Північно-західний апеляційний господарський суд
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2020 року Справа № 924/925/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В. , суддя Бучинська Г.Б.
при секретарі судового засідання Першко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер" на рішення Господарського суду Хмельницької області ухваленого 14 листопада 2019 року в справі №924/925/19 (суддя Музика М.В.)
час та місце ухвалення: 14 листопада 2019 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; вступна і резолютивна частина проголошена о 12:00 год; повний текст рішення складено 15 листопада 2019 року
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеро Юкрейн"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер"
про стягнення 1120940 грн 65 коп. заборгованості за договором на надання послуг по обробці сільськогосподарських земель
та
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеро Юкрейн"
про визнання недійсним договору на надання послуг по обробці сільськогосподарських земель.
за участю представників сторін:
від Первісного Позивача - Петровська-Каранченцова Л.Г.;
від Первісного Відповідача - не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Челендж Аеро Юкрейн (надалі - Первісний Позивач) звернулося в Господарський суд Хмельницької області з позовом до Товарситва з обмеженою відповідальністю Сварог-Дністер (надалі - Первісний Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 1120940 грн 65 коп., 627849 грн 24 коп. пені та інфляційних втрат в розмірі 146808 грн 33 коп..
Позовні вимоги вмотивовані тим, що Первісний Відповідач всупереч умовам укладеного договору на надання послуг по обробці сільськогосподарських земель не здійснює своєчасну оплату наданих Первісним Позивачем авіапослуг.
В свою чергу Первісний Відповідач оплатив вказані послуги частково, на суму 1 000 000 грн. Таким чином, за Первісним Відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 1120 940 грн 65 коп., котру Позивач просить стягнути в судовому порядку з урахуванням нарахованої пені та інфляційних втрат.
Первісним Відповідач 2 жовтня 2019 року до суду було подано зустрічний позов про визнання недійсним договору на надання послуг по обробці сільськогосподарських земель від 22 травня 2017 року №04-1/05-17, укладеного між Первісним Позивачем та Первісним відповідачем (том 1, а.с. 167-173).
Вимоги за зустрічним позовом Первісний Відповідач мотивує відсутністю у керівника Первісного Відповідача повноважень на підписання оскаржуваного договору та обізнаністю контрагента із наявністю відповідних обмежень підписанта договору.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 2 жовтня 2019 року прийнято зустрічний позов Первісного Відповідача про визнання недійсним договору на надання послуг по обробці сільськогосподарських земель до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14 листопада 2019 року (том 2, а.с. 72-77) первісний позов задоволено частково. Стягнути з Первісного Відповідача на корить Первісного Позивача 1120940 грн 65 коп. заборгованості, 146808 грн 33 коп. втрат від інфляції, 49746 грн 37 коп. пені. Також, даним судовим рішенням покладено на Первісного Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 19762 грн 43 коп.. В решті позову відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову Первісного Відповідача до Первісного Позивача про визнання недійсним договору на надання послуг по обробці сільськогосподарських земель від 22 травня 2017 року №04-1/05-17 - відмовлено.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що часткова оплата Первісним Відповідачем наданих Первісним Позивачем послуг по оскаржуваному договору свідчить про подальше схвалення правочину юридичною особою, що виключає можливість визнання правочину, укладеного директором з перевищенням повноважень, недійсним.
Суд першої інстанції приходить до висновку про недоведеність Первісним Відповідачем підстав для визнання договору на надання послуг по обробці сільськогосподарських земель від недійсним, тому в задоволенні зустрічного позову відмовив.
Що ж стосується первісного позову, то місцевий господарський суд зазначив, що Первісним Позивачем на виконання умов договору надано Первісному Відповідачу послуги з авіаоприскування с/г культур на суму 1841952 грн, а також авіаперельоти на суму 278988 грн 65 коп., про що свідчать підписані акти приймання-передачі наданих послуг. Заперечення Первісного Відповідача щодо невірного нарахування вартості послуг спростовуються підписаними актами приймання-передачі із погодженою обома сторонами ціною.
Проте, як зазначає суд першої інстанції у своєму рішенні, Первісним Відповідачем здійснено лише часткову оплату наданих Первісним Позивачем послуг на суму 1000000 грн., чим створено заборгованість в розмірі 1120940 грн 65 коп.. Оскільки існування вказаного боргу підтверджується матеріалами справи та не спростовано Первісним Відповідачем, то місцевий господарський суд прийшов до висновку про підставність стягнення вказаної суми з Первісного Відповідача в судовому порядку.
За результатами перерахунку втрат від інфляції за визначений Первісним Позивачем період з січня 2018 року по липень 2019 року на суму заборгованості в розмірі 1120940 грн 65 коп., місцевий господарський суд дійшов до висновку, що сума, нарахована Первісним позивачем є підставною, а тому вимога про стягнення 146808 грн 33 коп. втрат від інфляції є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Що ж до позовної вимоги про стягнення пені, то місцевий господарський суд зазначив, що Первісним Позивачем неправомірно здійснено нарахування пені поза межами шестимісячного строку від дня прострочення зобов`язання, тому судом здійснено перерахунок пені з застосуванням шестимісячного терміну нарахування пені від дня прострочення зобов`язання та в межах періоду та сум, визначених Первісним Позивачем. Відтак судом першої інстанції частково задоволено позов у частині стягнення пені, а саме в розмірі 49746 грн 37 коп..
Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Первісний Відповідач подав апеляційну скаргу (том 2, а.с. 89-92), в якій з підстав вказані у ній, просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області в повному обсязі та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні первісних позовних вимог, а зустрічні позовні вимоги щодо визнання недійсним договору задоволити.
Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Первісний Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що як вбачається з виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 2 червня 2017 року керівником Первісного Відповідача вказано ОСОБА_5., а вказана виписки містить інформацію щодо обмеження керівника на вчинення правочинів згідно Статуту підприємства. Таким чином, на переконання Первісного Відповідача, укладаючи спірний договір, Первісний Позивач знав або повинен був знати про наявність обмежень представника Первісного Відповідача на укладення договору.
