Рішення

від 18.02.2020 по справі 273/2014/19

БАРАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/2014/19

Провадження № 2/273/11/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

18 лютого 2020 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань Стаднюк В.В., за участю представника відповідача - адвоката Нурієва Р.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

22.10.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить: здійснити поділ житлового будинку та прибудинкових споруд, розташованих в АДРЕСА_1 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; визнати за ним право власності на 1/2 частину (одну другу частину) житлового будинку та прибудинкових споруд, розташованих в АДРЕСА_1 ; стягнути судові витрати з відповідача.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з відповідачем ОСОБА_2 перебував в зареєстрованому шлюбі з 22.07.2010 року по 09.07.2019 року, який було розірвано рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 09.07.2019 року (судова справа №273/768/19). За час шлюбу ними був збудований житловий будинок АДРЕСА_1 та господарські будівлі до нього. Оскільки відповідач добровільно відмовилася вирішити питання щодо його права власності у спільному будинку та господарських будівлях, тому він звернулася до суду з вказаним позовом.

В судове засідання 18.02.2020 року позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Руденко М.В. не з`явилися вдруге, про день, час і місце розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується розписками та поштовими повідомленнями про вручення, про причини своєї неявки суд не повідомили. (а.с. 1,51,53,152,153,154) В попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

В судове засідання 18.02.2020 року відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, з`явився її представник - адвокат Нурієв Р.Т., який проти задоволення позовних вимог заперечує. Додатково пояснив, що позивач не довів належними і допустими доказами свої позовні вимоги, підтримав заперечення своєї довірительки, викладені нею у відзиві на позовну заяву. Згідно із запереченнями, які відповідач виклала у відзиві на позовну заяву від 05.12.2019 року, спірний житловий будинок АДРЕСА_1 був збудований Довбиським фарфоровим заводом у 1984 році. Будинок складається з 4-х квартир , які були приватизовані згодом наймачами. Власник квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 (на підставі свідоцтва про право власності, виданого КП "Довбиський фарфоровий завод") подарувала свою квартиру відповідачу, що підтверджується договором дарування від 31.05.2005 року. Відповідач була власником квартири АДРЕСА_3 на підставі договору дарування від 27.09.1999 року, яку вона в свою чергу подарувала своїй дочці ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 27.11.2013 року. Після реєстрації шлюбу з позивачем, останній був зареєстрований в її квартирі, але спільне життя не склалося, відтак шлюб було прозірвано рішенням Баранівського районного суду Житомирської області 09.07.2019 року. Оскільки, позивач не надав достатніх, допустимих та належних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, тому вважає, що в їх задоволенні слід відмовити.

Оцінивши зібрані по справі докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був зареєстрований 22.07.2010 року Виконавчим комітетом Довбиської селищної ради Баранівського району Житомирської області, актовий запис №11, що підтверджується даними копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 22.10.2010 року (а.с. 5).

Згідно з рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 09.07.2019 року (судова справа № 273/768/19) шлюб між сторонами розірвано, рішення набрало законної сили 08.08.2019 року (а.с.6-7).

Відповідно до даних копії інвентаризаційної справи №488 одноповерховий житловий будинок АДРЕСА_1 був збудований Довбиським фарфоровим заводом у 1984 році. Вказаний будинок -А складається з 4-х квартир до нього були збудовані сарай -Б та туалет -В. Квартири в будинку згодом були приватизовані наймачами, а саме власником квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_5 з 26.07.1993 року, №2 - ОСОБА_6 з 06.03.1992 року, №3 - ОСОБА_3 з 27.07.1993 року, № 4 - ОСОБА_7 з 22.08.1996 року. (а.с. 57-82, 83,88,89,90)

ОСОБА_2 була власником квартири АДРЕСА_3 на підставі договору дарування від 27.09.1999 року, яку вона подарувала своїй дочці ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 27.11.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Баранівського районного нотаріального округу Присяжнюком Василем Олександровичем. (а.с.34-35)

Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 31.05.2005 року, посвідченого нотаріусом Баранівської державної нотаріальної контори Житомирської області Вовк Надією Миколаївною, реєстровий номер 591. (а.с. 32-33)

Господарські будівлі, а саме літня кухня - З та гараж - И, бетонний ганок №2 до квартири АДРЕСА_5 , яка була подарована відповідачем дочці ОСОБА_8 у 2013 році, згідно з даними оцінювального акту про господарські будівлі та споруди від 26.12.2012 року були побудовані у 2009 році. (а.с.139-141). Дані про інші житлові будинки (квартири, приміщення) господарські будівлі та споруди, в тому числі й до квартири АДРЕСА_5 , яка належала відповідачці, та до квартири АДРЕСА_1 , яка належить відповідачі до цього часу, та які були збудовані у період шлюбу сторін (проживання сторін однією сім`єю) позивачем суду не надано, інших клопотань про їх витребування, у встановлені законом строки, ним не заявлено.

Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються ст. ст. 61, 69-71,74 Сімейного кодексу України (що діє з 2004 року), де зазначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу та /або якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, належить їм на праві спільної сумісної власності, при розділі майна частки подружжя (жінки та чоловік, які проживають однією сім`єю) є рівними.

Відповідно до положень ч.1 ст. 368 ЦК України, правом спільної сумісної власності є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно з ч.3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проаналізувавши встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що будино , господарські будівлі та споруди до нього, які є предметом спору, не є спільною сумісною власністю сторін, оскільки вони не були набуті ними під час шлюбу чи спільного фактичного проживання.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому за вказаних обставин суд відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору слід компенсувати за рахунок держави, оскільки відмовляє в задоволенні позову, а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України Про судовий збір , яка особа з інвалідність другої групи загального захворювання.

На підставі викладеного, ст. ст. 61, 69-71,74 Сімейного кодексу України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 158, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Баранівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.С. Бєлкіна

Повний текст рішення складено 24 лютого 2020 року.