Постанова

від 24.02.2020 по справі 640/16454/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року

м. Харків

Справа № 640/16454/19

Провадження № 22-ц/818/1614/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: судді Хорошевського О.М.

суддів: Кіся П.В., Яцини В.Б.

сторони справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач - Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 січня 2020 року постановлене суддею Лях М.Ю.

у справі за позовом ОСОБА_1 , подану представником позивача - адвокатом Івановою Н.О. до Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого про скасування наказу та поновлення на роботі,

установив:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом в якому просила визнати незаконним пункт 2 наказу ректора Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (далі НЮУ ім. Ярослава Мудрого) № 224-к від 24.06.2019 року про звільнення її з посади доцента кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права, у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України 30.06.2019 р. та поновити її цій посаді.

Позов обґрунтовано тим, що з 07.02.2006 року вона працює на посаді доцента кафедри кримінально-виконавчого права НЮУ імені Ярослава Мудрого. Її трудові відносини з відповідачем на посаді доцента кафедри кримінології та з 21.02.2006 року, 01 липня 2008 року та 01 липня 2013 року були продовжені на умовах викладених у контракті. У 2013 році назва відповідача змінилась.

01 липня 2016 року трудові відносини було продовжено на умовах строкового трудового договору.

Зазначає, що 15.07.2019 року вона не отримала аванс за липень 2019 року, передбачений п. 5.10 укладеного між ректором та профспілковим комітетом колективного договору на 2017 - 2020 роки та звернулась 16.07.2019 року до відповідача із запитом щодо підстав невиплати їй заробітної плати. На її письмовий запит листом від 18.07.2019 № В - 324 головний бухгалтер відповідача повідомила, що згідно наказу ректора № 224-К від 24.06.2019 року по НЮУ імені Ярослава Мудрого її звільнено з посади доцента кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права у зв`язку із закінченням строку трудового договору 30.06.2019 року на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. Позивач зазначає, що станом на день звернення із запитом та отримання відповіді наказ про її звільнення з посади не був наданий їй для ознайомлення, трудова книжка не поверталась. 06.08.2019 року позивачу повернули трудову книжку та ознайомили з витягом з наказу від 24.06.2019 року № 224-к про її звільнення з посади доцента кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права у зв`язку із закінченням строку трудового договору, на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України 30.06.2019 року та виплату компенсації за 51 календарний день невикористаної відпустки. Позивач, отримала копію витягу з наказу, зробила на екземплярі, що залишився у відповідача напис про ознайомлення та зазначила дату ознайомлення - 06.08.2019 року. Не погоджуючись зі звільненням, позивач посилаючись на положення ч. 2 ст. 39-1 КЗпП зазначає, що у зв`язку з тим, що трудовий договір між нею та відповідачем на посаді доцента кафедри переукладався три рази, в 2008, 2013 та 2016 роках, тому вважає, що укладений між нею та відповідачем трудовий договір є таким, що укладений на невизначений строк. Також вказує, що вона не була повідомлена про звільнення з 30.06.2019 року, їй не було надано для ознайомлення наказ про звільнення, не була повернута трудова книжка, у зв`язку з чим вона продовжувала виконувати свої трудові обов`язки, з`являтися на роботі, виконувати завдання керівництва, отримувала книги в бібліотеці як співробітник навчального закладу, безперешкодно проходила на територію університету використовуючи свій пропуск співробітника кафедри, відомості про неї як про викладача кафедри, до теперішнього часу розміщені на офіційному сайті відповідача. У зв`язку з чим, позивач вважає, що фактично трудові відносини тривали та жодна зі сторін не вимагала їх припинення.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 02 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог та наявність порушень з боку відповідача трудових прав позивача під час її звільнення з посади доцента кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права НЮУ імені Ярослава Мудрого.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не надано оцінки доказам фактичного продовження трудових відносин між сторонами та внаслідок цього неправильно визначив правовідносини, що існували між сторонами.

Суд помилково зазначив про відсутність обов`язку у відповідача повідомляти позивача як працівника про звільнення, оскільки укладення строкового договору здійснено на підставі заяви позивача.

Між позивачем та відповідачем мало місце багаторазове продовження виконання покладених на позивача трудових обов`язків на умовах строкового трудового договору, а саме 9 разів переукладався договорів.

У відзиві на апеляційну скаргу представник НЮУ ім. Ярослава Мудрого посилається на відсутність будь-яких підстав для задоволення апеляційної скарги. Зазначає, що укладення контракту обумовлювалось Законом №1060-ХІІ, що діяв на момент укладення сторонами контракту. Укладаючи відповідний контракт сторони реалізували своє волевиявлення щодо його умов та визначили строк його дії, що відповідає вимогам законодавства та не дає підстав для визнання його незаконним та скасування. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №357/10223/16-ц (постанова від 27.06.2019 р.) зазначив, що: Продовження строку дії контракту не дає підстав вважати, що він набуває статусу безстрокового трудового договору .

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Як установлено судовим розглядом і вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 була прийнята на роботу після закінчення аспірантури з відривом від виробництва на посаду асистента кафедри кримінології та ВТП Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до наказу № 121-к від 05.08.1998 року строком з 01.08.1998 року до 01.08.1999 року на умовах, викладених в контракті від 01.08.1998 року (а.с. 57-58).

На підставі наказу № 83-к від 24.06.1999 року продовжено трудові відносини між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем з 01.07.1999 року до 30.06.2000 року за контрактом від 01.07.1999 року (а.с. 59-60).

Наказом № 126-к від 17.07.2000 року продовжено трудові відносини між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем з 01.07.2000 року по 30.06.2001 року на підставі заяви від 25.04.2000 року за контрактом від 01.07.2000 року (а.с. 61-62).

Відповідно до наказу № 111-к-а від 27.06.2001 року продовжено трудові відносини між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем з 01.07.2001 року по 30.06.2002 року на підставі заяви від 05.05.2001 року за контрактом від 01.07.2001 року (а.с. 64-65).

Згідно наказу № 77-к від 20.05.2002 р. між позивачкою ОСОБА_2 і відповідачем були продовжені трудові відносини строком з 01.07.2002 року по 30.06.2003 року, контракт про це було укладено 01.07.2002 року на підставі заяви позивачки, витягу з протоколу засідання кафедри № від 25.04.2002 р. (а.с. 67-70).

Наказом № 102-к від 27.05.2003 року між позивачкою ОСОБА_2 і відповідачем були продовжені трудові відносини строком з 01.07.2003 року по 30.06.2008 року, контракт про це було укладено 01.07.2003 року (а.с. 71-72).

Відповідно до наказу № 21-к від 21.02.2006 року позивачку ОСОБА_2 було переведено на посаду доцента кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права і продовжено трудові відносини строком з 07.02.2006 року по 30.06.2008 року, контракт про це було укладено 07.02.2006 року на підставі подання кафедри та заяви позивачки від 07.02.2006 року про переведення ОСОБА_2 на посаду доцента кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права (а.с. 73-77).

Згідно наказу № 94-к від 25.06.2008 року між позивачкою ОСОБА_2 і відповідачем були продовжені трудові відносини на посаді доцента строком з 01.07.2008 року по 30.06.2013 року, контракт про це було укладено 01.07.2008 року на підставі заяви позивачки від 17.04.2008 року (а.с. 78-80).

На підставі наказу № 186-к від 25.06.2013 року між позивачкою ОСОБА_2 і відповідачем були продовжені трудові відносини на посаді доцента строком з 01.07.2013 року по 30.06.2016 року, контракт про це було укладено 01.07.2013 року на підставі заяви позивачки від 09.04.2013 року (а.с. 81-83).

Відповідно до наказу № 212-к від 27.06.2016 року між позивачкою ОСОБА_2 і відповідачем були продовжені трудові відносини на посаді доцента строком з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року, трудовий договір про це було укладено 01.07.2016 року на підставі заяви позивача від 25.05.2016 року (а.с. 84-86).

Наказом № 224-к від 24.06.2019 р. позивачку ОСОБА_2 звільнено з посади доцента кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права у зв`язку з закінченням строку трудового договору, п.2 статті 36 КЗпП України 30.06.2019 року (а.с. 87).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з їх доведеності.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно статті 23 КЗпП трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

На підставі п.2 статті 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23 ), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Закону України Про освіту (чинним на час укладення строкового трудового договору) передбачав, що педагогічні та науково- педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 вище вказаного Закону заклади вищої освіти мають рівні права, що становить зміст їх автономії та самоврядування, у тому числі: приймати на роботу педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України Про вищу освіту автономія закладу вищої освіти - самостійність, незалежність і відповідальність закладу вищої освіти у прийнятті рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації освітнього процесу, наукових досліджень, внутрішнього управління, економічної та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів у межах, встановлених цим Законом.

Пунктом 2.1 Положення про конкурсний відбір та призначення на посади науково-педагогічних працівників Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, затверджене вченою радою Університету від 27.11.2015 р. протокол №4 конкурс в Університеті проводиться на вакантні посади завідувачів кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів, асистентів.

Пунктом 2.2 зазначеного Положення встановлено, що посада вважається вакантною після припинення трудових відносин із науково-педагогічним працівником на підставах та в порядку, встановлених законодавством; при введенні нової посади до штатного розпису Університету; у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору (контракту) з науково-педагогічним працівником, щодо якого сторонами не прийнято рішення про продовження з ним трудових відносин по цій посаді. У цьому випадку конкурс оголошується не менш ніж за два місяці до закінчення строку дії трудового договору (контракту), а обрана особа призначається на посаду після звільнення науково-педагогічного працівника, який її обіймав.

В п. 2.4. Положення закріплювалося, що конкурс не проводиться на посади заміщені науково-педагогічними працівниками, у яких закінчується строк дії трудового договору, і щодо яких прийнято рішення про продовження з ними трудових відносин.

Відповідно до п. 4.1 Положення від 27.11.2015 року, з особою, обраною вченою радою або призначеною у встановленому порядку на посаду науково-педагогічного працівника, укладається трудовий договір на невизначений строк або строковий трудовий договір (у випадках, прямо встановлених законами щодо окремих посад - контракт).

Пунктом 4.6 Положення від 27.11.2015 року визначено, що умова про строк дії включається до трудового договору на підставі закону або за угодою сторін. При призначенні на інші посади науково-педагогічних працівників сторони можуть обумовити строк дії трудового договору від 1 до 5 років. Конкретний строк дії трудового договору визначається угодою сторін, але він не може перевищувати 5 років. Трудові відносини можуть бути продовжені з науково-педагогічним працівником шляхом укладення трудового договору на новий строк або переведення на іншу посаду. Особи, які не виявили бажання продовжувати трудові відносини після закінчення строку дії трудового договору (контракту), звільняються у зв`язку із закінченням дії його строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України Про вищу освіту , науково-педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у закладах вищої освіти провадять навчальну, методичну, наукову (науково-технічну, мистецьку) та організаційну діяльність.

Частинами першої та другою статті 55 Закону України Про вищу освіту визначено, що до основних посад науково-педагогічних та педагогічних працівників закладів вищої освіти належить, зокрема, посада доцента, асистента.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України Про вищу освіту , повний перелік посад науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів вищої освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий перелік був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року № 963. У розділі Посади науково-педагогічних працівників витих навчальних закладів ІІІ-ІV рівня акредитації цього переліку міститься посада доцент, асистент.

Згідно ч.11 статті 55 Закону України Про вищу освіту під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою закладу вищої освіти.

