Постанова

від 24.02.2020 по справі 913/213/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р. Справа № 913/213/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№3751Л/1-43) на рішення господарського суду Луганської області від 22.07.2019 (суддя Є.А. Лісовицький, повний текст рішення складено 26.07.2019) у справі №913/213/19

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ;

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Техагро", м. Сєвєродонецьк Луганської області;

2. ОСОБА_1 , с. Хитці Лубенського району Полтавської області;

про стягнення 22946 грн. 95 коп., -

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техагро" (далі - ТОВ "Техагро") та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) заборгованість за кредитним договором б/н від 13.06.2018 в сумі 22946 грн. 95 коп., з яких:

- 20833 грн. 31 коп. - заборгованість за кредитом;

- 233 грн. 34 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість;

- 1593 грн. 06 коп. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії;

- 287 грн. 24 коп. - пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 13.06.2018 ТОВ "Техагро" через систему інтернет-клієнт-банкінг було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ". Відповідно до цієї заяви позичальник приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "Приватбанк" http://privatbank.ua.

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.07.2019 у справі №913/213/19 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ТОВ "Техагро" та ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 13.06.2018 в сумі 22659 грн. 71 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 20833 грн. 31 коп., заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість в сумі 233 грн. 34 коп., заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 1593 грн. 06 коп. В решті позову відмовлено.

ОСОБА_1 з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 22.07.2019 у справі №913/213/19 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Судові витрати просить покласти на позивача. Крім того, апелянт заявила клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями 10.12.2019 для розгляду справи №913/213/19 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Ільїн О.В. суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 залишено без руху апеляційну скаргу другого відповідача на підставі п. 2 ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України та встановлено апелянту строк для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків.

У встановлений ухвалою суду від 11.12.2019 строк ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків (вх. №12051 від 23.12.2019).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги задоволено; строк на подання апеляційної скарги поновлено; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Луганської області від 22.07.2019 у справі №913/213/19; розгляд апеляційної скарги здійснюється у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк позивачу та першому відповідачу для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання іншим учасникам по справі.

Учасники справи своїми процесуальними правами не скористались, у встановлений ухвалою суду від 24.12.2019 строк відзиви не надали.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2018 ТОВ "Агро Стрім" (на теперішній час - ТОВ "Техагро") в особі ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ".

Згідно вищевказаної заяви, відповідач 1 приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання послуги "КУБ" (надалі - Умови), що розміщенні на сайті ПриватБанку pb.ua, приймає на себе всі зобов`язання, зазначені в цих Умовах та укладає кредитний договір.

Пунктом 3.2.8.1. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим Договором терміни. Кредитування Клієнта здійснюється в межах встановленого Банком ліміту кредитування, про який Банк повідомляє Клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.

Відповідно до п. 3.2.8.3. Умов надання кредитів у рамках Послуги здійснюється на наступних умовах: повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених к заяві, для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий прядок погашення, що передбачає погашення основного боргу протягом 6 місяців користування кредитом на вибір клієнта за погодженням банку.

Так, на виконання зазначених пунктів Умов ТОВ "Техагро" в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" зазначив такі істотні умови договору:

1.1. Вид кредиту: строковий

1.2. Розмір кредиту: визначається ПриватБанком, вказується у профайлі Позичальника на сайті kub.pb.ua

1.3. Строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів

1.4. Проценти (комісія) за користування кредитом: 2% в місяць від початкового розміру кредиту

1.5. Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів.

1.6. У випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5. цієї Заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4% на місяць від суми заборгованості. При цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг.

Укладання кредитного договору здійснюється в порядку, визначеному розділом 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг.

Клієнт доручає Банку розмістити у мережі інтернет відомості про його бізнес-проект, за яким Банк надає кредит.

В матеріалах справи міститься Пам`ятка позичальника по кредиту "КУБ" ("Країна Успішного Бізнесу", .pb.ua), що працює у сфері агро-бізнесу.

Так відповідно до п. 1 такої Пам`ятки "Кредит КУБ" видається у форматі строкового кредиту з перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок юридичної особи чи підприємця після схвалення проекту у ПриватБанку.

Згідно з п. 2. Пам`ятки сума кредиту визначається ПриватБанком на підставі аналізу матеріалів про бізнес-проект та може складати від 50 тис. грн до 500 тис. грн на розсуд ПриватБанку, про що клієнт повідомляється окремо.

Між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (на теперішній час назва - АТ КБ "Приватбанк", кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) 13.06.2018 був укладений Договір поруки №POR1528899405678, згідно з п. 1.1.1 якого предметом договору є надання поруки поручителем перед кредитором за невиконання підприємством ТОВ "Техагро" зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.8 "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг (далі -угода 1).

Відповідно до п.1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за невиконання зобов`язань за угодою -1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Згідно п.1.5 договору поруки у випадку невиконання боржником (ТОВ "Техагро") зобов`язань за угодою-1, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до умов кредитного договору, кредитором було перераховано на поточний рахунок ТОВ "Техагро" кредитні кошти у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку.

Боржником у встановлений договором строк в добровільному порядку грошові кошти за кредитним договором повернуті не були, що стало підставою для звернення АТ КБ "Приватбанк" до суду із позовом, в якому останній просить стягнути солідарно з боржника та поручителя заборгованість по кредитному договору в розмірі 22946,95 грн., з яких:

20833,31 грн. - заборгованість за кредитом;

233,34 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість;

1593,06 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії;

287,24 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Задовольняючи позов в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом, відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, відсотками у вигляді щомісячної комісії, місцевий господарський суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині. В задоволенні вимог позивача щодо стягнення пені суд відмовив на підставі ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" .