Також, апелянт зазначає, що підписання оскаржуваного договору та проведення фінансової операції і її виконання здійснено однією і тією ж особою - директором Первісного Відповідача ОСОБА_5. з перевищенням наданих йому повноважень.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 грудня 2019 року (том 2, а.с. 106), з підстав, висвітлених в ній, було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Первісного Відповідача. Запропоновано Первісному Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Первісному Відповідачу.
На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 10 січня 2020 року надійшов відзив від Первісного Позивача в котрому він просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Первісного Відповідача, зазначивши, що на момент укладення спірного договору не було жодних записів щодо обмеження повноважень директора ОСОБА_5., що підтверджується Витягом з реєстру ЄДРПОУ саме станом на 22 травня 2017 року, саме тому просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 січня 2020 року розгляд справи було призначено на 19 лютого 2020 року об 14 год. 00 хв..
Первісним Відповідачем через відділ канцелярії та документообігу суду 19 лютого 2020 року було подано клопотання про відкладення розгляду справи за підписом представника В.Ткач, в зв`язку із участю такого представника по справі № 904/606/19 у Касаційному господарському суді Верховного Суду.
Розглянувши дане клопотання, заслухавши думку представника Первісного Позивача (котрий заперечує проти його задоволення так як зазначає, що інтереси Первісного Відповідача в даній справі представляти три представники, а тому була можливіть направити інших представників Первісного Відповідача) суд констатує, що розгляд справи за відсутності представника Первісного відповідача, не порушить принципу змагальності сторін, окрім того, представником Первісного Відповідача не подано будь-яких доказів до клопотання про відкладення в підтвердження причини такого відкладення, що вказує на його безпідставність. При цьому колегією суддів самостійно здійснено перевірку слухання справи №904/606/19 у Касаційному господарському суді Верховного Суду саме 19 лютого 2020 року та не виявлено що в цей день проводилися судові засідання по справі № 904/606/19. Також, окрім необгрунтовано поданого клопотання, апеляційний господарський суд дослідивши матеріали справи погоджується і з доводами представника Первісного Позивача щодо того, що з огляду на участь в даній справі декількох представників, є незрозумілість неможливості участі інших представників щодо участі в справі (що є ще одним опосередкованим підтвердженням того, що дане клопотання подане виключно для відтермінування прийняття апеляційним господарським судом судового рішення, а не з підстав, які без підтвердження доказами вказує один з представників Первісного Відповідача).
Водночас суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що в матеріалах справи міститься апеляційна скарга Первісного Відповідача, в котрій він вже надав свої доводи та заперечення щодо рішення суду, зважаючи на закінчення шістдесятиденного строку розгляду даної апеляційної скарги, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливлює відкладення колегією розгляду справи на іншу дату, без порушення строку розгляду апеляційної скарги (та без порушення норм щодо повідомлення сторін, встановлених частиною 5 статті 120 ГПК України).
Разом з тим, суд констатує, що ухвалою суду від 20 січня 2020 року, сторони повідомлялися про дату, ас та місце розгляду справи (в розумінні частини 2 статті 120 ГПК України) та не викликалися (в розумінні частини 1 статті 120 ГПК України). З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу без участі уповноважених представників Первісного Відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.
Разом з тим, суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.
В судовому засіданні від 19 лютого 2020 року представник Первісного Позивача заперечив щодо доводів, висвітлених в апеляційній скарзі, вважає її безпідставною та необгрунтованою, а тому просить відмовити в її задоволенні, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Представник Первісного Позивача зазначив, що йому не було відомо про будь-які обмеження повноважень ОСОБА_5. саме на час укладення спірного договору, а витяг з ЄДРПОУ на момент укладення такого договору не містив таких обмежень. Також представник Первісного Позивача вказав, що Первісним Позивачем було належним чином надано послуги по спірному договорі, що підтверджується доказами, долученими до матеріалів справи, при цьому Первісним Відповідачем було тільки частково оплачено такі послуги.
Заслухавши представника Первісного Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, та доводу відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
При цьому, колегія суддів констатує, що як вбачається із статуту Первісного Відповідача, затвердженого рішенням загальних зборів учасників 29 листопада 2016 року (надалі - Статут; том 1, а.с. 176-185), він має статус юридичної особи відповідно до чинного законодавства України, має самостійний баланс, власні основні та оборотні кошти, рахунки в установах банків, круглу печатку та кутовий штампи зі своїм найменуванням, фірмовий і товарний знаки, інші реквізити.
Пунктами 1.4, 1.5, 1.6 Статуту визначено, що: Первісний Відповідач здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном у відповідності з метою своєї діяльності; може самостійно купувати, продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду юридичним особам і громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності; для забезпечення мети своєї діяльності товариство має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем в суді, господарському суді
У пункті 1.7 Статуту передбачено, що Первісний Відповідач має право в установленому законом порядку вступати в договірні відносини з юридичними і фізичними особами в межах господарської діяльності, передбаченої даним статутом.
Згідно пункту 2.5 Статуту, учасниками Первісного Відповідача є: компанія Віта Дженеро Лімітед , Нікосія, Кіпр; ТОВ Сварог Капітал , м. Київ.
У розділі 8 Статуту визначені органи управління товариства. Зокрема, вищим органом управління Первісного Відповідача є загальні збори Учасників. Загальні збори Учасників правомочні приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства.
У пункті 8.2 Статуту зазначено, що: до компетенції загальних зборів учасників належить вирішення будь-яких питань з діяльності товариства, в тому числі, обрання директора або генерального директора та склад дирекції та відкликання директора або генерального директора зі складу дирекції, а також членів ревізійної комісії; надання дозволу на (попереднє) укладення директором або Генеральним директором та іншими членами дирекції (у випадку, якщо член дирекції має право представляти інтереси товариства без доручення), господарських договорів (правочинів) на суму, що перевищує 100 000 грн для одного правочину протягом одного календарного місяця та 300000 грн для сукупності правочинів протягом одного календарного місяця.