Відповідно до п.7 ч.2 ст. 36 Закону України Про вищу освіту та підпункту 7 пункту 4.9 розділу 4 Статуту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (нова редакція) затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 25.06.2018 № 688, Вчена рада університету обирає за конкурсом таємним голосуванням на посади завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, директора бібліотеки, затверджує порядок проведення конкурсу на зайняття посад науково-педагогічних працівників.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 05.10.2015 року (в редакції наказу МОН Ураїни від 26.11.2015 року) було затверджено Рекомендації щодо проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад науково-педагогічних працівників та укладання з ними трудових договорів (контрактів). З матеріалів справи вбачається, що відповідачем з урахуванням наданих рекомендацій розроблено Положення про конкурсний відбір та призначення на посади наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, затвердженого вченою радою Університету 26.10.2018 року, протокол № 4. Таким чином, з урахуванням вищенаведених нормативних актів, чинних на час закінчення строку дії трудового договору позивачки, суд приходить до висновку, що строк дії трудового договору не міг бути укладений чи продовжений на новий строк без проведення конкурсу.

02.05.2019 року позивачка ОСОБА_2 подала заяву на участь у конкурсі на заміщення вакантної посади доцента кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Університету, оголошеного відповідно до наказу відповідача № 86 від 03.04.2019 року (а.с. 107).

10 червня 2019 року на засіданні Вчена рада університету за результатами таємного голосування про обрання на посаду доцента кафедри кримінології та кримінально- виконавчого права ОСОБА_2 , Вчена рада за результатом голосування: за - 31, проти - 36, недійсних бюлетенів - 1, увалила рішення про необрання позивача на посаду доцента кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права (витяг з протоколу № 13 від 10.06.2019 року) (арк. справи 108-109). Згідно підпункту 2.34 пункту 2 Положення, рішення вченої ради університету, прийняте за результатами головування, є остаточним. Таким чином, позивач не пройшла конкурс на заміщення вакантної посади доцента кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Університету, позивачка брала участь у конкурсі за власним волевиявленням, однак її кандидатура не пройшла конкурсний відбір.

За правилами статті 39-1 КЗпП якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Частиною 2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Обґрунтовуючи необхідність укладення з позивачкою саме строкового трудового договору представник відповідача посилався на особливості умов виконання і характером роботи, а саме не визначення заздалегідь кількості студентів, що визначає кількість викладацького складу.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/98 у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України акцентовано увагу на те, що незважаючи на ці (які містить стаття 9 КЗпП України ) та інші застереження, що містяться у Кодексі законів про працю України й інших актах трудового законодавства України і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору, тощо.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що договір переукладався декілька разів, а тому він є безстроковим.

Можливість укладання трудового договору на певний строк передбачене вимогами чинного законодавства та не є беззаперечною підставою вважати, що договір мав бути укладений на невизначений строк, у разі продовження дії строкового договору.

Відповідач, як одна із сторін трудового договору, заявивши вимогу про припинення трудового договору та видавши наказ про звільнення позивача із займаної посади з 24 червня 2019 року, тобто за 6 днів до закінчення дії договору, діяв відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України , оскільки одна зі сторін поставила вимогу про припинення трудових відносин, що виникли та існували на підставі договору.

Пояснення представника відповідача дають підстави вважати, що ОСОБА_1 була ознайомлена з Наказом про звільнення та отримала трудову книжку у перший після 30.06.2019 року день її прибуття до НЮУ ім. Ярослава Мудрого. Будь-яких доказів на спростування цієї обставини суду надано не було.

Укладений між сторонами договір ОСОБА_1 підписано без зауважень та заперечень, порядок його укладення протягом часу його дії не оспорювала.

Отже, вважати, що трудові відносини мали безстроковий характер - не можна.

За таких обставин та з підстав, передбачених наведеними нормами права, правильним та обґрунтованим є висновок суду, що між сторонами існували строкові трудові відносини та після закінчення строку дії трудового договору позивач була звільнена.

Керуючись ст.ст. 367 , 368 , 374 , 375 , 381 , 382 , 383 , 384 , 388-392 ЦПК України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає оскарженню в касаційному порядку у випадках, встановлених частиною третьою статті 389 ЦПК України .

Головуючий О.М. Хорошевський

Судді П.В. Кісь

В.Б. Яцина

Повний текст рішення складено 24 лютого 2020 року.