Постанова

від 28.02.2007 по справі 26/13а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/13а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

28.02.07 р.                                                                             Справа № 26/13а

Постановлена у нарадчий кімнаті 28 лютого 2007 р. о 16 год.25 хв.

Господарський суд Донецької області  у складі судді  Наумової К.Г.

При секретарі судового засідання – Митрофановій А.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу №      26/13а            

за позовом   Товариства з обмеженою Відповідальністю    виробниче-                              будівельне підприємство „Спецпідзембуд”

до        Державної податкової інспекції  у Будьонівському районі                                                                                                                м. Донецька (м. Донецьк)

про                   скасування податкового повідомлення-рішення  № 0000022440/0 від 14.06.2006р.

Товариство з обмеженою Відповідальністю виробниче-будівельне підприємство „Спецпідзембуд” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом  до Державної податкової інспекції    у Будьонівському районі   м. Донецька (м. Донецьк), далі за текстом “ДПІ”, про скасування податкового повідомлення-рішення  №22440/0 від 14.06.2006р.

Заявою від 18.02.2006 р. позивач поточнив позовні вимоги та просить скасувати податкове повідомлення-рішення  № 0000022440/0 від 14.06.2006р, яким до позивача застосовані фінансові санкції  у сумі 39046 грн. 43 коп. на підставі п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17  Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.

Підставою для встановлення факту порушення став Наказ ДПА України від 16.06.2006Р. №216,  який під час складання акту перевірки був скасований постановою Господарського суду м. Києва  від  24.02.2006р.

У даному випадку відсутні підстави вважати реалізовані активи  таким, що знаходяться у податковій заставі оскільки  18.08.2005р. податковим керуючим у  відношенні позивачу був складений акт опису  активів № 5/24-013, яким описано майно позивача на суму 150390,51грн, яке у двічі перевищує суму податкового боргу позивача. Таким чином, у відповідності з діючим законодавством, був визначений  перелік  активів, які у відповідності з  розміром  податкового боргу  знаходяться в податковій заставі.  З урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. N 2-рп/2005, яким  визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення  підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу та наведеного акту опису активів у позивача були законні підстави вважати, активи, які не включені до акту опису активів такими, що не перебувають у податковій заставі. Транспортні засоби, які не включені до акту опису активів, були продані позивачем 24.12.2005 р. після складання акту опису активів.

ДПІ проти позову заперечує посилаючись на те, що фінансові санкції застосовані до позивача правомірно.

Станом на 10.05.2006 р. (початок перевірки) податковий борг позивача становив 43153,14 грн., у т.ч.: податок на прибуток - 21750,77 грн., ПДВ -16534,18 грн., штрафні санкції - 205,31 грн., податок з доходів - 1994,24 грн., земельний податок - 2668,64 грн.

Податковий борг підприємства виник у 2001 році (несплата поточних зобов'язань), у зв'язку з чим була направлена перша податкова вимога та друга податкові вимоги. ДПІ  10.07.2002 р. було винесено рішення № 73 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків у рахунок погашення його податкового боргу. Згідно ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” усі активи підприємства зареєстровано у податкову заставу, про що свідчить витяг з Державного реєстру застав рухомого майна. З моменту виникнення податкового боргу і по теперішній час всі активи підприємства   знаходяться у податковій заставі.

Згідно Постанови КМУ від 15.04.2002 р. № 538 "Про затвердження Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі", складено акт опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу, № 5/24-013 від 18.08.2005 р. з метою погашення податкового боргу.

ДПІ була проведена  перевірка стану збереження автотранспортних засобів, які перебувають у податковій заставі.

ТОВ ВБП "Спецпідзембуд" було надано до податкового органу розрахунки суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2005 р. та на 2006 р. Згідно наданих розрахунків виявлено зменшення транспортних засобів на вісім одиниць. Встановлено, що реалізація здійснилася підприємству ТОВ БК "Спецпідзембуд". До перевірки були пред'явлені лише транспортні засоби, які зазначені  в акті опису активів, інші транспортні засоби до перевірки не пред'явлені.

Таким чином, встановлено, що посадовими особами позивача  за період податкової застави (з 22.11.2001 р. по теперішній час) здійснено операції щодо відчуження транспортних засобів, які знаходяться у податковій заставі, без отримання письмової згоди податкового органу на загальну суму 39246,43 грн., чим порушено пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Пунктом 4 резолютивної частини Рішення КСУ, на яке посилається позивач, визначено, що положення абзацу другого підпункту 8.2.1 підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 24.03.05 р.

Таким чином, вимоги вказаного Рішення КСУ щодо незастосування права податкової застави з боку держави в особі податкових органів до платників податків, які не подали податкові декларації (розрахунки), а також стосовно розповсюдження права податкової застави на активи боржників з урахуванням їх сум податкового боргу стосуються тих платників податків, активи яких передаються у податкову заставу починаючи  з 24.03.2005.

