Рішення

від 20.02.2020 по справі 914/20/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2020 Справа № 914/20/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Олео-Захід , м.Львів

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Шахта Надія , с.Сілець Сокальського району Львівської області

про стягнення 72'334,18 грн.,

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Муравець О.М.

Представники сторін:

від позивача: Поваляєв П.О.,

від відповідача : не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу Акорд .

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Олео-Захід до Публічного акціонерного товариства Шахта Надія про стягнення 72'334,18 грн. заборгованості за договором на закупівлю товарів № 1582/04/03/80 від 04.03.2019 р. та №1584/06/03/83 від 06.03.2019, з яких: 70'666,88 грн. основного боргу, 1'060,00 грн. інфляційних втрат та 607,30 грн. 3% річних. Також позивач зазначив, що очікує понести витрати на правову допомогу в розмірі 21'500,00 грн. та інші витрати у розмірі 10'000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03.01.2020 справу № 914/20/20 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08 січня 2020 року позовну заву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06 лютого 2020 року.

24.01.2020 відповідач подав до суду клопотання про перейменування відповідача та відзив на позовну заяву (вх.№4033/20), у якому позовні вимоги заперечив та зазначив, що накладні №РН-00000564, №РН-00000568, № РН-00000571, № РН-00000566, № РН-00000572 від 12.03.2019 та № РН-0001441 від 03.07.2019, долучені позивачем до позовної заяви, видані на підставі договору № 1-25/09/2013 від 25.09.2013 р. і стягнення за ними не є підставою позовних вимог. Крім того вказує, що долучені до позовної заяви інші накладні не відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність щодо оформлення, а акт звіряння взаємних розрахунків не є належним доказом у справі, оскільки не доводить факту здійснення господарських операцій саме за договором № 1582/04/03/80 від 04.03.2019 р. та № 1584/06/03/83 від 06.03.2019.

31.01.2020 позивач подав на адресу суду заперечення на відзив (вх.№5851/20).

04.02.2020 відповідач подав клопотання (вх.№6089/20) про розгляд справи без участі представника відповідача.

Протокольною ухвалою від 06 лютого 2020 р. Господарський суд Львівської області відклав розгляд справи на 20 лютого 2020 р. Ухвалою від 06 лютого 2020 року Господарський суд Львівської області у порядку ст.ст.120-121 ГПК України викликав відповідача та повідомив про дату, час і місце підготовчого засідання.

14.02.2020 відповідач надіслав суду відповідь на заперечення (вх.№8125/20).

18.02.2020 позивач надіслав на адресу суду додаткові пояснення (вх.№8663/20).

У судове засідання 20.02.2020 представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав наведених у позові, запереченні на відзив та поясненнях, повідомив про неможливість подання доказів понесення витрат за надання правничої допомоги, про які зазначалось у позовній заяві, оскільки розрахунки не проведені. Тому просив не вирішувати питання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Представник відповідача у судове засідання 20.02.2020 не з`явився, проте 04.02.2020 на адресу суду направив клопотання про розгляд справи без участі представника (вх.№6089/20).

У судовому засіданні 20.02.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

04 березня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю Олео-Захід та Публічним акціонерним товариством Шахта Надія (перейменоване у Приватне акціонерне товариство Шахта Надія ) укладено договір про закупівлю товарів №1582/04/03/80, а 06 березня 2019 - договір про закупівлю товарів №1584/06/03/83, відповідно до умов яких у порядку та на умовах визначених цими договорами постачальник зобов`язується у 2019 році систематично поставити і передати у власність покупцю певну продукцію, зокрема, солодке печиво (за договором 1582/04/03/80) та цукерки (за договором №1584/06/03/83), що за ДК 021:2015 відноситься до групи товарів за кодом 15820000-2 (сухарі та печиво, пресерви з хлібобулочних та кондитерських виробів) та 15840000-8 (какао, шоколад та цукрові кондитерські вироби), далі за текстом договорів та додатків до них - товар та/або продукція , на умовах та кількістю узгоджених із замовником (покупцем), а замовник (покупець) зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму в порядку та на умовах даного договору.

Ціна визначена у п. 3.1 кожного договору.

Відповідно до п.4.4 договорів товаросупровідні документи до кожної партії поставки являються додатками до цього договору і є його невід`ємною частиною.

Покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 14 календарних днів, але не пізніше 30 днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної (п.5.2 договорів).

Згідно п.6.4 та 6.5 договорів поставка узгодженої партії товару здійснюється протягом 5 днів з моменту отримання постачальником заявки покупця на поставку партії товару. Заявка (вимога) покупця надається у довільній формі (по телефону, поштою або передається під особистий підпис представника постачальника) та додається до пакета товаросупровідних документів на партію поставленого товару. Уповноважений представник покупця, при прийнятті товару зобов`язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в заявці, рахунку-фактурі і накладній, розписатися за отримання товару. Якщо під час приймання товару буде встановлено, що поставлений товар не відповідає нормам, правилам і стандартам покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від приймання такого товару та повернути його постачальнику без будь-яких фінансових наслідків для себе (п.6.6 договорів).