У відповідності до пункту 8.10 Статуту, у товаристві рішенням загальних зборів учасників може створюватися виконавчий орган: колегіальна дирекція, на чолі з Генеральним директором, або одноособовий орган директор; членами виконавчого органу можуть бути як учасники, так і особи, які не є учасниками; наказ про призначення на посаду/звільнення з посади Генерального директора або директора товариства та членів дирекції видається за підписом генерального директора або директора на підставі відповідного рішення загальних зборів учасників; виконавчий орган товариства діє згідно положень цього статуту та у випадку, якщо це колегіальний виконавчий орган Положення про виконавчий орган товариства (дирекцію), яке розробляється Генеральним директором товариства та затверджується Загальними зборами учасників Первісного Відповідача.
Відповідно до пункту 8.11 статуту: генеральний директор або директор вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції Загальних зборів Учасників; Загальні збори учасників можуть винести рішення про передачу частини належних їм повноважень до компетенції Генерального директора або директора.
В силу положень пункту 8.12 Статуту: генеральний директор або директор підзвітний загальним зборам учасників і організовує виконання їх рішень; Генеральний директор або директор діє від імені товариства без довіреності в межах, встановлених Господарським, Цивільним кодексами України, законом України Про господарські товариства , іншим законодавством, та цим Статутом; Генеральний директор або директор здійснює керівництво поточною діяльністю товариства на засадах єдиноначальства в межах компетенції і прав, що визнані цим статутом та рішенням Загальних зборів Учасників.
Відповідно до пункту 8.13 Статуту, Генеральний директор або директор Первісного Відповідача має право укладати угоди, контракти, договори, інші правочини, які стосуються діяльності Первісного Відповідача, що не перевищують суму, яка визначена цим статутом та договорів, укладання яких потребує затвердження загальними зборами учасників Первісного Відповідача.
При цьому Статут Первісного Відповідача нотаріально посвідчений, а також підписаний представниками учасників: Компанії Віта Дженеро Лімітед - Агарковим М.М; ТОВ Сварог Капітал - Беркун О.Я..
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22 травня 2017 року, керівником Первісного Відповідача та підписантом був ОСОБА_5 (том 2, а.с. 10-15).
22 травня 2017 року між Первісним Відповідачем (в особі директора ОСОБА_5., який діє на підставі статуту) та Первісним Позивачем було укладено договір на надання послуг по обробці сільськогосподарських земель №04-1/05-17 (надалі - Договір; том 1, а.с. 15-18), предметом якого є здійснення Первісним Позивачем авіаційного обробітку сільськогосподарських земель Первісного Відповідача, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам, повітряним судном, зазначеним в пункті 1.2 Договору.
Як встановлено пунктом 1.2 Договору, обробіток земель Первісного Відповідача за даним Договором здійснюється Первісним Позивачем виключно на повітряних суднах Первісного Позивача.
У пункті 1.3 Договору погоджено, що: обробіток земель Первісного Відповідача здійснюється Первісним Позивачем, згідно замовлень Первісного Відповідача, в яких зазначається день, час та місце виконання робіт тощо; замовлення може бути зроблено в усній формі або письмово (факсом/електронною поштою); підтвердженням погодження замовлення сторони домовились вважати факт підписання сторонами додатку до цього договору (в тому числі, у спрощений спосіб: шляхом обміну факсограмами/сканкопіями оригіналів, згідно до пункту 8.2 Договору).
Пунктом 1.4 Договору визначено, що: терміни виконання робіт за цим договором визначаються в додатках до цього Договору; термін виконання робіт може бути змінений лише за взаємною згодою сторін; однією з підстав перегляду строків виконання сільськогосподарських робіт є настання несприятливих погодних умов, що перешкоджають проведенню сільськогосподарських робіт.
Згідно пункту 1.5 Договору, приймання-передача наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, що надається Первісним Позивачем для Первісного Відповідача; Первісний Відповідач зобов`язався підписати акт приймання-передачі наданих послуг на протязі 7 банківських днів з моменту надання його Первісним Позивачем або в цей же строк надати Первісному Позивачу мотивовану відмову від підписання акту.
Як вбачається з пункту 1.6 Договору: у разі, якщо у Первісного Відповідача є претензії щодо якості виконаних робіт, то перелік цих виявлених недоліків і необхідних доопрацювань вказується Первісним Відповідачем у наданому Первісним Позивачем акті прийомки-передачі наданих послуг, або Первісний Відповідач протягом 10 календарних днів з дати отримання акту приймання-передачі наданих послуг направляє письмову претензію Первісному Позивачу; на підставі вказаної претензії сторони протягом 5 робочих днів з дати отримання Первісним Позивачем претензії Первісного Відповідача або акта приймання-передачі наданих послуг з відміткою про виявлені недоліки складають акт про недоліки і визначають порядок і попередні терміни їх усунення; якщо роботи виконані Первісним Позивачем з відступами від цього Договору (якість робіт не відповідає умовам цього договору або вимогам, що зазвичай ставляться до даного виду авіаційних робіт), або з іншими недоліками (дефектами), Первісний Відповідач має право вимагати від Первісного Позивача безплатного виправлення таких недоліків (дефектів) за рахунок Первісного Відповідача.
У підпункті 2.1.9 Договору передбачено, що Первісний Позивач зобов`язався разом із представниками Первісного Відповідача здійснювати облік та документальну фіксацію фактично виконаних авіаційних робіт.
В свою чергу, Первісний Відповідач зобов`язався: здійснювати на користь Первісного Позивача платежі у розмірах та строки, що передбачені умовами цього Договору; надавати Первісному Позивачу усні (у т.ч. в телефонному режимі) та/або письмові (у т. ч. за допомогою факсу) замовлення не пізніше, ніж за три доби до запланованої дати виконання авіаційних робіт; разом із представником Первісного Позивача зобов`язався здійснювати облік документальну фіксацію фактично виконаних Первісним Позивачем робіт; у разі відсутності зауважень протягом 7 банківських днів підписати наданий Первісним Позивачем акт приймання-передачі виконаних робіт; визначити за погодженням з Первісним Позивачем місце стоянки повітряного судна (згідно з розкладом робочого дня, який погоджується сторонами).
В силу дії пункту 3.1 Договору: вартість послуг з обробки сільськогосподарських земель визначається в додатках до цього Договору, виходячи з обсягів авіаційних робіт та розцінки, за один гектар площі, на якій були проведені авіаційні роботи, що на дату укладення даного Договору становить 393 грн 15 коп., включаючи ПДВ, що є еквівалент 15 доларів США включаючи ПДВ, перерахованих за курсом НБУ на день укладання сторонами цього Договору; вартість пального входить до вартості послуг та окремо Первісним Відповідачем не сплачується; оплата за цим Договором здійснюється в українських гривнях на розрахунковий рахунок Первісного Позивача, що вказаний в цьому Договорі на підставі рахунку, виставленого Первісним Позивачем після підписання акту приймання-передачі наданих послуг.
Пунктом 3.2 Договору визначено, що: у випадку, якщо протягом виконання авіаційних робіт, курс гривні до долару США зміниться більше, ніж на 5% порівняно з курсом гривні до долару США станом на дату укладання відповідного додатку до цього Договору, а також у разі введення додаткових податків, зімни тарифів на обов`язкові послуги та інших змін, що виникли внаслідок незалежних від Первісного Позивача обставин, сторони можуть переглянути вартість робіт за цим Договором; такі зміни погоджуються сторонами додатковою угодою до Договору; сторони дійшли згоди при виконанні умов даного пункту використовувати курс гривні до долару США, встановлений Національним банком України.
Відповідно до пункту 3.3 Договору, загальна вартість послуг встановлюється сторонами шляхом сумування вартості послуг за кожним окремим додатком та/або актом приймання-передачі наданих послуг, що складений в межах цього Договору.
У пункті 3.4 Договору погоджено, що розрахунки за цим Договором здійснюються Первісним Відповідачем протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг уповноваженими представниками сторін, якщо інші умови оплати не будуть обумовлені сторонами у додатку до цього Договору.
Як визначено пунктом 3.5 Договору, оплата вважається здійсненою після надходження грошових коштів на поточний рахунок Первісного Позивача.
В той же час пунктом 3.7 Договору визначено, що: під банківським днем в даному договорі сторони розуміють робочий день банків; дні визначаються для банків робочими по правилам, встановленим відповідною постановою Національного банку України.
Відповідно до пункту 4.5 Договору, у разі порушення термінів перерахування грошових коштів за даним Договором винна сторона сплачує іншій стороні на вимогу останньої пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Згідно з пунктом 7.1 Договору: Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками; Договір діє один рік з дати набуття ним чинності; у випадку, якщо жодна із сторін не заявить за 30 днів до закінчення терміну дії дійсного Договору про його розірвання, Договір вважається пролонгованим на наступний рік і так кожного разу.
Договір підписаний сторонами (зі сторони Первісного Відповідача - директором ОСОБА_5) та скріплений їхніми печатками.
У додатку №1 до Договору зазначено, що відповідно до погодженої сторонами заявки Первісний Позивач зобов`язався надати Первісному Відповідачу послуги авіаційного обробітку сільськогосподарських земель Первісного Позивача, а саме: авіаоприскування с/г культур у с. Куча, с. Пижівка, с. Березівка, Майдан Олександрівський на площі 5000 га на загальну суму 1 965 750 грн. Термін виконання робіт за цим додатком складає з 22 травня 2017 року по 30 вересня 2017 року (том 1, а.с. 19). Даний Додаток № 1 до Договору підписано зі сторони як Первісного Позивача так і Первісного Відповідача (директором - ОСОБА_5) та скріплено відтиском їхніх печаток.
У додатку №2 до Договору сторонами погоджено, що при виконанні робіт по обробці сільськогосподарських земель переліт повітряного судна Первісного Позивача між населеними пунктами Первісного Відповідача та до Первісного Відповідача оплачується Первісним Відповідачем; вартість авіаційних перельотів повітряного судна Первісного Позивача між населеними пунктами Первісного Відповідача та до Первісного Відповідача становить 21048 грн включаючи ПДВ, за одну льотну годину, що є еквівалент 800 доларів США включаючи ПДВ, перерахованих за курсом НБУ на день укладання сторонами цього додатку. Вартість пального входить до вартості перельотів та окремо Первісним Відповідачем не сплачується. Оплата за цим додатком здійснюється в українських гривнях на розрахунковий рахунок Первісного Позивача, що вказаний в цьому Договорі на підставі рахунку, що виставляється Первісним Позивачем за період з початку дії Договору до 31 липня 2017 року, а в подальшому щомісячно. Для кожного рахунку сторони складають акт по формі, що наведена у цьому додатку. Підписання актів сторонами здійснюється у відповідності з пунктів 1.5-1.6 Договору.
На виконання умов Договору Первісним Позивачем надано, а Первісним Відповідачем прийнято авіаційні роботи (послуги) (результат робіт (послуг)), що виконані відповідно до Договору, за умовами якого Первісний Позивач виконав роботи (надав послуги) з авіаоприскування с/г культур на загальну суму 943329 грн 48 коп., що підтверджується наступними первинними доказами: акт від 30 червня 2017 року приймання-передачі наданих послуг до Договору на суму 943 329 грн 48 коп.; акт №118 від 31 липня 2017 року приймання-передачі наданих послуг до Договору на суму 898622 грн 52 коп.; акт №155 від 30 вересня 2017 року приймання-передачі наданих послуг до Договору на суму 127 500 грн 17 коп.; також прийнято авіаційні перельоти, що виконані (надані) відповідно до Договору на суму 151488 грн 48 коп. (акт №154 від 30 вересня 2017 року приймання-передачі наданих послуг до Договору). На загальну суму 2120940 грн 65 коп..
Дані акти приймання-передачі наданих послуг до Договору підписані зі сторони Первісного Позивача та зі сторони Первісного Відповідача (директором - ОСОБА_5) та скріплені відтиском їх печаток (том 1, а.с. 22-25).
Первісним Позивачем виставлялись Первісному Відповідачу наступні рахунки на оплату: рахунок на оплату №204.17 від 30 вересня 2017 року на суму 127502 грн 59 коп.; рахунок на оплату №203.17 від 30 вересня 2017 року на суму 151488 грн 48 коп.; рахунок на оплату №160.17 від 31 липня 2017 року на суму 898622 грн 52 коп. (том 1, а.с. 26-28).
В свою чергу, на виконання умов Договору Первісним Відповідачем було перераховано Первісному Позивачу кошти за авіаційний обробіток сільськогосподарських земель, зокрема: платіжним дорученням №1737 від 8 грудня 2017 року на суму 300000 грн із призначенням платежу за авіаційний обробіток сільськогосподарських земель ; платіжним дорученням №1749 від 12 грудня 2017 року на суму 200000 грн із призначенням платежу за авіаційний обробіток сільськогосподарських земель ; платіжним дорученням №1796 від 14 грудня 2017 року на суму 200000 із призначенням платежу за авіаційний обробіток сільськогосподарських земель ; платіжним дорученням №34 від 9 січня 2018 року на суму 300000 із призначенням платежу за авіаційний обробіток сільськогосподарських земель , а всього на загальну суму 1000000 грн (том 1, а.с. 103-106).
Первісний Позивач надіслав на адресу Первісного Відповідача претензію від 2 травня 2018 року про сплату заборгованості, у якій просить перерахувати заборгованість за Договором в розмірі 1120940 грн 65 коп. (том 1, а.с. 107; доказ направлення та отримання даної претензії на а.с. 109-110).
Відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 , останній працював у період з 6 грудня 2016 року по даний час на посаді начальника льотної служби в Первісного Позивача, та на підставі замовлення, отриманого у травні, червні, липні, вересні 2017 року від Первісного Відповідача здійснював під час польотів авіаційно-хімічну обробку рослин на земельних ділянках Первісного Відповідача. При таких польотах був присутній представник Первісного Відповідача - агроном, а також інші працівники, які здійснювали підготовку хімічних препаратів та завантажували їх у повітряне судно (том 2, а.с. 20).
ОСОБА_4 у нотаріально посвідченій заяві зазначив, що він з 19 лютого 2016 року, працюючи у Первісного Позивача на посаді фінансового директора, вів телефонне спілкування та листування з представниками Первісного Відповідача щодо укладання, внесення змін та виконання Договору. Зокрема, ним підтверджено факт укладення та виконання Договору (том 2, а.с. 21).
Корпорацією Сварог Вест Груп (за підписом Голови Ради директора - Агаркова М.М.) надіслано на адресу Первісного Позивача листа №32-СВГ від 9 квітня 2019 року, у якому Корпорація Сварог Вест Груп повідомляє про те, що заборгованість, яка виникла в останнього за надані послуги по обробці сільськогосподарських культур, буде погашена згідно вміщеного в листі графіку (том 2, а.с. 38).
Проте, у зв`язку з несплатою Первісним Відповідачем решти боргу в добровільному порядку, Первісний Позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку права, із позовом до Первісного Відповідача про стягнення заборгованості, пені та інфляційних втрат.
В свою чергу, Первісний Відповідач, вважаючи, що Договір є недійсним, оскільки укладений директором з перевищенням повноважень, звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання такого Договору недійсним.
Зважаючи на заперечення Первісного Відповідача наведені в апеляційній скарзі відносно дійсності Договору, а саме з огляду на укладення такого правочину зі сторони Первісного Відповідача директором із перевищенням повноважень, колегія суддів досліджує зустрічну позовну вимогу Первісного Відповідача щодо визнання недійсним такого правочину саме із зазначених вище підстав, зауважує таке.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В силу дії статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
При цьому вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Отже, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору (договорів) недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину (правочинів).
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.
При цьому частина перша статті 92 Цивільного кодексу України визначає, що особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
З огляду на зазначене вище, колегія суддів констатує, що дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу юридичної особи, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками такої юридичної особи корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі юридичної особи, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.
З огляду на таке, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
При цьому частиною четвертою статті 92 ЦК України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Таким чином, колегія суддів констатує, що закон вимагає, щоб виконавчий орган юридичної особи діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами такої юридичної особи, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов`язок відшкодувати завдані юридичній особі збитки.
Так, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року зі справи № 906/100/17, від 12 червня 2018 року зі справи № 927/976/17, від 2 жовтня 2019 року зі справи № 910/22198/17).
Як встановлено вище в даній постанові, згідно пункту 8.2 Статуту Первісного Відповідача: до компетенції загальних зборів учасників належить вирішення будь-яких питань з діяльності товариства, в тому числі, обрання директора або генерального директора та склад дирекції та відкликання директора або генерального директора зі складу дирекції, а також членів ревізійної комісії; надання дозволу на (попереднє) укладення директором або Генеральним директором та іншими членами дирекції (у випадку, якщо член дирекції має право представляти інтереси товариства без доручення), господарських договорів (правочинів) на суму, що перевищує 100 000 грн для одного правочину протягом одного календарного місяця та 300000 грн для сукупності правочинів протягом одного календарного місяця.
В той же час, відповідно до пункту 8.11 Статуту Первісного Відповідача, генеральний директор або директор вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції Загальних зборів Учасників, а в силу положень пункту 8.13 Статуту, генеральний директор або директор товариства має право укладати угоди, контракти, договори, інші правочини, які стосуються діяльності товариства, що не перевищують суму, яка визначена цим статутом та договорів, укладання яких потребує затвердження загальними зборами учасників Первісного Відповідача.
Необхідно зазначити, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року в справі № 910/15484/17).
Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею тих чи інших дій.
