Постанова

від 20.02.2020 по справі 480/1627/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 р.Справа № 480/1627/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Бондар С.О., м. Суми) від 26.06.2019 року (повний текст складено 01.07.2019 року) по справі № 480/1627/19

за позовом ОСОБА_1

до Сумської міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення Сумської міської ради від 03.04.2019 р. № 4896-МР "Про відмову у наданні у власність ОСОБА_1 земельної ділянки" в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 та прийняття рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуване рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою прийнято відповідачем без достатніх правових підстав, оскільки позивач пройшов всі етапи процедури приватизації земельної ділянки та отримав погоджений проект землеустрою та витяги з Державного земельного кадастру на сформовану земельну ділянку. Тому, на думку позивача, оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 року по справі № 480/1627/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Сумської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки та надання її у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд згідно процедури безоплатної приватизації земельної ділянки із земель комунальної власності за адресою АДРЕСА_1 .

У встановлений законодавством строк для розгляду вказаної заяви, не отримавши відповідь, позивач замовив розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.

У подальшому позивач звернувся до Сумської міської ради щодо винесення питання про надання вказаної земельної ділянки у власність на чергову сесію Сумської міської ради та 27.09.2017 р. відбулася XXX сесія Сумської міської ради VII скликання, але питання щодо надання вказаної земельної ділянки у власність не розглядалося.

Позивач не погодився з бездіяльністю відповідача та звернувся до суду з відповідною позовною заявою.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 р. у справі № 1840/2576/18 задоволено позов ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання протиправною бездіяльність Сумської міської ради щодо неприйняття рішення про надання земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; зобов`язано Сумську міську раду винести на розгляд чергової сесії Сумської міської ради питання надання земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 р. у справі № 1840/2576/18, Сумська міська рада прийняла рішення від 03.04.2019 р. № 4896-МР "Про відмову у наданні у власність ОСОБА_1 земельної ділянки".

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради від 03.04.2019 р. № 4896-МР "Про відмову у наданні у власність ОСОБА_1 земельної ділянки".

В доводах апеляційної скарги позивач по справі послався на те, що при наявності погодженого проекту землеустрою відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування зобов`язаний прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою, оскільки це є обов`язком, а не правом відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Також вказав, що докази, які подані до суду першої інстанції, а саме: державний акт на право приватної власності на землю, який виданий на ім`я ОСОБА_2 ; протокол перевірки електронного документу, який сформовано на заяву ОСОБА_2 ; рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, яке також надано ОСОБА_2 , подані з порушенням процедури, оскільки вказані докази не були надіслані позивачу та в матеріалах справи не міститься доказів направлення вказаних документів. Апелянт також вказав, що позивачем сформовану земельну ділянку за проектом землеустрою, він отримав на руки витяг із Державного земельного кадастру № НВ-5905575402017 від 23.06.2017 р. на сформовану земельну ділянку та жодних зауважень під час внесення до Державного земельного кадастру не було і не цей час реєстрація земельної ділянки не скасована, а тому твердження про незаконність самого проекту землеустрою з підстав, що інша особа не може внести відомості до Державного земельного кадастру є помилковим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Сумської міської ради від 03.04.2019 р. № 4896-МР відмовлено позивачу в затвердженні проекту землеустрою та в наданні у власність земельної ділянки, а підставою для такої відмови слугувала невідповідність розташування земельної ділянки вимогам рішення Сумської міської ради від 27.03.2013 р. № 2224-МР "Про заходи щодо впорядкування роботи деяких управлінь міської ради в період розробки детальних планів територій житлових районів, мікрорайонів та кварталів нової забудови міста Суми" та її формування частково за рахунок земельної ділянки, на яку зареєстровано право власності, що посвідчено державним актом на право приватної власності на землю.

Так, згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 09.08.1996 серія ІІ-СМ № 001894, на підставі рішення виконкому Піщанської сільської ради від 22.06.1995 р. № 29, ОСОБА_2 передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,10 га на території АДРЕСА_2 . Землю передано для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с. 58).

Крім того, обставина, що спірна земельна ділянка перебуває частково в приватній власності, підтверджується протоколом перевірки електронного документа № ПП-5900399142019 від 13.02.2019 р., рішенням про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру № РВ-5900604652019 (а.с. 59-62).

Колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами ст. 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Положеннями п. "г" ч. 1 ст. 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 гектара.

Відповідно до вимог ч. ч. 3, 4 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, ч. 6 ст. 118 ЗК України дає перелік цільових призначень, за якими можуть використовуватися безоплатно передані земельні ділянки, зокрема, і для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки),

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 звертався до Сумської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки та надання її у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд згідно процедури безоплатної приватизації земельної ділянки із земель комунальної власності за адресою АДРЕСА_1 . Суми та оскільки у встановлений законодавством строк для розгляду вказаної заяви, не отримав відповідь, позивач самостійно замовив розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Отже, вирішення питань, які є предметом судового розгляду в цій справі, відносяться до повноважень місцевої ради, а за результатами їх розгляду відповідач повинен був прийняти рішення.

Судовим розглядом встановлено, що Сумська міська рада прийняла рішення від 03.04.2019 р. № 4896-МР "Про відмову у наданні у власність ОСОБА_1 земельної ділянки" та підставою для прийняття цього рішення слугувала невідповідність розташування земельної ділянки вимогам рішення Сумської міської ради від 27.03.2013 р. № 2224-МР "Про заходи щодо впорядкування роботи деяких управлінь міської ради в період розробки детальних планів територій житлових районів, мікрорайонів та кварталів нової забудови міста Суми" та її формування частково за рахунок земельної ділянки, на яку зареєстровано право власності, що посвідчено державним актом на право приватної власності на землю.

Щодо посилання апелянта на те, що при наявності погодженого проекту землеустрою відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування зобов`язаний прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою, оскільки це є обов`язком, а не правом відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 186 ЗК України, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Згідно з ч. 4 ст. 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п`ята статті 186-1 ЗК України).

Згідно з ч. 6 ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності для всіх потреб здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. При цьому проект землеустрою підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Погодження з відповідним органом у сфері містобудування та архітектури є обов`язковим лише у разі, якщо на земельній ділянці розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта. Відмова у погодженні та затвердженні проекту землеустрою можлива виключно з підстав невідповідності його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 р. у справі № 816/1920/17, від 14.08.2018 р. у справі № 820/5134/17.

Колегія суддів зазначає, що проект землеустрою, який надавався позивачем на затвердження до Сумської міської ради, був погоджений в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а саме висновком експерта державної експертизи від 19.04.2017 р. № 291 та висновком (повторний) Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 02.06.2017 р. 3168/08.01.01-05.

В той же час, рішенням Сумської міської ради від 03.04.2019 р. № 4896-МР відмовлено в затвердженні проекту землеустрою у зв`язку з невідповідністю розташування земельної ділянки вимогам рішення Сумської міської ради від 27.03.2013 р. № 2224-МР. Підставою для прийняття цього рішення слугувала та обставина, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 09.08.1996 р. серія ІІ-СМ № 001894, на підставі рішення виконкому Піщанської сільської ради від 22.06.1995 р. № 29, ОСОБА_2 передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,10 га на території АДРЕСА_2 , та перетинається з земельною ділянкою (34,7913%), яку бажає отримати у власність позивач.

Крім того, той факт, що спірна земельна ділянка перебуває частково в приватній власності, підтверджується протоколом перевірки електронного документа №ПП-5900399142019 від 13.02.2019 р., рішенням про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру № РВ-5900604652019 накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 5910136600:02:003:0493 . Тобто, під час розгляду питання про затвердження проекту землеустрою відповідачем фактично встановлено невідповідність розташування земельної ділянки вимогам містобудівної документації.

Зазначеного висновку орган місцевого самоврядування дійшов на підставі відомостей, що містяться в протоколі перевірки електронного документа № ПП-5900399142019 від 13.02.2019 р. та рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру № РВ-5900604652019.

Судовим розглядом встановлено, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.06.2017 р. № НВ-5905575402017, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , на яку претендує ОСОБА_1 , має кадастровий номер 5910136600:02:003:0493.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України Про Державний земельний кадастр кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування (ст. 1 Закону України Про Державний земельний кадастр ).

В рішенні кадастрового реєстратора від 13.02.2019 р. № РВ-5900604652019 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, виданого на ім`я ОСОБА_2 , зазначено, що підставою відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру є перетин ділянки з ділянкою 5910136600:02:003:0493.

На підставі цього, колегія суддів зазначає, що відповідачем надані докази, що підтверджують накладення земельної ділянки, на яку претендує ОСОБА_1 , на іншу земельну ділянку, що перебуває в приватній власності іншої особи, а тому рішення Сумської міської ради від 03.04.2019 р. № 4896-МР "Про відмову у наданні у власність ОСОБА_1 земельної ділянки" є правомірним, оскільки у органу місцевого самоврядування були відсутні підстави для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою.

Що стосується посилання апелянта на те, що державний акт на право приватної власності на землю, який виданий на ім`я ОСОБА_2 , протокол перевірки електронного документу, який сформовано на заяву ОСОБА_2 та рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, яке також надано ОСОБА_2 , подані з порушенням процедури, оскільки вказані докази не були надіслані позивачу та в матеріалах справи не міститься доказів направлення вказаних документів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Положеннями ст. 75 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 9 ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

З матеріалів справи вбачається, що докази на підтвердження обґрунтованості прийнятого міською радою рішення надані до суду першої інстанції разом із відзивом на позовну заяву (а.с. 56-61). Також відповідачем наданий доказ направлення відзиву на позовну заяву разом із додатками на адресу позивача (а.с. 62).

На підставі цього, суд зазначає, що надані відповідачем докази є належними та допустимими в розумінні приписів КАС України та стосуються предмета доказування у цій справі.

Враховуючи той факт, що частина земельної ділянки, на яку претендує позивач, перебуває у приватній власності іншої особи, Сумська міська рада була позбавлена можливості затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її власність ОСОБА_1 , а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 року по справі № 480/1627/19 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 року по справі № 480/1627/19 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 року по справі № 480/1627/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 25.02.2020 року