Постанова

від 07.10.2020 по справі 520/13482/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 р.Справа № 520/13482/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представники позивача Петракова В.А.,

представника відповідача Наумецької Е.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 24.02.20 року по справі № 520/13482/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0127181-5405-2026 від 11.09.2019 на суму 4960,71 грн, № 0101061-5406-2026 від 10.06.2019 на суму 6032,19 грн, № 0101062-5406-2026 від 10.06.2019 на суму 1625,09 грн, № 0101063-5406-2026 від 10.06.2019 на суму 1778,66 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року в адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0127181-5405-2026 від 11.09.2019 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в загальному розмірі 4960 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят) грн 71 коп.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0101061-5406-2026 від 10.06.2019 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в загальному розмірі 6032 (шість тисяч тридцять дві) грн19 коп.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0101062-5406-2026 від 10.06.2019 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в загальному розмірі 1625 (одна тисяча шістсот двадцять п`ять) грн 09 коп.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0101063-5406-2026 від 10.06.2019 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в загальному розмірі 1778 (одна тисяча сімсот сімдесят вісім) грн 66 коп.

Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до договору купівлі - продажу від 20.03.2012 ВАТ "Куп`янський цукровий комбінат" передало у власність ОСОБА_1 на праві колективної власності комплекс майновий, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, загальна площа 39,3000 га Куп`янської міської ради Харківської області, цільове призначення якої: для підприємств іншої промисловості, кадастровий номер 6310700000:28:001:0003 - цех мішкотари площею 191,1 кв. м., в плані позначений літ "О".

Згідно до договору купівлі - продажу від 25.12.2015 ОСОБА_1 отримав у власність від ОСОБА_2 нежитлову будівлю, розташовану в АДРЕСА_2 , яка розташована на земельній ділянці площею 0,1600 га, кадастровий номер 6325755100:06:000:0253; з прилеглими до неї надвірними будівлями та спорудами (літ. А, а, Б, В, Г, Д, Д1, Е, Б1, І, N), загальною площею 283,кв.м.

10.06.2019 Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкові повідомлення - рішення, якими нараховано позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік: № 0101061-5406-2026 в розмірі 6032,19 грн; № 0101062-5406-2026 в розмірі 1625,09 грн; № 0101063-5406-2026 в розмірі 1778,66 грн.

11.09.2019 Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення № 0127181-5405-2026, яким нараховано ОСОБА_1 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік розмірі 4960,71 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що власність позивача відноситься до об`єктів нерухомості промислового призначення, тому відсутні підстави для нарахування податку на нерухоме майно та обов`язок його сплати.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з підпунктом 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

В силу вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості» ).

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості» , що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості» ; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії» ; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості» ; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості» ; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості» ; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості» ; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості» ; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро - фаянсової промисловості» ; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне» .

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Відповідач в апеляційній скарзі наполягає на необхідності нарахування позивачеві спірного податкового зобов`язання з підстав статусу позивача - власника будівлі як фізичної особи.

В свою чергу, колегія суддів не приймає до уваги зазначені доводи відповідача, оскільки, застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги, у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Колегія суддів вважає, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості» , лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

З урахуванням наведеного, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17, в постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 805/4114/17-а.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником нежитлових будівель, які за вимогами ДК 018-2000 належать до класу (код 125) "Будівлі промислові та склади", а факт відповідності належного позивачу нерухомого майна класу «Будівлі промислові» також підтверджується технічними паспортами.

Так, згідно технічного паспорту на виробничий будинок літ. "О" (цех мішкотари, за адресою: м. Куп`янськ, вул. Фрунзе, 3), виготовленого 05.04.2012 КП "Куп`янське бюро технічної інвентаризації", призначення приміщень визначено як: коридор, цех, кладова, побутова кімната, умивальна, убиральня, ванна, кабінет. Відповідно до технічного паспорту на виробничий будинок (за адресою: АДРЕСА_2 , виготовленого 17.07.2015 КП "Шевченківське бюро технічної інвентаризації", призначення приміщень визначено як: цех бетонний виробничий, тамбур, битовка, гараж, зварювальний цех, сарай, веранда, огорожа, хвіртка, приміщення під газ. В технічному паспорті на виробничий будинок літ. 3 (будівля автопарка, за адресою: м. Куп`янськ, вул. Фрунзе, 3), виготовленого 05.04.2012 КП "Куп`янське бюро технічної інвентаризації", призначення приміщень визначено як: кабінет, умивальня, роздягальня, коридор, душова.

Таким чином, за всіма своїми характеристиками належні позивачу на праві власності вказані вище нежитлові приміщення за своїм функціональним призначенням є промисловими.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що будівлі, що використовуються або зареєстровані для декількох призначень, повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення. Головне призначення повинне бути визначене таким чином: - обчислюється відсоткове співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угруповання.

Враховуючи те, що Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 є частиною чинного законодавства України та призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні, то він може застосовуватися для визначення статусу нежитлового приміщення, будівлі або споруди.

Суд зазначає, що ДК 018-2000 використовується у даному випадку не для визначення ставок оподаткування, а виключно для визначення статусу нежитлового приміщення, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації будівлі.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному ним у постанові від 31.01.2018 у справі №822/2624/16.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідачем при визначенні податкових зобов`язань позивача за 2018 рік неправомірно застосовані ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та, як наслідок, підлягають скасуванню.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що відповідачем взагалі протиправно застосовано податкові зобов`язання до позивача.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються.

Доводи апелянта спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року по справі № 520/13482/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич

Повний текст постанови складено 15.10.2020 року