Постанова

від 31.05.2021 по справі 914/20/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2021 р. Справа №914/20/20

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Матущака О.І.,

Якімець Г.Г.,

без повідомлення учасників справи

розглянув апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» за № 09/465 від 16.03.2020

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2020 суддя: Яворський Б.І. м. Львів, повний текст рішення складено - 24.02.2020

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олео-Захід» , м. Львів

до відповідача приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» , с. Сілець Сокальського району Львівської області

про стягнення 72 334,18 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У січні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Олео-Захід» (надалі - ТОВ Олео-Захід ) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом, в якому просило стягнути з приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» (надалі - ПрАТ «Шахта «Надія» ) 72 334,18 грн., а саме: 70 666,88 грн. основного боргу, 1 060,00 грн. інфляційних втрат та 607,30 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за отриманий товар згідно укладених договорів про закупівлю товарів №1582/04/03/80 від 04.03.2019 та №1584/06/03/83 від 06.03.2019 розрахувався частково та з порушенням строків, встановлених договорами.

Позивач правовою підставою позову зазначає ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 655, 691, 692 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.02.2020 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ Шахта Надія , на користь ТОВ Олео-Захід 65 791,35 грн. основного боргу, 562,02 грн. 3% річних, 785,76 грн. втрат від інфляції та 1 783,03 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що боржник прострочив виконання зобов`язання передбачене договорами про закупівлю товарів №1582/04/03/80 від 04.03.2019 та №1584/06/03/83 від 06.03.2019, що є підставою для стягнення суми боргу, оскільки на виконання укладених договорів, позивач поставив відповідачу по видаткових накладних товар на загальну суму 204 488,46 грн., а відповідачем здійснено часткову оплату товару в розмірі 133 821,58 грн., що свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків по договору про закупівлю товарів №1582/04/03/80 від 04.03.2019 та №1584/06/03/83 від 06.03.2019 на суму 70 666,88 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції відмовив в задоволення позовної вимоги про стягнення 4 875,53 грн. заборгованості за видатковою накладною №РН-00001441 від 03.07.2019 з тих підстав, що поставка товару, як відображено у самій накладній, відбулась на підставі іншого договору, а саме №1-25/09/2013 від 25.09.2013, стягнення за яким не є підставою позовних вимог.

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, судом першої інстанції здійснено розрахунки та встановлено, що стягненню підлягає: 562,02 грн. 3% річних та 785,76 грн. інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ПрАТ «Шахта «Надія» (відповідач) просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, в зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Вважає, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги:

1)видаткові накладні долучені позивачем до позовної заяви, оскільки із таких не можна ідентифікувати підпис особи, яка брала участь у здійсненні гогсподарської операції зі сторони відповідача та особи відповідальної за здійснення господарської операції;

2)видаткові накладні за № РН-00000564 від 12.03.2019 на суму 5 020,59 грн., за № № РН-00000568 від 12.03.2019 на суму 3 277,13 грн., № РН-00000571 від 12.03.2019 на суму 806,46 грн., № РН-00000566 від 12.03.2019 на суму 1 161,62 грн., № РН-00000572 від 12.03.2019 на суму 1 669,95 грн., оскільки такі стосуються договору за № 1-25/09/2013 від 25.09.2013.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач погодився з висновками місцевого господарського суду, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Доводи відзиву на апеляційну скаргу аналогічні висновкам місцевого господарського суду, що викладені у оскаржуваному рішенні.

У відповідності до приписів ч. 10 ст. 270 ГПК України вказана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що 04.03.2019 ТОВ Олео-Захід та ПАТ Шахта Надія (перейменоване у ПрАТ Шахта Надія ) укладено договір про закупівлю товарів №1582/04/03/80.

06.03.2019 ТОВ Олео-Захід та ПАТ Шахта Надія (перейменоване у ПрАТ Шахта Надія ) укладено договір про закупівлю товарів №1584/06/03/83.

Відповідно до умов зазначених договорів, у порядку та на умовах визначених цими договорами постачальник зобов`язується у 2019 році систематично поставити і передати у власність покупцю певну продукцію, зокрема, солодке печиво (за договором 1582/04/03/80) та цукерки (за договором №1584/06/03/83), що за ДК 021:2015 відноситься до групи товарів за кодом 15820000-2 (сухарі та печиво, пресерви з хлібобулочних та кондитерських виробів) та 15840000-8 (какао, шоколад та цукрові кондитерські вироби), далі за текстом договорів та додатків до них - товар та/або продукція , на умовах та кількістю узгоджених із замовником (покупцем), а замовник (покупець) зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму в порядку та на умовах даного договору.

Ціна визначена у п. 3.1 кожного договору.

Відповідно до п.4.4 договорів товаросупровідні документи до кожної партії поставки являються додатками до цього договору і є його невід`ємною частиною.

Покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 14 календарних днів, але не пізніше 30 днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної (п.5.2 договорів).

Згідно п.6.4 та 6.5 договорів поставка узгодженої партії товару здійснюється протягом 5 днів з моменту отримання постачальником заявки покупця на поставку партії товару. Заявка (вимога) покупця надається у довільній формі (по телефону, поштою або передається під особистий підпис представника постачальника) та додається до пакета товаросупровідних документів на партію поставленого товару. Уповноважений представник покупця, при прийнятті товару зобов`язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в заявці, рахунку-фактурі і накладній, розписатися за отримання товару. Якщо під час приймання товару буде встановлено, що поставлений товар не відповідає нормам, правилам і стандартам покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від приймання такого товару та повернути його постачальнику без будь-яких фінансових наслідків для себе (п.6.6 договорів).

У підпункті 9.1.2 договорів сторони погодили, що покупець зобов`язаний своєчасно та повному обсязі здійснювати оплату за фактично поставлений товар по кожній партії поставки.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 року включно, а по відношенню поставки товару і платежів - до повного виконання покупцем своїх зобов`язань по оплаті отриманого товару та поставок згідно заявок до вказаного терміну (п.13.1 договорів).

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 265 ГК України, передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що укладені між сторонами договори за правовою природою є договорами поставки.

Позивач у позовній заяві стверджує, що відповідач в порушення умом договору у визначений строк не здійснив повністю оплати вартості отриманого товару, а саме за поставлений товар відповідачем не сплачено 70 666,88 грн.

Таким чином, предметом позову є матеріально-правова вимога товариства з обмеженою відповідальністю «Олео-Захід» до відповідача приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення 70 666,88 грн. - основного боргу, 1 060,00 грн. інфляційних втрат та 607,30 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судами встановлено, що на виконання умов договору про закупівлю товарів №1582/04/03/80 від 04.03.2019 та №1584/06/03/83 від 06.03.2019, позивач поставив відповідачу по видаткових накладних № РН-00000508 від 05.03.2019, № РН-00000631 від 19.03.2019, № РН-00000685 від 26.03.2019, № РН-00000689 від 26.03.2019, № РН-00000753 від 02.04.2019, № РН-00000757 від 02.04.2019, № РН-00000821 від 09.04.2019, № РН-00000824 від 09.04.2019, № РН-00000883 від 16.04.2019, №РН-00000886 від 16.04.2019, № РН-00000967 від 23.04.2019, №РН-00000969 від 23.04.2019, № РН-00001019 від 01.05.2019, № РН-00001055 від 07.05.2019, № РН-00001098 від 14.05.2019, № РН-00001109 від 15.05.2019, №РН-00001155 від 21.05.2019, № РН-00001207 від 28.05.2019, №РН-00001211 від 28.05.2019, № РН-00001262 від 04.06.2019, № РН-00001300 від 11.06.2019, № РН-00001337 від 18.06.2019, № РН-00001473 від 09.07.2019, № РН-00001522 від 16.07.2019, № РН-00001565 від 23.07.2019, №РН-00001614 від 30.07.2019, № РН-00001658 від 06.08.2019, № РН-00001698 від 13.08.2019, № РН-00001730 від 20.08.2019, № РН-00001771 від 27.08.2019 (щодо договору на закупівлю товарів №1582/04/03/80 від 04.03.2019) та № РН-00000633 від 19.03.2019, № РН-00000687 від 26.03.2019, № РН-00000690 від 26.03.2019, № РН-00000754 від 02.04.2019, № РН-00000755 від 02.04.2019, № РН-00000822 від 09.04.2019, № РН-00000826 від 09.04.2019, № РН-00000884 від 16.04.2019, № РН-00000889 від 16.04.2019, № РН-00000968 від 23.04.2019, № РН-00000971 від 23.04.2019, № РН-00001013 від 01.05.2019, № РН-00001056 від 07.05.2019, № РН-00001100 від 14.05.2019, № РН-00001112 від 15.05.2019, № РН-00001153 від 21.05.2019, № РН-00001208 від 28.05.2019, № РН-00001209 від 28.05.2019, № РН-00001261 від 04.06.2019, № РН-00001299 від 11.06.2019, № РН-00001340 від 18.06.2019, № РН-00001440 від 03.07.2019, № РН-00001475 від 09.07.2019, № РН-00001524 від 16.07.2019, № РН-00001567 від 23.07.2019, № РН-00001616 від 30.07.2019, № РН-00001659 від 06.08.2019, № РН-0001699 від 13.08.2019, № РН-00001700 від 13.08.2019, № РН-00001728 від 20.08.2019, № РН-00001769 від 27.08.2019 (щодо договору на закупівлю товарів №1584/06/03/83 від 06.03.2019) товар на загальну суму 70 666,88 грн.

Видаткові накладні за № РН-00000564 від 12.03.2019 на суму 5 020,59 грн., за № № РН-00000568 від 12.03.2019 на суму 3 277,13 грн., № РН-00000571 від 12.03.2019 на суму 806,46 грн., № РН-00000566 від 12.03.2019 на суму 1 161,62 грн., № РН-00000572 від 12.03.2019 на суму 1 669,95 грн., які стосуються договору за № 1-25/09/2013 від 25.09.2013 не взято судом до уваги. Відтак спростовуються доводи апеляційної скарги в цій частині.

Первинні документи, які складені на виконання умов договору та підтверджують факт поставки товару покупцеві мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88), Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на момент складання спірних первинних документів) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно із п. 2.4, 2.5 Положення № 88 (у редакції, чинній на момент складення спірних первинних документів) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. Згідно висновку Верховного Суду викладеного у в постанові № 918/780/18 від 23.07.2019, суд дійшов висновку, що зважаючи на те, що відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, відсутні підстави вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі особи.

Зазначений висновок Верховного Суду враховано апеляційним господарським судом в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Судами встановлено, що спірні видаткові накладні оформлені відповідно до положень чинного законодавства, містять відомості, достатні для встановлення змісту господарської операції та достовірної ідентифікації відповідача як особи, яка отримала товар за вказаними накладними, а також містять відтиск штампу відповідача (доказів їх втрати, викрадення чи вибуття з його володіння матеріали справи не містять).

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що надані позивачем видаткові накладні відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів.

При цьому, відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчити про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, яка відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним судом.

З огляду на викладене, спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги видаткові накладні долучені позивачем до позовної заяви, оскільки із таких не можна ідентифікувати підпис особи, яка брала участь у здійсненні гогсподарської операції зі сторони відповідача та особи відповідальної за здійснення господарської операції.

Щодо стягнення 4 875,53 грн. заборгованості за видатковою накладною №РН-00001441 від 03.07.2019, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що поставка, як відображено у самій накладній, відбулась на підставі іншого договору, а саме №1-25/09/2013 від 25.09.2013, стягнення за яким не є підставою позовних вимог, що також не дає можливості встановити погодженого сторонами строку оплати та початку періоду прострочення платежу.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову на суму 65 791,35 грн. (70 666,88 грн. - 4 875,53 грн.) щодо стягнення основного боргу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Щодо стягнення трьох процентів річних, то сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, позивачем за період з 01.09.2019 по 17.12.2019 на суму боргу 70 666,88 грн. нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 607,30 грн.

Таким чином, апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру 3% річних у відповідності до вимог законодавства та з врахуванням часткового задовлення позову на суму основної заборгованості у розмірі 65 791,35 грн., погодився з висновками суду першої інстанції в частині обґрунтованості стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 562,02 грн. за період прострочення грошового зобов`язання з 01.09.2019 по 17.12.2019 на суму боргу 65 791,35 грн. (70 666,88 грн. - 4 875,53 грн.).

Щодо нарахування інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Державним комітетом статистики України і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р., № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін» ).

З огляду на викладене та здійснивши перерахунок нарахування інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення інфляційних нарахувань в розмірі 785,76 грн., які нараховані за період з 01.09.2019 по 17.12.2019 на суму боргу 65 791,35 грн. (70 666,88 грн. - 4 875,53 грн.).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на наведене, аргументи, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.

Апелянтом не спростувано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» за № 09/465 від 16.03.2020 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2020 - без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала предявлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» .

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 3 153,00 грн., який сплачений згідно з платіжними дорученнями за № 4172 від 02.04.2020.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» за № 09/465 від 16.03.2020 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2020 у справі №914/20/20 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 3 153,00 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: Бойко С.М.

Судді: Матущак О.І.

Якімець Г.Г.