Постанова
від 24.02.2020 по справі 910/12011/19
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р. Справа№ 910/12011/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Дикунської С.Я.

Шаптали Є.Ю.

без повідомлення учасників справи,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 (повний текст рішення підписано 30.10.19)

у справі № 910/12011/19 (суддя - Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УТМК

до Акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 73 851,93 грн.

1. Зміст позовних вимог та заяви

Товариство з обмеженою відповідальністю УТМК (далі - позивач, ТОВ УТМК ) звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця (далі - відповідач, АТ Українська залізниця ) про стягнення 73 851,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №ПВРЗ(ВМТП-18.699)ю від 31.10.2018 в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 41867,05 грн пені, 25085,82 грн інфляційних втрат та 6899,06 грн. трьох відсотків річних.

У відзиві на позовну заяву, відповідач проти позову заперечив та просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невірні строки початку та закінчення нарахування суми пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань. Крім того, в обґрунтування свого відзиву зазначив, що позивачем не дотримано умови договору щодо врегулювання спору шляхом переговорів (в досудовому порядку).

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судами

31.10.2018 між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця та Товариством з обмеженою відповідальністю УТМК був укладений Договір поставки №ПВРЗ(ВМТП-18.699)ю, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію (товар), відповідно до специфікації №1 (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.3 Договору кількість і асортимент товару передбачається у Специфікації №1, яка додається до даного договору (Додаток №1).

Згідно з п. 4.2. Договору покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів якості на поставлений товар.

Згідно з п.5.1.1 Договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP, відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Товар поставляється транспортом постачальника за рахунок постачальника на склад покупця не пізніше 10 календарних днів з дня направлення повідомлення, передбаченого п.5.1.2 договору.

Відповідно до п.5.1.4 Договору датою поставки товару вважається день підписання покупцем або його уповноваженим представником видаткової накладної на товар, яка готується постачальником та надається разом з товаром покупцю.

Згідно з в. 5.2.1 Договору прийом товару здійснюється покупцем відповідно до Інструкції №П-6 від 15.06.1965 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості" та Інструкції №П-7 від 25.04.1966 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості" при наявності товарно-супровідних документів: товарно-транспортної накладної, податкової накладної, видаткової накладної на кожну партію товару та документів якості на поставлений товар.

Відповідно до п.7.3 Договору покупець за даним договором, у разі порушення строків оплати, сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми неоплаченої вартості товару.

Пунктом 10.1 сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного виконання.

В Додатку №1 до Договору (Специфікація №1) сторони погодили найменування товару, код товару за класифікатором, ГОСТ, кількість, ціну товару.

На виконання умов договору в період з 05.11.2018 по 07.02.2019 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1417993,80 грн, що підтверджується видатковими накладними: №115 від 05.11.2018 на суму 804211,80 грн; №119 від 05.11.2018 на суму 1573,80 грн; №121 від 08.11.2018 на суму 472140,00 грн; №139 від 19.12.2018 на суму 138494,40 грн; №14 від 07.02.2019 на суму 1573,80 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень щодо кількості, якості та строків поставки.

Відповідно до квитанцій про реєстрацію податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних суд апеляційної інстанції встановив, що:

- податкова накладна №4 від 05.11.2018 (за видатковою накладною №115 від 05.11.2018) зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.11.2018;

- податкова накладна №5 від 05.11.2018 (за видатковою накладною № 119 від 05.11.2018) зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.11.2018;

- податкова накладна №12 від 08.11.2018 (за видатковою накладною № 121 від 08.11.2018) зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 30.11.2018;

- податкова накладна №12 від 19.12.2018 (за видатковою накладною № 139 від 19.12.2018) зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.12.2018;

податкова накладна №2 від 07.02.2019 (за видатковою накладною № 14 від 07.02.2019) зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.02.2019.

Відповідач здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача, а саме:

- 17.12.2018 здійснив оплату за видатковою накладною №119 від 05.11.2018 на суму 1573,00 грн (призначення платежу оплата за плиту упорну, згідно рахунку №126 від 05.11.2018 ),

- 25.01.2019 відповідач здійснив оплату за видатковою накладною №121 від 08.11.2018 на суму 472140,00 грн (призначення платежу оплата за плиту упорну, згідно рахунку №127 від 08.11.2018 ),

- 31.01.2019 відповідач здійснив оплату за видатковою накладною №115 від 05.11.2018 на суму 804211,80 грн (призначення платежу оплата за плиту упорну, згідно рахунку №121 від 05.11.2018 ),

- 25.02.2019 відповідач здійснив оплату за видатковою накладною №139 від 19.12.2018 на суму 138494,40 грн (призначення платежу оплата за плиту упорну, згідно рахунку №140 від 19.12.2018 ),

- 12.04.2019 відповідач здійснив оплату за видатковою накладною №14 від 07.02.2019 на суму 1573,00 грн (призначення платежу оплата за плиту упорну, згідно рахунку №17 від 07.02.2019 ).

