Рішення

від 05.06.2007 по справі 18/48

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

18/48

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 18/48                                                                                                         05.06.07 р.

За позовом:          ТОВ „Формула –1”;

До:                    ПП „Друкарський салон”;

Про:                     стягнення 9 331,34 грн.

Суддя  Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Нурищенко С.В., представник, довіреність б/н від 21.11.2006 р.;

Від відповідача:            Муха Р.М., представник, довіреність №01/02-Ф від 01.02.2007 р.

У справі, на підставі статті 77 ГПК України, були оголошені перерви з 14.02.2007 р. до 22.02.2007 р., з 15.03.2007 р. до 10.04.2007 р., з 16.05.2007 р. до 05.06.2007 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2007 р. строк вирішення спору у даній справі був продовжений на невизначений термін.

Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням з 22.02.2007 р. до 15.03.2007 р., з 10.04.2007 р. до 16.05.2007 р., про що господарським судом винесені відповідні ухвали від 22.02.2007 р. та від 10.04.2007 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 9 230,02 грн. основного боргу, 26,43 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 74,89 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 102,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

24.02.2007 р. позивачем до господарського суду була подана заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 9 359,66 грн. (9 230,02 грн. основного боргу + 129,64 грн. інфляційних втрат), 75,74 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 214,60 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 102,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

14.03.2007 р. позивачем до господарського суду подана заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 9 415,81 грн. (9 230,02 грн. основного боргу + 185,79 грн. інфляційних втрат), 91,68 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 259,74 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 102,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у наданому відзиві на позов та представник останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача заперечує, у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на наведене нижче:

—сторонами не було погоджено предмет (в частині якості, зовнішнього оформлення) та строк дії договору, що тягне за собою правові наслідки, викладені в ч. 8 ст. 181 ГК України;

—внаслідок того, що сторони не домовились по всіх істотних умовах договору на виготовлення та поставку буклетів ф. А-3 відповідач не проводив подальшу оплату рахунку №000090 від 26.05.2006 р. У видатковій накладні №РР-00069/1 від 31.05.2006 р. про передачу 150 000 штук буклетів ф. А-3 на суму 21 000,00 грн. не зазначено, на якій підставі (на підставі якого договору) передається зазначений в ній товар. В графі „отримав” вищезазначеної накладної не зазначено реквізитів довіреності ф. М-2, що підтверджує відсутність видачі такої довіреності відповідачем;

—з доданих до матеріалів справи документів не вбачається укладеного між сторонами господарського договору та факту поставки товару.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,—

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до видаткової накладної №РР-00069/1 від 31.05.2006 р. позивач поставив, а відповідач отримав продукцію на суму 21 000,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається  укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вищезазначена видаткова накладна свідчить про те, що між сторонами була укладена угода.

Відповідач не виконав свої зобов'язання за угодою, поставлену позивачем продукцію оплатив частково у сумі 11769,98 грн., що підтверджується виписками банківської установи від 26.05.2006 р. на суму 8 000,00 грн., від 20.07.2006 р. на суму 1 000,00 грн., від 28.08.2006 р. на суму 500,00 грн., від 07.09.2006 р. на суму 600,00 грн., від 03.11.2006 р. на суму 700,00 грн. та від 24.11.2006 р. на суму 969,98 грн. Станом на день слухання справи сума боргу відповідача перед позивачем складає 9 230,02 грн.

Як визначено абзацом 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарюванні та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За прострочку виконання зобов'язань позивачем нарахована сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 9 415,81 грн. (9 230,02 грн. основного боргу + 185,79 грн. інфляційних втрат) та 91,68 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем 259,74 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами  не підлягають задоволенню, оскільки посилання позивача на статті 1048 Цивільного кодексу України та 231 Господарського кодексу України в даному випадку є неправомірним.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачена сплата відсотків за договором позики. У даному випадку між сторонами існували взаємовідносини щодо надання позивачем на користь відповідача послуг по виготовленню буклетів, а тому застосування позивачем статті 1048 Цивільного кодексу України є недоцільним.

Також є недоречним застосування статті 231 Господарського кодексу України, якою регулюється визначення між сторонами розміру штрафних санкцій.

Посилання відповідача на те, що між сторонами не була укладена угода з посиланням на статтю 181 Господарського кодексу України є безпідставним, оскільки, як вже було зазначено вище, відповідно до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається  укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Слід також зазначити про те, що відповідач підтвердив прийняття замовлення до виконання, оскільки частково оплатив надані позивачем послуги, що свідчать про визнання відповідачем укладеної між сторонами угоди.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість та безспірність вимог позивача, позовні вимоги останнього підлягають задоволенню за рахунок відповідача.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,—

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Друкарський салон” (інд. 02225, м. Київ, вул. Ніколаєва, 3-в, кв. 27, код ЄДРПОУ 32914204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Формула 1” (інд. 04208, м. Київ, пр. Порика, 15, кв. 103, код ЄДРПОУ 30726612) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 9 415 (дев'ять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 81 коп., 91 (дев'яносто одна) грн. 68 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 29 коп. витрат по сплаті держмита та 114 (сто чотирнадцять) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Мандриченко