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції огляду на таке.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми. навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч.1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, господарський суд вірно визнав допустимою та такою, що відповідає чинному законодавству, форму укладення кредитного договору через визначення його істотних умов у Анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" (надалі - Анкета-заява), а також затверджених банком Умов і Правил надання банківських послуг, які оприлюднені через сайт банку.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах. телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким. що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відсутність підпису уповноваженої особи першого відповідача на Умовах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними. Підпис перший відповідач поставив саме в Анкеті-заяві про приєднання до вказаних Умов, чим засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах.

Тобто, матеріалами справи підтверджено, що сторонами були здійснені всі необхідні дії, які вказують на вчинення двостороннього договору, складовими якого виступають заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку, з якими перший відповідач ознайомлений, про що свідчить його підпис на відповідній заяві.

При цьому першим відповідачем не надано доказів того, що під час підписання ним Анкети-заяви про приєднання діяли якісь інші Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, ніж ті, на які посилається позивач.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (стаття 1056-1 Цивільного кодексу України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 78 Цивільного кодексу України, який регулює правовідносини позики, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Загальні умови виконання господарських зобов`язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України).

Договір поруки є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За змістом ст.ст. 559, 598 Цивільного кодексу України припинення зобов`язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб`єктивне право і кореспондуючий йому обов`язок перестають існувати.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, тому виходячи із загальних засад цивільного законодавства і господарського судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін, у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов`язання за договором поруки, передбаченого ст. 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.1.2 договору поруки сторони передбачили, що у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п.1.1. вказаного договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язань. Не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою-1, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої вказаним пунктом вимоги.

Матеріали справи свідчать, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором, надавши першому відповідачу кредит у сумі 50 000, 00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позичальника.

Факт отримання кредитних коштів у сумі 50 000,00 грн. першим відповідачем не спростовано.

До того ж, згідно із випискою по рахунку з 01.01.2000 по 02.04.2019 першим відповідачем здійснювалось часткове погашення кредиту.

Станом на момент звернення позивача до суду залишок несплаченої заборгованості за кредитом становив 20833,35 грн.

Доказів сплати залишку суми заборгованості відповідачами не надано.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 1.5. Анкети-заявки передбачає порядок погашення кредиту - щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів.

Відповідно до п. а п. 3.2.8.6.2 Умов, у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами видачі та погашення кредиту, Банк на свій розсуд має право змінити умови видачі та надання кредиту - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування, виконання інших зобов`язань за кредитом у повному обсязі шляхом надсилання повідомлення. при цьому згідно зі статтями 212, 611, 651 ЦК України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не настали, терміни вважаються такими, що настали в зазначену у повідомленні дату. В цю дату Клієнт зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін користування ним, повністю виконати інші зобов`язання за кредитом.

З матеріалів справи вбачається, що 23.03.2019 банк направив відповідачам повідомлення (вих. № 30.1.0.0/2-I6IDRKUB0GBF9 від 18.03.2019), в якому вимагав в термін 5 днів після його отримання погасити прострочену заборгованість за кредитом.

Однак, відповідачі всупереч вимогам чинного законодавства та умовам Договору від 13.06.2018, свої зобов`язання за цим договором належним чином не виконали, своєчасно та в повному обсязі суму кредиту не повернули.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про законність та обґрунтованість позову в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом в розмірі 20833,31 грн.

Відповідно до п. 3.2.8.3.3. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов`язання Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у Заяві.

На виконання п. 1.6. Анкети-заявки Банк нарахував проценти у розмірі 4% на місяць (48% річних) від суми простроченої заборгованості - після припинення відповідачем 1 сплати заборгованості по кредиту.

На виконання п. 1.4. Анкети-заявки Банк нарахував комісію (проценти) у розмірі 2% в місяць від початкового розміру кредиту.

Докази погашення зазначених сум в матеріалах справи відсутні, отже позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість в розмірі 233,34 грн. та заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії в розмірі 1593,06 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів пені за порушення умов кредитування в сумі 287,24 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Згідно ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням №1275-р Кабінету Міністрів України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Відповідний документ розміщений на Урядовому порталі.

Так, згідно з розпорядженням, до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відноситься м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 287,24 грн.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні та необґрунтовані твердження апелянта про те, що Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною кредитного договору через їх мінливість.

В обґрунтування своєї позиції, ОСОБА_1 посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові по справі N342/180/17-ц від 03.07.2019.

Проте, колегія суддів констатує, що у розглянутій Великою Палатою Верховного суду справі N342/180/17-ц інші обставини та правовідносини між сторонами договору.

Так, відповідачем по цивільній справі 342/180/17-ц є не юридична особа, а фізична особа, а отже, на правовідносини між сторонами розповсюджується дія законодавства про захист прав споживачів. А в даній справі відповідачем 1, з яким укладено кредитний договір, є саме юридична особа, на яку норми законодавства про захист прав споживачів не розповсюджуються.

Отже, позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові по справі №342/180/17-ц від 03.07.2019 не може застосовуватися при вирішенні даної справи.

Відповідно, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору.

Згідно частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин першої та другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Колегія суддів зазначає, що доводи ОСОБА_1., викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними в матеріалах справи документами, та зводяться до довільного тлумачення норм права та судової практики. Апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для їх задоволення.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Луганської області від 22.07.2019 у справі №913/213/19 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 22.07.2019 у справі №913/213/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 24.02.2020.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.С. Хачатрян