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі №910/12011/19 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УТМК" 6869,57 грн трьох відсотків річних, 25085,82 грн інфляційних втрат та 41217,44 грн пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1851,31 грн та 5000,00 грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення господарський суд міста Києва дійшов висновку, що факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань зі своєчасної оплати вартості поставленого товару належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Посилання відповідача на необґрунтованість даного позову у зв`язку з недодержанням позивачем досудового порядку вирішення цього спору місцевий господарський суд не взяв до уваги з огляду на те, що звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо своєчасної оплати поставленого товару є правом позивача, яке не може бути обмежене.

Щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, місцевий господарський суд, дійшов до висновку, що при здійсненні розрахунку суми 3% річних та суми пені позивачем допущено арифметичні помилки, а тому здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми, суд дійшов висновку щодо можливості часткового задоволення позовних вимог у цій частині. В той же час нарахування інфляційних втрат проведено позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, є арифметично правильними.

Крім того, дослідивши матеріали справи та врахувавши категорію складності справи, в межах якої позивачем отримано адвокатські послуги, об`єм роботи проведеної адвокатом під час розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та з метою дотримання співмірності між заявленими позовними вимогами і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг, суд обмежив розмір покладених на відповідача витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката сумою у 5000 грн.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, АТ Українська залізниця звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом при прийнятті рішення не враховано той факт, що згідно пункту 4.2 договору покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки, але не раніше реєстрації податкової накладної.

Крім того, відповідач в своїй апеляційній скарзі зазначає, що позивач є таким, що прострочив виконання зобов`язань, так як не вчинив дій встановлених Договором відносно своєчасного надання та належним чином оформлених документів відповідно до п.4.2 договору, і відповідно відповідач не міг здійснити своєчасну оплату. А тому судом першої інстанції неправомірно задоволені позовні вимоги. Скаржник також зазначає, що позивачем неправильно здійснено розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції.

Відповідач також вказує на порушення судом першої інстанції п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України. При частковому задоволенні позову, в резолютивній частині рішення не було покладено на сторони суму витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5. Заперечення на апеляційну скаргу

ТОВ УТМК відзиву на апеляційну скаргу не подало.

6. Надходження апеляційних скарг та їх розгляд апеляційним судом

28.11.2019 АТ Українська залізниця звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду від 30.10.2019 у справі №910/12011/19. Разом з апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи між суддями справу №910/12011/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено до розгляду апеляційну скаргу АТ Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі №910/12011/19 без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.02.2020 у справі №910/12011/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 прийнято справу №910/12011/19 колегією суддів у складі: головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Шаптала Є.Ю.

7. Джерела права й акти їх застосування

Господарський кодекс України

Згідно з ч. 1, 2, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Податковий кодекс України

Відповідно до пункту 201.10. Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Рішення Правління Національного банку України від 13.02.2018 №89-рш Про регламент роботи системи електронних платежів Національного банку України та банківської системи України у зв`язку з перенесенням робочих днів у 2018 році

Відповідно до п. 1 рішення Правління НБУ Про регламент роботи системи електронних платежів Національного банку України та банківської системи України у зв`язку з перенесенням робочих днів у 2018 році перенесено дні роботи системи електронних платежів Національного банку України з п`ятниці 09 березня - на суботу 03 березня; понеділка 30 квітня - на суботу 05 травня; п`ятниці 29 червня - на суботу 23 червня; понеділка 24 грудня - на суботу 22 грудня; понеділка 31 грудня - на суботу 29 грудня.

Господарський процесуальний кодекс України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8. Позиція апеляційного суду

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, судова колегія вважає, що апеляційна скарга АТ Українська залізниця підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2018 року - лютому 2019 року позивач поставив відповідачу продукцію (товар) за видатковими накладними від 05.11.2018 №115, від 05.11.2018 №119, від 08.11.2018 №121, від 19.12.2018 №139, від 07.02.2019 №14 на загальну суму 1417993,80 грн. Вказані видаткові накладні та акти приймання-передачі підписані уповноваженими представниками обох сторін. Доказів щодо наявності спорів стосовно якості або кількості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Оскільки пунктом 5.2.1 договору встановлено, що прийом товару здійснюється покупцем у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.65 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості" та Інструкцію №П-7 від 25.04.66 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості" при наявності товарно-супровідних документів: товарно-транспортної накладної, податкової накладної, видаткової накладної на кожну партію товару та документів якості на поставлений товар, тому місцевий суд дійшов вірного висновку, що під час приймання товару (проставляння підпису на вказаних вище видаткових накладних) відповідач (уповноважена особа відповідача) засвідчили факт отримання товарно-супровідних документів, передбачених пунктом 4.3 договору.

Разом з тим, відповідно до п.4.2. договору сторони погодили оплату покупцем постачальнику кожної прийнятої партії товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару, але не раніше реєстрації податкової накладної, за умови своєчасного надання постачальником покупцеві належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.

