Рішення

від 18.02.2020 по справі 902/1030/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2020 р. м. Вінниця Cправа № 902/1030/19

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Незамай Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018, код - 42964094

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "ПродУкрСервіс", вул. Чехова, 7А, м. Вінниця, 21034, код - 41072527

про стягнення 35 921,64 грн

В С Т А Н О В И В :

04.12.2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 10-5/1713 від 03.12.2019 року за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПродУкрСервіс" про стягнення в дохід Державного бюджету України за договором оренди державного майна від 02.10.2017 року № 1844-НМ борг з орендної плати у розмірі 28 789,06 грн, пеню у сумі 4 253,67 гри та штраф у сумі 2 878,91 грн, разом у сумі 35 921,64 грн та за договором оренди державного майна від 02.10.2017 № 1845-НМ борг з орендної плати у розмірі 1 572,80 грн, пеню у сумі 1 410,21 грн та штраф у сумі 2 162,06 грн, разом у сумі 5 145,07 грн.

В якості підстави заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладених договорів в частині орендної плати.

В зв`язку з чим відповідачу нараховано заборгованість з урахуванням боргу, пені та штрафу.

Ухвалою суду від 09.12.2019 року позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 164 ГПК України. Також, у вказаній ухвалі зобов`язано Фонд державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях надати до суду копії позовної заяви та доданих документів до позовної заяви окремо по кожному договору оренди державного майна від 02.10.2017 року № 1844-НМ та від 02.10.2017 № 1845-НМ.

18.12.2019 року на адресу суду від представника Регіонального фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (позивач) надійшло клопотання № 10-5/1856 від 17.12.2019 року щодо усунення недоліків до позовної заяви. Крім того, позивачем до клопотання додано копії позовної заяви та доданих документів до позовної заяви окремо по кожному договору оренди, з метою роз`єднання позовних вимог у окремі провадження.

Ухвалою суду від 23.12.2019 року роз`єднано позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПродУкрСервіс" про стягнення в дохід Державного бюджету України 35 921,64 грн та 5 145,07 грн заборгованості.

Вирішено розглядати позовні вимоги щодо стягнення 35 921,64 грн заборгованості за договором оренди державного майна від 02.10.2017 року № 1844-НМ у межах справи №902/1030/19. Позовні вимоги щодо стягнення 5 145,07 грн заборгованості за договором оренди державного майна від 02.10.2017 року № 1845-НМ виділено у самостійне провадження, з наступним присвоєнням єдиного унікального номеру справи.

Ухвалою суду від 23.12.2019 року відкрито провадження у справі №902/1030/19 у порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.01.2020 року.

В судовому засіданні 22.01.2020 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 18.02.2020 року на підставі ч. 1 ст. 216 ГПК України, у зв`язку з неявкою представника відповідача, яка занесена до протоколу судового засідання від 22.01.2020 року.

Ухвалою суду від 28.01.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

18.02.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 18.02.2020 року), в якій останній зазначає, що підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд проводити судове засідання за його відсутності. В якості додатків до заяви додано ряд документів.

В судове засідання 18.02.2020 року представники сторін не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи наявна заява представника позивача (б/н від 18.02.2020 року) про проведення судового засідання без його участі.

Крім того, згідно інформації отриманої з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, адресована відповідачу ухвала значиться в стані "відправлення вручено: особисто".

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про дату, час та місце судового слухання, але останні не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому, ст.ст. 42, 46 ГПК України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми ст.ст. 182, 183 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Положеннями ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України визначено, що, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Суд розглянув матеріали справи, з`ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави заявлених позовних вимог посилається на укладення між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПродУкрСервіс" (Орендар) договору оренди державного майна № 1844-НМ від 02.10.2017 року.

Відповідно до Наказу Фонду державного майна України від 11.04.2019 року № 364 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" створено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області та Хмельницькій областях шляхом злиття Регіонального відділення Фонду державного мана України по Вінницькій області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області зі встановленням правонаступництва новоствореній організації прав та обов`язків осіб, що припиняються.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Вінницької філії Концерну "Військторгінвест" № 1844-НМ від 02.10.2017 року в частині сплати орендних платежів, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області та Хмельницькій областях звернулось до суду з позовом про стягнення 28 789,06 грн боргу, 4 253,67 грн пені та 2 878,91 грн штрафу.