Як уже було зазначено вище в даному судовому рішенні 22 травня 2017 року директором Первісного Відповідача ОСОБА_5 . підписано спірний Договір, за умовами якого Первісний Відповідач взяв на себе зобов`язання з оплати наданих Первісним Позивачем послуг по авіаційному обробітку земель та оплати здійснених перельотів на загальну суму 1965750 грн (додаток №1 до Договору; том 1, а.с. 19). При цьому, загальна вартість послуг встановлюється сторонами шляхом сумування вартості послуг за кожним окремим додатком та/або актом приймання-передачі наданих послуг, що складений в межах цього Договору (пункт 3.3 Договору).
З даних доказів вбачається, що за Статутом Первісного Відповідача визначено, що укладення вказаного Договору директором як виконавчим органом Первісного Відповідача потребувало погодження загальних зборів учасників Первісного Відповідача, якими є компанія Віта Дженеро Лімітед та ТОВ Сварог Капітал .
В той же час в преамбулі окарженого Договору зазначено, що зі сторони Первісного Відповідача Договір укладено в особі директора Олійника Анатолія Анатолійовича, який дії на підставі Статуту.
При цьому, не заслуговують на увагу доводи Первісного Відповідача, наведені в апеляційній скарзі щодо того, що Первісний Позивач був обізнаний про обмеження директора, що вбачається з виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 2 червня 2017 року, де керівником Первісного Відповідача вказано ОСОБА_5. , а вказана виписки містить інформацію щодо обмеження керівника на вчинення правочинів згідно Статуту підприємства (том 1, а.с. 186). Таким чином, на переконання Первісного Відповідача, укладаючи спірний договір, Первісний Позивач знав або повинен був знати про наявність обмежень представника Первісного Відповідача на укладення договору.
З огляду на приписи статей 92, 237 - 239, 241 Цивільного кодексу України, для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою , яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю.
Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно . Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.
В той же час, колегія суддів констатує, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, саме станом на дату укладення спірного Договору, 22 травня 2017 року (том 2, а.с. 10-11), вбачається, що керівником Первісного Відповідача був ОСОБА_5 . , при цьому без зазначення будь-яких обмежень щодо його повноважень. Дане в свою чергу спростовує доказ на таке твердження (про обізнаність Первісного Позивача з відомостями є ЄДРПОУ (том 1, а.с. 186) про обмеження директора Первісного Відповідача), що наданий Первісним Відповідачем.
ане в свою чергу спростовує Д В той же час (з огляду на доводи Первісного Позивача), колегія суддів звертає увагу, що Первісний Позивач перевіривши повноваження керівника Первісного Відповідача згідно Витягу з ЄДРОПУ, залишив поза увагою Статут Первісного Відповідача на підставі якого і діяв керівник Первісного Відповідача, і про який зазначено в преамбулі окаржуваного Договору (адже з огляду на зазначення Статутут Первісного Відповідача, Первісний Позивач не був позбавлений права прохати подати копії Статуту від представника Первісного Відповідача для перевірки повноважень).
Водночас суд констатує, що з огляду на положення Статуту Первісного Відповідача безпідставним є те, що укладаючи оспорюваний Договір директор Первісного Відповідача перевищив свої повноваження за вказаним Статутом.
Водночас з огляду на вищевказане, зважаючи на усі подальші дії Первісного Відповідача, такі дії Первісного Позивача (по не перевірці умов Статуту Первісного Відповідача) не можна кваліфікувати як недобросовісні та нерозумні, і як наслідок такі що тягнуть за собою визнання недійсним укладеного правочину, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє , лише у разі наступного схвалення правочину цією особою . Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 Цивільного кодексу України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину , не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина третя статті 509 Цивільного кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року в справі № 910/19179/17.
Зі змісту норми частини першої статті 241 Цивільного кодексу України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину.
Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в справі № 910/18812/17, від 8 липня 2019 року в справі №910/19776/17.
Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено ; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 2 квітня 2019 року зі справи № 904/2178/18.
При цьому, при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення .
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року зі справи № 910/8794/16.
Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав і обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону.
Згідно з приписами частин першої, другої, четвертої статті 62 Закону України Про господарські товариства у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.
Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).
Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
При цьому колегія суддів, зважаючи на заперечення Первісного Відповідача, наведені в апеляційній скарзі, щодо вчинення відповідних дій з схвалення правочину однією і тією ж особою ( ОСОБА_5. ) зауважує, що не потрібно ототожнив повноваження керівника юридичної особи на укладення договору з повноваженнями керівника юридичної особи на вчинення інших дій (в тому числі й оплат) від її імені, що на переконання Первісного відповідача свідчить, що такі дії керівника Первісного позивача не свідчать про схвалення правочину у розумінні приписів статті 241 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року зі справи №915/1734/18.
Відтак, зважаючи на усе вищеописане в даній постанові, колегія суддів констатує, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо).
В той же час, Первісним Позивачем до матеріалів даної справи були долученні належні та допустимі докази котрі вказують і на часткову оплату боргу та виконання Первісним Відповідачем своїх зобов`язань по Договору, а саме: платіжне дорученням №1737 від 8 грудня 2017 року на суму 300000 грн із призначенням платежу за авіаційний обробіток сільськогосподарських земель ; платіжне дорученням №1749 від 12 грудня 2017 року на суму 200000 грн із призначенням платежу за авіаційний обробіток сільськогосподарських земель ; платіжне дорученням №1796 від 14 грудня 2017 року на суму 200000 із призначенням платежу за авіаційний обробіток сільськогосподарських земель ; платіжне дорученням №34 від 9 січня 2018 року на суму 300000 із призначенням платежу за авіаційний обробіток сільськогосподарських земель , а всього на загальну суму 1000000 грн (том 1, а.с. 103-106).
