Рішення

від 22.01.2020 по справі 330/1615/18

ЯКИМІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Якимівський районний суд Запорізької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 330/1615/18

2/330/45/2020

"22" січня 2020 р. смт. Якимівка

Якимівський районний суд Запорізької області в складі: головуючого судді Куценка О.О., секретаря судового засідання Павленко Н.В., за участю прокурора Мошкова Д.І., (який приймає участь в режимі відео конференції) розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Якимівського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, комунального підприємства Розвиток курортної зони , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання відсутнім права, визнання недійсним інвестиційного договору, повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

В позові зазначено, що рішенням Кирилівської селищної ради від 09.10.2015 № 16 надано комунальному підприємству Розвиток курортної зони дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,1500 га для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, яка розташована в смт Кирилівка, вул. Коса Федотова, район б/в Радісна , в постійне користування, без права капітального будівництва, за рахунок земель громадської та житлової забудови смт Кирилівка, Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області.

Рішенням Кирилівської селищної ради від 23.12.2015 № 20 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0500 для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт Кирилівка, вул. Коса Федотова , та вказану земельну ділянку передано у постійне користування комунальному підприємству Розвиток курортної зони .

Право постійного користування зареєстровано державним реєстратором Якимівського районного управління юстиції Запорізької області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 26.01.2016 за № 13047821.

Зазначають, що рішення від 23.12.2015 № 20 прийнято з порушенням вимог земельного і водного законодавства та підлягає скасуванню судом з наступних підстав.

За інформацією Кирилівської селищної ради від 22.06.2018 № 1091 проект землеустрою із встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря та лиманів на території смт. Кирилівка не затверджений.

Згідно зі Схеми розташування земельної ділянки, виготовленої ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою відстань спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0500 від урізу води Азовського моря становить 62,26 метри та від урізу води Утлюцького лиману - 309,07 метри.

Таким чином, спірна земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги та відноситься до земель водного фонду.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачено нормами закону (ст. 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

За інформацією Кирилівської селищної ради від 22.06.2018 № 1091 проект землеустрою із встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря та лиманів на території смт. Кирилівка не затверджений.

Згідно зі Схеми розташування земельної ділянки, виготовленої ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою відстань спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0492 від урізу води Азовського моря становить 62,26 метри та від урізу води Утлюцького лиману - 309,07 метри.

Таким чином, спірна земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги та відноситься до земель водного фонду.

Враховуючи викладене, земельні ділянки водного фонду, зокрема і ті, що розташовані в межах прибережних захисних смуг на косі Федотовій у смт Кирилівка , не можуть передаватись у постійне користування комунальному підприємству Розвиток курортної зони , адже це підприємство не є відповідним державним підприємством, вичерпний перелік яких наведено у ст. 59 Земельного кодексу України.

Таким чином, вказана земельна ділянка могла бути передана КП Розвиток курортної зони для розміщення об`єктів рекреаційного призначення виключно на умовах оренди, а з урахуванням положень ст. 134 Земельного кодексу України відповідне надання землі могло відбутися лише на конкурентних засадах за умови проведення аукціону.

Таким чином, з метою ухилення від проведення аукціону усупереч вимогам законодавства Відповідачі, зловживаючи своїми повноваженнями та правами, обрали саме такий протиправний спосіб розпорядження спірною земельною ділянкою.

Вказане об`єктивно підтверджується Статутом КП Розвиток курортної зони , де серед цілей та предмету діяльності (розділ 2 Статуту) комунального підприємства взагалі не зазначено догляд за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтримання їх у належному стані.

Таким чином, вказане комунальне підприємство навіть не має на меті здійснювати функції, притаманні певним спеціалізованим водогосподарським організаціям та установам.

Більш того, між КП Розвиток курортної зони та ОСОБА_2 19.02.2016 було укладено інвестиційний договір № 10-18/02. Згідно з умовами останнього, комунальне підприємство надає земельну ділянку для забудови інвестору, з подальшим оформлення права власності за інвестором. При цьому комунальне підприємство щороку отримує фіксовану суму в розмірі 3% від грошової нормативної оцінки земельної ділянки, що становить 1315, 42 грн.

