Рішення

від 13.02.2020 по справі 528/981/19

ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гребінківський районний суд Полтавської області

Справа №: 528/981/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 лютого 2020 року м. Гребінка

13 лютого 2020 року Гребінківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого - судді Татіщевої Я.В., секретаря судового засідання - Сапи А.М., з участю позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , представника відповідача - Потапенка А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Гребінка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес про визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес про визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації.

Позивач є власником земельної ділянки площею 5,160 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тарасівської сільської ради, Гребінківського району, Полтавської області, з кадастровим номером 5320886000:00:005:0104. Вказує, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки № 12 від 28 лютого 2014 року строком на 5 років і орендною платою у грошовій формі з розрахунку 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Вказаний договір внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.05.2014 року.

Зазначає, що згідно додаткової угоди від 09 листопада 2015 року та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дія вищезазначеного договору була подовжена до 31.12.2029 року з орендною платою у грошовій формі з розрахунку 7% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач вказує, що підписала додаткову угоду не читаючи, тому що їй показали, що орендна плата збільшується з 5% до 7% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а про те, що збільшується строк оренди до 31.12.2029 року, вона не знала, тобто, її свідомо ввели в оману щодо суттєвої умови договору. Оскільки позивач вважала, що договір діє до травня 2019 року, вона письмово звернулася до СТОВ Прогрес з вимогою розірвати договір. СТОВ Прогрес на її звернення відповіді не надав, орендну плату за 2018 рік не сплатив.

З огляду на вищевказане, позивач просить визнати недійсним Договір оренди землі № 12 від 28.02.2014 року, який укладено між нею та СТОВ Прогрес , внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.05.2014 року, зі змінами, внесеними додатковою угодою, виданою 09.11.2015 року; скасувати їх державну реєстрацію. Також позивач просить суд звільнити її від сплати судового збору в зв`язку з тим, що вона отримує мінімальну пенсію та інших доходів не має.

Представник відповідача звернувся до суду із відзивом на позовну заяву ОСОБА_1 , згідно якого відповідач заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, а також заперечує всі обставини, які викладені у позовній заяві позивачем.

Зазначає, що позивачу в період дії договору оренди від 28.02.2014 року було запропоновано змінити умови договору в частині збільшення розміру орендної плати з 5% на 7% та строку дії договору (до 31.12.2029 року) шляхом укладення додаткової угоди до вищевказаного договору та надано для ознайомлення проект додаткової угоди. ОСОБА_1 , ознайомившись з проектом додаткової угоди, власноруч її підписала. З часу укладення додаткової угоди до договору оренди землі по даний час орендарем нараховувалася та виплачувалася орендна плата за користування земельною ділянкою. Однією з умов додаткової угоди до договору оренди землі, яка підписана ОСОБА_1 , є те, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

Вважає, що орендарем СТОВ Прогрес повністю виконуються умови договору оренди та додаткової угоди, а тому відсутні підстави для визнання договору оренди та додаткової угоди до нього недійсними та скасування державної реєстрації.

В судовому засіданні представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали, просили задовольнити у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 була достовірно обізнана у тому, що підписувала саме додаткову угоду до договору оренди землі, зі змістом якої вона була ознайомлена, внаслідок укладання якої була збільшена сума орендної плати та подовжений термін дії договору оренди землі.

Заслухавши сторони, їхніх представників, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позову належить відмовити повністю, виходячи з наступних встановлених обставин і відповідних їм правовідносин.

Згідно копії Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ПЛ № 176139, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,160 га, яка розташована на території Тарасівської сільської ради, Гребінківського району, Полтавської області, кадастровий номер 5320886000:00:005:0104 /а.с. 8/.

28 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес було укладено договір оренди землі строком на 5 років, земельна ділянка знаходиться на території Тарасівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, площею 5,160 га, кадастровий номер 5320886000:00:005:0104. Вищевказаний договір оренди був зареєстрований 16.05.2014 року у Реєстраційній службі Гребінківського районного управління юстиції Полтавської області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено відповідний запис за № 5682385 /а.с. 53-56, 23/.

Відповідно до п. 8 вищезазначеного Договору, його укладено строком на п`ять років, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Отже, з огляду на те, що Договір був зареєстрований у Реєстраційній службі Гребінківського районного управління юстиції Полтавської області 16.05.2014 року, строк його дії до 16.05.2019 року.

Проте, згідно копії додаткової угоди до договору оренди землі від 09.11.2015 року, орендодавець ОСОБА_1 з однієї сторони, та СТОВ Прогрес з іншої, уклали Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки 5320886000:00:005:0104, що знаходиться на території Тарасівської сільської ради, який зареєстрований у Реєстраційній службі Гребінківського районного управління юстиції за № 5682385 від 16.05.2014 року, яким, зокрема, внесли зміни до п. 4.1 договору, виклавши його у такій редакції: Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 7% (сім) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.2.3. договору) один повний рік користування земельною ділянкою . Крім того, п. 3.1 викладено у наступній редакції: Дана додаткова угода діє до 31.12.2029 року, починаючи із дня набрання чинності цим договором (з моменту державної реєстрації права оренди в порядку передбаченому законодавством) . ОСОБА_1 підписала та отримала 09.11.2015 року примірник додаткової угоди, про що свідчить її підпис /а.с. 48-51,25,47/.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2019 року ОСОБА_1 звернулася до директора СТОВ Прогрес з проханням розірвати договір оренди землі, кадастровий номер земельної ділянки 5320886000:00:005:0104 та розрахуватися за 2018 рік. /а.с. 24/.

Як свідчить витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.03.2019 року за заявою ОСОБА_1 , яка звернулася до Гребінківського ВП ГУНП в Полтавській області, зареєстроване кримінальне провадження №42019171240000047 за заявою про вчинення кримінального правопорушення, про те, що службові особи СТОВ Прогрес , ввівши в оману ОСОБА_1 , шахрайським шляхом оформили договір оренди належної їй земельної ділянки (а.с.15).

Крім того, позивач неодноразово зверталася до правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування щодо незаконних дій службових осіб СТОВ Прогрес , про що свідчать додані до матеріалів справи листи та звернення ОСОБА_1 09.08.2019 року слідчим управлінням Національної поліції України ГУ в Полтавській області роз`яснено ОСОБА_1 її право на звернення до місцевого суду для вирішення її питання (а.с.17-22).

Представником відповідача до матеріалів справи додано відомості натуральних і грошових видач, які свідчать про те, що ОСОБА_1 у повному обсязі виплачувалася орендна плата з 2015 року, в тому числі й за 2018-2019 роки (а.с. 71-84).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними від 6 листопада 2009 року № 9 роз`яснив, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до правової позиції ВСУ, викладеної у постанові № 6-118цс13 як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про оренду землі № 161-XIV від 06.10.1998 року, укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права, одним із способів якого є визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Натомість, позивачем в судовому засіданні було підтверджено факт підписання нею додаткової угоди, підвищення орендної плати з часу укладення додаткової угоди та не доведено факту введення відповідачем її в оману, як і те, що правочин був вчинений внаслідок шахрайських дій, а також позивачем не доведена відсутність волевиявлення власника земельної ділянки на момент укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

Отже, відсутні підстави для визнання договору недійсним.

З огляду на вищезазначене, в задоволенні позову належить відмовити.

Відповідно до ухвали суду, враховуючи майновий стан сторони, позивач звільнений від сплати судового збору, а тому його слід віднести на рахунок держави.

На підставі ст.ст. 16, 203-204, 215, 216 ЦК України, ст. 16 Закону України Про оренду землі № 161-XIV від 06.10.1998 року, ст.8 ЗУ Про судовий збір , керуючись ст. ст. 1, 12, 13, 81, 89, 136, 209-241, 259, 263-265, 268, 273,354-355 ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес про визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації - відмовити.

Судовий збір віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 21.02.2020 року.

Суддя Я. В. Татіщева