Окрім того, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що з дослідження цих платіжних доручень вбачається, що в них зазначено: платник - Первісний Відповідач (саме як юридичну особу) та його Код (35289018), а не ОСОБА_5. як фізичну особу яка здійснювала такі оплати. Дане на переконання колегії суду повністю нівелює твердження Первісного Відповідача, зазначені в апеляційній скарзі відносно того, що однією і тією ж особою (а саме ОСОБА_5. ) було укладено договір та вчинено дії котрі свідчать про схвалення такого правочину.
В той же час, зі змісту пункту 8.2 Статуту Первісного Відповідача не вбачається, що для підписання керівником актів приймання-передачі чи для переказу коштів на рахунок інших контрагентів потрібно рішення Загальних зборів Первісного Відповідача, що на переконання колегії суддів, є ще одним доказом який свідчить, про схвалення правочину зі сторони Первісного Відповідача.
На переконання колегії суду такими діями в розрізі чинного законодавства є як підписання актів виконаних робіт уповноваженою особою Первісного Відповідача так і оплати виконаних робіт по Договору.
Суд констатує, що Первісний Позивач долучив до матеріалів справи належні та допустимі докази прийняття цих робіт Первісним відповідачем, а саме акти виконаних робіт: акт від 30 червня 2017 року приймання-передачі наданих послуг до Договору на суму 943 329 грн 48 коп.; акт №118 від 31 липня 2017 року приймання-передачі наданих послуг до Договору на суму 898622 грн 52 коп.; акт №155 від 30 вересня 2017 року приймання-передачі наданих послуг до Договору на суму 127 500 грн 17 коп.; також прийнято авіаційні перельоти, що виконані (надані) відповідно до Договору на суму 151488 грн 48 коп. (акт №154 від 30 вересня 2017 року приймання-передачі наданих послуг до Договору). На загальну суму 2120940 грн 65 коп..
Дані акти приймання-передачі наданих послуг до Договору підписані зі сторони Первісного Позивача та зі сторони Первісного Відповідача (директором - ОСОБА_5) та скріплені відтиском їх печаток (том 1, а.с. 22-25).
При цьому, такі акти не містять будь-яких заперечень щодо якості послуг чи визначеної в них ціни зі сторони Первісного Відповідача.
Відповідно ж підписанні таких Актів як зі сторони Первісного Позивача так і зі сторони Первісного Відповідача, свідчить про надання послуг по Договору Первісним Позивачем та прийняття їх Первісним Відповідачем без будь-якого зауваження чи заперечення та можуть бути окремими доказами (навіть не зважаючи на наявність платіжних доручень) котрі свідчать про вчинення дій щодо виконання такого правочину, а в цілому про його схвалення.
Окрім того, дослідивши матеріали справи колегія суду наголошує на тому, що доказів існування жодних інших правовідносин між Первісним Позивачем та Первісним Відповідачем по наданню послуг з авіаційного обробітку сільськогосподарських земель, окрім тих, які передбачені Договором матеріали справи не мітять.
Відтак, факт прийняття вищевказаних послуг та часткова оплата Первісним Відповідачем наданих Первісним Позивачем послуг по оскаржуваному Договору, на переконання колегії суддів, свідчить про подальше схвалення правочину саме юридичною особою (з огляду на зазначення в платіжних дорученнях - саме юридичну особу та її код, а не фізичну особу - ОСОБА_5. ), що виключає можливість визнання правочину, укладеного директором з перевищенням повноважень, недійсним.
При цьому, колегія суддів звертає увагу Первісного Відповідача, що в разі наявності у нього доказів (про що він зазначає), які на його переконання свідчать про перевищення директором своїх повноважень, він не позбавлений права звернутися до цього директора із відповідним позовом про стягнення з нього збитків, як це передбачено нормами діючого законодавства, якщо такі збитки йому нанесені.
Таким чином, встановивши, що спірний Договір не суперечить положенням статтей 203, 215 ЦК України, іншим вимогам чинного законодавства, містить всі істотні умови встановленні законодавством для даного виду правочину, зважаючи на підтвердженість фактів прийняття до виконання та вчинення дій щодо схвалення сторонами спірного правочину, виходячи з положень законодавства України, матеріалів та обставин справи, апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги Первісного Відповідача про визнання недійсним Договору.
Дане було вчинено місцевим господарським судом, відповідно, колегія суддів залишає судове рішення без змін в цій частині.
Щодо позивних вимог Первісного Позивача, то колегія суддів зауважує наступне.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України: підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зважаючи на характер встановлених між сторонами правовідносин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із поставкою товару та відповідальністю за порушення строків оплати, регулювання яких здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України тощо.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено: що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу дії статті 193 Господарського кодексу України: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Водночас, відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України: зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі змістом статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в сукупності з вищенаведеною нормативно-правовою базою законодавства України, колегія суду зазначає, що факт належного виконання Первісним Позивачем свого зобов`язання щодо надання послуг по авіаційній обробці земель підтверджується первинними документами, котрі відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та статті 9 Закону України Про бухгалтерським облік та фінансову звітність .
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Таким чином із системного аналізу законодавчих актів котрі регулюють господарську діяльність вбачається, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів , отже, судам у розгляді справи належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини надання послуг та їх отримання замовником.
У пункті 3.4 Договору сторони погодили, що розрахунки за цим Договором здійснюються Первісним відповідачем протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг.
На виконання умов Договору Первісним Позивачем надано, а Первісним Відповідачем прийнято авіаційні роботи (послуги) (результат робіт (послуг)), що виконані відповідно до Договору, за умовами якого Первісний Позивач виконав роботи (надав послуги) з авіаоприскування с/г культур на загальну суму 943329 грн 48 коп., що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг до Договору.
Дані акти приймання-передачі наданих послуг до Договору підписані зі сторони Первісного Позивача та зі сторони Первісного Відповідача (директором - ОСОБА_5) та скріплені відтиском їх печаток (том 1, а.с. 22-25).
Первісним Позивачем виставлялись Первісному Відповідачу наступні рахунки на оплату: рахунок на оплату №204.17 від 30 вересня 2017 року на суму 127502 грн 59 коп.; рахунок на оплату №203.17 від 30 вересня 2017 року на суму 151488 грн 48 коп.; рахунок на оплату №160.17 від 31 липня 2017 року на суму 898622 грн 52 коп. (том 1, а.с. 26-28).