Отже при передачі у постійне користування земельної ділянки площею 0,1500 га, з кадастровим номером 2320355400:11:001:0500, Кирилівською селищною радою не враховано розмірів та меж прибережної захисної Азовського моря, а також суб`єкта, якому надається земельна ділянка, внаслідок чого порушено вимоги ст. 59 Земельного кодексу України та ст. ст. 85, 88 Водного кодексу України.

Крім того, затверджений рішенням Кирилівської селищної ради від 23.12.2015 № 20 проект землеустрою розроблений з порушенням вимог Земельного кодексу України та Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації .

Так, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування КП Розвиток курортної зони , погоджено лише з відділом містобудування та архітектури Якимівської райдержадміністрації і Відділом Держгеокадастру в Якимівському районі.

Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи викладене, рішення Кирилівської селищної ради від 23.12.2015 № 20 прийнято з порушенням вимог ст. ст. 59, 60, 186-1 Земельного та ст. ст. 85, 88 Водного кодексів України та повинно бути визнано судом незаконним і скасовано.

Оскаржуваним рішенням порушені права та інтереси держави і територіальної громади при розпорядженні землями водного фонду.

У зв`язку з цим зазначені охоронювані інтереси підлягають захисту шляхом визнання відсутності у КП Розвиток курортної зони права постійного користування спірною земельною ділянкою. Відповідний спосіб захисту викладено у постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право постійного користування спірною земельної ділянкою у КП Розвиток курортної зони виникло та зареєстровано безпосередньо на підставі прийнятого Кирилівською селищною радою рішення від 23.12.2015 № 20.

Враховуючи, що рішення Кирилівської селищної ради від 23.12.2015 № 20 Про передачу земельної ділянки у постійне користування КП Розвиток курортної зони , яким земельна ділянка площею 0,1500 га, з кадастровим номером 2320355400:11:001:0500 передана у постійне користування комунальному підприємству, підлягає визнанню незаконним та скасуванню, то відсутні правові підстави збереження земельної ділянки за вказаним підприємством.

Таким чином, спірна земельна ділянка має бути повернена її власнику - територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради.

Окрім цього, як зазначалось вище, між КП Розвиток курортної зони та ОСОБА_2 укладено інвестиційний договір від 19.02.2016 № 10-18/02.

Вказаний договір від 19.02.2016 № 10-18/02 суперечить вимогам законодавства виходячи з наступного.

У порушення вимог Земельного кодексу України, не маючи будь-яких повноважень, КП Розвиток курортної зони , уклавши спірний інвестиційний договір, фактично здійснило розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, право на розпорядження якою має виключно територіальна громада смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради.

Таким чином на підставі рішень Кирилівської селищної ради від 09.10.2015 № 16 та від 23.12.2015 № 20 КП Розвиток курортної зони надано у постійне користування спірну земельну ділянку для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, без права капітального будівництва.

Відповідно до висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 19.10.2015 №ЗП/2320355400:00:000/366, виданого відділом Держземагенства в Якимівському районі, до спірної земельної ділянки встановлені обмеження у вигляді використання без права капітальної забудови.

Таким чином, не дивлячись на пряму заборону власника - Кирилівської селищної ради на будівництво об`єктів нерухомості, КП Розвиток курортної зони та ОСОБА_2 (які не є суб`єктами, яким надано право на забудову земель водного фонду) фактично отримано земельну ділянку під забудову на узбережжі Азовського моря, що суперечить вимогам ст.ст. 85, 90 Водного кодексу України та ст. 59 Земельного кодексу України.

Вважають, що спірний інвестиційний договір від 19.02.2016 року № 10-18/02 суперечить вимогам ст.ст. 12, 92, 116, 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 375 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 9 Закону України Про інвестиційну діяльність та підлягає визнанню недійсним.

В зв`язку з викладеним просили суд визнати незаконним та скасувати рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 23.12.2015 № 20 Про передачу земельної ділянки в постійне користування комунальному підприємству Розвиток курортної зони , яким передано у постійне користування комунальному підприємству Розвиток курортної зони земельну ділянку, кадастровий номер 2320355400:11:001:0500, площею 0,1500 га, що розташована за адресою: вул. Коса Федотова, смт Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область . Визнати відсутнім у комунального підприємства Розвиток курортної зони права постійного користування земельною ділянкою комунальної власності кадастровий номер 2320355400:11:001:0500, площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: вул. Коса Федотова, смт Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область . Зобов`язати комунальне підприємство Розвиток курортної зони повернути територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області земельну ділянку, кадастровий номер 2320355400:11:001:0500, площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: вул. Коса Федотова, смт Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область . Визнати недійсним інвестиційний договір від 19.02.2016 № 10-18/02, укладений між комунальним підприємством Розвиток курортної зони та ОСОБА_2 . Стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