У підпункті 9.1.2 договорів сторони погодили, що покупець зобов`язаний своєчасно та повному обсязі здійснювати оплату за фактично поставлений товар по кожній партії поставки.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 року включно, а по відношенню поставки товару і платежів - до повного виконання покупцем своїх зобов`язань по оплаті отриманого товару та поставок згідно заявок до вказаного терміну (п.13.1 договорів).

На виконання умов договору на закупівлю товарів №1582/04/03/80 від 04.03.2019 позивачем здійснено поставку товару, що підтверджується копіями видаткових накладних: № РН-00000508 від 05.03.2019 на суму 8'129,72 грн., № РН-00000631 від 19.03.2019 на суму 7'145,11 грн., № РН-00000685 від 26.03.2019 на суму 5'720,23,00 грн., № РН-00000689 від 26.03.2019 на суму 1'490,19 грн., № РН-00000753 від 02.04.2019 на суму 1'653,58 грн., № РН-00000757 від 02.04.2019 на суму 5'165,44 грн., № РН-00000821 від 09.04.2019 на суму 860,52 грн., № РН-00000824 від 09.04.2019 на суму 4'666,42 грн., № РН-00000883 від 16.04.2019 на суму 1'532,65 грн., №РН-00000886 від 16.04.2019 на суму 4'649,24 грн., № РН-00000967 від 23.04.2019 на суму 1'016,31 грн., №РН-00000969 від 23.04.2019 на суму 9'620,46 грн., № РН-00001019 від 01.05.2019 на суму 1'531,81 грн., № РН-00001055 від 07.05.2019 на суму 1'263,02 грн., № РН-00001098 від 14.05.2019 на суму 1'209,82 грн., № РН-00001109 від 15.05.2019 на суму 5'873,60 грн., №РН-00001155 від 21.05.2019 на суму 3'498,17 грн., № РН-00001207 від 28.05.2019 на суму 417,57 грн., №РН-00001211 від 28.05.2019 на суму 6'161,18 грн., № РН-00001262 від 04.06.2019 на суму 6'698,33 грн., № РН-00001300 від 11.06.2019 на суму 3'693,80 грн., № РН-00001337 від 18.06.2019 на суму 4'271,61 грн., № РН-00001473 від 09.07.2019 на суму 5'000,94 грн., № РН-00001522 від 16.07.2019 на суму 3'481,13 грн., № РН-00001565 від 23.07.2019 на суму 3'218,09 грн., №РН-00001614 від 30.07.2019 на суму 5'261,09 грн., № РН-00001658 від 06.08.2019 на суму 536,87 грн., № РН-00001698 від 13.08.2019 на суму 1'072,04 грн., № РН-00001730 від 20.08.2019 на суму 2'405,56 грн., № РН-00001771 від 27.08.2019 на суму 2'932,58 грн.

На виконання умов договору на закупівлю товарів №1584/06/03/83 від 06.03.2019 позивачем здійснено поставку товару, що підтверджується копіями видаткових накладних: РН-00000633 від 19.03.2019 на суму 1'728,10 грн., РН-00000687 від 26.03.2019 на суму 3'389,16 грн., РН-00000690 від 26.03.2019 на суму 622,88 грн., РН-00000754 від 02.04.2019 на суму 2'330,46 грн., РН-00000755 від 02.04.2019 на суму 4'086,34 грн., РН-00000822 від 09.04.2019 на суму 2'014,90 грн., РН-00000826 від 09.04.2019 на суму 3'631,51 грн., РН-00000884 від 16.04.2019 на суму 480,93 грн., РН-00000889 від 16.04.2019 на суму 5'120,76 грн., РН-00000968 від 23.04.2019 на суму 1'933,61 грн., РН-00000971 від 23.04.2019 на суму 3'770,48 грн., РН-00001013 від 01.05.2019 на суму 1'888,76 грн., РН-00001056 від 07.05.2019 на суму 1'396,34 грн., РН-00001100 від 14.05.2019 на суму 1'008,72 грн., РН-00001112 від 15.05.2019 на суму 1'978,44 грн., РН-00001153 від 21.05.2019 на суму 998,64 грн., РН-00001208 від 28.05.2019 на суму 1'038,46 грн., РН-00001209 від 28.05.2019 на суму 4'768,78 грн., РН-00001261 від 04.06.2019 на суму 3'316,57 грн., РН-00001299 від 11.06.2019 на суму 3'970,61 грн., РН-00001340 від 18.06.2019 на суму 3'208,11 грн., РН-00001440 від 03.07.2019 на суму 2'430,46 грн., РН-00001475 від 09.07.2019 на суму 3'331,74 грн., РН-00001524 від 16.07.2019 на суму 5'108,85 грн., РН-00001567 від 23.07.2019 на суму 2'533,12 грн., РН-00001616 від 30.07.2019 на суму 3'637,61 грн., РН-00001659 від 06.08.2019 на суму 1'742,24 грн., РН-0001699 від 13.08.2019 на суму 543,72 грн., РН-00001700 від 13.08.2019 на суму 645,30 грн., РН-00001728 від 20.08.2019 на суму 2'700,39 грн., РН-00001769 від 27.08.2019 на суму 2'144,01 грн. На переконання позивача, вказані видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін.

Як зазначив позивач, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково, залишок заборгованості становить 70'666,88 грн. У підтвердження наведеного позивачем до матеріалів справи долучено оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за період 01.03-18.11.2019 з посиланням на докази оплати та акт звірки розрахунків між сторонами за 9 місяців 2019 р, у якому зазначено видаткові накладні, на підставі яких відбулись поставки товару.

Також позивач стверджує, що 30.10.2019 відповідачу вручено претензію №1-25/10/2019 від 25.10.2019 із проханням оплати заборгованості за поставлений товар, проте така залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

На виконання своїх зобов`язань за договорами відповідач оплати в повному обсязі не здійснив, відтак, на думку позивача, станом на момент його звернення з позовною заявою заборгованість становила 70'666,88 грн.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 607,30 грн. 3% річних, 1'060,00 грн. інфляційних втрат, які просить стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладених договорів на закупівлю товарів №1582/04/03/80 від 04.03.2019 та №1584/06/03/83 від 06.03.2019.

Оцінивши зміст вказаних договорів, з яких виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами поставки, які підпадають під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договорам, до вказаних правочинів також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 265 ГК України, передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Щодо доводів відповідача про відсутність належних доказів здійснення поставки товару, оскільки видаткові накладні належним чином не оформлені (не зазначено посади та прізвища), тому неможливо встановити особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони відповідача та підписала їх, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (абз. 9 ч. 2 ст. 9 вказано Закону).

Згідно із п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абз.1 п.2.5 Положення). Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. (пункт 2.15).

Відповідно до статті 58 1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові № 918/780/18 від 23.07.2019, печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. У цій справі суд дійшов висновку, що зважаючи на те, що відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, відсутні підстави вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі особи.

Суд дослідив спірні видаткові накладні та встановив, що вони оформлені відповідно до положень чинного законодавства, містять відомості, достатні для встановлення змісту господарської операції та достовірної ідентифікації відповідача як особи, яка отримала товар за вказаними накладними, а також містять відтиск штампу відповідача (доказів їх втрати, викрадення чи вибуття з його володіння матеріали справи не містять), тому приймаються судом у якості належних та допустимих доказів отримання відповідачем товару, визначеного цими накладними та на суму, що в них зазначена (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №910/6216/17, від 05.12.2018 у справі №915/878/16 та від 29.01.2020 у справі № 916/922/19).

Окрім того, в матеріалах справа відсутні докази реалізації відповідачем права, передбаченого п. 6.6 та пп. 9.2.1 договорів.

Слід також зазначити, що у матеріалах справи містяться видаткові накладні, які свідчать, що за час існування договірних відносин між сторонами такі видаткові накладні мали аналогічні недоліки, заперечень у відповідача вони не викликали і товар, отриманий на підставі цих накладних, ним оплачувався.

У постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчити про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Щодо стягнення 4'875,53 грн. заборгованості за видатковою накладною №РН-00001441 від 03.07.2019, то суд погоджується доводами відповідача. Така поставка, як відображено у самій накладній, відбулась на підставі іншого договору, а саме №1-25/09/2013 від 25.09.2013, стягнення за яким не є підставою позовних вимог, що також не дає можливості встановити погодженого сторонами строку оплати та початку періоду прострочення платежу. Суд інформує позивача, що у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України товариство не позбавлене права звернутися до господарського суду із вимогою про стягнення зазначеної заборгованості у порядку наказного або спрощеного позовного провадження.

Відтак, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості за поставлений позивачем товар за договорами на закупівлю товарів №1582/04/03/80 від 04.03.2019 та № 1584/06/03/83 від 06.03.2019 на загальну суму 65'791,35 грн.

30 вересня 2019 року сторонами підписано акт звірки розрахунків за 9 місяців 2019 року з посиланням на видаткові накладні на підставі яких відбулись поставки товару за час існування між сторонами договірних відносин в рамках укладених договорів на закупівлю товарів № 1582/04/03/80 від 04.03.2019 та № 1584/06/03/83 від 06.03.2019.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Щодо стягнення 3% річних та втрат від інфляції суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідач не спростував доводів позивача, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно до частини 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням періоду виникнення заборгованості та меж позовних вимог суд встановив, що стягненню з відповідача підлягає 562,02 грн. 3% річних та 785,76 грн. інфляційних втрат.

Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає 65'791,35 грн. основного боргу, 785,76 грн. втрат від інфляції та 562,02 грн. 3% річних.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №412 від 23 грудня 2019 р. на суму 1'921,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1'783,03 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Шахта Надія , (80086, Львівська область, Сокальський район, с. Сілець; код ЄДРПОУ 00178175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Олео-Захід (79039, м.Львів, вул. Залізнична, 7; код ЄДРПОУ 31804958) 65'791,35 грн. основного боргу, 562,02 грн. 3% річних, 785,76 грн. втрат від інфляції та 1'783,03 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2020

Суддя Яворський Б.І.