Рішення

від 19.02.2020 по справі 520/13482/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2020 р. № 520/13482/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Рубіної Я.О.,

представника позивача - Петракова В.А.,

представника відповідача - Наумецької Е. Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 520/13482/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0127181-5405-2026 від 11.09.2019 на суму 4960,71 грн, № 0101061-5406-2026 від 10.06.2019 на суму 6032,19 грн, № 0101062-5406-2026 від 10.06.2019 на суму 1625,09 грн, № 0101063-5406-2026 від 10.06.2019на суму 1778,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, а тому, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання прибув, підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував, надавши відзив на адміністративний позов, та зазначив, що при винесенні оскаржуваних рішень, податковий орган діяв у межах та у спосіб, встановлені чинним законодавством України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до договору купівлі - продажу від 20.03.2012 ВАТ "Куп`янський цукровий комбінат" передало у власність ОСОБА_1 на праві колективної власності комплекс майновий, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, загальна площа 39,3000 га Куп`янської міської ради Харківської області, цільове призначення якої: для підприємств іншої промисловості, кадастровий номер 6310700000:28:001:0003 - цех мішкотари площею 191,1 кв. м., в плані позначений літ "О".

Згідно до договору купівлі - продажу від 25.12.2015 ОСОБА_1 отримав у власність від ОСОБА_2 нежитлову будівлю, розташовану в АДРЕСА_2 , яка розташована на земельній ділянці площею 0,1600 га, кадастровий номер 6325755100:06:000:0253; з прилеглими до неї надвірними будівлями та спорудами (літ. А, а, Б, В, Г, Д, Д1, Е, Б1, І, N), загальною площею 283,кв.м.

10.06.2019 Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкові повідомлення - рішення, якими нараховано позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік: № 0101061-5406-2026 в розмірі 6032,19 грн; № 0101062-5406-2026 в розмірі 1625,09 грн; № 0101063-5406-2026 в розмірі 1778,66 грн.

11.09.2019 Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення № 0127181-5405-2026, яким нараховано ОСОБА_1 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік розмірі 4960,71 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин суд зазначає наступне.

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції норм Податкового кодексу України запроваджено новий податок - податок на майно.

Згідно зі ст. 265 Податкового кодексу України (у редакції на час спірних правовідносин) податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1, пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.1, пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно із пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

За приписами пп. 266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення, про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Підпунктом 266.6.1. п. 266.6. ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до п.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі .

Розділом 2 "Класифікація будівель та споруд" Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 р. № 507 (чинний з 01.01.2001 р.) визначено клас 1251 "Будівлі промислові" до якого входить підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро - фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

При цьому, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно технічного паспорту на виробничий будинок літ. "О" (цех мішкотари, за адресою: АДРЕСА_1), виготовленого 05.04.2012 КП "Куп`янське бюро технічної інвентаризації", призначення приміщень визначено як: коридор, цех, кладова, побутова кімната, умивальна, убиральня, ванна, кабінет. Відповідно до технічного паспорту на виробничий будинок (за адресою: АДРЕСА_2 ), виготовленого 17.07.2015 КП "Шевченківське бюро технічної інвентаризації", призначення приміщень визначено як: цех бетонний виробничий, тамбур, битовка, гараж, зварювальний цех, сарай, веранда, огорожа, хвіртка, приміщення під газ. В технічному паспорті на виробничий будинок літ. 3 (будівля автопарка, за адресою: АДРЕСА_1), виготовленого 05.04.2012 КП "Куп`янське бюро технічної інвентаризації", призначення приміщень визначено як: кабінет, умивальня, роздягальня, коридор, душова.

Таким чином, за всіма своїми характеристиками належні позивачу на праві власності вказані вище нежитлові приміщення за своїм функціональним призначенням є промисловими.

Суд вважає помилковим посилання позивача щодо розповсюдження на спірні правовідносини положень пункту "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, суд вказує наступне.

Відповідно до пункту "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Суд звертає увагу на те, що буквальний аналіз цієї норми свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як "будівлі промисловості промислових підприємств". При цьому законодавець використав прислівник "зокрема", який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб`єкта власності.

В межах спірних правовідносин суд зазначає, що нерухомість позивача є будівлею промисловості, проте, суд вважає, що це не є достатньою умовою для застосування положень пункту "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки застосування цього пункту можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. Позивач не є промисловим підприємством в розумінні Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.03.2019 по справі № 808/722/17.