В судовому засіданні прокурор Мошков Д.І. підтримала доводи позову та просив його задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області, комунальне підприємство Розвиток курортної зони , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, суд зважаючи на ті обставини, що відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду та не зявились в судове засідання без поважних причини, вважає за можливим відповідно до положень ч.3 ст. 223 ЦПК України, розглянути справу за відсутності відповідачів.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення бо загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади таким центральним органом виконавчої влади є Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру.

Разом з тим, п. 8 ст. 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель інспекторам у сфері державного контролю за використанням та охороною земель надано право звертатися до суду лише з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Повноважень щодо звернення до суду з позовами про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння, нормами зазначеного Закону не передбачено.

Таким чином органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області територіальний орган Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру. Разом з цим у вказаного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з дійсним позовом.

У статтях 13, 14 Конституція України визначено, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Таким чином, необхідність захисту прокурором інтересів держави у даних правовідносинах полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення територіальній громаді селища Кирилівка землі, що незаконно передана у користування.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Прокурор зазначив, що предметом спірних правовідносин є землі водного фонду, площа яких до 2014 року складала більше 1 млн. 250 тис. га, та які забезпечують екологічну рівновагу в масштабах країни. Основна функція земель прибережної захисної смуги - природний буфер між водним об`єктом та створеними людиною виробничо-господарськими та будівельними системами, які здатні негативним чином впливати на стан та якість вод. Одночасно законодавчо встановлений їх статус покликаний на забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об`єктів для загального водокористування.

Упродовж 2015-2016 років Кирилівською селищною радою прийнято 22 рішення, якими КП Розвиток курортної зони передано у постійне користування земельні ділянки водного фонду у межах прибережно-захисної смуги Азовського моря та Утлюцького лиману, розташованих на Федотовій Косі та Косі Пересип , загальною площею 9,7 га. У подальшому комунальним підприємством укладались інвестиційні договори, на підставі яких здійснюється несанкціонована забудова земель на узбережжі Азовського моря.

Предметом одного з цих рішень Кирилівської селищної ради є спірна земельна ділянка, яка відноситься до земель водного фонду та знаходиться у прибережній захисній смузі Азовського моря та Утлюцького лиману. Відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зазначене обумовлено тим, що прибережні захисні смуги встановлюються з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності.

Отже, передача таких земель не державним підприємствам (передбаченим ч. 3 ст. 59 Земельного кодексу України) позбавляє державу можливості досягнення вищевказаної мети, можливості контролювати стан використання таких земель, у тому числі пляжів, що є безпосереднім порушенням її інтересів.

При цьому суспільним , публічним інтересом в даному разі є забезпечення охорони поверхневих водних об`єктів від худнення і засмічення, та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдати шкоди здоров`ю людей, погіршити умови існування диких тварин, спричинити інші негативні явища, внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного та гідрогеологічного режиму вод .

Також, статтею 59 Земельного кодексу України передбачено виключний перелік державних підприємств, яким землі прибережних смуг можна надавати в постійне користування. Іншим суб`єктам господарювання такі землі мають передаватись в оренду (ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України) та тільки для чітко визначеної мети.

Європейський суд з прав людини розглядаючи справу Депаль проти Франції (рішення від 29.03.2010 р.), де заявник стверджував, що державна влада порушила ст. 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, коли відмовила у видачі дозволу на продовження займати в морських угіддях земельну ділянку, де знаходиться його будинок з 1960 року та прийняла рішення про його знесення, дійшов наступних висновків.