За здійснення операцій з активами, що перебувають у податковій заставі, до платника податків застосовується відповідальність, визначена п.п. 17.1.8                 п. 17.1 ст. 17  Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”

Дослідивши наявні в матеріалах справи  докази та заслухавши пояснення представників сторін суд

ВСТАНОВИВ:

ДПІ проведено перевірку стану збереження автотранспортних засобів, які перебувають у податковій заставі ТОВ ВБП „Спецпідзембуд”, код за ЕДРПОУ 13507433, за наслідками якої складено акт № 300/24-013 від 02.06.2006 р. про проведення перевірки стану збереження автотранспортних засобів платника податків, які перебувають у податковій заставі.

На підставі даного акту ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення       № 0000022440/0 від 14.06.2006р, яким до позивача застосовані фінансові санкції  у сумі 39046 грн. 43 коп. на підставі п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17  Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

За результатами оскарження даного рішення в адміністративному порядку зазначене рішення залишено без змін.

В акті перевірки зазначено наступне.

Станом на 10.05.2006 р. податковий борг позивача становив 43153,14 грн., у т.ч.: податок на прибуток - 21750,77 грн., ПДВ -16534,18 грн., штрафні санкції - 205,31 грн., податок з доходів - 1994,24 грн., земельний податок - 2668,64 грн.

Податковий борг підприємства виник у 2001 році (несплата поточних зобов'язань), у зв'язку з чим була направлена перша податкова вимога № 1/60 від 19.10.2001 р. на суму 24,04 грн.  (поштове вручення 30.10.2001 р.), друга податкова вимога № 2/331 від 29.11.2001 р. на суму 8600,38 грн. (поштове вручення 05.12.2001 р.). Інспекцією 10.07.2002 р. було винесено рішення № 73 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків у рахунок погашення його податкового боргу. Згідно ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” усі активи підприємства зареєстровано у податкову заставу, про що свідчить витяг з Державного реєстру застав рухомого майна від 22.11.2001 р. № 317163 та витяг від 07.07.2006 р. № 8212861. З моменту виникнення податкового боргу і по теперішній час всі активи підприємства   знаходяться у податковій заставі.

Керівником підприємства Бубновим В.В. було дозволено перевірку лише тих автотранспорних засобів, які вказані    в    акті    опису активів для продажу         № 5/24-013 від 18.08.2005          р., а по реалізованим транспортним засобам надати документи відмовився, посилаючись на Рішення Конституційного суду України від 24.03.2005 р. № 2-рп/2005.

ТОВ ВБП "Спецпідзембуд" було надано до податкового органу розрахунки суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2005 р. та на 2006 р. Згідно наданих розрахунків виявлено зменшення транспортних засобів на 8 (вісім) одиниць. Встановлено, що реалізація здійснилася підприємству ТОВ БК "Спецпідзембуд" цей факт підтверджено розрахунками на придбані транспортні засоби, які надані в інспекцію, на   2005 р. та на 2006 р. і   наданими копіями   тимчасових   реєстраційних   талонів.

Донецьким МРЕВ-1 УДАЇ УМВСУ у Донецькій області були надані копії  договорів   купівлі - продажу   транспортних засобів ТОВ ВБП "Спецпідзембуд".

Таким чином, було встановлено порушення п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, що є підставою для застосування фінансових санкцій на  підставі п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17  Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Матеріалами справи також встановлюється наступне.

18.08.2005 р. ДПІ складений акт опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу до якого включені  наступні транспортні засоби – автомобілі:  ГАЗ 3110, 2001 року випуску, ИЖ 2715, 1992 року випуску, АЗЛК 2141 1990 року випуску. Загальна вартість майна, що включено до даного акту опису активів складає 150390 грн. 51 коп.

Позивачем продані ТОВ БК "Спецпідзембуд" наступні транспортні засоби:

РАФ 2203,   рік   випуску 1989,  за ціною 136,66 грн., в т.ч. ПДВ 22,78 грн., згідно     договору   Товарної     біржі     «Донбас» від 27.12.2005 р. № 000698.

КРАЗ 256Б1,  рік    випуску   1992, за ціною  1654,48 грн., в т.ч. ПДВ 275,75 грн., згідно договору Товарної біржі «Донбас» від 24.12.2005 р. № 000692.

УАЗ 3303,  рік   випуску 1987, за ціною 220,56 грн., в т.ч. ПДВ 36,76 грн., згідно договору Товарної біржі «Донбас» від 24.12.2005 р.   № 000695.

МАЗ 5337, рік випуску 1990, за ціною 10027,32 грн., в т.ч. ПДВ 1671,22 грн., згідно договору Товарної біржі «Донбас» від 24.12.2005 р. № 000693.

ГАЗ 31029, рік випуску 1993, за ціною 6797,89 грн., в т.ч. ПДВ 1132,98 грн., згідно договору    Товарної     біржі «Донбас» від 24.12.2005 р. № 000694.

ЗИЛ 133ГЯ, рік випуску 1985, за ціною 9224,08 грн., в т.ч. ПДВ  1864,24 грн., згідно договору    Товарної   біржі    «Донбас» від 24.12.2005 р. № 000697.

УРАЛ 4320,  рік випуску 1991, ціна - 11185,44 грн., в т.ч. ПДВ 22,78 грн., згідно договору Товарної біржі «Донбас» від 24.12.2005 р. № 000696.

З наведеного вбачається, що позивачем, продані транспортні засоби, які не включені до зазначеного акту опису активів та після його складання.

До матеріалів справи  надано витяг з  Державного реєстру застав рухомого майна, наданий 22.11.2001 р. за № 317163. У даному витягу зазначено неступне.22.11.2001 р. у Державному реєстрі застав рухомого майна внесено зміни до запису про заставу номер 89-58. Після внесення змін запис містить  наступні дані : тип застави – податкова застава, дата виникнення  - 20.06.1998 р., заставодержатель – ДПІ Будьонівського району м. Донецька,     заставодавець: ТОВ  ПСП Спецпідзембуд, код ЄДРПОУ 13507433 , у заставі знаходиться усе рухому  майно та майнові права, усі активи включаючи грошові кошти, рухоме майно та майнові права  і цінні папери згідно ст.. 8 Закону України 2181 від 20.12.2000 р.. В витягу також зазначено, що запис про реєстрацію застави дійсний до 08.04.2004 р.                                               

До матеріалів справи  також надано витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 8212861 від 07.07.2006 р. виданий Донецькою філією Інформаційного центру Міністерства юстиції України. У даному витягу зазначено, що до державного реєстру внесено запис про публічне обтяження – податкова застава, об'єкт обтяження – активи платника податку  у сумі 67298 грн. за погодженням з обтягувачем. Підстава обтяження – абз. 2 п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р., б/н від 05.07.2006 р. ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька.                                                                                      

П.п. 17.1.8. п. 17.1.ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  встановлено, що у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

П. а) п.п. 8.6.1 п. 8.6. ст.. 8 цього закону передбачено, що  платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом:

купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

ДПІ  посилається на те, що під час продажу автотранспорту усі активи позивача  перебували у податковій заставі та позивач був зобов'язаний отримати згоди ДПІ на продаж цього майна.

Відповідно до п.п. 8.2.1. п. 8.2. ст.. 8 даного закону, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

П.п. 8.2.2. п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в редакції що діяла до набрання чинності  Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. N 2-рп/2005, було передбачено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. N 2-рп/2005 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення  підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу. ,

Положення абзацу другого підпункту 8.2.1, підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення., тобто з 24.03.2005 р.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено.

У наведеному рішенні Конституційного суду України зазначено.

На думку Конституційного Суду України, розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.

Поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.

Таким чином,  вартість майна платника податку, що може перебувати у податковій заставі не може перевищувати суму податкового боргу платника податку.

Ст.. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.  

Ухвалою від 16.01.2007 р. ДПІ було зобов'язано надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

ДПІ до матеріалів справи не додано доказів наявності податкового боргу під час продажу позивачем зазначених у акті перевірки та розрахунку штрафних санкцій автотранспортних засобів, не надано  відомостей щодо розміру податкового боргу станом на 27.12.2005 р., також не надано доказів того, що ці автотранспортні засоби перебувають у податковій заставі.

Посилання ДПІ на витяг з  Державного реєстру застав рухомого майна, наданий 22.11.2001 р. за № 317163 не приймаються судом до уваги оскільки у даному витягу зазначено, що запис про реєстрацію застави дійсний до   08.04.2004 р.                                               

Посилання ДПІ на те, що усе майно позивача перебувало у податковій заставі оскільки право податкової застави виникло до набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. N 2-рп/2005 також не приймаються до уваги.

Відповідно до ст.. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

В супереч наведеним вимогам, ДПІ не привела у відповідність із зазначеним рішенням Конституційного суду документи щодо розміру податкової застави позивача, не визначила перелік майна позивача, що перебуває у податковій заставі.

З огляду на зазначене суд вважає, що спірне рішення прийнято податковим органом необґрунтовано  без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, ДПІ не доведена правомірність оспорюваного рішення.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення  № 0000022440/0 від 14.06.2006р, яким до позивача застосовані фінансові санкції  у сумі 39046 грн. 43 коп. на підставі п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17  Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують попередньої згоди податкового органу на таке відчуження, підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач під час подачі позовної заяви сплатив судовий збір у сумі 3 грн.             40 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 114 від 29.12.2006 р.

Враховуючи наведене, витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають стягненню з коштів Державного бюджету на користь позивача.

Враховуючи викладене та, керуючись  Законами України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. N 2-рп/2005,

ст. ст. 2, 7 –12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, та прикінцевими та перехідними положеннями   Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення  Державної податкової інспекції    у Будьонівському районі   м. Донецька № 0000022440/0 від 14.06.2006р, яким Товариства з обмеженою Відповідальністю    виробниче-будівельне підприємство „Спецпідзембуд” застосовані фінансові санкції  у сумі 39046 грн. 43 коп.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою Відповідальністю виробниче-будівельне підприємство „Спецпідзембуд” судові витрати по сплату судового збору  у сумі 3 грн. 40 коп.

Зазначена постанова  може бути оскаржена до Донецького апеляційного господарського суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.  

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Заява та скарга подається на ім'я Донецького апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.

Постанову підписано   05 березня  2007 р.

Суддя