Постанова

від 25.02.2020 по справі 911/1943/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р. м.Київ Справа№ 911/1943/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю ПМ-Транс

на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2019,

повний текст якого складено 15.11.2019,

у справі №911/1943/19 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Солвер ТМ

до товариства з обмеженою відповідальністю ПМ-Транс

про стягнення 91990,24грн, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 ТОВ Солвер ТМ (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою (вх. №2011/19 від 02.08.2019) до ТОВ ПМ-Транс (відповідач) про стягнення 91990,24 грн, а саме 42848,00 грн основного боргу та 49142,24 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченого сплатою боргу згідно договору про технічне обслуговування, ремонт транспортних засобів та постачання запасних частин №324 від 30.12.2015.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.11.2019 у справі №911/1943/19 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ ПМ-Транс на користь ТОВ Солвер ТМ 42848,00 грн основного боргу, 9542,01 грн пені, 1 094,04 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

При ухваленні рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченого сплатою боргу згідно договору про технічне обслуговування, ремонт транспортних засобів та постачання запасних частин №324 від 30.12.2015 у вказаній позивачем сумі, а також про обґрунтованість вимог позивача про стягнення пені. Однак, суд першої інстанції здійснив перерахунок розміру пені, що заявлена до стягнення, в бік зменшення.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2019 у справі №911/1943/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем при зверненні до Господарського суду Київської області з позовом у даній справі пропущено строк позовної давності, а тому відповідач просить суд апеляційної інстанції застосувати наслідки спливу строку позовної давності у даній справі.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2019 справу №911/1943/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: ЯковлєвМ.Л. - головуючий суддя, судді ШапталаЄ.Ю., КуксовВ.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі №911/1943/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ПМ-Транс на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2019 у справі №911/1943/19; розгляд апеляційної скарги ТОВ ПМ-Транс на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2019 у справі №911/1943/19 постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

10.01.2020 позивачем подано суду пояснення, в яких він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

З урахуванням приписів ч.1 ст.270 та ч.1 ст.252 ГПК України апеляційний розгляд здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі Апеляційне провадження . При цьому, до апеляційного розгляду застосовуються положення загального позовного провадження з питань, не врегульованих у Главах Апеляційне провадження і Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження .

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Солвер ТМ (виконавець) та ТОВ ПМ-ТРАНС (замовник) укладено договір про технічне обслуговування, ремонт транспортних засобів та постачання запасних частин №324 від 30.12.2015 (договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору виконавець зобов`язується виконати комплекс робіт з технічного обслуговування та ремонту дорожньо-транспортного засобу замовника, постачати запчастини, а замовник зобов`язується приймати ДТЗ після обслуговування і ремонту, своєчасно проводити оплату за надані послуги, виконані роботи та встановлені запчастини та витратні матеріали.

Згідно з пунктом 2.4. договору по закінченню технічного обслуговування чи ремонту складається акт з переліком фактично виконаних робіт і встановлених запчастин та підписується сторонами наряд-замовлення.

Пунктом 2.5. договору визначено, що фактом закінчення ремонту і передачі ДТЗ від виконавця замовнику є підписання сторонами наряд-замовлення і акту.

Відповідно до пункту 3.1 договору виконавець постачає замовнику товар окремими партіями в строки, кількості та асортименті, на умовах даного договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору виконавець зобов`язаний приймати ДТЗ замовника для ремонту і технічного обслуговування на СТО при умові наявності вільних приміщень.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з статтею 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

За статтею 839 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Позивачем передано, а відповідачем прийнято роботи, послуги та запчастини на суму 42848,00грн., що підтверджується актом про надання послуг №2264 від 31.12.2015 та видатковою накладною №345 від 01.03.2016.

Пунктом 4.11. договору визначено, що замовник зобов`язаний провести оплату, згідно з виставленим рахунком, протягом 10 календарних днів з дати підписання акту виконаних робіт повноважними представниками сторін або з дати фактичного відпуску товару, що підтверджується підписом представника замовника в накладній.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та п.1 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України та п.7 ст.193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за договором №324 від 30.12.2015, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 42848,00грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України). Згідно ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2 договору у випадку затримки оплати товару та виконаних робіт замовник приймає на себе зобов`язання разом зі сплатою боргу, сплатити на користь виконавця: пеню, згідно з чинним законодавством за кожен день прострочення оплати.

Згідно з пунктом 9.3 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 9542,01грн. пені. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Доводи відповідача про те, що позивачем при зверненні до Господарського суду Київської області з позовом у даній справі пропущено строк позовної давності, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають, колегія суддів відхиляє.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 Цивільного кодексу України).

Однак, відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Матеріали справи не містять заяви позивача про застосування позовної давності, зробленої до прийняття судом першої інстанції рішення у справі.

При цьому, колегія суддів враховує, що про розгляд справи №911/1943/19 відповідач був належним чином повідомлений шляхом направлення ухвал Господарського суду Київської області від 06.08.2019 та від 19.09.2019 на його належну адресу: 09161, Київська обл., м.Узин, вул.Білоцерківська, буд. 15, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (повідомлення про вручення поштових відправлень - а.с.33, 43).

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу: місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, враховуючи те, що ухвали Господарського суду Київської області були направлені на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та вручені його представнику, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд належним чином повідомив відповідача про судовий розгляд даної справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідач, маючи можливість, не скористався своїм правом звернутись до Господарського суду Київської області з заявою про застосування позовної давності.

Підсумовуючи наведене, на переконання колегії суддів, висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Судові витрати згідно зі ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 269, 252, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ПМ-Транс на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2019 у справі №911/1943/19 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2019 у справі №911/1943/19 залишити без змін.

3.Справу №911/1943/19 повернути до Господарського суду Київської області.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

Є.Ю. Шаптала