В свою чергу, на виконання умов Договору Первісним Відповідачем було перераховано Первісному Позивачу кошти за авіаційний обробіток сільськогосподарських земель, зокрема: платіжним дорученням №1737 від 8 грудня 2017 року на суму 300000 грн із призначенням платежу за авіаційний обробіток сільськогосподарських земель ; платіжним дорученням №1749 від 12 грудня 2017 року на суму 200000 грн із призначенням платежу за авіаційний обробіток сільськогосподарських земель ; платіжним дорученням №1796 від 14 грудня 2017 року на суму 200000 із призначенням платежу за авіаційний обробіток сільськогосподарських земель ; платіжним дорученням №34 від 9 січня 2018 року на суму 300000 із призначенням платежу за авіаційний обробіток сільськогосподарських земель , а всього на загальну суму 1000000 грн (том 1, а.с. 103-106).
Проте, Первісним Відповідачем здійснено лише часткову оплату наданих Первісним Позивачем послуг на суму 1000000 грн. Відтак судом встановлено існування заборгованості в розмірі 1120940 грн 65 коп.. Оскільки, як встановлено вище в даній судовій постанові існування вказаного боргу підтверджується матеріалами справи та не спростовано Первісним Відповідачем, суд приходить до висновку про підставність та обгрунтованість позовних вимог Первісного Позивача про стягнення вказаної заборгованості.
Відтак, враховуючи усе вищеописане судова колегія задовольняє позов в частинні стягнення 1120940 грн 65 коп. заборгованості по Договору.
Дане було вчинено місцевим господарським судом, відповідно, колегія суддів залишає судове рішення без змін в цій частині.
Що ж до вимоги про стягнення інфляційних в сумі 146808 грн 33 коп., то колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що: боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.
Із наведеного вбачається, що інфляційні втрати та 3 % річних є спеціальними мірами цивільно-правової відповідальності, способами захисту майнового права, які не можна ототожнювати із штрафними санкціями.
Перевіривши правильність розрахунку втрат від інфляції за визначений Первісним Позивачем період (з січня 2018 року по липень 2019 року) на суму заборгованості в розмірі 1120940 грн 65 коп. (том 1, а.с. 10), колегія суду погоджується з правильністю даного розрахунку.
Відповідно колегія суддів приходить до висновку, що до задоволення підлягають позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 146808 грн 33 коп., та задоволює позов в цій частині.
Дане вчинено і місцевим господарським судом.
Відповідно Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду і в цій частині без змін.
Що ж стосується позовних вимог Первісного Позивача про стягнення 627849 грн 24 коп. пені, то колегія суду зазначає наступне.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно із частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України: розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
У пункті 4.5 Договору передбачено, що у разі порушення термінів перерахування грошових коштів за даним Договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Таким чином, розглядаючи дані позовні вимоги в площинні діючих умов Договору, колегія суддів констатує, що заявлені Первісним Позивачем вимоги щодо стягнення з Первісного Відповідача пені, є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного Договору.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що Первісним Позивачем здійснено нарахування пені за період, що перевищує шість місяців.
Водночас, згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Відповідно суд здійснюючи свій розрахунок обмежив період нарахування пені в термін шість місяців відповідно до вищевказаного законодавства.
При цьому, такий шестимісячний строк починається від дня, наступного за днем, у якому мало бути виконано зобов`язання, тому судом здійснено перерахунок пені з застосуванням шестимісячного терміну нарахування пені від дня прострочення зобов`язання та в межах періоду та сум, визначених Первісним Позивачем.
З огляду на положення пункту 3.4 Договору, розрахунок за актами приймання-передачі наданих послуг мав бути здійснений наступним чином: за залишком заборгованості за актом №118 від 31 липня 2017 року до 14 серпня 2017 року включно; за актами №155 та №154 від 30 вересня 2017 року до 13 жовтня 2017 року включно.
Таким чином, період, за який можливе нарахування пені за заборгованістю в розмірі 841952 грн (за актом №118 від 31 липня 2017 року) становить з 15 серпня 2017 року по 15 лютого 2018 року (в межах визначеного Первісним позивачем періоду). За заборгованістю в розмірі 278988 грн 65 коп. (за актами №154 та №155 від 30 вересня 2017 року) з 14 жовтня 2017 року по 14 квітня 2018 року.
Враховуючи визначені Первісним Позивачем періоди нарахування пені, колегія суддів констатує, що обгрутованим та підставним буде нараховування пені: з 10 січня 2018 року по 15 лютого 2018 року на суму 841952 грн, що становить 26204 грн 31 коп.; з 10 січня 2018 року по 14 квітня 2018 року на суму 278988 грн 65 коп., що становить 23542 грн 06 коп..
З огляду на все вищевказане суд задоволює позов в частині стягнення пені в розмірі 49746 грн 37 коп. з огляду на підставність та обгрунтованість позову в цій частині.
Відповідно Північно-західний апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимоги в частині стягненні 578102 грн 87 коп. пені.
Дане вчинено і місцевим господарським судом.
Відповідно Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду і в цій частині без змін.
Все вищевказане у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду спростовує доводи апелянта.
З огляду на все вищевказане в даній постанові, апеляційний господарський суд залишає без змін оспорюване рішення суду першої інстанції, та залишає без задоволення апеляційну скаргу Первісного Відповідача з огляду на її безпідставність.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Первісного відповідача згідно статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 листопада 2019 року в справі №924/925/19 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 листопада 2019 року в справі №924/925/19 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
5. Справу №924/925/19 повернути Господарському суду Хмельницької області.
Повний текст постанови виготовлено 24 лютого 2020 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суд | Північно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 19.02.2020 |
Оприлюднено | 24.02.2020 |
Номер документу | 87769265 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північно-західний апеляційний господарський суд
Василишин А.Р.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні