Постанова

від 19.02.2020 по справі 326/1839/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 19.02.2020 Справа № 326/1839/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 326/1839/19 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/807/951/2020 Каряка Д.О.

Доповідач: Бєлка В.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Кухаря С.В.

Онищенко Е.А.

За участю секретаря: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Приморського районного суду Запорізької області від 11 грудня 2019 року про забезпечення позову у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ФОП ОСОБА_3 , приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Чудська Оксана Олегівна, про визнання недійсним договору обміну земельних ділянок та застосування наслідків недійсності правочину,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа ФОП ОСОБА_3 , приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Чудська О.О., про визнання недійсним договору обміну земельних ділянок та застосування наслідків недійсності правочину.

Також у листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій зазначає, ним до суду подано позов про визнання недійсним договору обміну земельних ділянок та застосування наслідків недійсності правочину, який мотивований тим, що відповідач скориставшись тим, що на момент укладення спірного договору ОСОБА_2 мав певні психічні розлади та не міг в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій керувати ними, ввів останнього в оману стосовно правової природи укладеного ними договору та під виглядом договору оренди земельної ділянки уклав договір обміну земельних ділянок.

Зазначає, що з огляду на недобросовісність ОСОБА_1 є всі підстави вважати, що у разі задоволення позову, виконання рішення суду буде ускладнено або взагалі буде унеможливлене без вжиття заходів забезпечення позову, адже йому відомо, що відповідач намагається терміново скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку, яка є предметом оспорюваного договору.

З цих підстав просить накласти арешт на нерухоме майно: земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,2038 га, що знаходиться на території Малобілозерської сільської ради Василівсього району Запорізької області, кадастровий номер кадастровий номер: 2320983300:04:014:0046, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 ; земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,1188 га, що знаходиться на території Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, кадастровий номер: 2324810100:15:003:0010, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 , а також шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно нерухомого майна, а саме вищезазначених земельних ділянок.

Ухвалою судді Приморського районного суду Запорізької області від 11 грудня 2019 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно:

1) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,2038 га, що знаходиться на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер: 2320983300:04:014:0046, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 ;

2) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,1188 га, що знаходиться на території Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, кадастровий номер:2324810100:15:003:0010, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 .

Заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно нерухомого майна:

1) земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,2038 га, що знаходиться на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер: 2320983300:04:014:0046, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 ;

2) земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,1188 га, що знаходиться на території Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, кадастровий номер: 2324810100:15:003:0010, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 .

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом не в повній мірі досліджені підстави для вжиття заходів забезпечення позову, не надана об`єктивна оцінка наданим доказам. Не враховано, що оскаржуваною ухвалою суду здійснюється перешкоджання провадженню у справі та порушено його право на виконання судового рішення за його позовом до ОСОБА_2 про скасування рішень про реєстрацію права власності та іншого речового права та реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 8,1188 га. Просить скасувати ухвалу суду , як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

На зазначену апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подала відзив, за змістом якого повністю підтримує висновки суду першої інстанції та вважає, що доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходів з того, що між сторонами дійсно існує спір, обрані позивачем види забезпечення позову відповідають позовним вимогам.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.п. 1,2 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії.

За приписами частини третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому слід враховувати, що вжитті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

З наведеного вбачається, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому заявник не зобов`язаний подавати суду докази.

Виходячи зі змісту ст.ст. 149-153 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що предметом спірного договору є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,2038 га, що знаходиться на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер: 2320983300:04:014:0046, та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,1188 га, що знаходиться на території Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, кадастровий номер:2324810100:15:003:0010.

Спір між сторонами відносно земельної ділянки не врегульований вже тривалий час.

Таким чином, враховуючи характер заявлених позивачем позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення заявленого позову.

Згідно з п. 6, 7 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відтак, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані, а до заяви про забезпечення позову не надано достатніх та належних доказів, які б підтверджували що зі сторони відповідача здійснюються заходи, які б в подальшому унеможливили виконання рішення суду. Інших доводів, які б вказували на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали судді апеляційна скарга не містить.

З мотивів, викладених вище, колегія суддів приходить до висновку, що судом вжито заходів забезпечення позову з дотриманням вимог ЦПК України, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу судді Приморського районного суду Запорізької області від 11 грудня 2019 року по цій справі залишити без змін.

Дата складання повної постанови 24 лютого 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: В.Ю. Бєлка

Судді: С.В. Кухар

Е.А. Онищенко