Поряд з цим, згідно положень п.266.5.1 п.266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Судом встановлено, що рішенням Куп`янської міської ради ХХХVIII сесії VII скликання № 719-VII від 21.12.2017 установлено на території Куп`янської міської ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік, згідно з додатком № 1 якого:

- на будівлі житлові, будинки одноквартирні, будинки з двома та більше квартирами, : для юридичних осіб - 0,500 %, для фізичних осіб - 0,250 %;

- на гуртожитки: для юридичних осіб - 0,00 %, для фізичних осіб - 0,00 %;

- на будівлі нежитлові, готелі, ресторани та подібні будівлі: для юридичних осіб - 0,500 %, для фізичних осіб - 0,250 %;

- на інші будівлі для тимчасового проживання: для юридичних осіб - 0,300 %, для фізичних осіб - 0,150 %;

- на будівлі офісні: для юридичних осіб: 0,00 % та 0,300 %, для фізичних осіб - 0,00 % та 0,150 %;

- будівлі торговельні: для юридичних осіб: 0,00 % та 0,500 %, для фізичних осіб - 0,00 % та 0,250 %;

- будівлі транспорту та засобів зв`язку: для юридичних осіб - 0,300 %, для фізичних осіб - 0,150 %;

- на гаражі: для юридичних осіб - 0,100 %, для фізичних осіб - 0,050 %.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що згідно інформації, отриманої від Департаменту територіального контролю та довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо ОСОБА_1 значиться: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 відомості щодо цільового призначення - відсутні; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 648,10 кв.м , відомості щодо цільового призначення - відсутні; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 3 площею 174,6 кв.м, відомості щодо цільового призначення - відсутні; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 191,1 кв.м., відомості щодо цільового призначення - відсутні. На момент винесення спірних податкових рішень інформація щодо цільового призначення була відсутня в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та сформовано наступні податкові повідомлення-рішення, за такими ставками: за 2018 рік: 648,10 * 9,31 = 6032,19 грн, де 648,10 - площа нежитлової будівлі; 9,31 - ставка податку за 2018 рік (0,25 % * 3723 - розмір мінімальної зарплати на 01.01.2018); 174,60 * 9,31 = 1625,09 грн, де 174,60 - площа нежитлової будівлі; 9,31 - ставка податку за 2018 рік (0,25 % * 3723 - розмір мінімальної зарплати на 01.01.2018); 191,10 * 9,31 = 1778,66 грн, де 191,10 - площа нежитлової будівлі; 9,31 - ставка податку за 2018 рік - (0,25% * 3723 - розмір мінімальної зарплати на 01.01.2018); 266,49 * 18,62 = 4960,71 грн, де 191,10 - площа нежитлової будівлі; 18,62 - ставка податку за 2018 рік (0,5 % * 3723 - розмір мінімальної зарплати на 01.01.2018). Також, представник Головного управління ДПС у Харківській області зазначив, що при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки податковий орган керувався показниками рішення Куп`янської міської ради ХХХVIII сесії VII скликання № 719-VII від 21.12.2017, відповідно до якого для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб із розрахунку за 1 кв.м. бази оподаткування в розмірі: 0,25 % від розміру мінімальної заробітної плати, для категорії "Будівлі торгівельні" зона - 1.

Проте, суд не погоджується з твердженнями відповідача, оскільки за своїми характеристиками належні позивачу на праві власності нежитлові приміщення відносяться до промислових приміщень, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, під час судового розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження того, що нежитлові приміщення ОСОБА_1 відносяться до торгівельних будівель.

Окремо суд зауважує, що відповідно до пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення № 0127181-5405-2026 від 11.09.2019, № 0101061-5406-2026 від 10.06.2019, № 0101062-5406-2026 від 10.06.2019, № 0101063-5406-2026 від 10.06.2019 є протиправними, а тому, підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (місцезнаходження: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 43143704) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0127181-5405-2026 від 11.09.2019 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в загальному розмірі 4960 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят) грн 71 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0101061-5406-2026 від 10.06.2019 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в загальному розмірі 6032 (шість тисяч тридцять дві) грн19 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0101062-5406-2026 від 10.06.2019 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в загальному розмірі 1625 (одна тисяча шістсот двадцять п`ять) грн 09 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0101063-5406-2026 від 10.06.2019 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в загальному розмірі 1778 (одна тисяча сімсот сімдесят вісім) грн 66 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24 грудня 2020 року.

Суддя А.С. Мороко