Ухвала

від 17.02.2020 по справі 755/2567/17

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/2567/17

Провадження №: 1-кс/755/784/20

"17" лютого 2020 р.

м. Київ

слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.01.2017 за № 42017101040000015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, установила :

до слідчого судді даного місцевого суду надійшло зазначене клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_4 , та обґрунтоване тим, що вилучене у рамках цього кримінального провадження під час ОМП 17.12.2018 майно є речовим доказом у ньому, відповідно до постанови слідчого ОСОБА_3 від 10.02.2020, а тому підлягає арешту з урахуванням мети визначеної п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

У судовому засіданні слідчий групи слідчих слідчий СВ ДніпровськогоУП ГУНП вм.Києві ОСОБА_3 клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав викладених у його мотивувальній частині.

В свою чергу, враховуючи положення ст.ст. 22, 26, 172 КПК України слідча суддя вважає за можливе розглядати дане клопотання у відсутність інших учасників процесу, тож дослідивши надане клопотання на відповідність КПК України кримінальне провадження, заслухавши думку заявника, слідча суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, з положень ч.ч. 5, 6 ст. 132 КПК України випливає, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

А, тимчасове вилучення майна може здійснюватися, відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК, під час обшуку, огляду.

Однак, згідно ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого,прокурора проарешт тимчасововилученого майнаповинно бутиподано непізніше наступногоробочого дняпісля вилученнямайна,інакше майномає бутинегайно повернутоособі,у якоїйого буловилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Згідно ст. 113 КПК України, процесуальні строки-це встановленізаконом абовідповідно донього прокурором,слідчим суддеюабо судомпроміжки часу,у межахяких учасникикримінального провадженнязобов`язані (маютьправо)приймати процесуальнірішення чивчиняти процесуальнідії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Строки,встановлені цимКодексом,обчислюються годинами,днями імісяцями.Строки можутьвизначатися вказівкоюна подію. При обчисленністроку днямистрок закінчуєтьсяо двадцятьчетвертій годиніостаннього днястроку (ст. 115 КПК України).

У цьомувипадку,всудовомузасіданні слідчоюсуддею установлено,що вилученняпід часОМП майна відбулося 17.12.2018, відповідно таке майно є тимчасово вилученим, однак з клопотанням про його арешт заявник звернувся до суду 11.02.2020 за вх. № 10052, тобто поза межами строків визначених ч. 5 ст. 171 КПК України, з огляду на положення ст. 115 цього ж Кодексу.

Відповідно доп.3ч.2ст.132КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

У цій ситуації заявник, у світлі вищенаведених обставин провадження, на думку слідчого, обставин передбачених п. 3 ч. 2 ст. 132 КПК України не довів, адже звернувся з відповідним клопотанням поза межами строків визначених КПК та питання про поновлення таких строків, згідно ст. 177 указаного Кодексу, у зверненні заявниками не порушувалося.

За таких обставини слідча суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає за необхідне у задоволенні клопотання відмовити.

При цьому, у провадженні відсутні підстави для учинення дії регламентованої ч. 3 ст. 173 КПК України, так як постановою слідчого від 10.02.2020 майно набуло статусу речового доказу та мотивувальної частини самого звернення й доданих до нього додатків, слідує, що відносно указаного речового доказу існує дійсний спір про його належність, як наслідок це питання може бути урегульоване слідчим суддею тільки у порядку ч. 1 ст. 303 КПК, за умови подання саме володільцем наведеного майна відповідної скарги про його не повернення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 113-115, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376 КПК України, слідча суддя постановила :

у задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.01.2017 за № 42017101040000015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, з урахуванням того, що у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2ст.376КПК Українипостановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється, відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеного у постанові від 27.05.2019 у справі № 461/1434/18, з дня оголошення резолютивної частини ухвали.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 17:00 год. 19.02.2020.

Слідча суддя ОСОБА_5