Ухвала

від 26.10.2022 по справі 18/48-10

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

26.10.2022 м.Дніпро Справа № 18/48-10

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Орєшкіної Е.В.,

судді: Кощеєва І.М., Дарміна М.О.

розглянувши клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та матеріали апеляційної скарги Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2010 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2010 (суддя Петрова В.І.) у справі №18/48-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Оріль", м.Дніпро

до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Оріль" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на будівлю шиномонтажного комплексу літ. А-1 заг.пл. 24,4 кв.м., побудовану прибудову літ. А1-1 заг. пл.16,6 кв.м., тамбур літ. а-1 заг. пл. 3,6 кв.м., гараж літ І-1 заг. пл. 49,5 кв.м., яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Липова, 4-а.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2010 у справі №18/48-10 визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Оріль" право власності на будівлю шиномонтажного комплексу літ. А-1 заг. 24,4 кв.м., побудовану прибудову літ. А1-1 заг. пл.16,6 кв.м., тамбур літ. а-1 заг. пл. 3,6 кв.м., гараж літ І-1 заг. пл. 49,5 кв.м. за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Липова, 4-а.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2010 у справі №18/48-10 визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Оріль" право власності на будівлю шиномонтажного комплексу літ. А-1 загальною площею 43,5 кв.м., яка складається з будівлі шиномонтажного комплексу літ. А-1 загальною площею 23,8 кв.м., прибудови літ А-1 загальною площею 15,1 кв.м., тамбура літ. а-1 загальною площею 4,6 кв.м., гаражу літ. І-1 загальною площею 42,5 кв.м. за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Липова, 4-а без додаткових актів введення в експлуатацію.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду від 11.03.2010 та додатковим рішенням від 17.05.2010 у справі № 18/48-10, Дніпровська міська рада звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2010 у справі №18/48-10 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2010 у справі №18/48-10 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 06.10.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Чус О.В., Кощеєва І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2022 зазначеною колегією суддів витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області справу №18/48-10; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження справи №18/48-10 до суду апеляційної інстанції.

17.10.2022 матеріали справи №18/48-10 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

25.10.2022 у зв`язку з відпусткою судді Чус О.В. для вирішення питання відкриття/повернення апеляційної скарги/ відмови у відкритті апеляційного провадження по справі №18/48-10 здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого її передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Дарміна М.О.

Розглянувши апеляційну скаргу та подані до неї документи, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Правила перегляду судових рішень в апеляційному провадженні на час постановлення у 2010 році рішень суду першої інстанції у цій справі були визначені Господарським процесуальний кодексом України в редакції, чинній до 15.12.2017.

Відповідно до ч.1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на час прийняття оскаржуваних рішень) сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, були можливими лише з дотриманням приписів частини другої статті 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо поновлення строку подання скарги.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" цього Кодексу судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України у цій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону № 2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Наведена правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239 (а також у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 916/1240/17, від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, від 18.04.2019 у справі № 921/555/17-г/14, від 21.06.2019 у справі № 904/4330/15, від 19.08.2019 у справі № 922/3016/17, від 11.09.2019 у справі № 910/15481/17, від 19.09.2019 у справі № 922/1775/16).

Статтею 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на 10.03.2010 ) передбачено, що апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

У 2010 році до Господарського процесуального кодексу України внесено зміни щодо кола осіб, які можуть оскаржити рішення суду першої інстанції.

Відповідно до абзацу 7 пункту 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 судові рішення, прийняті судами першої інстанції до набрання чинності цим Законом, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цим Законом.

Водночас слід зазначити, що з урахуванням припису абзацу 7 пункту 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при апеляційному оскарженні судових рішень місцевих господарських судів, прийнятих до набрання чинності цим Законом, застосовуються, зокрема, правила частини 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною на час прийняття таких рішень) щодо можливості відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги лише протягом трьох місяців з дня прийняття оскаржуваного судового рішення. Втім, це правило не поширюється на апеляційне оскарження прийнятих до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» судових рішень місцевих господарських судів особами, які не брали участі у справі і стосовно яких господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, оскільки Господарським процесуальним кодексом України до набрання чинності названим Законом відповідним особам не надавалося право апеляційного оскарження судових рішень і щодо них не застосовувався присічний тримісячний строк подання апеляційної скарги.

Апелянт є учасником справи (відповідачем), тому мав десять днів на оскарження рішень місцевого суду від 11.03.2010 та від 17.05.2010 та три місяці на поновлення пропущеного строку. По закінченню тримісячного строку з дня прийняття судових рішень, суд не має повноважень щодо його відновлення для учасника справи.

Частиною 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017, встановлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Верховний Суд в постанові від 12.07.2022 у справі №9/430-05-11867 зазначив, що у цій нормі врегульовано порядок вчинення процесуальної дії судом апеляційної інстанції, а саме відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими з порушенням строку, тоді як строки оскарження судових рішень суду першої інстанції, ухвалених до 15.12.2017, врегульовані у статті 93 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017. При цьому за змістом частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017, поновлення апеляційним судом пропущеного строку на апеляційне оскарження у зв`язку з визнанням поважними причин пропуску відповідного строку можливе виключно у разі подання апеляційної скарги в межах присічного річного строку, а в разі недотримання останнього з`ясування поважності причин строку на апеляційне оскарження взагалі не має істотного значення та не може жодним чином вплинути на однозначне вирішення питання про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими на судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, керується, в тому числі положеннями частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017. Тому, встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239.

Водночас у разі встановлення винятку, визначеного у пунктах 1, 2 частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції повинен дослідити поважність причин пропуску строку на подання апеляційної скарги.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження в яких порушено до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником, і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк.

За сталою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, сформованою в рішеннях «Стаббінгс на інші проти Сполученого Королівства», «Девеер проти Бельгії», право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

В обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що як учасник справи не був повідомлений про розгляд справи, не був обізнаний про ухвалене рішення суду, дізнався про оскаржувані рішення під час моніторингу земельних ділянок комунальної форми власності та після ознайомлення з матеріалами справи №18/48-10, що підтверджується відміткою від 07.09.2022 на заяві про ознайомлення з матеріалами справи від 31.08.2022.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи №18/48-10 (протоколу судового засідання від 04.03.2010, в якому оголошено перерву до 11.03.2010) в судовому засіданні приймав участь представник відповідача Підберезний О.А., таким чином наявні підстави стверджувати, що відповідач був як обізнаний про розгляд справи №18/48-10 Господарським судом Дніпропетровської області у 2010 році, так і повідомлений про час та місце розгляду справи 11.03.2010, тому доводи, наведені в обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи №18/48-10.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії" заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ дії та бездіяльність скаржника, апеляційний господарський суд зазначає про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2010 та додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2010 у справі №18/48-10, оскільки скаржник, як заінтересована особа, не продемонстрував готовності брати участь на всіх етапах розгляду справи, не вжив заходів до своєчасного оскарження судових рішень, що дозволяє дійти висновку про те, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження були суб`єктивними, залежали від поведінки скаржника як учасника справи та не пов`язані з наявністю обставин непереборної сили.

З огляду на викладене, відповідачем не доведено наявності обставин, передбачених п. п. 1,2 ч.2 ст.261 Господарського процесуального кодексу України

Крім того, апеляційний господарський суд керується принципом res judicata, базове тлумачення якого міститься в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від принципу res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення Дніпровській міській раді процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2010 та додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2010 у справі №18/48-10 та відмову у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 254, 261 Господарського процесуального кодексу України, Перехідними положеннями Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити Дніпровській міській раді в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2010 та додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2010 у справі №18/48-10.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2010 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2010 у справі №18/48-10.

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2010 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2010 у справі №18/48-10 та додані до неї документи повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Додаток (на адресу апелянта): апеляційна скарга з додатками всього на 26 аркушах.

Головуючий суддяЕ.В. Орєшкіна

СуддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв