості в сумі 1 419 929 180,00 грн., отже, ці обставини, відповідно до ст. 75 ГПК України, є преюдиціальними та не належать доведенню знову в межах цієї справи.

Статтею 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Така правова позиція висвітлена Верховним Судом України у постановах від 20 грудня 2010 року у справі №3-57гс10, від 4 липня 2011 року у справі №3-65гс11, від 12 вересня 2011 року у справі №3-73гс11, від 24 жовтня 2011 року у справі №3-89гс11, від 14 листопада 2011 року у справі №3-116гс11, від 23 січня 2012 року у справі №3-142гс11, та Верховним Судом у постановах від 29 січня 2019 року у справі №910/11249/17, від 28 жовтня 2018 року у справі №913/70/18.

З доданого до позовної заяви розрахунку (а.с.22) вбачається, що позивачем заявлені до стягнення 3% річних в сумі 160 821 567,95 грн. за період з 15.08.2015 по 24.05.2019, які нараховані на суму основного боргу 1 419 929 180 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, апеляційний господарський суд встановив, що він є арифметично та методологічно вірним, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення цих вимог у повному обсязі.

Також позивачем були заявлені до стягнення інфляційні втрати коштів за період з 01.07.2015 по 30.04.2019 у розмірі 1 263 746 108,81 грн.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З доданого до позовної заяви розрахунку (а.с.23) вбачається, що позивачем розмір інфляційних втрат коштів за вказаний період визначався наступним чином: 1 419 929 180,00 грн (основний борг) + 47 188 939,18 грн (інфляційні за період з лютого 2013 року по березень 2014 року стягнуті за рішенням у справі №911/2279/14) + 1 181 131 919,52 грн (інфляційні за період з квітня 2014 року по червень 2015 року стягнуті за рішенням у справі №911/5328/15), що разом становить 2 648 250 038,70 грн х 147,720044948% (сукупний індекс інфляції за період з липня 2015 року по квітень 2019 року) = 3 911 996 147,51 грн (сума основного боргу, врахуванням інфляції за період з лютого 2013 року по квітень 2019 року) - 2 648 250 038,70 грн (борг і інфляція стягнуті за судовими рішеннями) = 1 263 746 108,81 грн (інфляційні втрати коштів за період з липня 2015 року по квітень 2019 року).

Перевіривши вказаний розрахунок, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що він відповідає наведеним правовим позиціям Верховного Суду, є арифметично та методологічно вірним, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, задовольняючи частково ці вимоги, не надав належної оцінки доданому до позову розрахунку та помилково виходив з того, що інфляційні втрати позивачем нараховувались лише на суму основного боргу (1 419 929 180,00 грн), у зв`язку із чим зробив невірний розрахунок та задовольнив позовні вимоги частково.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 01 жовтня 2019 року прийняте із невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 277 ГПК України підлягає зміни в частині стягуваної суми та, відповідно, нового розподілу судових витрат. Отже, апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати останнього на сплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Змінити рішення Господарського суду Київської області від 01 жовтня 2019 року, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

"1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА-КОММЕРС" (95035, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Маршала Жукова, буд. 51-Б, код ЄДРПОУ: 37979402) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, Київська обл., м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ: 20077720) - 160 821 567,95 грн (сто шістдесят мільйонів вісімсот двадцять одна тисяча п`ятсот шістдесят сім гривень 95 копійок) 3% річних, 1 263 746 108,81 грн (один мільярд двісті шістдесят три мільйони сімсот сорок шість тисяч сто вісім гривень 81 копійка) інфляційних втрат, 672 350,00 грн (шістсот сімдесят дві тисячі триста п`ятдесят гривень 00 копійок) судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили."

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА-КОММЕРС" (95035, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Маршала Жукова, буд. 51-Б, код ЄДРПОУ: 37979402) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, Київська обл., м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ: 20077720) - 1 008 525,00 грн (один мільйон вісім тисяч п`ятсот двадцять п`ять гривень 00 копійок) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

5. Справу повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24.02.2020.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

О.В. Агрикова