Прибережна захисна смуга є географічним феноменом, який потребує специфічної політики облаштування, захисту та розвитку. Суспільство все біліше піклується про охорону навколишнього природного середовища, збереження цієї цінності занепокоєна світова спільнота, у зв`язку з чим вона є об`єктом постійного інтересу публічної влади та предметом її захисту. Збереження прибережної зони, а особливо пляжів, місць з відкритим доступом , є прикладом особливого порядку облаштування. У зв`язку з цим, Суд вважає, що втручання держави у здійснення заявником своїх прав переслідувало законну ціль суспільного інтересу забезпечити вільний доступ до берегової лінії, необхідність якого встановлена зі всією очевидністю (п. 81)

Окрім того, суд підтвердив що політика облаштування території і охорона колишнього природного середовища, де переважаюче місце займає загальносуспільний інтерес, надає державі більш широку свободу дій, а ніж при врегулюванні приватноправових відносин (п.п. 83-84). У зв`язку з цим право вирішувати, які саме заходи необхідно вживати для захисту прибережної захисної смуги, належить, в першу чергу, національній владі, а тому порушення ст. 1 Протоколу Першого до Конвенції допущено не було (п.п. 87, 92, 93).

Також, незаконне надання земель прибережних захисних смуг у постійне користування, а не в оренду, як це передбачено чинним законодавством, також призводить до недоотримання місцевим бюджетом відповідних коштів. Зокрема, згідно з вимогами Податкового та Земельного кодексів України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) ставка податку за землю встановлювалася на рівні не більше 3% від нормативно-грошової оцінки землі. У разі ж передачі в оренду поза конкурсною процедурою - не більше 12% або могла перевищувати цей розмір за умови визначення орендаря на конкурсних засадах.

Окрім цього, невпорядкована забудова прибережної захисної смуги негативним чином впливає на стан та якість води, а також на екосистему Азовського моря в цілому. Одночасно зведення будівель та споруд, огородження пляжної території фактично позбавить громадян безперешкодного доступу до узбережжя водного об`єкту для загального водокористування.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 88, ч. 2 ст. 89 Водного кодексу України земельні ділянки під прибережні захисні смуги в межах водоохоронних зон виділяються з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності.

Прокурор зазначає, що позовні вимоги про повернення спірної землі територіальній громаді обумовлені потребою захисту інтересів держави з метою забезпечення охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров`ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об`єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод (стаття 95 Водного кодексу України).

Також посилається на те, що аналіз фактичних обставин позову та норм матеріального права свідчить про наявність порушення інтересів держави та територіальної громади смт.Кирилівка (прийняття Кирилівською селищною радою незаконного рішення про відведення землі порушує засади правового порядку в Україні та не відповідає суспільному , публічному інтересу), а також про загрозу порушення таких інтересів (забудова земель прибережної захисної смуги може призвести до зміни природних властивостей землі, змінити фізичні та хімічні властивості водних об`єктів, знизити їх здатність до природного очищення та призвести до порушення гідрологічного та гідрогеологічного режиму вод), що відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру є підставою для вжиття заходів представницького характеру органами прокуратури.

Звернення прокурора до суду з позовом у цій справі спрямовано саме на захист інтересів держави у сфері земельних відносин щодо використання земельних ділянок водного фонду, які є власністю Українського народу.

При цьому, захист інтересів держави включає також інтереси громади Кирилівської селищної ради як власника спірної земельної ділянки, якою незаконно розпорядився її представницький орган місцевого самоврядування - Кирилівська селищна рада, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду а порядку ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Кирилівської селищної ради від 09.10.2015 № 16, було надано комунальному підприємству Розвиток курортної зони дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,1500 га для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, яка розташована в смт Кирилівка, вул. Коса Федотова, район б/в Радісна , в постійне користування, без права капітального будівництва, за рахунок земель громадської та житлової забудови смт Кирилівка, Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області.

Рішенням Кирилівської селищної ради від 23.12.2015 № 20, було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0500 для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт Кирилівка, вул. Коса Федотова , та вказану земельну ділянку передано у постійне користування комунальному підприємству Розвиток курортної зони .

Право постійного користування зареєстровано державним реєстратором Якимівського районного управління юстиції Запорізької області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 26.01.2016 за № 13047821.

Відповідно до ст. ст. 19, 20 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у т.ч. землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно зі ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Отже, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережна захисна смуга вздовж морів, навколо морських заток і лиманів встановлюється шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Згідно зі ст. 62 Земельного кодексу України та ст. 90 Водного Кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об`єктів, об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об`єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 р. № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 р. № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон. Надання у власність або користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахувань обмежень, зазначених у ст. 59 Земельного кодексу України, суперечить нормам ст. ст. 83, 84 цього Кодексу.

За інформацією Кирилівської селищної ради від 22.06.2018 № 1091 проект землеустрою із встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря та лиманів на території смт. Кирилівка не затверджений.

Згідно зі Схеми розташування земельної ділянки, виготовленої ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою відстань спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0500 від урізу води Азовського моря становить 276,66 метри та від урізу води Утлюцького лиману - 16,88 метри.

Таким чином, спірна земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги та відноситься до земель водного фонду.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачено нормами закону (ст. 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Враховуючи викладене, земельні ділянки водного фонду, зокрема і ті, що розташовані в межах прибережних захисних смуг на косі Федотовій у смт Кирилівка , не можуть передаватись у постійне користування комунальному підприємству Розвиток курортної зони , адже це підприємство не є відповідним державним підприємством, вичерпний перелік яких наведено у ст. 59 Земельного кодексу України.

Таким чином, вказана земельна ділянка могла бути передана КП Розвиток курортної зони для розміщення об`єктів рекреаційного призначення виключно на умовах оренди, а з урахуванням положень ст. 134 Земельного кодексу України відповідне надання землі могло відбутися лише на конкурентних засадах за умови проведення аукціону.

Вказані обставини не узгоджуються зі Статутом КП Розвиток курортної зони , де серед цілей та предмету діяльності комунального підприємства взагалі не зазначено догляд за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтримання їх у належному стані.

Крім того, встановлено, що між КП Розвиток курортної зони та ОСОБА_2 19.02.2016 було укладено інвестиційний договір № 10-18/02. Згідно з умовами останнього, комунальне підприємство надає земельну ділянку для забудови інвестору, з подальшим оформлення права власності за інвестором. При цьому комунальне підприємство щороку отримує фіксовану суму в розмірі 3% від грошової нормативної оцінки земельної ділянки, що становить 1315, 42 грн.

Отже при передачі у постійне користування земельної ділянки площею 0,1500 га, з кадастровим номером 2320355400:11:001:0500, Кирилівською селищною радою не враховано розмірів та меж прибережної захисної Азовського моря, а також суб`єкта, якому надається земельна ділянка, внаслідок чого порушено вимоги ст. 59 Земельного кодексу України та ст. ст. 85, 88 Водного кодексу України.

Крім того, затверджений рішенням Кирилівської селищної ради від 23.12.2015 № 20 проект землеустрою розроблений з порушенням вимог Земельного кодексу України та Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації .

Так, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування КП Розвиток курортної зони , погоджено лише з відділом містобудування та архітектури Якимівської райдержадміністрації і Відділом Держгеокадастру в Якимівському районі.

Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд приходить до висновку, що рішення Кирилівської селищної ради від 23.12.2015 № 20 прийнято з порушенням вимог ст. ст. 59, 60, 186-1 Земельного та ст. ст. 85, 88 Водного кодексів України є незаконним та підлягає скасуванню.

Оскаржуваним рішенням порушені права та інтереси держави і територіальної громади при розпорядженні землями водного фонду.

У зв`язку з цим зазначені охоронювані інтереси підлягають захисту шляхом визнання відсутності у КП Розвиток курортної зони права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право постійного користування спірною земельної ділянкою у КП Розвиток курортної зони виникло та зареєстровано безпосередньо на підставі прийнятого Кирилівською селищною радою рішення від 23.12.2015 № 20.

Враховуючи, що рішення Кирилівської селищної ради від 23.12.2015 № 20 Про передачу земельної ділянки у постійне користування КП Розвиток курортної зони , яким земельна ділянка площею 0,1500 га, з кадастровим номером 2320355400:11:001:0500 передана у постійне користування комунальному підприємству, підлягає визнанню незаконним та скасуванню, то відсутні правові підстави збереження земельної ділянки за вказаним підприємством.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім приватних та державних земельних ділянок.

Частиною 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Тобто, територіальна громада як власник спірного об`єкта нерухомості чи землі делегує міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах.

Спірна земельна ділянка перебуває в межах смт Кирилівка та у силу положень ст. 83 Земельного кодексу України є власністю територіальної громади смт. Кирилівка.

Таким чином, спірна земельна ділянка має бути повернена її власнику - територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради.

Також, суд вважає, що укладений між КП Розвиток курортної зони та ОСОБА_2 інвестиційний договір від 19.02.2016 № 10-18/02, суперечить вимогам законодавства виходячи з наступного.

Так, у порушення вимог Земельного кодексу України, не маючи будь-яких повноважень, КП Розвиток курортної зони , уклавши спірний інвестиційний договір, фактично здійснило розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, право на розпорядження якою має виключно територіальна громада смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради.

На підставі рішень Кирилівської селищної ради від 09.10.2015 № 16 та від 23.12.2015 № 20 КП Розвиток курортної зони надано у постійне користування спірну земельну ділянку для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, без права капітального будівництва.

Відповідно до висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 19.10.2015 №ЗП/2320355400:00:000/366, виданого відділом Держземагенства в Якимівському районі, до спірної земельної ділянки встановлені обмеження у вигляді використання без права капітальної забудови.

Статтею 375 Цивільного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Таким чином, не дивлячись на пряму заборону власника - Кирилівської селищної ради на будівництво об`єктів нерухомості, КП Розвиток курортної зони та ОСОБА_2 (які не є суб`єктами, яким надано право на забудову земель водного фонду) фактично отримано земельну ділянку під забудову на узбережжі Азовського моря, що суперечить вимогам ст.ст. 85, 90 Водного кодексу України та ст. 59 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, спірний інвестиційний договір від 19.02.2016 року № 10-18/02 суперечить вимогам ст.ст. 12, 92, 116, 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 375 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 9 Закону України Про інвестиційну діяльність та підлягає визнанню недійсним.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законні та обґрунтовані та підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати.

Керуючись, ст.ст.76,78,79,80,81,ч.1 ст.127,ст.ст. 141, 263,264,265 ЦПК України, ч.5 ст.267 ЦК України, на підставі ст.ст. 13,131-1 Конституції України, ст.ст. 80,85,88,90 Водного кодексу України, ст. ст.. 59.60,62,116,118,152 Земельного Кодексу України, ст.ст. 16,21,373,388,393 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2,6,10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , суд

в и р і ш и в :

Позов заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, комунального підприємства Розвиток курортної зони , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання відсутнім права, визнання недійсним інвестиційного договору, повернення земельної ділянки - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 23.12.2015 № 20 Про передачу земельної ділянки в постійне користування комунальному підприємству Розвиток курортної зони , яким передано у постійне користування комунальному підприємству Розвиток курортної зони земельну ділянку, кадастровий номер 2320355400:11:001:0500, площею 0,1500 га, що розташована за адресою: вул. Коса Федотова, смт Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область .

Визнати відсутнім у комунального підприємства Розвиток курортної зони права постійного користування земельною ділянкою комунальної власності кадастровий номер 2320355400:11:001:0500, площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: вул. Коса Федотова, смт Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область .

Зобов`язати комунальне підприємство Розвиток курортної зони повернути територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області земельну ділянку, кадастровий номер 2320355400:11:001:0500, площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: вул. Коса Федотова, смт Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область .

Визнати недійсним інвестиційний договір від 19.02.2016 № 10-18/02, укладений між комунальним підприємством Розвиток курортної зони та ОСОБА_2 .

Стягнути з Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на користь прокуратури Запорізької області розрахунковий рахунок № 35217095000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973, кошти, витрачені у 2018 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2349,33 грн.

Стягнути з Комунального підприємства Розвиток курортної зони на користь прокуратури Запорізької області, розрахунковий рахунок № 35217095000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973, кошти, витрачені у 2018 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2349,33 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Запорізької області, розрахунковий рахунок № 35217095000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973, кошти, витрачені у 2018 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2349,33 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду або через Якимівський районний суду Запорізької області .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: прокуратура Запорізької області, юридична адреса: вул. Матросова 29а, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 02909973.

Відповідачі:

1) Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області, місцезнаходження юридичної особи: вул. Калініна, 67, смт Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область, 72563, фактична адреса: Приморський бульвар, 1, смт Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область, 72563, код ЄДРПОУ 25489968.

2)Комунальне підприємство Розвиток курортної зони , місцезнаходження юридичної особи: вул. Приморський бульвар, 1, смт Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область, 72563, код ЄДРПОУ 31791572.

3) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Орджонікідзевським РВ ГУМВС України в Запорізькій області 23 жовтня 1996 року, місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду виготовлено 31 січня 2020 року.

Суддя: