Рішення

від 12.02.2020 по справі 902/845/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" лютого 2020 р. м. Вінниця Cправа № 902/845/19

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Незамай Д.Д.

за позовом : Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код - 20077720

до: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПРЕСТИЖ 2015", вул. Стрілецька, буд. 1А, м. Вінниця, 21009, код - 40105303

про стягнення 9 817,33 грн.

за участю представників:

позивача: Безпалюк Олександр Леонідович, довіреність № 14/198 від 17.05.2019 року, свідоцтво №4844 від 28.02.2012 року

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

04.10.2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшов позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПРЕСТИЖ 2015" про стягнення 9 817,33 грн заборгованості з яких 5 505,10, грн пені, 860,82 грн 3 % річних, 3 451,41 грн інфляційних втрат за договором постачання природного газу № 4702/1617-ТЕ-1 від 28.09.2016 року.

Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало неналежне виконанням відповідачем грошових зобов`язань в частині прострочення оплати поставленого природного газу за договором № 4702/1617-ТЕ-1 від 28.09.2016 року.

В зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПРЕСТИЖ 2015" штрафних санкцій з яких 5 505,10, грн пені, 860,82 грн 3 % річних, 3 451,41 грн інфляційних втрат за договором постачання природного газу № 4702/1617-ТЕ-1 від 28.09.2016 року.

Ухвалою суду від 09.10.2019 року відкрито провадження у справі №902/845/19 у порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 07.11.2019 року.

В судовому засіданні 07.11.2019 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 05.12.2019 року, на підставі ч. 1 ст. 216 ГПК України, яка занесена до протоколу судового засідання від 07.11.2019 року.

Ухвалою суду від 11.11.2019 року повідомлено сторін про дату судового засідання.

05.12.2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява № 14/4-1300-19 від 04.12.2019 року, в якій останній підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд проводити розгляд справи за його відсутності, за наявними у матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 05.12.2019 року, судом постановлено ухвалу про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 15.01.2020 року. Ухвалу занесено до протоколу судового засідання від 05.12.2019 року.

Ухвалою суду від 13.12.2019 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

24.12.2019 року до суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли письмові пояснення № 14/4-1758-19 від 20.12.2019 року. Також, в поясненнях останній просить проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні 15.01.2020 року засідання судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/845/19 для судового розгляду по суті на 12.02.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 20.01.2020 року повідомлено сторін про дуту наступного судового засідання.

В судове засіданні 12.02.2020 року з`явився представник позивача. Представник відповідача правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, ухвалою суду, як надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

При цьому обізнаність відповідача про дату судового засідання підтверджується поштовим повідомленням № 2100903262046, яке наявне в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/845/19 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із відповідними ухвалами у зазначеному Реєстрі.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

В судовому засіданні 12.02.2020 року в межах дня оголошувалась перерва.

Після закінчення перерви представник позивача в судове засідання не з"явився.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач, в якості підстави позовних вимог посилається на неналежне виконанням відповідачем грошових зобов`язань в частині прострочення оплати поставленого природного газу за договором № 4702/1617-ТЕ-1 від 28.09.2016 року у лютому та березні 2017 року.

В зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПРЕСТИЖ 2015" штрафних санкцій з яких 5 505,10, грн пені, 860,82 грн 3 % річних, 3 451,41 грн інфляційних втрат за договором постачання природного газу № 4702/1617-ТЕ-1 від 28.09.2016 року.

Матеріали справи не містять відзиву або іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача в якому було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 28.09.2016 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник, Позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Престиж 2015" (Споживач, Відповідач) укладено договір постачання природного газу № 4702/1617-ТЕ-1 (а.с.18-26,т.1).

Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ. видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України) (п.1.3 Договору).

Відповідно п. 2.1 Договору Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 46 тис.куб.метрів, у тому числі за місяцями (тис.куб.метрів), а саме: за жовтень 2016 року - 2 тис.куб. метрів, за листопад 2016 року - 6 тис.куб.метрів, за грудень 2016 року - 10 тис.куб.метрів, за січень 2017 року - 10 тис.куб.метрів, за лютий 2017 року - 10 тис.куб.метрів, за березень 2017 року - 8 тис.куб.метрів.

Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (планований обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 Договору (п. 2.2 Договору).

Планований обсяг за цим договором протягом місяця поставки може змінюватися за домовленістю сторін (п. 2.3 Договору).

Згідно п. 2.6 Договору розподіл (транспортування) природного газу за договором здіиснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ "Вінницягаз", з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (договори).

Відповідно п. 3.2 Договору Споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на плановані обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем постачальник може користуватися планованими обсягами, зазначеними у пункті. 2.1 Договору, на відповідний місяць.

Обсяги постачання підтверджуються Постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку.

Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 Договору.

Приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.4 Договору).

Згідно п. 5.1 Договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 р. № 758.

Ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн. (п.5.2 Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 6.3. Договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;

3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості (п. 6.3 Договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє, в частині реалізації газу з 01.10.2016 року до 31.03.2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 12 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 23.01.2017 року до Договору про постачання природного газу № 4702/1617-ТЕ-1 від 28.09.2016 року сторонами внесено зміни до умов Договору, зокрема, стосовно предмету договору, кількості та фізико-хімічних показників газу, порядку та умов передачі газу, прав та обов`язків сторін (а.с. 27-28, т. 1).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 176 322,65 грн на підтвердження чого у справі містяться обопільно підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі природного газу (а.с.29-34, т. 1).

Відповідач в свою чергу за поставлений товар розрахувався не своєчасно, з порушенням строку визначеного умовами п. 6.1. Договору.

Зокрема, вартість спожитого газу у лютому 2017 року на суму 34 989,36 грн погашено 01.11.2017 року, що стало підставою для нарахування 2 695,31 грн пені, 446,26 грн - 3% річних, 1 758,13 грн - інфляційних втрат.

Зокрема, вартість спожитого газу у лютому 2017 року на суму 34 989,36 грн погашено 01.11.2017 року, що стало підставою для нарахування 2 695,31 грн - пені, 446,26 грн - 3% річних, 1 758,13 грн - інфляційних втрат.

Вартість спожитого газу у березні 2017 року на суму 34 989,36 грн погашено 26.10.2017 року, що стало підставою для нарахування 2 809.79 грн - пені, 414,56 грн - 3% річних, 1 693,28 грн - інфляційних втрат (а.с. 16).

Остаточний розрахунок з позивачем за поставлений природний газ відповідачем здійснено 01.11.2017 року, що стверджується наявною у матеріалах справи довідкою "Операции по Предприятию "ПРЕСТИЖ 2015 ОСББ" з 01.10.2016 року по 30.11.2018 року (а.с. 36, т.1).

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором щодо своєчасної оплати поставленого природного газу слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Беручи до уваги зміст укладеного між сторонами Договору, характер взятих на себе сторонами зобов`язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини із договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладені норми законодавства, для застосування відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3,4 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Розділом 6 Договору сторони передбачили порядок та умови проведення розрахунків.

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Сторонами на власний розсуд врегульовано порядок зарахування коштів.

Зокрема, п. 6.3 Договору визначено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;

3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

Детально досліджуючи наданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних (заявлених окремо по кожному акту) та інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем порушено черговість погашення платежів, що надходили від споживача.

Вказане положення означає, що Постачальник, отримавши грошові кошти від Споживача, мало відносити їх у погашення боргу лише в останню чергу.

Натомість, всупереч обов`язковим умовам договору та положенням ст. 534 ЦК України Постачальник направляло отримані від відповідача кошти на погашення суми основного боргу.

Зокрема, отримавши 6 250,38 грн 31.03.2017 року при нарахуванні пені в сумі 60,39 грн, 3% річних - 8,63 грн, позивач відніс кошти на погашення суми основного боргу. всупереч положенню п. 6.3. Договору.

Аналогічні протиправні дії було вчинено при розподілі інших платежів, які зараховували у погашення суми вартості спожитого газу, без урахування нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Суд критично оцінює доводи представника позивача стосовно того, що застосування п. 6.3. Договору здійснюється лише у випадку наявності судового рішення про стягнення пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, оскільки положення договору не містить таких застережень та не допускає двозначного тлумачення.

Резолютивна частина судового рішення не може породжувати нових правових фактів, а лише підтверджує їх наявність, що неодноразово підтверджено правовими позиціями Верховного Суду.

Нарахування штрафів, пені відбувається на підставі положень укладеного сторонами договору, а не згідно судового рішення. стягнення інфляційних втрат та 3% річних є правом. а не обов`язком кредитора.

Водночас, питання нарахування штрафних санкцій та мір цивільно-правової відповідальності є відмінними від строків звернення до суду з метою їх стягнення.

Обчислення та визначення сум пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних відбувається за фактом прострочення виконання грошових зобов`язань.

Отже, кредитор, маючи намір відновити свої права шляхом отримання додаткових виплат від боржника повинен своєчасно. за фактом прострочення виконання зобов`язання нараховувати такі суми та задовольнити власні вимоги у погоджений сторонами спосіб.

Отже, зарахування коштів з недотриманням вимог договору, а також нарахування пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних після погашення суми основного боргу зі спливом значного проміжку часу (близько трьох років) суперечить звичайній діловій практиці та погодженому сторонами алгоритму зарахування коштів.

Згідно із частинами 1, 3 статті 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правозастосовну діяльність.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

До загальних засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність. (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), а відтак і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

До таких висновків прийшов Верховний суд у складі Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 390/34/17 у постанові від 10 квітня 2019 року (касаційне провадження № 61-22315сво18).

Тому, підписавши Договір та погодивши порядок розподілу коштів, а також черговість задоволення власних вимог, при цьому здійснивши зарахування коштів з недотриманням припису п. 6.3. Договору, позивач вчинив дії, котрі не відповідають попереднім заявам, суперечать засадам добросовісності та чесній діловій практиці.

В силу ст. 1 Протоколу Першого Конвенції, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Тобто, задоволення позову шляхом стягнення майнових активів відповідача всупереч погодженим умовам договору створить невиправдане втручання у право власності, що є незаконним та суперечить верховенству права.

Таким чином суд доходить висновку, що заявлений Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" позов задоволенню не підлягає.

Витрати зі сплати судового збору та інші витрати, пов`язані з розглядом справи підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити повністю у задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПРЕСТИЖ 2015" про 5 505,10, грн пені, 860,82 грн 3 % річних, 3 451,41 грн інфляційних втрат за договором постачання природного газу № 4702/1617-ТЕ-1 від 28.09.2016 року.

2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 921,00 грн - залишити за позивачем.

3. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повне судове рішення складено 24 лютого 2020 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)

3 - відповідачу (вул. Стрілецька, буд. 1А, м. Вінниця, 21009)