Матеріали справи не містять ні відзиву, ні будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача в якому було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 02.10.2017 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПродУкрСервіс" (Орендар) договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Вінницької філії Концерну "Військторгінвест" № 1844-НМ від 02.10.2017 року. (а.с.15-20, т. 1).

Відповідно п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення (№12, №13 за даними БТІ), загальною площею 190,2 кв.м, гаражу (літ.С), за адресою: м.Вінниця, вул . Чехова, 7А (реєстровий номер майна за даними Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності 33689922.14.УВЮЯЮТ462) (орендоване майно), що перебуває на балансі Вінницької філії Концерну "Військторгсервіс" (Балансоутримувач) і є державною власністю.

Вартість орендованого майна визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, станом на 31.05.2017 року і становить 346 903,00 грн.

Згідно п.1.2. Договору майно передається в оренду з метою розміщення складу.

Орендар вступає у строкове платне користування орендованим майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання акту приймання-передавання, погодженого з Орендодавцем (п. 3.1. Договору).

Передача орендованого майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на орендоване майно. Власником орендованого майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди (п. 3.2. Договору).

Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на Орендодавця (п. 2.4. Договору).

Відповідно п. 3.1. Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому наявна інформація про індекс інфляції) - серпень 2017 року - 4 466,38 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди (жовтень 2017 року) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень та жовтень 2017 року.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць із врахуванням положень чинного законодавства

Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Державної служби статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua/) (п. 3.3. Договору).

Згідно п. 3.4. Договору у разі користування орендованим майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) сума орендної плати за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

За змістом п. 3.6. Договору орендна плата перераховується Орендарем щомісяця у співвідношенні 70 % до Державного бюджету України та 30 % на рахунок Балансоутримувача не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, у сумі, визначеній відповідно до пунктів 3.1.-3.3. Договору, відповідно до пропорцій розподілу, установлених чинним законодавством України і чинних у звітному періоді, за який здійснюється платіж.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Державного бюджету України та на рахунок Балансоутримувача у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням суми пені, що нарахована згідно пункту 9.2. Договору (п. 3.7. Договору).

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендна плата нараховується включно по день підписання акта приймання-передачі (повернення) орендованого майна, який підтверджує фактичне його повернення (п. 3.10. Договору).

Згідно п. 3.11. Договору закінчення строку дії договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплати заборгованості до Державного бюджету України та на рахунок Балансоутримувача за договором оренди, включаючи санкції, що передбачені даним договором оренди та чинним законодавством України.

Орендар зобов`язаний протягом 30 днів після підписання цього договору внести завдаток, що передбачений пунктом 3.13. Завдаток сплачується до державного бюджету і Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6 Договору. Після закінчення строку дії договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного Орендарем завдатку (п. 5.2. Договору).

За приписами п. 5.3. Договору Орендар зобов`язаний щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим, сплачувати орендну плату. Сума орендної плати на індекс інфляції коригується Орендарем самостійно.

У разі несвоєчасної та не в повному обсязі сплати орендної плати Орендарем, на суму заборгованості Орендодавцем та Балансоутримувачем нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період існування заборгованості, за кожний день прострочення, до моменту повного погашення заборгованості (п. 9.2 Договору).

У випадку, якщо у Орендаря утворюється заборгованість перед бюджетом, що дорівнює або перевищує розмір трьох місяців орендної плата, Орендарю нараховується штраф у розмірі 10 % від такої суми заборгованості, який підлягає сплаті на рахунок кредитора. У разі збільшення суми заборгованості, на яку нараховано штраф, Орендарю додатково нараховується штраф на різницю відповідної заборгованості (п. 9.3. Договору).

Відповідно п. 10.1. договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 02 жовтня 2017 року до 01 вересня 2020 року.

Умови договору зберігають силу протягом усього строку договору, а в частині зобов`язань Орендаря щодо сплати орендних платежів та нарахованих штрафних санкцій - до повного виконання цих зобов`язань (п. 10.2. Договору).

Згідно п. 10.3. Договору реорганізація Орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників).

02.10.2017 року на виконання умов укладеного договору між сторонами обопільно підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого Орендодавець погоджує передачу нерухомого майна, а саме: нежитлових вбудованих приміщень (№12, №13 за даними БТІ), загальною площею 190,2 кв.м, гаражу (літ.С), за адресою: м.Вінниця, вул.Чехова, 7А (реєстровий номер майна за даними Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності 33689922.14.УВЮЯЮТ462), що перебувають на балансі Вінницької філії (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35123573) Концерну "Військторгсервіс" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33689922), що | Балансоутримувач, передає, а Орендар приймає на термін оренди, вартість яких згідно з бухгалтерськими даними станом на 26.04.2017 становить: первісна - 33 535,14 грн, залишкова - 12 976,89 грн, а визначена шляхом проведення станом на 31.05.2017 року незалежної оцінки їх вартість становить 346 903,00 грн (а.с.22, т.1).

Відповідно до Наказу Фонду державного майна України від 11.04.2019 року № 364 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" створено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області та Хмельницькій областях шляхом злиття Регіонального відділення Фонду державного мана України по Вінницькій області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області зі встановленням правонаступництва новоствореній організації прав та обов`язків осіб, що припиняються (а.с.68-69, т.1).

При цьому, на підставі Наказу Фонду державного майна України від 18.06.2019 року № 579 "Про визначення дня початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області та Хмельницькій областях", визначено днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області та Хмельницькій областях 20.06.2019 року (а.с.72, т.1).

18.09.2019 року відповідачем на адресу позивача надіслано заяву про припинення дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Вінницької філії Концерну "Військторгінвест" № 1844-НМ від 02.10.2017 року з 18.09.2019 року за згодою сторін, також у заяві зазначено про обов`язок погашення заборгованості в повному обсязі (а.с.23, т.1).

18.09.2019 року відповідно до Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області та Хмельницькій областях №258, припинено дію договору оренди № 1844-НМ від 02.10.2017 року з 18.09.2019 року за згодою сторін (а.с.24, т.1).

На підставі акта приймання-передавання орендованого державного нерухомого майна після припинення дії договору оренди № 1844/НМ від 02.10.2017 року Орендарем повернено Балансоутримувачу нерухоме майно (а.с.25, т.1).

Згідно умов укладеного договору за користування майном, сплачується орендна плата, за змістом п. 3.1. Договору вона визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому наявна інформація про індекс інфляції) - серпень 2017 року - 4 466,38 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди (жовтень 2017 року) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень та жовтень 2017 року.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць із врахуванням положень чинного законодавства.

В підтвердження чого, до матеріалів справи додано довідку про стан надходження орендної плати та розрахунок плати за оренду станом на 20.11.2019 року (а.с.45, 47-48, т.1).

За твердженнями позивача з 27.01.2019 року по 18.09.2019 року відповідачу була нарахована орендна плата в сумі 28 789,06 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за період користування орендованим майном з 27.01.2019 року по 18.09.2019 року (включно) (а.с.51-52, т. 1).

За доводами позивача відповідачем не здійснено оплату за вказаний період, в зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 18.09.2019 року становить 28 789,06 грн.

Несплата відповідачем орендної плати у строки, обумовлені договором, стала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно зі ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

На підставі укладеного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Вінницької філії Концерну "Військторгінвест" № 1844-НМ від 02.10.2017 року між сторонами виникли правовідносини з оренди, які регулюються положеннями глави 58 ЦК України, глави 30 ГК України.

У відповідності до ч.ч. 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.ч. 1, 4 ст. 286 ГК України).

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Ст.ст. 193 ГК України, 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є нормативно та документально доведені, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 28 789,06 грн.

Також, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 253,67 грн пені та 2 878,91 грн штрафу нарахованих у період наявності зобов`язальних відносин.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушення зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Розділом 9 договору сторонами погоджено відповідальність сторін.

Зокрема п. 9.1. Договору визначено, що у разі несвоєчасної та не в повному обсязі сплати орендної плати Орендарем, на суму заборгованості Орендодавцем та Балансоутримувачем нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період існування заборгованості, за кожний день прострочення, до моменту повного погашення заборгованості.

У випадку, якщо у Орендаря утворюється заборгованість перед бюджетом, що дорівнює або перевищує розмір трьох місяців орендної плата, Орендарю нараховується штраф у розмірі 10 % від такої суми заборгованості, який підлягає сплаті на рахунок кредитора. У разі збільшення суми заборгованості, на яку нараховано штраф, Орендарю додатково нараховується штраф на різницю відповідної заборгованості (п. 9.2. Договору).

Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунку пені та штрафу, судом встановлено, що він виконаний позивачем арифметично вірно з огляду на що вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях в цій частині підлягають задоволенню судом у заявленому розмірі.

При цьому судом враховується, щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У справі, що розглядається, сторонами передбачено господарсько-правову відповідальність Орендаря у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу за порушення умов цього договору.

Позивачем правомірно обчислено пеню з огляду на термін прострочення за кожним платежем по щомісячному нарахуванню орендної плати, строк нарахування пені не перевищує шести місяців.

Наведений п. 9.2. Договору відповідає вимогам статей 549, 627 ЦК, ст. ст. 230, 231 ГК та не визнано недійсним, в зв`язку з чим одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 р. у справі № 3-88гс11, від 27.04.2012 р. у справі № 3-24гс12; постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 р. у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018 р. у справі № 903/647/17 та від 08.08.2018 р. у справі № 908/1843/17.

Крім того, суд відзначає, що погодження сторонами у договорі відповідальності у вигляді сплати пені та штрафу відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України, а також приписам статей 546 ЦК України, статті 231 ГК України, тому одночасне стягнення вказаних штрафних санкцій не суперечить статті 61 Конституції України, позаяк останні встановлені за порушення, які не є тотожними (п. 14 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2018 р. у справі № 910/6046/16).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини викладеною в рішеннях у справах "Walchli v. France", "ТОВ "Фріда" проти України" при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлений законом.

У своєму рішенні у справі "Хутман і Меус проти Бельгії" Європейський cуд з прав людини зазначив, що національні органи повинні тлумачити та застосовувати своє національне законодавство без зайвого формалізму.

Надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського cуду з прав людини у справі "Зубац проти Хорватії").

Таким чином, захист порушених прав особи, що звернулась до суду підлягає здійсненню у світлі дотримання принципів встановлених ст. 6 Конвенції, ключовим з яких принцип верховенства права, реалізація якого здійснюється судом із урахування сукупності встановлених обставин справи та норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами спору.

При цьому, визначальним в даному аспекті є ефективний захист порушених прав особи, такий захист, який за наслідком прийняття судом рішення, як процесуального інструменту захисту, забезпечить відновлення зазначених прав.

Тобто, приймаючи рішення у справі суд з урахуванням наведених вище норм та практики ЄСПЛ встановивши порушення прав особи, яка звернулась з позовом до суду повинен здійснити відновлення вказаних прав невдаючись при цьому до зайвих процедурних формальностей, врахування яких спричинило б відмову у відновленні права порушення якого є очевидним та підтверджено доказами, та мало б наслідком вжиття особою повторних заходів по його відновленню.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо проведення розрахунків, не надано власного розрахунку заборгованості, доказів повної сплати боргу тощо.

Як визначає ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних обставин в сукупності, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 1 921,00 грн. підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПродУкрСервіс" (вул. Чехова, 7А, м. Вінниця, 21034, код - 41072527) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018, код - 42964094) у дохід Державного бюджету України за Договором оренди державного майна № 1844-НМ від 02.10.2017 року 28 789,06 грн - боргу з орендної плати за період з 27.01.2019 по 18.09.2019 рр., 4 253,67 грн - пені, нарахованої за період з 01.09.2018 по 18.09.2019 рр.; 2 878,91 грн - штрафу та 1 921,00 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 24 лютого 2020 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018)

3 - відповідачу (вул. Чехова, 7А, м. Вінниця, 21034)