Постанова

від 13.05.2020 по справі 528/981/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 528/981/19 Номер провадження 22-ц/814/1177/20Головуючий у 1-й інстанції Татіщева Я. В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.

розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 13 лютого 2020 року у складі судді Татіщевої Я.В.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес про визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації,

в с т а н о в и в:

В жовтні 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації.

Позов мотивовано тим, що вона є власником земельної ділянки площею 5,160 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тарасівської сільської ради, Гребінківського району, Полтавської області, з кадастровим номером 5320886000:00:005:0104.

28 лютого 2014 року між нею та відповідачем було укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки № НОМЕР_1 строком на 5 років і орендною платою у грошовій формі з розрахунку 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Вказаний договір внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.05.2014 року.

Згідно додаткової угоди від 09 листопада 2015 року та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дія вищезазначеного договору була подовжена до 31.12.2029 року з орендною платою у грошовій формі з розрахунку 7% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Дану додаткову угоду вона підписала не читаючи, тому що їй повідомили, що додаткова угода укладається у зв`язку із збільшеннями орендної плати з 5% до 7% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а про те, що збільшується строк оренди до 31.12.2029 року, вона не знала, тобто, її свідомо ввели в оману щодо суттєвої умови договору. Оскільки вважала, що договір діє до травня 2019 року, вона письмово звернулася до СТОВ Прогрес з вимогою розірвати договір. СТОВ Прогрес на її звернення відповіді не надав, орендну плату за 2018 рік не сплатив.

Посилаючись на наведені обставини, просила суд визнати недійсним Договір оренди землі № 12 від 28.02.2014 року, який укладено між нею та СТОВ Прогрес , внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.05.2014 року, зі змінами, внесеними додатковою угодою, виданою 09.11.2015 року; скасувати їх державну реєстрацію.

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 13 лютого 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових та фактичних підстав для задоволення позову.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Юрченко С.Л. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивачка дійсно підписала додаткову угоду до договору оренди землі від 09.11.2015 року, проте вона не була обізнана про продовження строку оренди, оскільки додаткову угоду не читала, а їй було повідомлено лише про збільшення орендної плати, про що свідчить також її звернення до СТОВ Прогрес про розірвання договору оренди землі у зв`язку із закінченням строку його дії в травні 2019 року.

Вказує, що суд не врахував вказані обставини, а також вік і освіту позивача, її стан здоров`я, а саме зір і обставини при яких вона підписувала додаткову угоду, а саме: поспіхом у себе вдома, довіряючи особі, яка прийшла до неї за підписом і яка ввела її в оману щодо суттєвої умови договору - продовження строку оренди.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Частина третя статті 3 ЦПК України встановлює, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК).

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК).

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ПЛ № 176139,виданого згідно розпорядження голови Гребінківської районної державної адміністрації № 146 від 10.08.2005 року, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,160 га, яка розташована на території Тарасівської сільської ради, Гребінківського району, Полтавської області, кадастровий номер 5320886000:00:005:0104.

28 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки № НОМЕР_1 , який зареєстровано 16.05.2014 року у Реєстраційній службі Гребінківського районного управління юстиції Полтавської області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено відповідний запис за № 5682385.

Пунктом 8 вищезазначеного Договору було визначено, що його укладено строком на п`ять років, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно пункту 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на суму з розрахунку 5% нормативної грошової оцінки паю, що становить 6340,20 грн.

Пунктом 43 договору встановлено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, з огляду на те, що Договір був зареєстрований у Реєстраційній службі Гребінківського районного управління юстиції Полтавської області 16.05.2014 року, строк його дії до 16.05.2019 року.

Згідно додаткової угоди № 126 від 09 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес договір оренди землі від 30.05.2007 року було викладено в цілому у новій редакції, у тому числі, пунктом 4.1. визначено розмір орендної плати - 7% (сім) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 2.3. договору) за один повний рік користування земельною ділянкою. Крім того, п. 3.1 встановлено, що дана додаткова угода діє до 31.12.2029 року, починаючи із дня набрання чинності цим договором (з моменту державної реєстрації права оренди в порядку передбаченому законодавством).

Заявою від 16.01.2019 року ОСОБА_1 письмово повідомила СТОВ Прогрес про бажання розірвати договір оренди у зв`язку із закінченням його дії в травні 2019 року та розрахуватися за 2018 рік.

Згідно копії витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.03.2019 року за заявою ОСОБА_1 , яка звернулася до Гребінківського ВП ГУНП в Полтавській області, зареєстроване кримінальне провадження № 42019171240000047 за заявою про вчинення кримінального правопорушення, про те, що службові особи СТОВ Прогрес , ввівши в оману ОСОБА_1 , шахрайським шляхом оформили договір оренди належної їй земельної ділянки.

Крім того, позивачка неодноразово зверталася до правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування щодо незаконних дій службових осіб СТОВ Прогрес , про що свідчать додані до матеріалів справи листи та звернення ОСОБА_1 . Слідчим управлінням Національної поліції України ГУ в Полтавській області 09.08.2019 року роз`яснено ОСОБА_1 її право на звернення до суду для вирішення спірного питання.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка посилалась, як на підставу визнання правочину недійсним, введення її відповідачем в оману щодо строку дії договору оренди землі, вважала що договір діє до травня 2019 року, а своїм переважним правом на укладення договору на новий строк відповідач по справі не скористався.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено факт підписання нею додаткової угоди та не доведено факту введення її в оману відповідачем, вчинення останнім шахрайських дій, а також відсутність її волевиявлення на укладення спірної додаткової угоди до договору оренди землі.

Такі висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом положень статей 207, 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Договір, який відповідно до закону підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, у спосіб визнання правочину недійсним.

За правилами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману передбачені статтею 230 ЦК України. Згідно частини першої цієї статті, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України факт обману, ознакою якого є умисел у діях однієї зі сторін правочину, належить до предмета доказування по справі і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення.

За нормами статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів по справі покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У спірних правовідносинах наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суд першої інстанції, вірно оцінивши надані по справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Посилання апелянта на те, що позивачка не читала при підписанні додаткову угоду від 09 листопада 2015 року до договору оренди землі від 28 лютого 2014 року, зареєстрованого 16 травня 2014 року за № 5682385, не свідчить про перебування її під впливом обману з боку відповідача, а її власне недбальство не є підставою для визнання правочину недійсним. В межах заявлених позовних вимог, за відсутності доказів винної умисної поведінки відповідача на введення позивачки в оману, її вік, освіта та стан здоров`я правового значення не мають й на ухвалене по справі рішення не впливають.

Встановлено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга представника позивача підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - залишенню без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 13 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: С.Б. Бутенко

Судді: О.І. Обідіна

О.В. Прядкіна