Рішення

від 21.02.2020 по справі 450/2639/19

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/2639/19 Провадження № 2/450/436/20

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Гук О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 16027,40 доларів США, яка складається з 10000 доларів США суми позики, 5000 доларів США штрафу, 1027,40 доларів США нарахованих відсотків річних.

Мотивував свої позовні вимоги тим, що 17 квітня 2019 року між сторонами укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримав від нього 10000 доларів США і зобов`язався їх повернути у строк до 17 травня 2019 року. Зауважує, що він виконав свої зобов`язання і передав відповідачу грошові кошти, на підтвердження чого, останнім написана розписка. Однак відповідач у встановлений договором строк суму позики не повернув. З огляду на зазначене, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 28 серпня 2019 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 28 серпня 2019 року позивачу відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Протокольною ухвалою від 02 грудня 2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Учасники судового розгляду, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, однак 21 лютого 2020 року позивачем та його представником ОСОБА_3 подано до суду заяву, у якій вони просили розгляд справи здійснювати за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримали та просили такі задовольнити, не заперечували проти заочного розгляду справи. Крім того, надали суду оригінали договору позики від 17 квітня 2019 року, розписки від 17 квітня 2019 року та претензії від 25 червня 2019 року.

З письмової згоди позивача та його представника суд постановляє ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 17 квітня 2019 року між позикодавцем ОСОБА_1 та позичальником ОСОБА_2 укладено договір позики, за п.п. 1.1, 1.2 якого позикодавець передав позичальнику грошові кошти у сумі 10000 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути вказані кошти позикодавцю.

Пунктом 2.1 договору позики від 17 квітня 2019 року встановлено, що позичальник зобов`язався повернути позикодавцю позику 17 травня 2019 року.

З розписки від 17 квітня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 10000 доларів США відповідно до договору позики від 17 квітня 2019 року і зобов`язався їх повернути у строк до 17 травня 2019 року.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

За змістом ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Претензією від 25 червня 2019 року, чеками від 25 червня 2019 року стверджується, що позивач вимагав від відповідача повернення заборгованості.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували повернення позивачу суми позики, суд приходить до висновку, що такі грошові кошти повернуті не були.

Пунктом 4.3 договору позики від 17 квітня 2019 року передбачено, що сторони, керуючись принципом свободи договору, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, домовилися, що позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором на вимогу позикодавця зобов`язаний сплатити 50 % річних від суми позики (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Натомість ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача, за період з 18 травня 2019 року по 31 липня 2019 року термін прострочення виконання зобов`язання становить 75 днів. Враховуючи те, що сторони погодили, що у разі невиконання грошових зобов`язань позичальником, він зобов`язаний сплатити 50 % річних від суми позики, розмір таких становить 1027,40 доларів США.

За ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З пункту 4.4 договору позики від 17 квітня 2019 року вбачається, що позичальник зобов`язався у разі невиконання до 17 травня 2019 року своїх договірних зобов`язань сплатити позикодавцю штраф у розмірі 50 % від суми позики.

Враховуючи п. 1.2 договору позики від 17 квітня 2019 року, розмір штрафу становить 5000 доларів США.

В свою чергу відповідачем не подано відзив на позовну заяву та не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували погашення ним заборгованості перед позивачем.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а тому загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 становить 16027,40 доларів США, яка складається з 10000 доларів США суми позики, 5000 доларів США штрафу, передбаченого п. 4.4 договору позики від 17 квітня 2019 року, 1027,40 доларів США, нарахованих на підставі п. 4.3 договору позики від 17 квітня 2019 року відсотків річних.

За ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач у позовній заяві зазначив, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, становить 40000 грн. Проте, як вбачається з матеріалів справи, у таких відсутні будь-які докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу у вказаному розмірі.

З огляду на вказане, витрати на правову допомогу у розмірі 40000 грн. не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 247, 259, 263-265, 268, 281, 282 ЦПК України, ст.ст. 524, 533, 549, 551, 625, 1046, 1047 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 16027,40 доларів США, яка складається з 10000 доларів США суми позики, 5000 доларів США штрафу, передбаченого п. 4.4 договору позики від 17 квітня 2019 року, 1027,40 доларів США, нарахованих на підставі п. 4.3 договору позики від 17 квітня 2019 року відсотків річних.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 4020 грн. 56 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Шевченківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 15 серпня 1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській області 28 жовтня 2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Суддя Мусієвський В.Є.