Таким чином, умовами Договору сторони погодили, що оплата має бути здійснена протягом 10 банківських днів з дати поставки та не раніше дати реєстрації податкової накладної, тобто, якщо пройде 10 банківських днів з дати поставки, а податкова накладна не зареєстрована, то у покупця не настає обов`язку оплати товару. Саме дата реєстрації податкової накладної і є кінцевим терміном оплати за отриманий товар, а наступний день є початком відліку для нарахування відповідачу штрафних санкцій.

Як свідчать копії квитанцій про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкова накладна №4 від 05.11.2018 (за видатковою накладною №115 від 05.11.2018) зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.11.2018; податкова накладна №5 від 05.11.2018 (за видатковою накладною № 119 від 05.11.2018) зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.11.2018; податкова накладна №12 від 08.11.2018 (за видатковою накладною № 121 від 08.11.2018) зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 30.11.2018; податкова накладна №12 від 19.12.2018 (за видатковою накладною № 139 від 19.12.2018) зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.12.2018; податкова накладна №2 від 07.02.2019 (за видатковою накладною № 14 від 07.02.2019) зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.02.2019.

Таким чином, дата реєстрації податкової накладної і є кінцевим терміном оплати за отриманий товар, а наступний день є початком відліку для нарахування відповідачу штрафних санкцій за видатковими накладними №115 від 05.11.2018, № 119 від 05.11.2018; № 121 від 08.11.2018; № 14 від 07.02.2019. При цьому, за видатковою накладною №139 від 19.12.2018 слід врахувати, що оплата має бути здійснена не раніше дати реєстрації податкової накладної, але протягом 10 банківських днів з дати поставки.

Отже, здійснивши власні розрахунки апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 40296,18 грн пені та 6716,16 грн 3% річних, відповідно в іншій частині цих вимог слід відмовити.

Разом з цим, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що нарахування інфляційних втрат проведено позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, є арифметично правильними, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.

В частині витрат позивача на оплату правової допомоги колегія суддів зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України):

- подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України)

Водночас за змістом ч. 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України )

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5, 6, 7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Як свідчать матеріали справи відповідач під час розгляду справи місцевим господарським судом заперечував проти стягнення із нього витрат на професійну правничу допомогу посилаючись, зокрема, на їх неспівмірність.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано Договір №22-ЮО від 19.02.2019 про надання правової допомоги, укладений із Адвокатським об`єднанням "Право Групп" та Додаткову угоду №30/08/19 від 30.08.2019, Акт приймання-передачі наданих послуг №6 від 11.09.2019 та платіжне доручення №147 від 12.09.2019 на суму 10000 грн.

Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг), який міститься в акті приймання-передачі наданих послуг сума, заявлена позивачем до стягнення з відповідача, складається з:

- вивчення документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин та операцій між позивачем та відповідачем по договору поставки №ПВРЗ(ВМТП-18.699) від 31.10.2018 - 3 год.;

- формування правової позиції у справі - 1 год.;

- підготовка позовної заяви до господарського суду м. Києва про стягнення на користь позивача штрафних санкцій за прострочення платежу пені, збитків від інфляції та 3% річних по договору поставки - 3 год.;

- проведення розрахунків сум пені, збитків від інфляції та 3% річних по договору поставки та їх письмове оформлення - 2 год.

Отже, з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням того, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та заперечення відповідача, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обмеження розміру покладених на відповідача витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката сумою у 5000 грн з покладанням на відповідача обов`язку по відшкодуванню вказаної суми.

9. Висновки апеляційного суду

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - частковій зміні з викладенням його резолютивної частині в новій редакції, а саме, щодо часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 40296,18 грн пені, 6716,16 грн 3% річних та 25085,82 грн інфляційних втрат.

Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі №910/12011/19 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі №910/12011/19 скасувати частково в частині стягнення з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УТМК 41217,44 грн пені та 6869,57 грн трьох відсотків річних.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі №910/12011/19 в новій редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УТМК (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 55; ідентифікаційний код 39284872) 6716 (шість тисяч сімсот шістнадцять) грн 16 коп. трьох відсотків річних, 25085 (двадцять п`ять тисяч вісімдесят п`ять) грн 82 коп. інфляційних втрат та 40296 (сорок тисяч двісті дев`яносто шість) грн 18 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1875 (одна тисяча вісімсот сімдесят п`ять) грн 38 коп. та 5000 (п`ять тисяч) грн. витрат на правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити. .

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УТМК (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 55; ідентифікаційний код 39284872) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код: 40075815) 42 (сорок дві) грн. 32 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

5. Матеріали справи №910/12011/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Я. Дикунська

Є.Ю. Шаптала

Дата ухвалення рішення24.02.2020
Оприлюднено26.02.2020

Судовий реєстр по справі —910/12011/19

Ухвала від 18.08.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Маринченко Я.В.

Ухвала від 12.08.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Маринченко Я.В.

Постанова від 24.02.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тищенко О.В.

Ухвала від 18.02.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тищенко О.В.

Ухвала від 16.12.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тищенко О.В.

Ухвала від 18.11.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Маринченко Я.В.

Рішення від 30.10.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Маринченко Я.В.

Ухвала від 09.09.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Маринченко Я.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні